06 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9451/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) про:
- визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні із 05.05.2022 по 11.04.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та інших похідних витрат, та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату з 05.05.2022 по 11.04.2023 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та інших похідних витрат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум;
- визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у застосуванні із 24.02.2022 по 04.05.2022 та з 12.04.2023 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та інших похідних витрат, та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату з 24.02.2022 по 04.05.2022 та з 12.04.2023 по 19.05.2023 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та інших похідних витрат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по 04.05.2022 та з 12.04.2023 по 07.06.2024 проходив військову службу по мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з 05.05.2022 по 11.04.2023 - у ВЧ НОМЕР_1 .
Під час проходження військової служби позивачу неправильно нараховувалося грошове забезпечення, а саме застосовувався прожитковий мінімум станом на 01.01.2018.
Вважаючи дії відповідачів щодо застосування при нарахуванні грошового забезпечення та інших виплат розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 21).
В поданих до суду відзивах на позовну заяву (а. с. 26-32, 37-39) відповідачі позов не визнали та просять відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних дій щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період проходження військової служби з урахуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Крім того, представник відповідача ВЧ НОМЕР_1 зазначає, що позивачем пропущений строк звернення до суду.
30.10.2024 суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, відповідно до якої позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення цієї ухвали, та роз'яснено, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву в частині позовних вимог буде залишено без розгляду на підставі частини п'ятнадцятої статті 171, пункту 7 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а. с. 44-45).
Копію ухвали від 30.10.2024 про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 04.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 47), проте будь-яких документів на виконання вказаної ухвали до суду не подав.
Ухвалою суду від 06.01.2025 продовжено розгляд справи.
Крім того, ухвалою суду від 06.01.2025 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , ВЧ НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог до ВЧ НОМЕР_1 залишено без розгляду.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_4 підлягають до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по 04.05.2022 та з 12.04.2023 по 07.06.2024 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , де перебував на грошовому забезпеченні, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 (а. с. 10-11), витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 07.06.2024 № 161 (а. с. 13), довідкою про проходження військової служби (трудову діяльність) від 07.08.2024 № 4812 (а. с. 14), індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 (довідка форми ОК-5) (а. с. 16-18).
З матеріалів справи (зокрема, з позовної заяви та відзиву на позовну заяву) вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача застосовував таку розрахункову величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 вказав, що на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 Постанови № 103, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас, Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Разом з цим, Верховний Суд наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 №2629-VIII було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 02.12.2021 № 928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закон України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2022 та 2023 рр. відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
За змістом статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
При вирішенні спору суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21, які полягають у такому.
З 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). При цьому, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що при визначенні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 як розрахункової величини, що призвело до виплати грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 04.05.2022 та з 12.04.2023 по 19.05.2023 у меншому, ніж належить розмірі.
З урахуванням наведеного, оскільки суд дійшов висновку про порушення права позивача на отримання грошового забезпечення у належному розмірі у період з 24.02.2022 по 04.05.2022 та з 12.04.2023 по 19.05.2023, тому позовні вимоги належить задовольнити повністю у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 04.05.2022 та з 12.04.2023 по 19.05.2023 основних та додаткових видів грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) позивачу основних та додаткових видів грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по 04 травня 2022 року та з 12 квітня 2023 року по 19 травня 2023 року основних та додаткових видів грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) основних та додаткових видів грошового забезпечення з 24 лютого 2022 року по 04 травня 2022 року та з 12 квітня 2023 року по 19 травня 2023 року із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М. Валюх