Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/637/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
19.12.2024 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого та стосовно,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ялта, Автономної республіки Крим, українця, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, розлученого, непрацюючого, який має інвалідність 2 групи, є ВПО, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 04 грудня 2023 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, а саме: з 16 години 15 хвилин 03 грудня 2024 року до16 години 15 хвилин 27 січня 2025 року, з визначенням застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривен,
Старший слідчий СВ ВП №1 (м.Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Світловодського відділу Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12024121070000781 від 02 листопада 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України
За наслідками розгляду вказаного клопотання, ухвалою слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2024 року клопотання задоволено та застосовано відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням розміру застави.
Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, відповідальність за який відповідно до ч.4 ст.185 КК України. При цьому встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме з метою уникнення від відповідальності за злочин, за вчинення якого передбачено покарання виключно у вигляді тривалого позбавлення волі, дає підстави вважати, що він буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, також є обізнаним щодо показів свідків, які викривають його у вчиненні злочину, що чітко підтверджується матеріалами кримінального провадження, а тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може фізично чи психологічно впливати на свідків, які викривають його у вчиненому злочині.
Також слідчим суддею встановлено те, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобігти встановленим ризикам.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту та зменшити суму визначеної йому застави.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що в матеріалах, які було надано слідчим разом з клопотанням про обрання запобіжного заходу, відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_8 робив спроби перелічені у п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчим та прокурором зроблено припущення про те, що такі спроби можуть потенційно виникнути.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили проте, що більш м'якіший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України. Отже, запобіжний захід у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 обрано судом безпідставно.
Крім того, захисник вважає, що визначаючи розмір застави слідчий суддя не врахував: майновий стан підозрюваного, а саме те, що ОСОБА_8 не працює та не має будь-яких доходів крім пенсії, яку він отримує як інвалід 2-ї групи; мобільний телефон повернуто власнику, який не має будь-яких претензій до підозрюваного. Тобто на думку сторони захисту розмір встановленої застави є непомірним тягарем для підозрюваного, що перетворює тримання під вартою на безальтернативний запобіжний захід.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, захисника, який підтримав апеляційні вимоги, думку прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги захисника, просив залишити оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали клопотання та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.
Як убачається з матеріалів клопотання слідчого, слідчим відділенням ВП №1 (м.Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024121070000781 від 02 листопада 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. В межах даного кримінального провадження, 29 листопада 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Обгрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.11.2024; протоколом огляду місця події від 02.11.2024; протоколом допиту потерпілого від 02.11.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 04.11.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 04.11.2024; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_11 від 04.11.2024; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_12 від 04.11.2024; протоколом огляду місця події від 02.11.2024; висновком судово-товарознавчої експертизи №4060 від 25.11.2024; протоколом додаткового допиту потерпілого від 27.11.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 27.11.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 27.11.2024.
Колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Зазначаючи про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовано послався на ризики, які передбачені ст.177 КПК України, що були встановлені слідчим суддею під час судового розгляду даного клопотання.
На переконання колегії суддів, у разі незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний зможе переховуватися останньому від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КК України, та у разі застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст.176 КПК України, не зможе забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Стороною захисту під час розгляду в суді першої інстанції не спростовані доводи клопотання слідчого. Не надані докази в обґрунтування апеляційної скарги стороною захисту і до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також враховує практику ЄСПЛ, так у справі «Воляник проти України» від 02.10.2014 року, вказано, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.
Колегія суддів також ураховує те, що підозрюваний ОСОБА_8 не працює, постійного джерела заробітку не має, є ВПО, не має сталих соціальних зв'язків в м.Світловодськ, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України повторно, в період іспитового строку. Санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Так виходячи з встановлених обставин по справі та оцінюючи особу підозрюваного, обставин вчинення протиправних дій, існує достатньо підстав вважати, що у разі незастосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній матиме змогу переховуватись від органу досудового розслідування, суду, впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, з метою зміни їхніх показань, що перешкодить повно, всебічно та неупереджено дослідити всі обставини у кримінальному провадженні, вчинити інший злочин.
З огляду на означене, колегія суддів прийшла до висновку, що слідчим суддею правильно оцінені наявні ризики та обґрунтовано задоволено клопотання органу досудового розслідування, обравши стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів враховуючи всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи запобіжного заходу, вважає, що у конкретному випадку, обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою обумовлено процесуальною необхідністю та є доцільним у межах даного кримінального провадження. Застосований відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії суддів, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та безпідставність судового рішення про необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - спростовуються наведеним вище.
Крім того, колегія суддів враховує, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому, про що слідчим суддею наведено відповідні мотиви в оскаржуваному рішенні.
Доводи захисника про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Апеляційні доводи захисника щодо зменшення розміру застави є безпідставними та необґрунтованими, оскільки як вважає колегія суддів, слідчий суддя правильно, з урахуванням вимог закону, а також практики Європейського суду з прав людини, визначив розмір застави, взявши до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, його сімейний та майновий стан, а також доведені прокурором ризики неправомірної поведінки підозрюваного.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою колегія суддів - не знаходить.
Керуючись ст. 376 ч.2, 177, 183, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2024 року, якою стосовно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4