м. Вінниця
06 січня 2025 р. Справа № 120/14290/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі -Головне управління ПФУ у Вінницькій області, відповідач) із позовом в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність, що полягає у наданні роз'яснення замість прийняття рішення за результатами розгляду заяви від 05.07.2024 р. за вх.№9020/ П-0200-24;
- зобов'язати зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи у ТОВ "Вінницьке кар'єроуправління" з 08.08.1981 р. по 04.10.1982 р. на посаді слюсаря 4 го розряду дробильного цеху, з 22.08.1992 р. по 08.09.1992 р. машиніста тракторної лопати по 4 розряду;
- зобов'язати повторно розглянути заяву від 05.07.2024 р. за вх.№9020/ П-0200-24 з врахуванням висновків суду.
В обґрунтування вимог позивач вказує, що звернувся із заявою про перерахунок пенсії з підстав не зарахування періоду роботи з 08.08.1981 р. по 04.10.1982 р. та з 22.08.1992 р. по 08.09.1992 р. до пільгового. Однак замість рішення отримав лист роз'яснення , із чим не погоджується зазначаючи, що має бути прийнято саме рішення.
08.11.2024 р. відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження в порядку визначеному ст. 263 КАС України.
04.12.2024 р. надійшов відзив, в якому відповідач, заперечив проти задоволення позову вказавши, що позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії за наслідком чого його повідомлено про те, що пенсія нараховується у відповідності до норм чинного законодавства. При цьому, відповідач наголошує, що позивач не звертався із заявою про перерахунок пенсії у встановленому законом порядку , відповідно, відповідач не приймав жодних рішень.
18.12.2024 р. надійшла відповідь на відзив, однак така до уваги не приймається, адже справа розглядається в порядку ст. 263 КАС України , в якій заявами по суті є позов і відзив.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступне.
05.07.2024 р. на адресу пенсійного органу надійшла заява ОСОБА_1 , в якій просив здійснити перерахунок пенсії, а в разі відмови -вказати причину.
За наслідком розгляду поданої заяви управління листом від 29.07.2024 р. за вих.№10402-9020/П-02/8-0200/24 повідомило, що пенсія призначена і виплачується у відповідності до норм чинного законодавства.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю позивач звернувся до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон 1058-IV).
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 №383 (далі Наказ №383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Пунктом 3 Наказу №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Згідно п. 10. Наказу №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на час внесення до трудової книжки позивача відомостей про роботу в спірні періоди, надалі - КЗППУ), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердив Порядок № 637.
Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до приписів п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
До заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу (п.2.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1).
Оцінюючи вимогу про визнання протиправною бездіяльності, що полягає у наданні роз'яснення замість прийняття рішення за результатами розгляду заяви від 05.07.2024 р. за вх.№9020/ П-0200-24, то суд вказує наступне.
Як видно зі змісту заяви від 5.07.2024 р., яка надійшла до відповідача та зареєстрована за вх.№9020/ П-0200-24, суд вказує, що позивач просив “здійснити перерахунок, отримуваної пенсії, згідно ЗУ “Про пенсійне забезпечення ».
Однак у зверненні позивача не викладено підстав для проведення перерахунку пенсії. До заяви не долучено жодних документів, із яких би можливо встановити чому позивач просить здійснити перерахунок пенсії та підстави для цього.
Тобто із змісту звернення позивача від 05.07.2024 р. за вх.№9020/ П-0200-24 не є можливим встановити із якими діями/бездіяльністю не погоджується позивач (не врахуванням стажу, не врахуванням заробітної плати) при призначенні пенсії, що, на його думку, є підставою для перерахунку пенсії.
Суд не погоджується із аргументами позивача, що за наслідком подання його заяви слід було прийняти рішення, адже він зазначив в заяві лише “здійснити перерахунок, отримуваної пенсії, згідно ЗУ “Про пенсійне забезпечення », не конкретизувавши на підставі чого (довідок про заробітну плату) чи з урахуванням чого (стажу) має бути проведено перерахунок. Також до заяви не долученл жодних документів із яких би пенсійному органу було зрозуміло у зв'язку із чим пенсія підлягає перерахунку.
Відтак, суд доходить висновку, що на заяву позивача про перерахунок пенсії обґрунтовано надано письмову відповідь, без прийняття рішення, адже за своїм змістом вона подана в порядку звернення громадян, а не відповідно до вимог Порядку №22-1.
При цьому, оцінюючи вимогу про визнання протиправною бездіяльності, що полягає у наданні роз'яснення замість прийняття рішення за результатами розгляду заяви, яка надійшла до відповідача 05.07.2024 р. за вх.№9020/ П-0200-24, суд вказує наступне
Згідно загальних засад права, бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
В свою чергу, дії - це юридично значуща активна (тобто врегульована нормами права) поведінка суб'єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки.
Суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, в той час як надання роз'яснення, це вчинення активних дій.
За таких обставин, вимога про визнання протиправною бездіяльності, що полягає у наданні роз'яснення замість прийняття рішення за результатами розгляду заяви від 05.07.2024 р. за вх.№9020/ П-0200-24,не підлягає задоволеню, адже надання роз'яснення вжн є вчиненням дій, а не бездіяльність.
Щодо до вимоги про зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи у ТОВ "Вінницьке кар'єроуправління" з 08.08.1981 р. по 04.10.1982 р. на посаді слюсаря 4 го розряду дробильного цеху та з 22.08.1992 р. по 08.09.1992 р. машиніста тракторної лопати по 4 розряду, то суд зазначає наступне.
У період роботи позивача, до якої, як він зазначає, не зараховано до стаж, який дає їй право на пенсію за віком на пільгових умовах, діяли:
- Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Ради Міністрів СССР від 22.08.1956 №1173;
- Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Ради Міністрів СССР від 26.01.1991 №10;
- Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;
- Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою КМУ від 16 січня 2003 р. N 36 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;
- Порядок застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731.
Згідно пунктом 2 цього Порядку під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
У пункті 3, підпунктах 4.2-4.6 пункту 4, пункті 10 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах містяться такі приписи:
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Суд додатково вважає за необхідне зазначити, що не зарахування періодів роботи до пільгового стажу з підстав відсутності атестації чи не відповідності посад вказаних в трудовій та в наказах, є безпідстваним, адже відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 №41, основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. При цьому, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Аналіз норм Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Відповідна правова позиція міститься в постановах ВС від 10.09.2021 р. у справі № 178/611/17 та від 22.09.2021 р. № 196/67/17(2-а/196/15/2017)
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, а саме:
на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення - за результатами атестації робочих місць як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Урахувавши усе вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 дійшла висновку про те, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.
Отже, відсутність атестації не може бути підставою для не зарахування стажу.
Так, як видно із трудової книжки ОСОБА_1 з 20.02.1989 р. по 08.09.1992 р., останній працював машиністом тракторної лопати .
Як видно із довідки РС право відповідачем зараховано позивачу до пільгового стажу по Списку №2 період на даному підприємстві й на цій посаді з 20.02.1989 р. по 21.08.192 р.
Однак частину періоду з 22.08.192 р. по 08.09.1992 р. в цьому ж підприємстві і на цій же посаді не зараховано до пільгового стажу, що, на думку суду, є протиправним. А отже слід зарахувати до пільгового стажу період з 22.08.192 р. по 08.09.1992 р
Що ж до зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 08.08.1981 р. по 04.10.1982 р. на посаді слюсаря 4 го розряду дробильного цеху, то слід зазначити, що даний період не є спірним , адже позивач не звертався із заявою про його зарахування до пільгового стажу, а відповідач не надавав оцінку чи віднесено цю посаду до Списків №2 та, відповідно, чи наявні підстави для зарахування даного періоду до пільгового стажу. Відтак, така вимога є передчасною. Тобто відсутній предмет спору.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1211,20 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 605,60(1/2 задоволених вимог).
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 22.08.192 р. по 08.09.1992 р.
В іншій частині заявлених вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Зодчих, 22).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ін НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Повний текст рішення сформовано 6.01.25 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна