06 січня 2025 р. Справа № 120/15352/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці у письмовому провадженні заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
15.11.2024 поштою до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Єрьоміної В.А., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
У заяві зазначається, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Водночас, на думку позивача, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення за період з 14.03.2020 по 20.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 рр., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 рр. без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023.
Одночасно з пред'явленням адміністративного позову представник позивача також заявив клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 20.11.2024 про відкриття провадження у справі у задоволенні вказаного клопотання відмовлено, оскільки суд дійшов висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущений. Цієж ухвалою вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
08.12.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Також 25.12.2024 до суду надійшла заява відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду через недотримання строку звернення до суду з цим позовом у відносинах публічної служби.
Відповідач зазначає, що перебування на військовій службі саме по собі не є достатньою підставою для визнання пропущення строку поважним. Це питання потребує комплексного аналізу з урахуванням характеру служби (лінія бойового зіткнення, виконання завдань, постійна дислокація).
Вирішуючи заявлене клопотання суд перш за все акцентує на тому, що питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду у цій справі вже було предметом судового розгляду.
Так, в ухвалі від 20.11.2024 про відкриття провадження у справі судом констатовано, що позивач є діючим військовосжубовцем та проходить військову службу, а тому відсутні підстави вважати, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
Суд враховує, що оскільки спір стосується невиплати грошового забезпечення, то на спірні правовідносини поширюються положення статті 233 КЗпП України, а не статті 122 КАС України, як помилково стверджує відповідач. При цьому за змістом відповідних законодавчих положень початок перебігу строку звернення до суду з вимогами про виплату недоплаченої заробітної плати пов'язується саме із звільненням з роботи (служби). Відтак, оскільки позивач продовжує проходити військову службу, але не погоджується з розміром виплаченого йому раніше грошового забезпечення, суд не вбачає підстав дійти висновку, що позивач не дотримався встановленого законом строку звернення до суду з цим позовом.
Крім того, суд враховує, що перебування на військовій службі, особливо в умовах бойових дій, виконання спеціальних завдань чи перебування в місцях постійної дислокації, обмежує можливість доступу особи до правової допомоги, ресурсів для підготовки позовних документів, а також фізичний доступ до суду. Враховуючи специфіку таких обставин, законодавство визнає їх об'єктивними (поважними) причинами, які впливають на дотримання строків звернення до суду.
Доводи відповідача про те, що військова служба сама по собі не може бути підставою для визнання пропущення строку поважним є слушними, однак необґрунтованими. Вказуючи на протилежне, відповідач не надав доказів, які б свідчили про те, що позивач мав реальну можливість звернутися до суду раніше, але не скористався нею, наприклад, тривалий час проходив військову службу за місцем реєстрації свого проживання, або перебуваючи у тривалій відпустці отримав дозвіл на відбуття до місця свого проживання, що об'єктивно давало йому можливість звернутися за правовою допомогою та до суду, тощо.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 166, 167, 240, 248, 256 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Сало Павло Ігорович