Дата документу 06.01.2025Справа № 554/14628/24
Провадження № 2-н/554/332/2025
06 січня 2025 року Суддя Октябрського районного суду міста Полтави Сініцин Е.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину, -
Стягувач звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 від заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.
Наказне провадження є одним із видів проваджень цивільного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти.
Одними з характерних ознак наказного провадження є: спрощеність, оскільки має місце «урізана» цивільна процесуальна форма; на нього не поширюються принципи гласності, усності, безпосередності, змагальності; відсутність стадійності цивільного процесу; судовий наказ видається за відсутності сторін, та документарна видача судового наказу здійснюється лише на підставі безспірних письмових доказів, поданих заявником.
Частиною 3 статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно із ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Порядок розгляду заяви про видачу судового наказу врегульований ст. ст. 165, 167 цього Кодексу, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 165 ЦПК України якої визначено, що суддя, встановивши, що заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу, відмовляє у видачі судового наказу.
Згідно п.п. 4 та ч. 2 ст. 163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються та перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Всупереч вказаним нормам, заява про видачу судового наказу не містить належного викладу обставин, на яких ґрунтуються вимоги заявниці, а також до заяви про видачу судового наказу не надано доказів, що у своїй сукупності свідчили б про знаходження дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні у заявниці - ОСОБА_1 , навіть не долучені документи про їх спільну реєстрацію місця проживання, відтак суд позбавлений можливості встановити такі обставини, що не підтверджені належними та допустимими доказами.
За таких обставин, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.163,165,166 ЦПК України, п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», суддя, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину.
Роз'яснити стягувачу, що відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому ІІ розділом ЦПК України, після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня її складання.
Суддя Е.М. Сініцин.