Справа №: 148/1542/21
06 січня 2025 року м. Тульчин
Суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Саламаха О.В. розглянув подання в.о. начальника Тульчинського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області Панчук О.В. про вирішення питання щодо виконання постанови суду відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутого до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, -
В.о. начальника Тульчинського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області Панчук О.В. звернулася до суду з поданням про вирішення питання, пов'язаного з виконанням постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 13.09.2021, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт.
На виконання постанови суду, з метою встановлення місця проживання порушника на адресу вказану у постанові суду надіслано виклик за № 42/22/2082-21 від 04.10.2024 для явки у підрозділ пробації на 11.10.2021, за яким порушник не з?явився, тому, 18.10.2021 працівниками уповноваженого органу з питань пробації здійснено вихід за місцем проживання ОСОБА_1 , під час якого останнього ознайомлено з порядком та умова відпрацювання адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, також під особистий підпис вручено направлення від 18.10.2021 до Тульчинської міської ради для відпрацювання суспільно корисних робіт.
У подальшому, 18.10.2021 надійшла відповідь з Тульчинської міської ради за № 1604-06-380 від 18.10.2021 про те, що ОСОБА_1 буде залучений до відбування суспільно корисних робіт при КП «Тульчинкомунсервіс». Однак, незважаючи на те, що ОСОБА_1 роз?яснено наслідки невиконання адміністративного стягнення, останній до відбування суспільно корисних робі не приступив, відповідно повідомлення Комунального підприємства від 21.10.2021 № 199.
В зв?язку з неприбуттям порушника для відбування адміністративного стягнення порушнику надіслано виклик за місцем проживання № 42/22/2252-21. Також, 03.11.2021 здійснено вихід за місцем проживання порушника, де в ході розмови з його матір?ю ОСОБА_2 встановлено, що її син ОСОБА_1 разом з нею на даний час не проживає та його місце перебування невідоме.
Також, 16.11.2021 № 42/22/2490-21 скеровано до Тульчинського РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо оголошення про розшук боржника ОСОБА_1 , та 06.01.2022 на адресу Тульчинського відділу пробації надійшла відповідь про направлення матеріалів для оголошення в розшук останнього.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 22.03.2022, подання про оголошення в розшук задоволено, виконання розшуку боржника ОСОБА_3 покладено на Тульчинський РВП ГУНП у Вінницькій, у ході якого, працівникам відділу пробації стало відомо, що порушника ОСОБА_1 було мобілізовано, з метою перевірки даної інформації надіслано запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо мобілізації його до Лав Збройних Сил України.
На адресу органу пробації 26.05.2022 надійшла відповідь з ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що ОСОБА_1 28.02.2022 призваний до Лав Збройних Сил України та направлений до НОМЕР_1 навчального центру в/ч НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
З метою підтвердження чи спростування факту проходження ОСОБА_1 військової служби, в цей же день, 26.05.2022 скеровано запит до військової частини НОМЕР_2 .
Також, 18.07.2022 на адресу Тульчинського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області надійшла відповідь з Тульчинського РВП ГУНП України у Вінницькій області про те, що відносно ОСОБА_1 розшукова справа не заводилась, в зв?язку з мобілізацією його до Лав Збройних Сил України.
У подальшому, 30.01.2022 надійшла відповідь з військової частини НОМЕР_2 про те, що ОСОБА_1 , не проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Працівниками уповноваженого органу з питань пробації 02.02.2024 здійснено вихід за місцем проживання ОСОБА_1 , під час якого вдалося поспілкуватися з його матір?ю, ОСОБА_2 , яка надала письмове пояснення та пред?явила документи, які підтверджують те, що її син продовжує проходити військову службу у Лавах Збройних Сил України.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по строковій частині) від 27.06.2024 № 179, ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини, як звільнений у відставку за станом здоров?я (наказ командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 27.06.2024.
У зв?язку з вищевикладеним, на адресу вказану у постанові суду надіслано виклик за №42/22/3045-24, а також, 06.12.2024 здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 .
У подальшому, мати ОСОБА_1 повідомила, що її син перебуває у лікарні міста Кропивницького, у зв?язку з лікуванням та реабілітацією після отриманих травм під час виконання бойових завдань. Також, у своєму письмовому поясненні надала мобільний номер телефону сина.
На вказаний номер, інспектором відділу пробації здійснено телефонний дзвінок, під час якого ОСОБА_1 повідомив, що протягом довгого часу проходив військову службу у Лавах Збройних Сил України. Під час виконань завдань пов?язаних із захистом Батьківщини отримав неодноразові поранення та контузії. Згідно Постанови ВЛК його виключено з військового обліку у зв?язку з не придатністю до військової служби.
Одночасно, під час телефонної бесіди, останній підтвердив, що перебуває у медичній установі м. Кропивницького, продовжує лікувати отримані травми.
Копії відповідних документів надіслав на мобільний застосунок «WhatsАрр», а саме свідоцтво про хворобу № 2101 та його продовження.
У зв'язку з чим, представник органу пробації просить звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строку давності виконання даного судового рішення.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча повідомлявся про день та час розгляду справи, відомостей щодо причин неявки суду не надав.
Представник Тульчинського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відомостей щодо причин неявки суду не надав.
Дослідивши подання, додані документи, матеріали особової справи, суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Постановою Тульчинського районного суду від 13.09.2021 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт. Постанова суду набрала законної сили 24.09.2021 та прийнята до виконання Тульчинським районним відділом філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області.
Порядок та процедура виконання постанов про накладення усіх видів адміністративних стягнень детально регламентується розділом V (ст. 298-330) КУпАП, глава 25 якого містить основні (загальні) положення, а принцип обов'язковості виконання таких постанов для державних і громадських органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян закріплений у ст. 298 цього Кодексу.
Так, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України, і звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову (ч. 1, 4 ст. 299 КУпАП), а згідно ч. 1-2 ст. 300 цього Кодексу така постанова виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.
Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної сили (ч. 1 ст. 325-1 КУпАП).
Постанова суду від 13.09.2021 (набрала законної сили 24.09.2021), якою ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт залишається без виконання більше трьох років.
Працівниками органу пробації 18.10.2021 здійснено вихід за місцем проживання ОСОБА_1 , під час якого останнього ознайомлено з порядком та умова відпрацювання адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, також під особистий підпис вручено направлення від 18.10.2021 до Тульчинської міської ради для відпрацювання суспільно корисних робіт (а.с. 34).
У подальшому, 18.10.2021 надійшла відповідь з Тульчинської міської ради за № 1604-06-380 від 18.10.2021 про те, що ОСОБА_1 буде залучений до відбування суспільно корисних робіт при КП «Тульчинкомунсервіс». Однак, незважаючи на те, що ОСОБА_1 роз?яснено наслідки невиконання адміністративного стягнення, останній до відбування суспільно корисних робі не приступив, відповідно повідомлення Комунального підприємства від 21.10.2021 № 199 (а.с. 35 - 40).
В зв?язку з неприбуттям порушника для відбування адміністративного стягнення порушнику надіслано виклик за місцем проживання № 42/22/2252-21. Також, 03.11.2021 здійснено вихід за місцем проживання порушника, де в ході розмови з його матір?ю ОСОБА_2 встановлено, що її син ОСОБА_1 разом з нею на даний час не проживає та його місце перебування невідоме
Також, 16.11.2021 № 42/22/2490-21 скеровано до Тульчинського РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо оголошення про розшук боржника ОСОБА_1 , та 06.01.2022 на адресу Тульчинського відділу пробації надійшла відповідь про направлення матеріалів для оголошення в розшук останнього.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 22.03.2022, подання про оголошення в розшук задоволено, виконання розшуку боржника ОСОБА_3 покладено на Тульчинський РВП ГУНП у Вінницькій, у ході якого, працівникам відділу пробації стало відомо, що порушника ОСОБА_1 було мобілізовано, з метою перевірки даної інформації надіслано запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо мобілізації його до Лав Збройних Сил України (а.с. 65, 66).
На адресу органу пробації 26.05.2022 надійшла відповідь з ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що ОСОБА_1 28.02.2022 призваний до Лав Збройних Сил України та направлений до НОМЕР_1 навчального центру в/ч НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 (а.с. 69).
З метою підтвердження чи спростування факту проходження ОСОБА_1 військової служби, в цей же день, 26.05.2022 скеровано запит до військової частини НОМЕР_2 (а.с. 70).
Також, 18.07.2022 на адресу Тульчинського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області надійшла відповідь з Тульчинського РВП ГУНП України у Вінницькій області про те, що відносно ОСОБА_1 розшукова справа не заводилась, в зв?язку з мобілізацією його до Лав Збройних Сил України.
У подальшому, 30.01.2022 надійшла відповідь з військової частини НОМЕР_2 про те, що ОСОБА_1 , не проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Працівниками уповноваженого органу з питань пробації 02.02.2024 здійснено вихід за місцем проживання ОСОБА_1 , під час якого вдалося поспілкуватися з його матір?ю, ОСОБА_2 , яка надала письмове пояснення та пред?явила документи, які підтверджують те, що її син продовжує проходити військову службу у Лавах Збройних Сил України.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по строковій частині) від 27.06.2024 № 179, ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини, як звільнений у відставку за станом здоров?я (наказ командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 27.06.2024.
У зв?язку з вищевикладеним, на адресу вказану у постанові суду надіслано виклик за № 42/22/3045-24, а також, 06.12.2024 здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 .
У подальшому, мати ОСОБА_1 повідомила, що її син перебуває у лікарні міста Кропивницького, у зв?язку з лікуванням та реабілітацією після отриманих травм під час виконання бойових завдань. Також, у своєму письмовому поясненні надала мобільний номер телефону сина (а.с. 94).
На вказаний номер, інспектором відділу пробації здійснено телефонний дзвінок, під час якого ОСОБА_1 повідомив, що протягом довгого часу проходив військову службу у Лавах Збройних Сил України. Під час виконань завдань пов?язаних із захистом Батьківщини отримав неодноразові поранення та контузії. Згідно Постанови ВЛК його виключено з військового обліку у зв?язку з не придатністю до військової служби. Одночасно, під час телефонної бесіди, останній підтвердив, що перебуває у медичній установі м. Кропивницького, продовжує лікувати отримані травми.
Копії відповідних документів надіслав на мобільний застосунок «WhatsАрр», а саме свідоцтво про хворобу № 2101 та його продовження (а.с. 95, 96).
З огляду на викладене, необхідно зауважити, що чинний КУпАП, до якого постійно вносяться зміни за своєю суттю є законом, який поєднує норми матеріального та процесуального права, охоплює всі сфери суспільно-економічного життя і в той же час містить в собі ряд колізійних норм або норм, які не виконуються через їх недосконалість, а тому потребує системних законодавчих змін.
Зокрема, стадія виконання постанови про накладення адміністративних стягнень є заключною і зазвичай проходить у два етапи: 1) звернення постанови до виконання і 2) безпосереднє виконання постанови про накладення адміністративних стягнень.
Під зверненням постанови до виконання у ст. 303 КУпАП необхідно розуміти своєчасне (не більш ніж через три місяці з дня її винесення) направлення постанови до органу, який відповідно до законодавства уповноважений її безпосередньо виконувати, в даному випадку до органу пробації, і визнається єдиним юридичним фактом, який має значення для встановлення, чи підлягає вона виконанню, незалежно від того, чи розпочато безпосереднє (реальне) виконання цієї постанови, що дотримано судом першої інстанції.
Безпосереднє виконання постанов про накладення стягнення у виді суспільно корисних робіт також забезпечує орган пробації, однак системний аналіз основних положень цього Кодексу, в тому числі і розділу V, дає суду підстави для висновку, що незважаючи на власну назву ст. 303 КУпАП, законодавством України не передбачена давність виконання постанови судді про накладене стягнення, яка вже прийнята відповідним органом до виконання, що в свою чергу надає надзвичайно широкі можливості для зловживань у процесі виконання цих судових рішень, необґрунтовано обмежує права, свободи і законні інтереси осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності та взагалі нівелює завдання КУпАП і зводить нанівець певні засади судочинства, які закріплені у ст. 1, 7, 39, 245, 246, 268, 298, 300, 303, 305 і 326 КУпАП; розділ I ЗУ "Про судоустрій і статус суддів"; ст. 3, 24, 55, 124, 129, 129-1 Конституції України.
Таким чином, законодавець залишив поза сферою свого регулювання питання щодо давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення ставлячи осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності в явно невигідну правову ситуацію в порівнянні з тими, хто вчинив більш тяжке правопорушення (злочин) відповідно до обвинувального вироку.
Фактична "безстроковість" виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а "необмежений строк виконання" своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації № R (91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов'язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.
Припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у межах КУпАП можливе лише за наявності обставин, зазначених у п. 5 (видання акту амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення), 6 (скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність) і 9 (смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі) ст. 247 цього Кодексу, при наявності яких орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання (ст. 302 КУпАП).
Однак, вказана норма має іншу правову природу і не кореспондується зі строками виконання постанов про накладення стягнення у виді суспільно корисних робіт, а тому у даному конкретному випадку застосована бути не може.
Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як "кримінальні" у розумінні норм Конвенції.
Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 р. зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На національному рівні КСУ в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що "одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями" (абз. 3 п. п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5 рп/2005 той же Суд вказав, що "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі" (абз. 2 п. п. 5.4 п. 5).
Крім того, КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що "не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення", а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним". У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд приходить до переконання, що зазначена справа про адміністративне правопорушення щодо накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді суспільно-корисних робіт, може бути прирівняна до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на цю категорію справ можливо застосувати аналогію закону, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема КК, яка регламентує подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, що є невід'ємним правом (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), а для суддів усіх інстанцій важливим елементом законного і справедливого правосуддя, оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.
Такою нормою у КК є ст. 80, яка розташована у розділі XII "Звільнення від покарання та його відбування" і регламентує звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Згідно ч. 1 цієї статті особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання, і відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються. (ч. 3 ст. 80 КК України).
Україна є соціальною, правовою державою; людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії.
У рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 КСУ зауважив, що "верховенство права" це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення" (абз. 2, 3, 4 п. п. 4.1 п. 4 мотивувальної частини).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідно до принципу верховенства права давність виконання постанови судді про накладення стягнення у виді суспільно корисних робіт в справах про притягнення до адміністративної відповідальності не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку суду у кримінальному судочинстві, у якому особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано: 2 роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі (яким і є суспільно корисні роботи - ст. 24, 31-1 КУпАП).
Таким чином, системний аналіз положень КУпАП у поєднанні з вказаним законодавством і судовою практикою, дають підстави вважати, що строк давності виконання постанови судді про накладення стягнення у виді суспільно корисних робіт повинен розпочинатися з дня набрання цим судовим рішенням законної сили, тобто через 10 днів з дня її винесення 13.09.2021 та в усякому разі не перевищувати 2-х років, тому, суд приходить до висновку про необхідність звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт у зв'язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 268, 283, 287, 298-305 КУпАП, суддя, -
Подання в.о. начальника Тульчинського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області Панчук О.В. про вирішення питання щодо виконання постанови суду відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_1 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , від відбування адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, накладеного постановою судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 13.09.2021 за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку давності виконання постанови Тульчинського районного суду Вінницької області № 148/1542/21 про накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області на протязі десяти днів з дня її винесення.
Суддя: