Справа № 147/1362/24
Провадження № 2/147/64/25
03 січня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Мудрак А.М.,
з участю секретаря Чудак Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в якому просять стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості 97210,00 грн, а також понесені судові витрати. В обгрунтування позовної заяви покликаються на те, що 11 серпня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №76729746. Відповідно до п.20 договору цей договір укладено у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та одноразовим ідентифікатором. 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №14 від 25.01.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 20670,00 грн, з яких: 6000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14670,00 грн - сума заборгованості за відсотками. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Крім того, 21 листопада 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №4393183, який підписано електронним підписом позичальника (п.20 договору). 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №23 від 11.04.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 31040,00 грн, з яких: 8000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 23040,00 грн - сума заборгованості за відсотками. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Також 15 листопада 2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №19744-11/2023, який підписано електронним підписом позичальника. 21.03.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №21032024, відповідно до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 21.03.2024 до договору факторингу №21032024 від 21.03.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 42000,00 грн, з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 32000,00 грн - сума заборгованості за відсотками. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Крім того, 30 березня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №37977-03/2024, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним одноразовим ідентифікатором. 29.07.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №29072024, відповідно до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №29072024 від 29.07.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 3500,00 грн, з яких: 1000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2500,00 грн - сума заборгованості за відсотками. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Відповідач добровільно борг не погашала, тому ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 97210,00 грн.
Ухвалою судді від 06 листопада 2024 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, одночасно з позовною заявою подав заяву, в якій просить розглядати справу у відсутність представника та не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, про що наявні рекомендовані повідомлення, про причини неявки суд не повідомила. 02 грудня 2024 року на адресу суду поштовим зв'язком подано відзив на позов, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги не визнає повністю.
У відзиві на позов відповідачем зазначено, що у позові відсутні докази видачі відповідачу кредитних коштів. Вказує, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).
14.06.2021 між ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу 14/06/21.
Договір позики між ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено у серпні 2023 року, але чомусь договір факторингу між ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено у червні 2021 року.
Стверджує, що договір факторингу та передача права вимоги було укладено ще до виникнення між ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем первинних кредитних правовідносин. Така обставина сама по собі суперечить виникненню права вимоги у позивача.
Позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» обґрунтовуються тим, що 11.08.2023 між ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договори позики. При цьому позивач надав суду копії договорів факторингу відповідно до умов яких ТОВ (кредитори) передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ (кредитори) права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі прав вимог.
Разом з тим позивач надав суду копії договорів факторингу не в повному обсязі, що унеможливлює належно та у повній мірі сприймати зміст цього документу, а також встановити істотні умови такого договору, в тому числі зобов'язання нового кредитора перед первісним кредитором щодо здійснення оплати за придбання права грошової вимоги до боржників, зокрема, до відповідача за договорами позики. Більше того, позивач не надав докази того, що після укладення договорів факторингу були виконані вимоги ст. 1082 ЦК України та відповідач отримала письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні була визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
При цьому сам по собі факт укладення договору факторингу не створює для відповідача безумовного обов'язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у договорі. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора відповідач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги, а новий кредитор зобов'язаний надати докази існування боргу саме у такому розмірі, про стягнення якого заявлено відповідну вимогу.
За правилами ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Проте позивачем не було надано до суду жодних доказів видачі відповідачу кредитних коштів за спірним кредитним договором. Надання розрахунку суми заборгованості або витягу з реєстру прав вимоги є недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості та витяг з реєстру прав вимоги не є первинними документами, що підтверджують факт готівкової чи безготівкової видачі коштів відповідачу
Відсутність доказів на підтвердження факту переходу права вимоги до фактора за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення заборгованості - аналогічна позиція міститься в постанові ВС від 17.01.2020 № 916/2286/16.
Розрахунок заборгованості за кредитом сам по собі без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем не можуть бути належними та допустимими доказами її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору, що узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21.10.2020 у справі №190/1419/19-ц.
Додатки до договору факторингу (акт прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, в яких зазначено прізвище, ім'я та по батькові боржника, номер договору, дата його укладання та сума боргу) без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, та яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.
Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. До такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 16.09.2020 при розгляді цивільної справи № 200/564 7/18.
Проте у матеріалах даної справи виписка по картковому рахунку відсутня. Крім того, відповідач зазначила, що наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договорів факторингу не містить підпису сторін, які би підтверджували дійсність переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором. Таким чином, представником позивача не доведено розмір фактично взятих відповідачем кредитних коштів за умовами договору, не доведено обгрунтованість нарахування відсотків. З наданих представником позивача документів неможливо встановити по яку дату нараховувались відсотки за користування кредитом та з якою ставкою. В свою чергу наданий представником позивача розрахунок заборгованості не підтверджений жодним первинним документом, що оформлений відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а отже не підтверджено передання коштів в розумінні ч.2 ст. 1046 ЦК України. За перерахованих обставин, вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 18 серпня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №76729746 (а.с.10-13).
Відповідно до п.1 вказаного договору за цим договором позики позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Відповідно до п.2 договору позики №76729746 сума позики 6000,00 грн. Строк позики 26 днів. Процентна ставка (базова) 2,5 % день. Дата надання позики 11.08.2023. Дата повернення позики 06.09.2023.
14 червня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу №14/06/21 (а.с.14-15).
Згідно з п.1.1. договору факторингу №14/06/21, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід'ємною частиною договору.
28.07.2021 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, якою змінено п.1.3 договору та викладено в наступній редакції: «1.3.Клієнт зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства» (а.с.16).
25 січня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду №16 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (а.с.17). Також надано акт прийому-передачі реєстру боржників №14 від 25 січня 2024 року за договором факторингу №№14/06/21 від 14 червня 2021 року (а.с.18).
Відповідно до витягу з реєстру боржників №14 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 20670,00 грн за договором позики №76729746, з яких: 6000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14670,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.19).
На підтвердження наявності заборгованості відповідача позивачем надано суду розрахунок заборгованості за договором позики №76729746 від 11.08.2023 за період з 25.01.2024 по 31.08.2024 (а.с.20).
21 листопада 2023 року між та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №4393183 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) (а.с. 21-24).
Відповідно до п.2 договору позики №4393183 сума позики 6450,00 грн, строк позики 15 (п'ятнадцять ) днів, базова процентна ставка за перший день користування позикою (фіксована) 17,86%; базова процентна ставка з другого дня користування 3%.
Договір позики підписаний електронним підписом позичальника ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором dacsoxQ0is.
11 квітня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду №22 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (а.с.25).
Також надано суду акт прийому-передачі реєстру боржників №23 від 11 квітня 2024 року за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (а.с.26).
Відповідно до витягу з реєстру боржників №23 від 11.04.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 31040,00 грн за договором позики №4393183, з яких: 8000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 23040,00 грн - сума заборгованості за відсотками. (а.с.27).
15 листопада 2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №19744-11/2023 (а.с.34-37). Одночасно позичальником підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.38-39).
Відповідно до п.1.1. договору про надання фінансового кредиту №19744-11/2023 товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено: тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби. Кредит надається строком на 360 днів.
Відповідно до п.1.6 договору про надання фінансового кредиту №19744-11/2023 кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_4 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Договір №19744-11/2023 підписаний позичальником електронним підписом НОМЕР_1 (а.с.36).
21 березня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» укладено договір факторингу №21032024. (а.с.40-43), відповідно до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників.
З витягу з реєстру боржників до договору факторингу №21032024 від 21.03.2024 вбачається, що ОСОБА_3 включена до списків за договором №19744-11/2023, сума заборгованості 42000,00 грн, з них 10000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 32000,00 грн сума заборгованості за відсотками (а.с.44).
На підтвердження наявності заборгованості відповідача позивачем надано суду розрахунок заборгованості за кредитним договором №19744-11/2023 від 15.11.2023 за період з 21.03.2024 по 31.08.2024 (а.с.45).
30 березня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №37977-03/2024 (а.с.48-51). Одночасно ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.52-53).
Відповідно до п.1.1 договору про надання фінансового кредиту №37977-03/2024 товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 1000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.2 договору про надання фінансового кредиту №37977-03/2024 передбачено: тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби. Кредит надається строком на 100 днів.
Відповідно до п.1.6 договору про надання фінансового кредиту №37977-03/2024 кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_4 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Договір №37977-03/2024 підписаний позичальником електронним підписом НОМЕР_2 (а.с.50).
29 липня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено договір факторингу №29072024 (а.с.54-56), відповідно до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників.
З витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29072024 від 29.07.2024 вбачається, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №37977-03/2024 в сумі 3500,00 грн, що складається з 1000,00 грн суми заборгованості за основною сумою боргу, 2500,00 грн сума заборгованості за відсотками (а.с.57).
На підтвердження наявності заборгованості відповідача позивачем надано суду розрахунок заборгованості за договором позики №37977-03/2024 від 30.03.2024 за період з 29.07.2024 по 31.08.2024 (а.с.58).
За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1 ст. 207 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 вказаного закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.7, ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
За приписами статей 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.
Вивчивши надані позивачем докази, враховуючи наданий відповідачем відзив на позов суд зазначає наступне.
Щодо позовних вимог за виниклою заборгованістю за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №76729746 від 18 серпня 2023 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 судом встановлено, що даний договір дійсний, оскільки підписаний сторонами, зокрема ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора електронного підпису, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Також дійсним та таким, що укладений відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис» вважається договір позики №4393183 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), укладений 21 листопада 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
Разом з цим, позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підтвердження позовних вимог щодо договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №76729746 від 18 серпня 2023 року не надано суду доказів перерахування ОСОБА_1 первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів в сумі 6000,00 грн на виконання договору позики №76729746 від 18.08.2023.
Наданий ТОВ «ФК «ЄАПБ» до позовної заяви витяг з реєстру боржників №14 від 25.01.2024 до договору факторингу №14/06/2021 від 14.06.2021 (а.с.19) не є належним та допустимим доказом відступлення права вимоги, оскільки вказаний витяг містить підпис лише представника ТОВ «ФК «ЄАПБ», який сформував цей витяг.
У долученому до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором позики №76729746 від 11 серпня 2023 року (а.с.20), лише зазначено розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Проте, позивачем не доведено, за який саме період нараховано заборгованість за відсотками за вказаним договором, яку просить стягнути позивач на свою користь, що унеможливлює перевірити нарахування в межах строків дії договорів та відповідно до узгодженої сторонами відсоткової ставки.
В постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/564/18 вказано, що доказами які підтверджують наявність заборгованості та підтверджують її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Виписка по рахунку може бути належним доказом наведених у позові обставин, яка досліджується судом у сукупності з іншими доказами.
Представником позивача на підтвердження позовних вимог до позову додано лише розрахунок заборгованості за договором позики №76729746 від 11 серпня 2023 року, без виписки про рух коштів по рахунку, а також без документа, який підтверджує отримання відповідачем суми грошових коштів у користування, тобто доказів про зарахування цієї суми на рахунок відповідача первісним кредитором. На думку суду, сам по собі наданий розрахунок заборгованості, який виконувався працівником позивача, не може слугувати доказом виникнення та існування між первісним кредитором та відповідачем кредитних відносин.
Крім того, за відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» повинно було передати ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошові кошти (ціну продажу), проте доказів на підтвердження сплати цих коштів за отримання права вимоги до ОСОБА_1 , у визначені ст. 83 ЦПК України строки позивачем надано не було.
Щодо договору позики №4393183 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), укладеного 21 листопада 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 слід зазначити наступне.
Позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підтвердження позовних вимог щодо даного договору позики №4393183 від 21.11.2023 не надано суду доказів перерахування ОСОБА_1 первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів в сумі 6450,00 грн на виконання вимог договору.
Наданий ТОВ «ФК «ЄАПБ» до позовної заяви витяг з реєстру боржників №23 від 11.04.2024 до договору факторингу №14/06/2021 від 14.06.2021 (а.с.27) не є належним та допустимим доказом відступлення права вимоги, оскільки вказаний витяг містить підпис лише представника ТОВ «ФК «ЄАПБ», який сформував цей витяг.
У долученому до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором позики №4393183 від 21.11.2023 (а.с.28), лише зазначено розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Проте, позивачем не доведено, за який саме період нараховано заборгованість за відсотками за вказаним договором, яку просить стягнути позивач на свою користь, що унеможливлює перевірити нарахування в межах строків дії договорів та відповідно до узгодженої сторонами відсоткової ставки.
Крім того, за відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» повинно було передати ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошові кошти (ціну продажу), проте доказів на підтвердження сплати цих коштів за отримання права вимоги до ОСОБА_1 за договором №4393183 від 21.11.2023, у визначені ст. 83 ЦПК України строки позивачем не надано.
Щодо твердження відповідача про те, що договір факторингу між ТОФ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та передача права вимоги було укладено ще до виникнення між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем первинних кредитних правовідносин суд зазначає наступне.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3 ст. 512 ЦК України).
Водночас, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).
Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорювані відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Відсутність порушеного, не визнаного або оспорюваного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі №910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі №910/12787/17.
З матеріалів справи вбачається, що 18 серпня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №76729746. Також 21 листопада 2023 року між та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №4393183 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), тоді як договір факторингу №14/06/21, за яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений 14.06.2021, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , а відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу від 14.06.2021.
Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло.
Водночас, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Отже вимоги позивача до відповідача ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №76729746 від 18 серпня 2023 року та за договором позики №4393183 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), укладеним 21 листопада 2023 року, не підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №19744-11/2023 від 15.11.2023 укладеного між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Даний договір підписаний сторонами, зокрема ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Натомість, позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ», на підтвердження позовних вимог щодо договором про надання фінансового кредиту №19744-11/2023 від 15.11.2023 не надано суду доказів перерахування ОСОБА_1 первісним кредитором ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» грошових коштів в сумі 10000,00 грн на виконання вимог договору.
Наданий ТОВ «ФК «ЄАПБ» до позовної заяви витяг з реєстру боржників від 21.03.2024 до договору факторингу №21032024 від 21.03.2024 (а.с.44) не є належним та допустимим доказом відступлення права вимоги, оскільки вказаний витяг містить підпис лише представника ТОВ «ФК «ЄАПБ», який сформував цей витяг.
У долученому до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №19744-11/2023 від 15.11.2023 (а.с.45), лише зазначено розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками. При цьому позивачем не доведено, за який саме період нараховано заборгованість за відсотками за вказаним договором, яку просить стягнути позивач на свою користь, що унеможливлює перевірити нарахування в межах строків дії договорів та відповідно до узгодженої сторонами відсоткової ставки.
Крім того, за відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» повинно було передати ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» грошові кошти (ціну продажу), проте доказів на підтвердження сплати цих коштів за отримання права вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №19744-11/2023 від 15.11.2023, у визначені ст. 83 ЦПК України строки позивачем не надано.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 в частині стягнення за договором про надання фінансового кредиту №19744-11/2023 від 15.11.2023 не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №37977-03/2024 від 30.03.2024 укладеного між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Вказаний договір підписаний сторонами, зокрема ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підтвердження позовних вимог за договором про надання фінансового кредиту №37977-03/2024 від 30.03.2024 не надано суду доказів перерахування ОСОБА_1 первісним кредитором ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» грошових коштів в сумі 1000,00 грн на виконання вимог договору.
Наданий ТОВ «ФК «ЄАПБ» до позовної заяви витяг з реєстру боржників від 29.07.2024 до договору факторингу №29072024 від 29.07.2024 (а.с.57) не є належним та допустимим доказом відступлення права вимоги, оскільки вказаний витяг містить підпис лише представника ТОВ «ФК «ЄАПБ», який сформував цей витяг.
У долученому до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №37977-03/2024 від 30.03.2024 (а.с.58), лише зазначено розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Проте, позивачем не доведено, за який саме період нараховано заборгованість за відсотками за вказаним договором, яку просить стягнути позивач на свою користь, що унеможливлює перевірити нарахування в межах строків дії договорів та відповідно до узгодженої сторонами відсоткової ставки.
Крім того, за відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» повинно було передати ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» грошові кошти (ціну продажу), проте доказів на підтвердження сплати цих коштів за отримання права вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №37977-03/2024 від 30.03.2024, у визначені ст. 83 ЦПК України строки позивачем не надано.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 в частині стягнення за договором про надання фінансового кредиту №19744-11/2023 від 15.11.2023 не підлягають задоволенню.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено ст. 11 ЦК України.
Положеннями ч.1 ст. 512 та ст. 514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно із ч.1 ст. 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч.1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №668/7544/15-ц зазначено, що за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст. 519 ЦК України).
Тлумачення ч.2 ст. 516, ст. 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанова Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №2-2035/11 (провадження №61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15).
Тому твердження відповідача про те, що їй не надходило повідомлення про перехід прав вимоги до нового кредитора, що є підставою для відмови в позові, суд оцінює критично.
Доведеність позовних вимог, розмір заборгованості, набуття новим кредитом права вимоги до боржника покладається процесуальним законом у справах цієї категорії на позивача.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (п.1, п.2 ч.1 ст. 264 ЦПК України).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
У своїй позовній заяві ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить розглянути справу у їх відсутність на підставі наявних у справі матеріалів, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляли.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.
Відсутність порушеного, не визнаного або оспорюваного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі №910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі №910/12787/17.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у позові відмовлено, то понесені позивачем витрати по сплаті судового збору з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 247, 258, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №76729746 від 11.08.2023, договором позики №4393183 від 21.11.2023, договором про надання фінансового кредиту №19744-11/2023 від 15.11.2023, договором про надання фінансового кредиту №37977-03/2024 від 30.03.2024, відмовити.
Понесені позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати залишити за ним.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне ім'я сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місця знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 06 січня 2025 року.
Суддя А.М. Мудрак