ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.01.2025Справа № 910/8057/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,
справу № 910/8057/24
за позовом Виконавчого комітету Криворізької міської ради;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкос Індастрі";
про стягнення 395 391,61 грн.
Виконавчий комітет Криворізької міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкос Індастрі" пеню у розмірі 395 391,61 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань згідно умов договору № 33 від 05.02.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8057/24; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
16.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкос Індастрі" подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від Виконавчого комітету Криворізької міської ради 29.07.2024 до господарського суду надійшли письмові пояснення.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
05.02.2024 між Виконавчим комітетом Криворізької міської ради (далі також - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкос Індастрі" (далі також - відповідач, постачальник) укладено договір № 33, відповідно до п. 1.1. якого, предметом договору є товари на виконання заходів територіальної оборони міста: "34710000-7 Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном (квадракоптер)" (надалі - товар).
Як визначено у п. 1.2. договору, учасник зобов'язується поставити і передати у власність замовника товар відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору), а замовник зобов'язується прийняти і здійснити оплату за цей товар на умовах даного договору.
Згідно з п. 3.1., 3.2. договору, ціна договору становить 19 698 000 грн. 00 коп. (дев'ятнадцять мільйонів шістсот дев'яносто вісім тисяч грн. 00 коп.), без ПДВ. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди.
За змістом п. 5.1. договору, місце та строки поставки товару: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, до 12.02.2024.
Товар повинен бути переданий постачальником замовнику за попередньою домовленістю сторін згідно з видатковою накладною (п. 5.2. договору).
Як передбачено п. 6.3.1. договору, постачальник зобов'язаний поставити товар у строк, встановлений цим договором.
У п. 7.1., 7.2. договору сторони погодили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором. За порушення сторонами умов даного договору винна сторона сплачує штрафні санкції в розмірі 2-х облікових ставок НБУ, що діяла у період, за який сплачується штраф від вартості невиконаних зобов'язань.
Договір укладено відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням особливостей здійснення закупівель, затверджених Постановою КМУ № 1178 від 12.10.2022 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування". Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення підписів печатками та діє протягом воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", та подовженого Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, 18.04.2022 №259/2022, 17.05.2022 №341/2022, 12.08.2022 №573/2022, 07.11.2022 №757/2022, 06.02.2023 №58/2023, 01.05.2023 №254/2023, 26.07.2023. №451/2023, 06.11.2023 №734/2023 тобто до 14.02.2024 а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.
Сторонами договору було укладено додаткову угоду № 1 від 13.02.2024, якою внесено зміни до пунктів 5.1.,10.1. договору відповідні зміни, а саме: визначено строк поставки до 01.04.2024; строк дії договору до 14.05.2024, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.
13.05.2024 було сторонами укладено додаткову угоду №2 про зменшення суми договору до 12 803 700,00 грн за 65 одиниць.
Позивач вказує, що відповідачем поставлено 47 одиниць товару з простроченням у на 42 дні, у зв'язку з чим у нього наявні підстави для нарахування пені у розмірі 395 391,61 грн.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що до кінця дії договору поставив на користь позивача 65 одиниць товару, тобто у тій кількості яку сторони погодили згодом додатковою угодою № 2, а тому, на думку відповідача, станом на дату подання позову ним повністю виконав свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим підстав для нарахування штрафних санкцій у розмірі двох облікових ставок НБУ немає, а позивач, поданням позову, намагається отримати додаткові вигоди внаслідок повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом першим частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, відповідачем поставлено позивачеві товар, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 19 від 12.02.2024, № 29 від 20.02.2024, № 62 від 09.04.2024, № 79 від 29.04.2024 та № 87 від 01.05.2024.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Сторонами договору було укладено додаткову угоду № 1 від 13.02.2024, якою внесено зміни до пунктів 5.1.,10.1. договору, а саме: визначено строк поставки до 01.04.2024; строк дії договору до 14.05.2024, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.
З наведеного вбачається, що товар, який поставлено відповідачем видатковими накладними № 19 від 12.02.2024, № 29 від 20.02.2024, з урахуванням додаткової № 1 від 13.02.2024 поставлено в строк, визначений договором.
Однак, товар, поставлений відповідачем видатковими накладними № 62 від 09.04.2024, № 79 від 29.04.2024 та № 87 від 01.05.2024 поставлено з порушенням строку, визначеного договором, з урахуванням додаткової № 1 від 13.02.2024.
В подальшому, 13.05.2024 було сторонами укладено додаткову угоду №2 про зменшення суми договору до 12 803 700,00 грн за 65 одиниць.
Суд вказує, що додатковою угодою № 2 строк поставки товару не змінювався.
За змістом ч. 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
А відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, допустив прострочення виконання свого зобов'язання.
При цьому суд відхиляє твердження відповідача про те, що нарахування штрафних санкцій є протиправним, у зв'язку з тим, що після повідомленням відповідачем позивача листом від 13.03.2024 про неможливість поставки товару у строк, сторонами додатковою угодою № 1 було встановлено новий строк поставки, а саме до 01.04.2024.
Крім того, після направлення відповідачем листа № 57 від 10.05.2024, в якому постачальник повідомляв про неможливість поставити товар у визначеній договором кількості, сторонами 13.05.2024 було укладено додаткову угоду №2 про зменшення суми договору до 12 803 700,00 грн та кількості одиниць до 65.
З наведеного вбачається, що позивач послідовно, в межах виконання вказаного договору, йшов на зустріч відповідачеві, діяв добросовісно та сприяв останньому у виконанні договору.
Однак, у зв'язку з порушенням строків поставки товару, позивач у претензії № 17/26/3520 від 15.05.2024 пропонував відповідачеві у добровільному порядку сплатити штрафні санкції у розмірі 395 391,61 грн, у відповідь на яку, відповідачем було повідомлено, що порушення ним зобов'язання сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин.
Проте, суд вказує, що за змістом розділу 9 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували піл час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотоція, війна тощо). Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються органами, уповноваженими видавати такі документи.
Тобто, з наведено вбачається, що сторони у договорі визначили строк та форму повідомлення про настання, початок дії та кінець дії форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконанню зобов'язань за цим договором.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україна", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, де вказано, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
При цьому суд вказує, що після укладення додаткової угоди № 1, відповідач не звертався до позивача у 5-ти денний строк з дня форс-мажорних обставин (якщо такі обставини дійсно настали), з повідомленням про неможливість виконати умови договору, а саме поставити товар у визначений строк. Відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, яким було б засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором поставки ані позивачу, ані суду відповідачем не був наданий.
А відтак, суд приходить до висновку, що відповідач позбавлений права посилатися на форс-мажор як на підставу невиконання ним свого зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 4 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
У п. 7.1., 7.2. договору сторони погодили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором. За порушення сторонами умов даного договору винна сторона сплачує штрафні санкції в розмірі 2-х облікових ставок НБУ, що діяла у період, за який сплачується штраф від вартості невиконаних зобов'язань.
Тобто, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення свого зобов'язання за договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 395 391,61 грн пені підлягають задоволенню.
При цьому суд вказує, що твердження відповідача про те, що додатковою угодою № 2 від 13.05.2024 сторонами погоджено зменшити суми договору до 12 803 700,00 грн та кількість одиниць до 65, а тому у нього було відсутнє зобов'язання з поставки товару, не приймаються судом, оскільки, як зазначено у вказаній додатковій угоді, вона набирає чинності з моменту підписання, тобто з 13.05.2024, а відтак, по 12.05.2024 у відповідача було наявне зобов'язання з поставки товару у строк по 01.04.2024.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкос Індастрі" (02125, місто Київ, вулиця Петра Запорожця, будинок 26-А, офіс 198, ідентифікаційний код юридичної особи 44912210) на користь Виконавчого комітету Криворізької міської ради (50101, місто Кривий Ріг, пл. Молодіжна, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 04052169) пеню у розмірі 395 391 (триста дев'яносто п'ять тисяч триста дев'яносто одна) грн 61 коп. та судовий збір у розмірі 5 930 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять) грн 87 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко