вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4898/24
За позовом Фізичної особи-підприємця Богачова Ігоря Сергійовича, с. Осадче Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", смт. Покровське Дніпропетровської області
про стягнення 251 643,98грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Фізична особа-підприємець Богачов Ігор Сергійович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" заборгованість у розмірі 251 643,98грн, з яких:
- основний борг у розмірі 246 482,70грн;
- пеня у розмірі 2 021,16грн;
- 3 % річних у розмірі 1 661,23грн;
- втрати від інфляції у розмірі 1 478,89грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №КСО-039-В суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 01 травня 2024 року в частині повної та своєчасної оплати орендної плати.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 справу №904/4898/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2024 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Центральна, буд. 17-А, с. Покровське, Синельниківський р-н, Дніпропетровська область, 53600 (а.с. 29).
Ухвала суду від 11.11.2024 отримана відповідачем 18.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610206954860, яке повернулося до суду (а.с. 33).
Відтак, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 03.12.2024. У встановлений законом та ухвалою суду строк відповідач відзиву на позов не надав.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
20 грудня 2024 року від позивача до господарського суду надійшла заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00грн.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
01 травня 2024 року між Фізичною особою-підприємцем Богачовим Ігорем Сергійовичем (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" (суборендар, відповідач) укладено договір №КСО-039-В суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем (а.с. 10-13).
У порядку та на умовах, визначених цим договором, орендар зобов'язується передати суборендарю в тимчасове платне користування сільськогосподарську техніку разом з екіпажем (два спеціаліста орендаря, які забезпечують безперебійну роботу техніки, керування нею та виконання технічних завдань суборендаря) (далі іменуються - техніка), а суборендар зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування техніку з екіпажем, і зобов'язується сплачувати орендарю орендну плату (п. 1.1 договору).
Ознаки техніки, кількість та марка, її характеристики визначаються у додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною (п. 1.2 договору).
Орендар гарантує, що техніка, яка передається в суборенду за договором, на момент його підписання сторонами знаходиться в оренді у орендаря на підставі договору оренди №1-ОР від 30.03.2024, який був укладений з ФОП Богачов Сергій Петрович (ІПН НОМЕР_1 ).
За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору техніка, що передається в суборенду, повинна використовуватися суборендарем виключно для проведення сільськогосподарських робіт, відповідно до вимог Інструкції з експлуатації заводу -виробника. Техніка передається в суборенду суборендарю з метою проведення збирання врожаю.
Передача техніки в суборенду здійснюється за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору (п. 3.2 договору).
Передача сільськогосподарської техніки з екіпажем в суборенду, а також повернення її з суборенди, здійснюється на підставі Актів приймання - передачі техніки (п. 4.1 договору).
Згідно пункту 4.2 договору строк суборенди техніки з екіпажем орієнтовно складає з 10 червня 2024 року по 10 липня 2024 року. Фактичні строки суборенди техніки з екіпажем визначаються відповідно до Актів приймання - передачі техніки, без внесення змін до умов договору, техніка вважається переданою в суборенду з дати підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі.
Плата за договором суборенди становить загальну вартість наданих послуг з суборенди, сплачених суборендарем орендарю протягом дії договору на підставі актів виконаних робіт. Розмір орендної плати за договором суборенди погоджується сторонами додатковими угодами до договору, які є його невід'ємною частиною (п. 5.1 договору).
Орендна плата згідно договору суборенди визначається в акті виконаних робіт, що підписується сторонами протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його від орендаря або в цей же строк направити орендарю обґрунтовану мотивовану відмову від підписання Акту (п. 5.2 договору).
Згідно пункту 5.3 договору сплата орендної плати згідно договору суборенди проводиться протягом 20 (двадцяти) банківських днів після підписання сторонами Акту виконаних робіт. Суборендар має право здійснити попередній оплату, яка здійснюється на підставі виставленого орендарем рахунку.
Суборендар за цим договором зобов'язується своєчасно сплачувати орендні платежі відповідно до умов договору (п. 6.3.2 договору).
У разі порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором і чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п. 8.1 договору).
Пунктом 8.3 договору визначено, що у разі прострочення здійснення остаточного розрахунку з орендарем щодо сплати орендної плати за суборенду техніки з екіпажем, встановленого в пункті 5.3 цього договору, суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі 0,01% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та укладається на строк до 30.04.2025, а в частині виконання, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.
13 травня 2024 року між Фізичною особою-підприємцем Богачовим Ігорем Сергійовичем (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" (суборендар, відповідач) укладено додаткову угоду №1 до договору суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №КСО-039-В від 01.05.2024 (а.с. 17).
На виконання умов договору сторони прийшли до згоди погодити істотні умови договору та визначити вартість суборендної плати, встановить, що:
- техніка передається в суборенду з метою проведення збирання врожаю;
- розрахунок суборендної плати складає 1 300,00грн без ПДВ, за один гектар зібраної площі пшениці однією одиницею техніки;
- розрахунок суборендної плати складає 1 350,00грн без ПДВ, за один гектар зібраної площі ріпаку однією одиницею техніки;
- загальна кількість наданих послуг з суборенди фіксується Актом виконаних робіт (п. 1 додаткової угоди).
За актом приймання - передачі техніки №1 від 21.06.2024 орендар передав, а суборендар прийняв в суборенду техніку з екіпажем: комбайн зернозбральний Claas Lexion 570, реєстраційний/заводський номер НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , 2004 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , видане Держпродспоживслужба в Дніпропетровській обл. 17.04.2019. Претензії до стану техніки у суборендаря відсутні (а.с. 15).
За актом приймання - передачі (повернення) техніки №2 від 07.07.2024 суборендар передав, а орендар прийняв з суборенди техніку з екіпажем. Претензії до стану техніки у орендаря відсутні (а.с. 16).
11 липня 2024 року сторонами складено Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №2 на загальну суму 246 482,70грн: суборенда сільськогосподарської техніки з екіпажем, 27,175га, ціна без ПДВ - 1350,00грн; суборенда сільськогосподарської техніки з екіпажем, 161,382га, ціна без ПДВ - 1300,00грн (а.с. 18).
Акт містить посилання на договір №КСО-039-В від 01.05.2024, підписаний та скріплений печатками підприємств. Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Позивач стверджує, що відповідач не виконав належним чином умови договору, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 246 482,70грн
Позивач просить стягнути основний борг у розмірі 246 482,70грн, пеню у розмірі 2 021,16грн, 3% річних у розмірі 1 661,23грн та втрати від інфляції у розмірі 1 487,89грн, що і є причиною виникнення спору.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).
Передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ст. 774 ЦК України).
Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Як передбачено частинами першою, третьою та п'ятою ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору суборенди, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами пункту 5.3 договору сплата орендної плати згідно договору суборенди проводиться протягом 20 (двадцяти) банківських днів після підписання сторонами Акту виконаних робіт.
Відповідно до Порядку здійснення банками операцій за акредитивами, затвердженого постановою правління НБУ від 03.12.2003 №514 (зі змінами) банківський день - це робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА (Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів) або іншими міжнародними документами, затвердженими МТП (Міжнародною торговельною палатою).
З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити орендну плату, за актом №2 від 11.07.2024 не пізніше 08 серпня 2024 року, прострочка виконання настає з 09.08.2024.
Згідно зі статтями 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у розмірі 246 482,70грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості 246 482,70грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини другої ст. 343 ГК України та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
В пункті 8.3 договору визначено, що у разі прострочення здійснення остаточного розрахунку з орендарем щодо сплати орендної плати за суборенду техніки з екіпажем, встановленого в пункті 5.3 цього договору, суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі 0,01% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 2 021,16грн за загальний період з 01.08.2024 до 21.10.2024 (а.с. 8).
Перевіркою правильності нарахування пені судом встановлено, що позивачем не вірно визначено період прострочки виконання зобов'язання.
Так, на суму боргу 246 482,70грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 09.08.2024 до 21.10.2024 (74дн) у розмірі 1 823,97грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1661,23грн за період з 01.08.2024 до 21.09.2024 та інфляційні втрати за серпень 2024 року у розмірі 1 478,89грн (а.с. 9).
Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом встановлено допущення позивачем аналогічної помилки, що і при нарахуванні пені.
Так, на суму боргу 246 482,70грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 09.08.2023 до 21.10.2024 (74дн) у розмірі 1 495,06грн.
Розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 246 482,70грн, пеня у розмірі 1 823,97грн, 3% річних у розмірі 1 495,06грн та втрати від інфляції у розмірі 1 478,89грн, а всього 251 280,62грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.
Відповідно до частини четвертої ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких - витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (ст. 1312 Конституції України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 126 ГПК України).
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
21 жовтня 2024 року між Фізичною особою-підприємцем Богачовим Ігорем Сергійовичем (клієнт, позивач) та Адвокатом Луценко Сергієм Олександровичем (адвокат) укладено договір №34 про надання правничої допомоги (а.с. 39 - 41).
За умовами пункту 1.1 договору адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правничу допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, відзивів, заперечень, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.
Розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правничу допомогу та порядок його сплати, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін (п. 3.1 договору).
Цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та
підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього. Дія договору припиняється через один рік з дня його укладення (п. 4.1, 4.2 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою без зауважень та заперечень до нього.
21 жовтня 2024 року між Фізичною особою-підприємцем Богачовим Ігорем Сергійовичем (клієнт, позивач) та Адвокатом Луценко Сергієм Олександровичем (адвокат) укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правничої правової допомоги №34 від 21.10.2024 (а.с. 42- 43).
Дана додаткова угода визначає порядок оплати послуг з правничої допомоги (гонорару) Адвокату у спорі між клієнтом та ТОВ "Відродження" за договором суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем № КСО-039-В від 01.05.2024 (п. 1 додаткової угоди).
Вартість послуг:
- підготовка позовної заяви за позовом ФОП Богачов І.С. до ТОВ "Відродження" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором, вартістю 10 000,00грн;
- підготовка обґрунтованої відповіді на відзив на позовну заяву по справі за позовом ФОП Богачов І.С. до ТОВ "Відродження" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором, вартістю 3 000,00грн;
- участь у судовому засіданні, вартістю 3000,00грн за засідання;
- підготовка та подання заяви про відшкодування судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), вартістю 5 000,00грн.
Оплата послуг Адвоката здійснюється за кожну виконану дію (послугу), вказану в п. 2 даної додаткової угоди, на протязі 3 (трьох) банківських днів з дати стягнення грошових коштів за рішенням суду та/або додатковим рішенням суду по справі. Кількість дій за кожним видом послуги необмежена і залежить тільки від бажання клієнта та доцільності (п. 3.1 додаткової угоди).
Загальна вартість послуг адвоката визначається на підставі всіх підписаних сторонами Актів приймання-передачі наданої правової допомоги (п. 3.2 додаткової угоди).
21 жовтня 2024 року між Адвокатом Луценко Сергієм Олександровичем та Фізичною особою-підприємцем Богачовим Ігорем Сергійовичем (клієнт) складено та підписано Акт №1 приймання - передачі наданої правничої допомоги, а саме: підготовка позовної заяви з додатками за позовом ФОП Богачов І.С. до ТОВ "Відродження" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №КСО-039-В від 01.05.2024, на суму 10 000,00грн (а.с. 46).
21 жовтня 2024 року адвокатом виставлено рахунок №1 на оплату на суму 10 000,00грн.
11 грудня 2024 року між Адвокатом Луценко Сергієм Олександровичем та Фізичною особою-підприємцем Богачовим Ігорем Сергійовичем (клієнт) складено та підписано Акт №2 приймання - передачі наданої правничої допомоги, а саме: підготовка та подання заяви про відшкодування судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) за позовом ФОП Богачов І.С. до ТОВ "Відродження" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №КСО-039-В від 01.05.2024, на суму 5 000,00грн (а.с. 47).
11 грудня 2024 року адвокатом виставлено рахунок №2 на оплату на суму 5 000,00грн.
Доказів оплати позивачем послуг, наданих йому адвокатом у межах вказаного договору, на момент розгляду справи не надано.
Втім, за змістом пункту 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Зазначений висновок відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: договір №34 про надання правничої допомоги від 21.10.2024; ордер серії АЕ №1327241 від 21.10.2024 (а.с. 39-41, 21). Статус адвоката Луценко Сергія Олександровича підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4542 від 07.11.2019 (а.с. 22).
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00грн.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
Адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
У разі відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, які надаються адвокатом, суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (постанова Касаційного господарського суду від 09.12.2021 у справі №922/3812/19).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст.123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач заперечення проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу не надав.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, що склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Отже, суд вправі покласти на сторону лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Господарський суд, розподіляючи витрати Фізичної особи-підприємця Богачова Ігоря Сергійовича, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Процесуальні документи, наявні у справі, підтверджують надання правової допомоги позивачу у цій справі адвокатом Луценко С.О.
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; відсутність складних розрахунків в позовній заяві; ціною позову (основний борг виник за одним актом), та значенням справи для сторони, враховуючи незначну кількість виготовлених під час розгляду справи представником позивача документів та їх зміст (до позовної заяви додано всього 9 додатків), розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, наявність усталеної судової практики щодо розгляду спорів про стягнення заборгованості за договором оренди та те, що ця справа не є складною для адвокатів, які за своїм правовим статусом мають достатню правову кваліфікацію, господарський суд вважає, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яка є обґрунтованою у цій справі складає 7 000,00 грн. Зазначена сума і підлягає розподілу.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).
Оскільки за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 6 989,89грн (251 280,62грн * 7 000,00грн/ 251 643,98грн).
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 774,66грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3964742050.1 від 23.10.2024. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 26, 30).
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 3 769,21грн (251 280,62грн * 3 774,66грн/ 251 643,98грн).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Богачова Ігоря Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про стягнення 251 643,98грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (ідентифікаційний код 30699186; вул. Центральна (колишня 40 років Жовтня), буд. 17-А, с. Покровське, Синельниківський р-н, Дніпропетровська область, 53600) на користь Фізичної особи-підприємця Богачова Ігоря Сергійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ; АДРЕСА_1 ) основний борг у розмірі 246 482,70грн (двісті сорок шість тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 70коп.), пеню у розмірі 1 823,97грн (одна тисяча вісімсот двадцять три гривні 97коп.), 3% річних у розмірі 1 495,06грн (одна тисяча чотириста дев'яносто п'ять гривень 06коп.), втрати від інфляції у розмірі 1 478,89грн (одна тисяча чотириста сімдесят вісім гривень 89коп.), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 989,89грн (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 89коп.) та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3 769,21грн (три тисячі сімсот шістдесят дев'ять гривень 21коп.), видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення підписано - 06.01.2025
Суддя Н.М. Євстигнеєва