Постанова від 24.09.2024 по справі 908/2815/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2815/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання Карпенко А.С.

Представники сторін:

від позивача: Желтухін Олексій Володимирович (поза межами приміщення суду) від Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" - самопредставництво, витяг з ЄДР

від відповідача: Карабак Валерія Андріївна (поза межами приміщення суду) - від ТОВ "ГРУП ІНТРЕЙД" - адвокат ордер серія АР № 1151066 від 01.02.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Інтрейд" та Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 (повний текст складено та підписано 04.08.2023 суддя Азізбекян Т.А.) та апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 04.08.2023 (повний текст складено та підписано 18.08.2023 суддя Азізбекян Т.А.) у справі №908/2815/22

за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", вул. Дружби народів, буд. 1, смт. Новогуйвинське, Житомирська область, 12441

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Інтрейд", вул. Брянська, буд. 15, офіс 25, м. Запоріжжя, 69035; поштова адреса: а/с 6823, м. Запоріжжя, 69002

про стягнення штрафних санкцій в сумі 383522,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" про стягнення штрафних санкцій в сумі 383 522,97 грн за договором № 217/ДК від 05.06.2020.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 у справі №904/2815/22 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" на користь Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" - 98 491 грн 54 коп. штрафних санкцій та 1477 грн 37 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.08.2023 у справі №904/2815/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 908/2815/22 задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства Житомирський бронетанковий завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» 30 500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання умов укладенного Договору № 217/ДК від 05.06.2020р., відповідач передавав позивачу товар, який є предметом Договору та відповідних Специфікацій, на підставі акту приймання-передачі.

Встановлено, що за Специфікацією №1 зобов'язання відповідача виконані належним чином, товар у кількості 2 штук поставлений позивачу 07.08.2020 згідно акту №367/08 приймання-передачі продукції від 07.08.2020, внаслідок чого було сформовано та підписано видаткову накладну №ГІ-0000367 від 27.08.2020.

Після забракування 2 штук товару (акт вхідного контролю №852/3406 від 30.07.2020) 07.08.2020 відповідач зробив заміну забракованого товару за актом №367/08 приймання-передачі продукції від 07.08.2020, даний товар був прийнятий, внаслідок чого між сторонами була підписана видаткова накладна №ГІ-0000367 від 27.08.2020.

Факт складання відповідачем і підписання позивачем видаткової накладної №ГІ-0000367 від 27.08.2020 на поставку 2 одиниць поворотного механізму підтверджує факт поставки таких 2 одиниць товару і прийняття таких 2 одиниць товару позивачем.

Отже, твердження позивача про те, що відповідач не поставив такі 2 одиниці товару, не відповідають дійсності.

Крім того, одну штуку товару було поставлено за видатковою накладною №ГІ-0000428 від 15.09.2020, копію якої додав сам позивач, отже, разом було поставлено 3 штуки, саме така кількість і передбачена умовами Специфікації №1 до Договору.

Специфікацією №1 передбачалося до поставки 3 штуки товару "Поворотний механізм 765-55-сб132", з яких: 2 штуки поставлені, що підтверджується видатковою накладною №ГІ-0000367 від 27.08.2020 на суму 95928,00 грн. з ПДВ, яка підписана позивачем, і 1 штука, що підтверджується видатковою накладною № ГІ-0000428 на суму 47964,00 грн. з ПДВ.

Отже, пеня за порушення строків поставки 1 штуки, вартістю 47964,00 грн, становить 3165,62 грн за період з 22.06.2020 по 26.08.2020. За порушення строків поставки 2 штук (95928,00 грн) за період з 22.06.2020 по 06.08.2020 становить 4412,69 грн.

Позивач також нарахував відповідачу штраф у розмірі 20% від вартості 2-х штук поворотного механізму, зазначаючи при цьому, що вперше поставлені поворотні механізми за актом №268/07 приймання-передачі продукції від 15.07.2022 були визнані позивачем неякісними, що підтверджується Актом №852/340 вхідного контролю від 30.07.2020.

Однак, підстави для стягнення штрафу відсутні, оскільки за умовами п. 2.5., п. 7.4 договору протягом 15 днів з моменту отримання акту вхідного контролю відповідач мав право замінити забракований товар. Акт № 852/340 вхідного контролю складено 30.07.2022.

Відповідач у строк, визначений договором (07.08.2020) замінив забракований товар на 2 штуки якісного товару, що підтверджується актом №367/08 приймання-передачі продукції від 07.08.2020.

Специфікацією № 3 передбачено до поставки 22 штуки товару 765-71-сб555 вентилятор опалювача, у строк по 09.07.2020 включно, так як відповідачем Специфікація підписана 19.06.2020.

Отже, з порушенням строку поставлено (товар повинен бути переданий у строк по 09.07.2020):

11 штук (вартість 287100,00 грн) за актом приймання-передачі продукції №312/07 від 31.07.2020 (порушення з 10.07.2020 по 30.07.2020), а тому пеня становить 6029,1 грн

1 штука (вартість 26100,00грн) за актом приймання-передачі продукції №365/08 від 07.08.2020 (порушення з 10.07.2020 по 06.08.2020). Отже, пеня складає 730,80 грн.

Підстав для застосування штрафу 20% за поставку неякісного товару немає, так як додатком до Акту №716/244 вхідного контролю від 14.07.2020 позивач визнав, що такий товар не повинен комплектуватися патрубками та розсіювачами (як він помилково вважав при складанні Акту №716/244 вхідного контролю від 06.07.2020).

Отже, товар було поставлено якісний, комплектний, що визнав позивач у Додатку до Акту №716/244 вхідного контролю від 14.07.2020.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 98491,54 грн, з яких: пеня у розмірі 58592,85 грн, штраф у розмірі 39898,69 грн. В іншій частині вимоги відхиляються як необґрунтовані.

Приймаючи додаткове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Позивачем не обґрунтовано заявлене клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, доказів щодо неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката суду не подано. Вартість послуг чітко визначена додатковою угодою № 1.

Надані відповідачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30500,00 грн. за рахунок позивача, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням, Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, що підлягають стягненню з ТзОВ «Груп Інтрейд».

Не погодившись з вказаним додатковим рішенням, Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалити нове, яким відмовити в стягненні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, а в разі не задоволення зменшити її розмір до 3 000, 00 грн.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" обґрунтована наступним ( а.с.98-111, т.3):

Суд безпідставно не взяв до уваги підстави незгоди Відповідача із стягненням штрафних санкцій, і не навів жодних мотивів, з яких він виходив, коли відмовляв у врахуванні таких доречних доводів сторони Відповідача.

Також Відповідач стверджує, що право Продавця зупинити передання товару до оплати раніше поставленого товару є необмеженим і не передбачає обов'язок повідомляти про це покупця. Аналогічна позиція висвітлена у Постанові Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2020 року по справі №904/5447/19.

Відповідач зазначає, що у зв'язку із тим, що у встановлений строк оплата за поставлений товар не надійшла до Відповідача, це спричинило для ТОВ «Груп Інтрейд» негативні наслідки, в тому числі і у фінансуванні необхідних закупівельних процесів, оплати праці та сплати податків, інше. При цьому, вказані кошти, які підлягали оплаті на користь відповідача з позивача за товар, потрібні були відповідачу для належного виконання своїх зобов'язань за спірним договором у майбутньому, в рамках графіку поставок специфікацій, а саме на придбання необхідних товарів у своїх контрагентів постачальників, чого без наявності грошових коштів зробити неможливо. Відповідач не є виробником продукції, а придбає дану продукцію у інших суб'єктів господарювання, в тому числі і за кордоном, що вимагає в будь-якому випадку наявності грошових коштів на закупівлю.

Враховуючи тривале порушення позивачем своїх зобов'язань з оплати, Відповідачем, як постачальником, було прийняте рішення про зупинення передання товару до оплати позивачем всього раніше поставленого товару, що є безумовним правом, передбаченим ч.5 ст. 692 ЦК України та ст. 538 ЦК України.

Інакше кажучи, Відповідач не повинен нести відповідальність за відсутності своєї вини, а притягнення Відповідача до відповідальності за вчинення порушень, які відбулися внаслідок протиправних дій Позивача не відповідатиме принципам права та нормам чинного законодавства.

Всі вищезазначені доречні доводи Відповідача суд першої інстанції взагалі не навів в оскаржуваному рішенні, не зазначив причини, з яких він відхилив такі твердження Апелянта, тим самим порушивши принцип належного мотивування та обгрунтування судового рішення.

Апелянт не погоджується із висновком Суду про відсутність підстав для задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Апелянт зазначає, що на стадії підготовчого провадження ним було подане клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідач не повинен нести відповідальність за відсутності своєї вини, а притягнення Відповідача до відповідальності за вчинення порушень, які відбулися внаслідок протиправних дій Позивача не відповідатиме принципам права та нормам чинного законодавства.

Всі ці обставини, на думку Скаржника, є підставами для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 по справі № 908/2815/22 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" обґрунтована наступним ( а.с.156-160, т.3):

Апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення розміру пені винесено без урахування поданих Відповідачем документів, обставин справи, які мають істотне значення, винесене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Також апелянт вказує на те, що датою підписання Акту приймання-передачі вважається виключно дата складання Акту вхідного контролю, що свідчить про кількість продукції, яка приймається покупцем.

Таким чином, датою поставки продукції покупцю вважається дата, яка вказана в Актах вхідного контролю, що має передувати датам Акту приймання- передачі та видаткової накладної, тому саме із дати складання Акту вхідного контроля необхідно вважати фактично виконаними зобов'язання ТОВ «Груп Інтрейд» із поставки продукції та здійснювати розрахунок штрафних санкцій.

Однак судом першої інстанції зроблено помилковий висновок і проведено розрахунок штрафних санкцій саме з дати підписання акту приймання- передачі продукції, а не з дати оформлення Актів вхідного контролю Покупця.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, скаржник вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, є слушними і обгрунтованими, а оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції без належного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття судом першої інстанції невірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відповідача штрафних санкцій, з огляду на що, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення викладених позовних вимог.

Апеляційна скарга Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області обґрунтована наступним (а.с.128-136, т.3):

Апелянт посилається на те, що додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення розміру витрат на правничу допомогу винесено без урахування поданих Відповідачем документів, обставин справи, які мають істотне значення, винесене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права

Апелянт звертає увагу суду, на те, що позовні вимоги стосувались нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну поставку продукції по Договору №217/ДК від 05.06.2020 на основі доказів (специфікацій, актів прийому передачі, актів вхідного контролю, видаткових накладних), які уже досліджувалися в процесі розгляду позовних вимог ТОВ «Груп Інтрейд» до ДП «ЖБТЗ» по справі №906/664/22, а тому не вимагали значного часу та зусиль на їх підготовку.

Також, відзив ТОВ «Груп Інтрейд» не містить аналізу судової практики пов'язаної із предметом спору (стягнення штрафних санкцій), та становить собою опис фактичних обставин справи у розумінні (тлумаченні) відповідача, що є обґрунтованою підставою для зменшення розміру судових витрат за його подання.

Безпідставним є і включення відповідачем до судових витрат вартості клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки його подання є правом, а не обов'язком відповідача, враховуючи що предметом позову є стягнення штрафних санкцій, а доводи викладені в ньому фактично дублюють відзив ТОВ «Груп Інтрейд».

Окрім того, залишення судом клопотання про зменшення штрафних санкцій без розгляду, виключає стягнення витрат на його підготовку.

Таким чином, оцінка дій, що полягали у підготовці відзиву на позовну заяву та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права та враховуючи його обізнаність із матеріалами справи і релевантною судовою практикою при підготовці процесуальних документів, враховуючи досвід представництва в аналогічних спорах, у зв'язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Тобто, в даному випадку не можна стверджувати, що спір у справі був нестандартним або нетиповим з юридичної точки зору та вимагав від адвоката вивчення значного обсягу джерел права.

Вищенаведене свідчить про штучне збільшення обсягу робіт адвоката за рахунок подачі клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Окрім того, вплив вирішення справи на репутацію позивача або публічний інтерес до справи відсутній.

Окремо зауважуємо, що процесуальні документи по справі, а саме відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення штрафних санкцій, клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції, підписані не адвокатом адвокатського бюро «Сергія Женева» або адвокатом Карабак В.А., а директором ТОВ «Груп Інтрейд» - Ісмаіловим Е.М. та направлені до суду ним особисто, що підтверджується матеріалами справи.

З приводу наданих представником позивача послуг із представництва інтересів клієнта, їх необхідно дослідити на предмет відповідності часу судових засідань, у яких адвокат Карабак В.А. приймала участь, критерію співмірності, з огляду на об'єм і характер наданої правової допомоги, шляхом дослідження інформації про перебіг засідань із Єдиного державного реєстру судових рішень та журналів судових засідань.

Враховуючи фактично витрачений адвокатом час на участь в судових засіданнях 30.01.2023, 27.02.2023, 08.05.2023 заявлений розрахунок вартості послуг із представництва клієнта за одне судове засідання (3000 грн.) є завищеним та неспіврозмірним із характером та обсягом наданої правової допомоги.

Окрім того, розмір витрат на правову допомогу є завищеним у порівнянні із ринковими цінами в аналогічних справах, а саме: підготовка відзиву (5000 грн.), підготовка клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (1500 грн.) участь та представництво інтересів клієнта у судовому засіданні (3000 грн. за одне судове засідання).

Зауважуємо, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відтак, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується відповідність заяви ТОВ «Груп Інтрейд» про стягнення витрат на правову допомогу критеріям розумності, співмірності та пропорційності.

Всі ці обставини, на думку Скаржника, є підставами для скасування додаткового Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.08.2023 у справі № 908/2815/23 та прийняття нового, яким відмовити ТзОВ «Груп Інтрейд» в стягненні витрат на професійну правничу допомогу з ДП «Житомирський бронетанковий завод», а разі не задоволення зменшити її розмір до 3 000,00 грн. Стягнути з іншої Сторони витрати пов'язані з розглядом судової справи в суді апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що рішення господарського суду Запорізької області у справі №908/2815/22 є законним, обгрунтованим та грунтується на всіх матеріалах справи, а отже апеляційна скарга Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"- безпідставна. Просить апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/2815/22 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/2815/22 - залишити без змін.

Відповідач категорично не погоджується із доводами, викладеними в апеляційній скарзі Апелянта на рішення суду від 14.07.2023 року у зв'язку із наступним:

Апелянт стверджує, що начебто судом при ухваленні рішення не було враховано, що датою поставки (на думку апелянта) є саме дата акта вхідного контролю. Апелянт вважає, що Суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про те, що датою поставки є дата підписання акту приймання-передачі товару (ТМЦ), відповідно, Апелянт вважає, що розмір штрафних санкцій, які були нараховані у позовній заяві, і розмір яких безпосередньо залежить від дати поставки, повинен був бути стягнутий у повному обсязі.

В свою чергу Відповідач зазначає наступне:

п.3.1. Поставка Продукції здійснюється силами та за рахунок Постачальника, можливо через Перевізника на склад в місці знаходження Покупця (або на інших умовах, обговорених Сторонами), в строки/терміни встановлені Сторонами у відповідній Специфікації. Датою виконання Постачальником зобов'язань, щодо строків поставки Продукції, є дата підписання Сторонами Акту приймання- передачі на Продукцію, що визнана придатною для подальшого використання за призначенням на підставі Акту вхідного контролю (п.2.4 Договору) п.3.3. Передача Продукції від Постачальника Покупцю здійснюється з оформленням Акту приймання-передачі Продукції, в двох примірниках (Додаток №3 до Договору). Після проходження контролю якості (в порядку передбаченому п.2.4 Договору) передана Продукція, що відповідає якості/номенклатурі, відображається в Акті приймання-передачі Продукції, як така, що прийнята Покупцем по кількості та якості. Продукція, що за результатами вхідного контролю визнана такою, що непридатна до подальшого використання за призначенням, не відповідає умовам Договору в частині якості/номенклатури, відображається в Акті приймання-передачі Продукції, окремо та вважається не поставленою.

Відповідач звертає увагу Суду на той факт, що всі акти приймання-передачі містять декілька місць для підпису сторонами.

Так, на першому аркуші акту приймання-передачі (інколи - на початку другого аркуша), наявне місце для підпису акту приймання-передачі двома сторонами. Дані підписи сторін (на першому аркуші акту приймання- передачі (інколи - на початку другого аркуша) проставляються Сторонами за фактом приймання-передачі продукції у кількості, яка вказана в акті приймання-передачі. На другому ж аркуші акту приймання-передачі наявне місце для підпису тільки Покупця (Апелянта), і підпис наприкінці всього акту приймання-передачі проставляється тільки одним покупцем вже після повного дослідження товару, його перевірки на предмет відповідності всім технічним вимогам, проведення повної процедури вхідного контролю, тощо.

Так, в п.3.1. Договору зазначено, Датою виконання Постачальником зобов'язань, щодо строків поставки Продукції, є дата підписання сторонами (а не однією стороною) Акту приймання-передачі на Продукцію, отже, саме з дати акту приймання-передачі зобов'язання постачальника щодо строків поставки є виконаним, а не з дати акту вхідного контролю.

З приводу фактичних обставин Відповідач повідомляє наступне:

На виконання умов Договору, Відповідач передавав Покупцю (Позивачу) товар, який є предметом Договору та відповідних Специфікацій, на підставі акту приймання- передачі. Даний документ підтверджував факт фізичної передачі товару від Постачальника до Покупця. На цьому етапі не проводилося жодної перевірки товару (ні на предмет якісності, ні на предмет комплектності, ні на предмет наявності всіх сертифікатів якості/паспортів на товар, тощо). На даному етапі сторони засвідчували лише фактичну кількість переданого товару, тобто проводилася перевірка товару лише за кількістю. Даний акт підписувався Відповідачем та відповідним працівником Позивача при безпосередньому прийманні товару за кількістю (поряд із підписом Відповідача - Постачальника).

Після цього, зі спливом деякого часу. Покупець направляв такий товар до свого відділу технічного контролю (вхідного контролю), і далі в односторонньому порядку в особі відділу вхідного контролю вже здійснював перевірку фактично переданого товару на предмет якісності, комплектності, належності документів, відповідності іншим вимогам, тощо.

При цьому, строк на перевірку відділом вхідного контролю Позивача у спірному Договорі встановлений не був, Позивач на власний розсуд здійснював таку перевірку товару у строк, який вважав за потрібний. Така перевірка проводилася без участі Відповідача.

Після того, як Позивач через свій відділ вхідного контролю здійснив перевірку, він складав Акт вхідного контролю, в якому вказував про прийняття чи неприйняття товару після перевірки його якісності, комплектності, належності документів, що підтверджують якість товару.

Після складання такого акту вхідного контролю (що інколи займало у Покупця багато часу, переважно до місяця), знову брався акт приймання-передачі продукції, і вже заповнювався в частині кількості прийнятого і неприйнятого товару, і на 2 аркуші такого акту приймання-передачі знову ставився підпис представника Позивача про те, що товар, який був раніше переданий, вже пройшов вхідний контроль, перевірений на предмет якісності, відповідності всім вимогам, тощо.

Лише на ту кількість товару, яка у акті приймання-передачі вказана як така, що приймається Покупцем, Постачальником виписувалася відповідна видаткова накладна і далі направлялася з міста Запоріжжя до Покупця.

Відповідач вважає, що при вирішенні питання про притягнення Відповідача до відповідальності за порушення строків поставки товару, слід керуватися саме датою фізичного переданий товару, що відображається в акті приймання-передачі товару на 1 аркуші, а не тією датою, яка односторонньої зазначена Покупцем (Позивачем) на другому аркуші як дата, коли вже було не тільки фізично отримано товар, а ще і проведено його перевірку на предмет якісності та відповідності всім документам, всім вимогам, тощо. Саме такий варіант буде відповідати принципам справедливості, добросовісності та розумності, так як вкрай несправедливим буде ситуація, коли датою поставки товару буде вважатися дата, коли товар вже декілька тижнів фізично хоч і перебував у Позивача, однак останній навмисно не робив перевірку відділом вхідного контролю, тим самим затягуючи відповідні розумні строки.

Інакше кажучи, справедливим та розумним, таким, що відповідає принципу добросовісності, буде визначення дати фактичного передання товару для того, аби вирішувати питання про притягнення Відповідача до відповідальності за порушення строків поставки.

В противному випадку, абсолютно несправедливим буде випадок, коли товар хоч і своєчасно прибув фізично до Позивача, однак внаслідок навмисного затягування строків перевірки самим Позивачем, перевірка товару проводилася багато днів, і саме за ці дні Позивач нараховує Відповідачу штрафні санкції за порушення строків поставки товару, хоча саме в ці дні товар фізично перебував у самого Позивача.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідач наголошує, що порушення строків поставки може мати місце тільки у тому випадку, коли у встановлений Специфікацією строк відповідний товар не був переданий Позивачу. Якщо товар у встановлений строк було передано Позивачу, однак останній з власних мотивів затягував оприбуткування такого товару, проведення вхідного контролю такого товару, передачу товару до відповідних підрозділів самого Позивача, Відповідач не може бути притягнутий до відповідальності саме за порушення строків поставки.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що додаткове рішення господарського суду Запорізької області у справі №908/2815/22 є законним, обгрунтованим та грунтується на всіх матеріалах справи, а отже апеляційна скарга Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"- безпідставна. Просить апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/2815/22 залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/2815/22 - залишити без змін.

Апелянт стверджує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен бути зменшений до 3000,00 грн., з огляду начебто на неспівмірність заявлених ТОВ «ГРУП ІНТРЕЙД» витрат на адвокатську допомогу. У зв'язку із цим просить скасувати додаткове ріщення по справі №908/2815/22 і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу повністю або зменщити розмір таких витрат до 3000,00 грн.

Апелянт стверджує, що справа є нескладною, судова практика є сталою, підготовка відзиву не потребувала значного часу, розрахунок штрафних санкцій не є складним, розраховується лише за один період.

Відповідач в свою чергу зазначає, що заявлені 5000,00 грн. за написання відзиву є не те що завищеною сумою, а є фактично вкрай заниженою сумою витрат на правничу допомогу, з огляду на кількість доданих до відзиву доказів (які Апелянт умисно не подав разом із позовом), окремий розрахунок, здійснений адвокатом за кожною поставкою, за кожним актом приймання-передачі, за всіма наявними специфікаціями. Крім того, адвокат з'ясовував підстави для стягнення щтрафу за поставку неякісного товару, досліджував всі існуючи документи з цього приводу, що зайняло багато часу.

Слід прийняти до уваги той факт, що доводи, викладені у відзиві, були враховані судом при ухваленні рішення, так само як і самостійно зроблені адвокатом розрахунки за кожним фактом поставки.

Сам відзив на позов мав аж 26 аркушів опису фактичних обставин спірних правовідносин (які за версіями сторін суттєво відрізняються), міркувань, розрахунків за кожним окремим документом. Адвокат вивчив і дослідив 126 додатків по суті спору, такі додатки були додані до відзиву. Так, подача відзиву вимагала попереднього ознайомлення і вивчення договору, всіх специфікацій до нього, первинної документації, всіх актів, розрахунки сум заборгованості та штрафних санкцій були здійснені вперше.

Крім того, різні судові процеси між сторонами не свідчать про те, що фактичні обставини які реально мали місце, не відрізняються між собою. Так само господарські договори, укладені між сторонами, мають абсолютні різні положення, що регламентують і процес поставки, і визначення дати поставки, і підстави та розмір штрафних санкцій. Тому, твердження Апелянта про те, що раз адвокат Карабак В.А. брала участь при розгляді інших господарських справ, то витрати на правничу допомогу повинні бути зменшені, не повинні прийматися до уваги судом.

Крім того, у справі №906/664/22 з'ясовувався спір сторін з приводу стягнення оплати за поставлений товар, позов був пред'явлений постачальником, а в даній господарській справі №908/2815/22 спір був ініційований покупцем і стосувався стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки та поставки неякісного товару.

Крім того, правом кожної сторони є визначення своєї власної правової позиції, яку сторона буде представляти у суді у конкретному спорі. Саме в рамках такої правової позиції і була складено та підготовлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, подання якого також було абсолютно обгрунтованим.

Також Відповідач зазначає, що немає значення, хто саме підписує поданий до суду документ - директор чи адвокат безпосередньо, так як доданими до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу доказами, в тому числі актом приймання- передачі наданих послуг підтверджується виконання даних робіт (надання даних послуг) саме адвокатом.

На кожне судове засідання, призначене судом на відповідну дату, з'являвся представник Відповідача. Однак, саме за клопотанням представника Позивача відбувалося відкладення судового засідання, чи оголошувалася перерва в ньому, в тому числі і у зв'язку із тим, що не завжди представник Позивача був в повній мірі підготовлений до участі у судовому засіданні.

Крім того, представник Позивача, приймаючи участь у відео конференції, не завжди зміг забезпечити технічну можливість того, аби суд його почув, бо саме у зв'язку із певними труднощами в роботі обладнання Позивача судове засідання переривалося і суд вимушений був оголошувати перерву.

Відповідач в свою чергу зазначає, що заявив до стягнення з Позивача судові витрати, які включали представництво інтересів в судовому засіданні лише щодо участі у тих засіданнях, які фактично відбулися. При цьому, немає значення тривалість судового засідання, так як договором про надання правової допомоги, укладеним із адвокатським бюро «Сергія Женева» чітко передбачено, що вартість представництва у судовому засіданні становить 3000,00 грн. в незалежності від часу такого судового засідання. Крім того, адвокат заздалегідь готується до участі у такому судовому засіданні, що також займає тривалий час враховуючи кількість доказів, наявних в матеріалах справи.

Відповідач просить врахувати, що такий тривалий період розгляди справи був наслідком непідготовленості саме Позивача, тому що жодного разу судові засідання за клопотанням Відповідача не відкладалися, в судовому засіданні не оголошувалася перерва внаслідок якихось дій чи бездіяльності Відповідача.

Тривалий період розгляду справи є наслідком дій саме Апелянта, що також повинно бути враховано.Заявлені Відповідачем витрати на правничу допомогу за представництво інтересів у судових засіданнях виходячи із вартості 3000,00 грн. за 1 судове засідання є також адекватним та реальним розміром витрат на послуги адвоката в м. Запоріжжі в суді господарської юрисдикції, що не було спростовано Відповідачем, який не надав відповідних доказів на підтвердження своїх доводів, а тому суд правильно взяв до уваги саме цю суму.

Враховуючи все вищезазначене, стверджуємо, що Апелянт таких доказів або обгрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, не надавав до суду першої інстанції, відповідно, суд першої інстанції ухвалив законне і обгрунтоване додаткове рішення.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: ОСОБА_1, Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.08.2023 року відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/2815/22. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/2815/22.

14.09.2023 року матеріали справи №908/2815/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішенням ВРП від 28.09.2023 р. звільненно ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку. На підставі розпорядження керівника апарату суду №2328/23 від 28.09.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

Ухвалою суду 28.09.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 у справі №908/2815/22 - залишено без руху.

Надано Державному підприємству "Житомирський бронетанковий завод" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, а саме:

- оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у сумі 8 629,26 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2023 у справі №908/2815/22.

До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 у справі №908/2815/22. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.01.2024 о 12:30 годин.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 04.08.2023 у справі №908/2815/22. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.01.2024 о 12:30 годин. Приєднано апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 04.08.2023 у справі №908/2815/22 для сумісного розгляду до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 у справі №908/2815/22.

Ухвалою суду від 16.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 у справі №908/2815/22. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.01.2024 о 12:30 годин. Приєднано апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 у справі №908/2815/22 для сумісного розгляду до апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 у справі №908/2815/22 та Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 04.08.2023 у справі №908/2815/22.

Ухвалою суду від 08.01.2024 вирішено проводити судові засідання у справі №908/2815/22 в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №207) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon".

Ухвалою суду від 09.01.2024 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" та Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 у справі №908/2815/22, а також апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 04.08.2023 у справі №908/2815/22 відкладено на 26.03.2024 на 10:30 год. Проводити судові засідання у справі №908/2815/22 в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №207) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/). Інструкція участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" знаходиться за вебпосиланням:://easycon.com.ua/vkz_help_uk-ua.pdf.

26.03.2024 у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Дарміна М.О. у відпустці, розгляд справи не відбувся.

Ухвалою суду від 28.03.2024 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 11.06.2024 о 10:30 годин. Проводити судові засідання у справі №908/2815/22 в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №207) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

Ухвалою суду від 11.06.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 24.09.2024 на 12:40 год.

26.08.2024 на адресу Центрального апеляційного господарськогу суду через систему « Електронний суд» від товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» надійшли додаткові пояснення у справі.

В рішенні Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 року суд дійшов до висновку, що на користь Позивача підлягають стягненню з Відповідача грошові кошти у сумі 98491 грн. 54 коп. штрафних санкцій.

Також в рішенні суду наведений детальний розрахунок розміру штрафних санкцій.

Однак, при підрахунку загального розміру таких штрафних санкцій, судом була допущена арифметична помилка, тому Відповідач надає власний розрахунок таких штрафних санкцій, які були нараховані судом.

По тексту апеляційної скарги Відповідача, на аркуші 2, у пункті 1 було вказано наступне:

«Суд в резолютивній частині рішення зазначив, що до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають штрафні санкції у розмірі 98491грн. 54 коп. Однак, якщо скласти разом всі суми пені та штрафу, вказані в мотивувальній частині рішення за всіма Специфікаціями (окремо за кожною Специфікацією), то правильною загальною остаточною сумою штрафних санкцій, яка повинна бути стягнута з Відповідача на користь Позивача, є сума 82 578,78 грн.».

Тобто, Відповідач погоджується із періодом нарахування штрафних санкцій, який був визначений судом у рішенні, а також погоджується із розміром штрафних санкцій, визначених судом окремо по кожній видатковій накладній - по кожному акту приймання - передачі, однак не погоджується із сукупним розміром таких штрафних санкцій, так як вважає, що суд, підсумовуючи загальний розмір штрафних санкцій, допустився арифметичної помилки, тому що якщо скласти окремо кожну штрафну санкцію, то правильним сукупним розміром таких санкцій буде саме 82 578,78 грн., а не 98 491,54 грн., як вказав Суд.

19.09.2024 на адресу Центрального апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський бронетанковий завод» надійшла заява про заміну сторони у справі, а саме позивач просив замінити позивача у справі - Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод», його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирський бронетанковий завод», в обгрунтування якого заявник посилається на те, що 28.07.2022 Державним концерном «Укроборонпром», як уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, було прийнято наказ №306 «Про створення товариства з обмеженою відповідальністю», яким Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» було перетворено у Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирський бронетанковий завод» (далі - Товариство, ТОВ «ЖБТЗ»).

Пунктом 6.1 Наказу №306 від 28.07.2022, встановлено, що Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП «ЖБТЗ», з дня внесення відповідного запису про його державну реєстрацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Аналогічні положення щодо правонаступництва закріплені у пункті 1.1 Статуту ТОВ "Житомирський бронетанковий завод", затвердженого наказом Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» (правонаступник Державного концерну «Укроборонпром») від 18.03.2024 №180, яким передбачено, що ТОВ "Житомирський бронетанковий завод" є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП "Житомирський бронетанковий завод", з дня його державної реєстрації.

01.07.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" в результаті реорганізації, шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод".

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 52 України Господарського процесуального кодексу у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Зміна назви позивача підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" (Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод") щодо заміни позивача у справі - Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод", колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для його задоволення.

19.09.2024 на адресу Центрального апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський бронетанковий завод» надійшло клопотання про розгляд справи без участі учасника судового процесу ( в порядку ст.169 ГПК України) в якому просить апеляційний розгляд в судовому засіданні призначеному на 24.09.2024 у справі №908/2815/22, здійснювати за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський бронетанковий завод», за наявними в матеріалах справи документами; доводи поданої апеляційної скарги підтримує повністю.

24.09.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

05.06.2020 між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" (Постачальник) укладений Договір № 217/ДК від 05.06.2020, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у Специфікаціях, надалі - "Продукція" на умовах та в строки, передбачені Договором.

18.07.2023 на адресу Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 908/2815/22 з Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» у сумі 30500,00 грн.

Відповідач підтримав заяву у повному обсязі, в обґрунтування якої вказує на те, що у відзиві на позовну заяву був вказаний попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у зв'язку із чим надав заяву про об'єм наданих послуг з правничої допомоги та їх конкретизацію. З метою отримання правової допомоги 01.02.2021 між ТОВ «Груп Інтрейд» та Адвокатським Бюро «Сергія Женева» укладено договір доручення. Відповідно до акту приймання-передачі та розрахунку гонорару № ОУ-0000124 від 14.07.2023, відповідач отримав правову допомогу на загальну суму 30500,00 грн, яка згідно рахунку-фактури № СФ-0000124 від 14.07.2023 відповідачем сплачено у повному обсязі.

Позивач просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3500,00 грн та вказує на те, що даний спір є типовим спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договору поставки (купівлі-продажу). Вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеними, не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності.

01.02.2021 між Адвокатським бюро "Сергія Жечева" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" укладений договір доручення про надання правничої допомоги, предметом якого є надання Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (п. 1.1.).

На підтвердження понесення судових витрат відповідачем надано акт приймання передачі № ОУ-0000124 від 14.07.2023 з переліком виконаних адвокатом робіт з зазначенням вартості робіт на загальну суму 30500,00 грн. та розрахунок суми гонорару за надання правової допомоги (Додаток № 1 до акту). Обсяг наданої правової допомоги відповідав потребам Клієнта, будь яких претензій до Адвокатського бюро Клієнт не має.

Адвокатським бюро "Сергія Жечева" було надано відповідачу для оплати рахунок-фактуру №СФ-0000124 від 14.07.2023 на суму 30500,00 грн.

На підтвердження фактичного здійснення учасником справи оплати судових витрат на професійну правничу допомогу надана платіжна інструкція від 14.07.2023 № 1278 на суму 30500,00 грн.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Інтрейд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 у справі №908/2815/22 підлягає частковому задоволенню, а Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський бронетанковий завод», відповідно, не підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору, відповідач передавав позивачу товар, який є предметом Договору та відповідних Специфікацій, на підставі акту приймання-передачі:

За Специфікацією №1 зобов'язання відповідача виконані належним чином, товар у кількості 2 штук поставлений позивачу 07.08.2020 згідно акту №367/08 приймання-передачі продукції від 07.08.2020, внаслідок чого було сформовано та підписано видаткову накладну №ГІ-0000367 від 27.08.2020.

Після забракування 2 штук товару (акт вхідного контролю №852/3406 від 30.07.2020) 07.08.2020 відповідач зробив заміну забракованого товару за актом №367/08 приймання-передачі продукції від 07.08.2020, даний товар був прийнятий, внаслідок чого між сторонами була підписана видаткова накладна №ГІ-0000367 від 27.08.2020.

Як слідує з п. 3.3., п. 3.4 Договору видаткова накладна складається після повної перевірки позивачем якісності товару, і складається відповідачем тільки на ту продукцію, яка пройшла вхідний контроль і визнана позивачем придатною для використання за призначенням, прийнята за якістю та комплектністю.

Факт складання відповідачем і підписання позивачем видаткової накладної №ГІ-0000367 від 27.08.2020 на поставку 2 одиниць поворотного механізму підтверджує факт поставки таких 2 одиниць товару і прийняття таких 2 одиниць товару позивачем. Вищенаведене спростовує твердження позивача про те, що відповідач не поставив такі 2 одиниці товару, не відповідають дійсності.

Твердження позивача про те, що поворотний механізм у кількості 1 шт було поставлено 15.09.2020 відповідно до видаткової накладної № ГІ-0000428 за вартістю 47964,00 грн. з порушенням встановленого строку на 86 днів. Відповідно до п. 7.3. Договору розмір пені за порушення строків поставки продукції складає 4124,90 грн спростовуються даними, які містяться в акті №428/08 приймання-передачі продукції від 27.08.2020. Крім того, факт поставки 1 штуки саме 27.08.2020 (а не 15.09.2020 як стверджує позивач) підтверджується Актом № 1011/441 вхідного контролю, який складений самим позивачем, в якому зазначено дату не тільки фізичного отримання, а вже дату оприбуткування та передання до відділу вхідного контролю 31.08.2020.

Специфікацією №1 передбачалося до поставки 3 штуки товару "Поворотний механізм 765-55-сб132", з яких: 2 штуки поставлені, що підтверджується видатковою накладною №ГІ-0000367 від 27.08.2020 на суму 95928,00 грн. з ПДВ, яка підписана позивачем, і 1 штука, що підтверджується видатковою накладною № ГІ-0000428 на суму 47964,00 грн. з ПДВ.

Видаткова накладна №ГІ-0000367 від 27.08.2020 року підписана і з боку Позивача.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що Передача Продукції від Постачальника Покупцю здійснюється з оформленням Акту приймання-передачі Продукції, в двох примірниках ( Додаток №3 до Договору). Після проходження якості (в порядку передбаченому п.2.4. Договору) передана Продукція, що відповідає якості/ номенклатурі, відображаються в Акті приймання-передачі Продукції окремо та вважається не поставленою. На Продукцію, яка за результатами вхідного контролю визнана такою, що не відповідає умовам Договору в частині якості (непридатною для подальшого використання за призначенням), Сторонами складається Акт повернення Продукції (Додаток № 2 до Договору). На Продукцію, що за результатами проходження вхідного контролю (п.2.4. Договору) визнана придатною для використання за призначенням, Постачальник складає та передає Покупцю упродовж 5 робочих днів, з моменту оформлення Сторонами Акту приймання-передачі Продукції, видаткову накладну. Право власності на Продукцію переходить до Покупця з моменту підписання Сторонами Видаткової накладної на кожну окрему партію Продукції, але не раніше дати складання Покупцем акту вхідного контролю , на кожну окрему партію Продукцію. Пунктом 3.4. Договору визначено, що у разі поставки Постачальником Продукції такої, що не відповідає умовам Договору в частині по якості/номенклатури, визнаною такою, що є непридатною, для подальшого використання за призначенням, Постачальник проводить заміну неякісної

Тобто, видаткова накладна складається після повної перевірки Позивачем якісності товару, і складається Відповідачем тільки на ту продукцію, яка пройшла вхідний контроль і визнана Позивачем придатною для використання за призначенням, прийнята за якістю та комплектністю. Факт складання Відповідачем і підписання Позивачем видаткової накладної №ГІ-0000367 від 27.08.2020 року на поставку 2-х одиниць поворотного механізму підтверджує факт поставки таких 2 одиниць товару і прийняття таких 2-х одиниць товару Позивачем. Отже, твердження Позивача про те, що Відповідач і досі не поставив такі 2 одиниці товару, не відповідають дійсності.

Крім того, ще одну штуку товару було поставлено за видатковою накладною №ГІ-0000428 від 15.09.2020 року (копію якої додав сам Позивач), отже, разом було поставлено 3 штуки, саме така кількість і передбачена умовами Специфікації №1 до Договору.

Твердження Позивача про те, що «Поворотний механізм у кількості 1 шт. поставлений 15.09.2020 відповідно до видаткової накладної №ГІ-0000428 за вартістю 47964,00 грн. з порушенням встановленого строку на 86 днів. Відповідно до п. 7.3. Договору розмір пені за порушення строків поставки Продукції складає: 47964,00x0,1%х86= 4124,90 грн.» спростовуєються фактичними обставинами справи в частині того, що 1 штука поворотного механізму поставлена Позивачу 27.08.2020 року за актом №428/08 приймання-передачі продукції від 27.08.2020 року. Крім того, факт поставки 1 штуки саме 27.08.2020 року (а не 15.09.2020 року як стверджує Позивач) підтверджується Актом №1011/441 вхідного контролю, який складений самим Позивачем, в якому зазначено дату не просто фізичного отримання такої 1 шт. не продукції, а вже дату оприбуткування та передання до відділу вхідного контролю - 31.08.2020 року. Натомість, Позивач чомусь вважає, що датою поставки слід вважати 15.09.2020 року.

Так, Специфікацією №1 передбачалося до поставки 3 штуки товару «Поворотний механізм 765-55-сб132», з яких: 2 штуки поставлені (підтверджується видатковою накладною №ГІ-0000367 від 27.08.2020 року на суму 95928,00 грн. з ПДВ, яка підписана Позивачем), і 1 штука (підтверджується видатковою накладною №ГІ-0000428 на суму 47964,00 грн. з ПДВ). Отже, разом всі 3 штуки поставлені, що свідчить про відсутність підстав для нарахування пені за 180 днів непоставки 2-х одиниць товару немає (згідно позовної заяви - « 95928,00x0,1 %х180 (6 місяців можливий строк для нарахування штрафних санкцій) = 17267,04 грн.»

Відповідно, пеня повинна бути розрахована наступним чином:

Товар повинен був бути поставлений у строк по 21.06.2020 року.

За порушення строків поставки 1 штуки (з 22.06.2020 року по 26.08.2020 року) = 47964,00 грн. (вартість 1 шт. з ПДВ) х 0,1% х 66 днів = 3165,62 грн.

За порушення строків поставки 2 штук (з 22.06.2020 року по 06.08.2020 року) = 95928,00 грн. (вартість 2 шт. з ПДВ) х 0,1% х 46 днів = 4412,69 грн.

Позивач також нарахував Відповідачу штраф у розмірі 20% від вартості 2-х штук поворотного механізму, зазначаючи при цьому, що вперше поставлені поворотні механізми за актом №268/07 приймання-передачі Продукції від 15.07.22р. були визнані Позивачем неякісними, що підтверджується Актом №852/340 вхідного контролю від 30.07.2020 року. Акт забракування (Акт №852/340 вхідного контролю від 30.07.2020 року) було складено 30.07.2022 року. Згідно з п. 2.5. Договору, у разі виявлення недоліків під час приймання Продукції по якості, номенклатурі, комплектності, умовам Договору Постачальник повинен провести заміну продукції, що не відповідає умовам договору упродовж 15 календарних днів з дня отримання Акту вхідного контролю. Отже, протягом 15 днів з моменту отримання акту вхідного контролю (з 31.07.2020 року) Відповідач мав право замінити забракований товар. Отже, у разі поставки товару 2-х штук у строк по 14.08.2020 року включно, взамін 2-х штук забракованого товару за актом вхідного контролю № №852/340 від 30.07.2020 року, у відповідності до п.7.4. штрафні санкції у вигляді штрафу 20% за поставку неякісного товару не застосовуються. Відповідно, Відповідач повністю вклався в такий строк, так як 07.08.2020 року замінив забракований товар на 2 штуки якісного товару, що підтверджується актом №367/08 приймання-передачі продукції від 07.08.2020 року. Отже, підстави для нарахування 20% штрафу відсутні.

Специфікацією №3 було передбачено до поставки 22 штуки товару 765-71-сб555 вентилятор опалювача, поставка повинна бути здійснена у строк по 09.07.2020 року включно (так як Відповідачем Специфікація підписана 19.06.2020 року).

Фактично товар було передано наступним чином:

- 11 штук поставлені 31.07.2020 року за актом приймання-передачі продукції №312/07 від 31.07.2020 року; Актом вхідного контролю №909/377 від 10.08.20, який складений самим Позивачем, в якому зазначено дату не просто фізичного отримання таких 11 шт. продукції, а вже дату оприбуткування та передання до відділу вхідного контролю - 03.08.20 року, спростовуються твердження Позивача про дату поставки таких 11 штук 10.08.2020 з порушенням строку на 32 дні.

- 5 штук поставлені 19.06.2020 року за актом приймання-передачі продукції №173/06 від 19.06.2020. Актом вхідного контролю №716/244 від 06.07.2020 року, додатком до Акту вхідного контролю №716/244 від 14.07.2020 року було встановлено, що фактично такі 5 штук вже були оприбутковані та передані до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передані) Позивачу 23.06.2020 року. Крім того, додатком до Акту вхідного контролю №716/244 від 14.07.2020 року було встановлено безпідставність тверджень самого ж Позивача про некомплектність і неякісність товару, які були висловлені в Акті вхідного контролю №716/244 від 06.07.2020 року.

- 5 штук були поставлені 03.07.2020 року за актом приймання-передачі продукції № 235/07 від 03.07.2020. Акт вхідного контролю №805/309 від 22.07.2020 року підтверджує фактично такі 5 штук вже були оприбутковані та передані до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передані Позивачу) 08.07.2020 року, а додаток до Акту вхідного контролю №805/309 від 28.07.2020 року підтверджує факт отримання документів 24.07.2020

- 1 штука поставлена 07.08.2020 року за актом приймання-передачі продукції №365/08 від 07.08.2020, акт вхідного контролю №937/397 від 13.08.2020 року підтверджує факт того, що така 1 штука вже була оприбуткована та передана до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передана Позивачу) ще 11.08.2020 року.

Отже, з порушенням строку поставлено (товар повинен бути переданий у строк по 09.07.20):

- 11 штук за актом приймання-передачі продукції №312/07 від 31.07.2020 року (порушення з 10.07.2020 року по 30.07.2020)

- 1 штука за актом приймання-передачі продукції №365/08 від 07.08.2020 (порушення з 10.07.2020 року по 06.08.2020).

Відповідно, задоволеню підлягає пеня в наступному розмірі:

287100,00 грн. (вартість 11 штук з ПДВ) х 0,1% х 21 день = 6029,1 грн.

26100,00 (вартість 1 штуки з ПДВ) х 0,1% х 28 днів = 730,80 грн.

Твердження Позивача про те, що «за результатами проведеного вхідного контролю (акт вхідного контролю №716/244 від 06.07.2020 5 штук вентиляторів поставлених на суму 130500.00 грн. з ПДВ зав.№46466, 0115237, 13826, та два б/н встановлено, що вентилятори мають некомплект - відсутні патрубки 765-71-сб561 ( по 1 штуці на кожний), розсіювачі 765-71-сб560 ( по 1 штуці на кожний). Вказана продукція за висновками комісії вхідного контролю визнана не прийнятою за якістю та повернута Постачальнику і вважається не поставленою» спростовуються даними Акту №716/244 вхідного контролю від 14.07.2020 року сам Позивач визнав, що такий товар і не повинен комплектуватися патрубками та розсіювачами (як він помилково вважав при складанні Акту №716/244 вхідного контролю від 06.07.2020 року). Отже, товар було поставлено якісний, комплектний, що визнав сам Позивач у Додатку до Акту №716/244 вхідного контролю від 14.07.2020 року, штраф 20% не повинен бути стягнутий. Такий товар повернуто Відповідачу не було як забракований, навпаки, сам Позивач зрозумів безпідставність своїх «вимог щодо необхідності наявності патрубків», і при складанні додатку до акту вхідного контролю №716/244 безпосередньо вказав, що товар патрубками НЕ комплектується.

Крім того, з огляду на те, що Відповідачем не допущено порушення строків поставки більше 30 днів, штраф 7% на підставі ч.2 ст. 231 ГКУ не застосовується, як на тому наполягає Позивач. Найбільше прострочення складає 28 днів, натомість ч. 2 ст. 231 ГКУ вимагає, щоб порушення було більше місяця, чого в даному випадку немає.

Поставка товару за Специфікацією №7 була здійснена наступним чином:

- 1 штука поставлена 19.06.2020 року за актом приймання-передачі №178/06 від 19.06.2020 року. Акт вхідного контролю №724/251 від 03.07.2020 року підтверджує, що поставлена 1 штука вже була оприбуткована та передана до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передані Позивачу) станом на 23.06.2020.

- 4 штуки поставлені 22.06.2020 за актом приймання-передачі №160/06 від 16.06.2020 року. Актом вхідного контролю №692/229 від 22.06.20 було встановлено, що поставлені 4 штуки вже були оприбутковані та передані до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передані Позивачу) станом на 19.06.20 року.

Товар повністю поставлений у строк, передбачений Специфікацією №7, відповідно, підстав для застосування штрафних санкцій немає.

Поставка товару за Специфікацією №8 була здійснена наступним чином:

- 45 штук поставлені 02.10.2020 року за актом приймання-передачі №628/10 від 02.10.2020 року, тобто в межах строку, встановленого у Специфікації №8. Відповідно, підстав для застосування пені 0,1% за кожен день та штрафу 7% немає, так як відсутнє порушення зобов'язання в частині строків поставки.

Поставка товару за Спеціфікацією № 9 відбулася наступним чином:

- 4 шт. товару було фактично передано Позивачу 19.06.2020 року за Актом №175/06 приймання передачі продукції від 19.06.2020 року. Актом вхідного контролю №713/241 від 03.07.2020 року підтверджується що майно (4 шт.) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 23.06.2020 року, але аж ніяк не 29.07.2020 р., як зазначає Позивач.

- 11 шт. товару було фактично передано Позивачу 03.07.2020 року Актом №234/07 приймання передачі продукції від 03.07.2020 року.

- 9 шт. товару було фактично передано Позивачу 15.07.2020 року Актом №270/07 приймання передачі продукції від 15.07.2020 року. Актом вхідного контролю №850/338 від 27.07.2020 року підтверджується що майно (9 шт.) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 21.07.2020 року, але аж ніяк не 27.07.2020 р., як зазначає Позивач.

- 4 шт. товару було фактично передано Позивачу 30.06.2020 року Актом №220/06 приймання передачі продукції від 30.06.2020 року.

Отже, розмір пені повинен складати:

Товар повинен бути поставлений до 09.07.20 включно.

21966,00 грн. з ПДВ х 9 штук х 0,1%х5 днів (з 10.07.2020 по 14.07.2020 включно) = 988,47 грн.

Поставка товару за Спеціфікацією № 10 відбулася наступним чином:

- 9 шт. товару було фактично передано Позивачу 16.06.2020 року Актом №161/06 приймання передачі продукції від 16.06.2020 року. Актом вхідного контролю №693/230 від 24.06.2020 року підтверджується що майно (9 шт.) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 19.06.2020 року, але аж ніяк не 10.07.2020 р., як зазначає Позивач.

- 4 штуки товару було фактично передано Позивачу 19.06.2020 року за Актом №172/06 приймання передачі продукції від 19.06.2020 року. Актом вхідного контролю №725/252 від 03.07.2020 року підтверджується що майно (4 шт.) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 23.06.2020 року, але аж ніяк не 03.07.2020 р., як зазначає Позивач.

- 12 штук товару було фактично передано Позивачу 27.08.2020 року за Актом №431/08 приймання передачі продукції від 27.08.2020 року. Актом вхідного контролю №1006/436 від 03.09.2020 року підтверджується що майно (12 шт.) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю Позивача (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 31.08.2020 року, але аж ніяк не 03.09.2020 р., як зазначає Позивач.

Отже, пеня повинна бути розрахована наступним чином (поставка повинна бути у строк по 26.06.20): 1799,55 грн. х 12 х 0,1% х 61 = 1317,25 грн.

Поставка товару за Специфікацією № 11 відбулася наступним чином:

- 7 шт. товару було фактично передано Позивачу 19.06.2020 року за Актом №170/06 приймання передачі продукції від 19.06.2020 року. Актом вхідного контролю №717/245 від 03.07.2020 року підтверджується що майно (7 шт.) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю Позивача (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 23.06.2020 року.

- 2 шт. товару було фактично передано Позивачу 30.06.2020 року за Актом №217/06 приймання передачі продукції від 30.06.2020 року. Актом вхідного контролю №794/301 від 14.07.2020 року підтверджується що майно (2 шт.) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю Позивача (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 07.07.2020 року, але аж ніяк не 14.07.2020 р., як зазначає Позивач.

- 1 шт. товару було фактично передано Позивачу 03.07.2020 року за Актом №237/07 приймання передачі продукції від 03.07.2020 року. Актом вхідного контролю №804/308 від 14.07.2020 року підтверджується що майно (1 шт.) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 08.07.2020 року, але аж ніяк не 14.07.2020 р., як зазначає Позивач.

Відповідно, підстав для нарахування пені немає, так як остання 1 шт. товару була передана 03.07.2020 року, тобто до 04.07.2020 року, тобто в межах строку.

Поставка товару за Специфікацією № 12 відбулася наступним чином:

- 2 шт. товару було фактично передано Позивачу 19.06.2020 року за Актом №169/06 приймання передачі продукції від 19.06.2020 року.

- 6 шт. товару було фактично передано Позивачу 03.07.2020 року Актом №236/07 приймання передачі продукції від 03.07.2020 року. Актом вхідного контролю №809/313 від 14.07.20 року підтверджується що майно (6 шт.) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 08.07.2020 року.

Відповідно, підстав для нарахування пені немає, так як товар, передбачений специфікацією №12, поставлений у строк.

Поставка товару за Специфікацією № 14відбулася наступним чином:

- 7 шт. товару було фактично передано Позивачу 03.07.2020 року за Актом №238/07 приймання передачі продукції від 03.07.2020 року. Актом вхідного контролю №808/312 від 15.07.20 року підтверджується що майно (7 шт.) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю Позивача (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 08.07.2020 року.

- 3 шт. товару було фактично передано Позивачу 15.07.2020 року за Актом №271/07 приймання передачі продукції від 15.07.2020 року. Актом вхідного контролю №858/342 від 24.07.20 року підтверджується що майно (3 шт.) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю Позивача (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 21.07.2020 року.

Отже, пеня повинна бути розрахована наступним чином (товар повинен бути поставлений у строк пл. 26.06.2020):

34799,88 грн. x 7 шт. x0,1% х 6 днів (період з 27.06.20 року по 02.07.2020 року включно) = 1461,59 грн.

34799,88 грн. х 3 шт. х 0,1% х 19 (період з 27.06.20 року по 14.07.2020 року включно) = 198,59 грн.

Поставка товару за Специфікацією № 15 відбулася наступним чином:

- 9 шт. товару було фактично передано Позивачу 30.06.2020 року за Актом №219/06 приймання передачі продукції від 30.06.2020 року. Актом вхідного контролю №801/305 від 14.07.20 року підтверджується що майно (9 шт.) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю Позивача (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 07.07.2020 року.

Отже, пеня повинна бути розрахована наступним чином:

97200,00 грн. з ПДВ (за 9 шт.) х 0,1% х 3 дні (з 27.06.20 по 29.06.2020 включно) = 291,6 грн.

Поставка товару за Специфікацією № 16відбулася наступним чином:

- 10 шт. товару було фактично передано Позивачу 30.06.2020 року за Актом №221/06 приймання передачі продукції від 30.06.2020 року. Актом вхідного контролю №790/297 від 14.07.20 року підтверджується що майно (10 шт., із яких 1 штука забракована) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 07.07.2020 року.

- 1 штука товару була фактично передана Позивачу 31.07.2020 року за Актом №314/07 приймання передачі продукції від 31.07.2020 року. Актом вхідного контролю №908/376 від 10.08.20 року підтверджується що майно (1 штука) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 03.08.2020 року.

Отже, пеня повинна бути розрахована наступним чином (строк поставки до 28.06.2020):

11976,00 x 9 штук x 0,1% х1 день (29.06.2020) = 107,78 грн.

11976,00 x 0,1% х 32 дні (з 29.06.2020 по 30.07.20 включно) =383,23 грн.

Відповідно, Позивачем неправильно обраховано дату початку прострочення поставки, так як дана Специфікація№16 датована 18.06.2020 року, строк поставки - 10 днів з моменту підписання специфікації, отже, у строк по 28.06.2020 року включно Відповідач мав право поставити

Поставка товару за Специфікацією № 17 відбулася наступним чином:

- 30 шт. товару було фактично передано Позивачу 31.07.2020 року за Актом №315/07 приймання передачі продукції від 31.07.2020 року. Актом вхідного контролю №906/374 від 10.08.20 року підтверджується що майно (30 шт.) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 03.08.2020 року.

Отже, пеня повинна бути розрахована наступним чином (товар повинен бути поставлений по 26.06.2020):

2359,99 грн. X 30 x 0,1% х 32 дні (з 29.06.2020 року по 30.07.2020 року включно) = 2265,59 грн.

Поставка товару за Специфікаціє. № 18 відбулася наступним чином:

- 6 шт. товару було фактично передано Позивачу 15.07.2020 року за Актом №266/07 приймання передачі продукції від 15.07.2020 року. Актом вхідного контролю №853/341 від 28.07.20 року підтверджується що майно (6 шт.) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 21.07.2020 року.

- 1 шт. товару було фактично передано Позивачу 31.07.2020 року за Актом №313/07 приймання передачі продукції від 31.07.2020 року. Актом вхідного контролю №910/378 від 10.08.20 року підтверджується що майно (1 шт.) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 03.08.2020 року.

- 3 шт. товару було фактично передано Позивачу 19.08.2020 року за Актом №415/08 приймання передачі продукції від 19.08.2020 року. Актом вхідного контролю №986/425 від 31.08.20 року підтверджується що майно (3 шт.) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 21.08.2020 року.

- 1 шт. товару було фактично передано Позивачу 27.08.2020 року за Актом №426/08 приймання передачі продукції від 27.08.2020 року. Актом вхідного контролю №1008/438 від 03.09.20 року підтверджується що майно (1 шт.) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 31.08.2020 року.

- 3 шт. товару було фактично передано Позивачу 11.09.2020 року за Актом №506/09 приймання передачі продукції від 11.09.2020 року. Актом вхідного контролю №1066/481 від 17.09.20 року підтверджується що майно (3 шт.) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 14.09.2020 року.

- 2 шт. товару було фактично передано Позивачу 15.10.2020 року за Актом №687/10 приймання передачі продукції від 15.10.2020 року. Актом вхідного контролю №1066/481 від 17.09.20 року підтверджується що майно (1 шт.) вже було оприбутковане та передане до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 14.09.2020 року.

Отже, пеня повинна бути розрахована наступним чином:

10 штук товару повинні бути поставлені у строк по 07.07.20 включно.

6 штук товару повинні бути поставлені у строк по 06.08.2020 включно (а не по 05.08.2020, як помилково вважає Позивач).

27060,00 грн. x 6 штук x 0,1% х 7 днів (з 08.07.20 по 14.07.2020) =1136,52 грн.

26661,60 грн. х 0,1 % х 23 дні (з 08.07.2020 по 30.07.2020 включно) = 613,22 грн.

26661,60 грн. х 3 штуки х 42 дні (з 08.07.2020 по 18.08.2020 включно) = 3359,36 грн.

26661,60 грн. х 0,1 % х 20 днів (з 07.08.2020 по 26.08.2020 включно) = 533,23 грн.

26661,60 грн. х 3 штуки х 0,1 % х 34 дні (з 07.08.2020 по 10.09.2020 включно) = 2719,48 грн.

26661,60 грн. х 2 штуки х 0,1 % х 69 дні (з 07.08.2020 по 14.10.2020 включно) =3679,30 грн.

Штраф 7% повинен бути розрахований наступним чином:

10 штук повинні бути поставлені по 07.07.2020 включно, отже, штраф 7% на підставі ч.2 ст. 231 ГК України (за прострочення понад 30 днів) нараховується лише на ті одиниці товару, які поставлені після 07.08.2020 року, відповідно, тільки на 3 штуки (так як 7 штук було поставлено із простроченням до 30 днів). Отже, сума штрафу становить:

27060,00 грн. х 3 х 7 % = 5682,60 грн.

6 штук повинні бути поставлені по 06.08.2020 включно, отже, штраф 7% на підставі ч.2 ст. 231 ГК України (за прострочення понад 30 днів) нараховується лише на ті одиниці товару, які поставлені після 06.09.2020 року, відповідно, тільки на 5 штуки (так як 1 штука була поставлена із простроченням до 30 днів).

26661,60 грн. х 5 х 7 % = 9331,56 грн. а не 18663,12 грн., як вважає Позивач.

Поставка товару за Специфікацією № 20 відбулася наступним чином:

- 4 шт. товару (було передано 5 штук, 1 штука була неприйнята Позивачем, відповідно, кількість прийнятих штук становить 4) було фактично передано Позивачу 15.07.2020 року за Актом №269/07 приймання передачі продукції від 15.07.2020 року. Актом №851/339 від 30.07.2020 року вхідного контролю було визнано 1 штуку такою, що не відповідає умовам Договору, а також встановлено, що всі 5 штук вже були оприбутковані та передані до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 21.07.2020 року.

- Взамін забракованої одиниці, поставленої Актом №269/07 приймання передачі продукції від 15.07.2020 року, було поставлено 1 штуку товару, яку фактично було передано Позивачу 07.08.2020 року за Актом №368/08 приймання передачі продукції від 07.08.2020 року. Актом вхідного контролю №970/422 від 26.08.2020 року було визнано 1 штуку такою, що відповідає умовам Договору.

- 2 шт. товару було фактично передано Позивачу 07.08.2020 року за Актом №369/08 приймання передачі продукції від 07.08.2020 року. Актом вхідного контролю №970/422 від 26.08.2020 року було визнано, що фактично 2 штуки вже було оприбутковані та передані до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 17.08.2020 року.

- 2 шт. товару було фактично передано Позивачу 27.08.2020 року за Актом №427/08 приймання передачі продукції від 27.08.2020 року. Актом вхідного контролю №1012/442 від 03.09.2020 року було визнано, що фактично 2 штуки вже було оприбутковані та передані до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передано Позивачу) станом на 31.08.2020 року. Додатком до акту вхідного контролю №1012/442 підтверджено, що документи Відповідач надав Позивачу 18.09.2020 року.

- 1 шт. товару було фактично передано Позивачу 11.09.2020 року за Актом №504/09 приймання передачі продукції від 11.09.2020 року. Актом вхідного контролю №1069/483 від 17.09.2020 року було визнано, що фактично 1 штука вже була оприбуткована та передана до відділу вхідного контролю (а не просто фізично передана Позивачу) станом на 14.09.2020 року.

Отже, пеня повинна бути розрахована наступним чином: Товар повинен бути поставлений до 19.07.2020 року включно, отже прострочення настає з 20.07.2020 року.

За 1 шт.: 72000,0x0,1%x18 днів (з 20.07.20 по 06.08.20 включно) = 1296,00 грн.

За 2 шт.: 72000,0х2х0,1%х18 днів (з 20.07.20 по 06.08.20 включно) = 2592,00 грн.

За 2 шт.: 72000,0х2х0,1%х38 днів (з 20.07.20 по 26.08.20 включно) = 5472,00 грн.

За 1 шт.: 72000,0х0,1%х53 дні (з 20.07.20 по 10.09.20 включно) = 3816,00 грн.

Штраф 7% нараховується тільки за прострочення понад 30 днів, тобто за прострочення поставки 3 штук товару, відповідно становить:

72000,0x3x7% = 15120,00 грн.

Підстав для застосування штрафу 20% на підставі п.7.4., так як даний пункт передбачає, що дана штрафна санкція не застосовується у випадку, якщо постачальник здійснив заміну забракованої продукції у строк, встановлений у розділі 2 Договору, тобто протягом 15 днів. Забракована штука товару згідно з Актом №851/339 від 30.07.2020 року вхідного контролю фактично була замінена 07.08.2020 року, за Актом №368/08 приймання передачі продукції від 07.08.2020 року, тобто в межах 15- ти денного строку, внаслідок чого підстав для застосування штрафних санкцій у вигляді 20% немає.

Поставка товару за Специфікацією № 21відбулася наступним чином:

- 34 шт. товару було фактично передано Позивачу 07.08.2020 року за Актом №357/08 приймання передачі продукції від 07.08.2020 року.

Отже, пеня повинна бути розрахована наступним чином:

19200,00 x34x0,1%x 9 днів (за період з 29.07.20 по 06.06.20) = 5875,20 грн.

Поставка товару за Специфікацією № 22 поставка відбулася наступним чином:

- 3 шт. товару було фактично передано Позивачу 27.08.2020 року за Актом №430/08 приймання передачі продукції від 27.08.2020 року. Додатком до Акту вхідного контролю №1010/440 від 02.10.2020 року було встановлено, що 3 шт. надійшли 31.08.2020 року, а недостаючі документи отримані Позивачем 15.09.2020 року.

- 2 штуки товару було фактично передано Позивачу 11.09.2020 року за Актом №505/09 приймання передачі продукції від 11.09.2020 року. Додатком до акту вхідного контролю №1056/477 вказано, що недостаючі документи надійшли 30.09.2020 року.

Строк поставки - по 10.09.2020 року включно. Отже, підстав для застосування штрафних санкцій у вигляді пені немає, так як пеня не нараховується за той день, в якому було виконане зобов'язання, а саме за 11.09.2020 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги Відповідача щодо періодів нарахування штрафних санкцій і доходить висновку, що загальний розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню становить 82 578,78 грн., а не 98 491,54

Доводи апеляційної скарги Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" : « …Рішення суду першої інстанції в частині стягнення розміру пені винесено без урахування поданих Відповідачем документів, обставин справи, які мають істотне значення, винесене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права…

… датою поставки продукції покупцю вважається дата, яка вказана в Актах вхідного контролю, що має передувати датам Акту приймання- передачі та видаткової накладної, тому саме із дати складання Акту вхідного контроля необхідно вважати фактично виконаними зобов'язання ТОВ «Груп Інтрейд» із поставки продукції та здійснювати розрахунок штрафних санкцій….

… судом першої інстанції зроблено помилковий висновок і проведено розрахунок штрафних санкцій саме з дати підписання акту приймання- передачі продукції, а не з дати оформлення Актів вхідного контролю Покупця…

…аргументи, викладені в апеляційній скарзі, є слушними і обгрунтованими, а оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції без належного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття судом першої інстанції невірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відповідача штрафних санкцій, з огляду на що, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення викладених позовних вимог…» відхиляються колегією суддів як такі, що не містять в собі посилань на фактичні обставини справи, які на думку скаржника неправильно оцінені судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до цитуванння положень укладенного між сторонами договору і загальновідомих норм матеріального права не можуть бути самі по собі для спростування вищевстановлених колегією суддів фактичних обставин справи.

Вищенаведене є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

Щодо вимог апеляційної скарги Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 04.08.2023, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Пункт 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI визначає, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону №5076-VI).

01.02.2021 між Адвокатським бюро "Сергія Жечева" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" укладений договір доручення про надання правничої допомоги, предметом якого є надання Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (п. 1.1.).

Згідно з п.п. 2.1.1 п.п. 2.1 договору-доручення, адвокат зобов'язується надати правову допомогу в тому числі, за окремими дорученнями клієнта.

Клієнт зобов'язується сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк погоджені між ними (п.п. 2.3.1 п.п. 2.3 договору-доручення).

У розділі 4 договору доручення сторонами узгоджено, що гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється Актом приймання - передачі наданої правової допомоги. Загальна ціна цього Договору визначається як сума вартості всієї правової допомоги, відповідно до підписаних Сторонами Актів приймання - передачі наданої правової допомоги за цим Договором протягом строку його дії. Оплата послуг здійснюється за фактом їх надання на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги протягом 30-ти днів з дня підписання акту прпймання-передачі правової допомоги або сплачується клієнтом наперед.

Додатковою угодою про надання правоваої допомоги від 01.02.2021р. сторони визначили вартість кожної з послуг, яка надається за Договором дорученням про надання правничої допомоги (т.1 а.с. 56).

На підтвердження понесення судових витрат відповідачем надано акт приймання передачі № ОУ-0000124 від 14.07.2023 з переліком виконаних адвокатом робіт з зазначенням вартості робіт на загальну суму 30500,00 грн. та розрахунок суми гонорару за надання правової допомоги (Додаток № 1 до акту). Обсяг наданої правової допомоги відповідав потребам Клієнта, будь яких претензій до Адвокатського бюро Клієнт не має.

Згідно зі статтею 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Враховуючи зміст вищенаведених документів, які надано відповідачем на підтвердження несення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів доходить висновку, що сторонами погоджено фіксовану форму розміру адвокатського гонорару.

Адвокатським бюро "Сергія Жечева" було надано відповідачу для оплати рахунок-фактуру №СФ-0000124 від 14.07.2023 на суму 30500,00 грн.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам'ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

В питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що:

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

- суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки викладено в ряді постанов Верховного Суду у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

Оцінивши обґрунтованість заяви відповідача та прийнявши до уваги заперечення позивача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з критерію реальності понесених позивачем витрат на надання послуг професійного адвоката, розумності їхнього розміру, колегія суддів дійшла висновку, що з заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30500,00 грн підлягає виключенню послуга « 2.Підготовка клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до ДП «ЖБТЗ» по справі № 908/2815/22» вартістю 1500 грн.

Відповідно, розподілу підлягає 29 000,00 витрат на професійну правничу допомогу.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що на позивача слід покласти 22 755,82 грн витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру незадоволених позовних вимог 300 944,19грн із розрахунку 383522,97 грн - 82 578,78 грн, як на сторону , з вини неправильних дій якої виник спір.

Решту витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 244,18 грн, колегія суддів вважає за необхідне покласти на відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський дійшов висновку, що Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 04.08.2023 у справі №908/2815/22 підлягає зміні, з викладенням його резолютивної частини в редакції, яка відповідає вищенаведеним висновкам суду апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у даній постанові, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені сторонами в апеляційних скаргах, відзивах на апеляційні скарги є врахованими згідно фактичних обставин справи які встановлено вище і не потребують додаткового відображення в тексті даної постанови.

Відповідно до пункту 1частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу Укрїани, нез'ясування обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про заміну сторони правонаступником - задовольнити.

Замінити позивача у справі № 908/2815/22 - Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" (ідентифікаційний код 07620094, Житомирська обл., Житомирський район, селище міського типу Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, буд.1) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирський бронетанковий завод» (код ЄДРПОУ 07620094, Житомирська обл., Житомирський район, селище міського типу Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, буд.1, 12441).

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський бронетанковий завод» на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 у справі №908/2815/22 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Інтрейд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 у справі №908/2815/22 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 у справі №908/2815/22 - змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Інтрейд" (вул. Брянська, буд. 15, офіс 25, м. Запоріжжя, 69035; поштова адреса: а/с 6823, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код 41071921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський бронетанковий завод» (код ЄДРПОУ 07620094, Житомирська обл., Житомирський район, селище міського типу Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, буд.1, 12441) - 82 578,78 коп. штрафних санкцій та 1 238,68 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовити.».

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 04.08.2023 у справі №908/2815/22 - задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 04.08.2023 у справі №908/2815/22 - змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Інтрейд" про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №908/2815/22 - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Житомирський бронетанковий завод (вул. Дружби народів, буд. 1, смт. Новогуйвинське, Житомирська область, 12441, ідентифікаційний код 07620094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Інтрейд» (вул. Брянська, буд. 15, офіс 25, м. Запоріжжя, 69035; поштова адреса: а/с 6823, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код 41071921) 22755,82 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.01.2025.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус