06 січня 2025 року м. Харків Справа № 917/541/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,
без виклику учасників справи,
розглянувши в порядку спрощеного провадження заяву представника Фізичної особи-підприємця Луща Миколи Михайловича - адвоката Ульянова Р.А. про ухвалення додаткового рішення (вх. №10798),
за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Луща Миколи Михайловича, м. Кременчук Полтавської області (вх. №1435 П),
на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.05.2024 (повний текст складено 21.05.2024) у справі №917/541/24 (суддя Мацко О.С.),
за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, м. Кременчук Полтавської області, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Кременчуцької міської ради, м. Кременчук Полтавської області,
до Фізичної особи-підприємця Луща Миколи Михайловича, м. Кременчук Полтавської області,
про стягнення 31280,00грн,
У квітні 2024 року заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Кременчуцької міської ради звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Луща Миколи Михайловича про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 31280,00грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.05.2024 у справі №917/541/24 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з ФОП Луща М.М. на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 31280,00грн заборгованості
Стягнуто з Луща М.М. на користь Полтавської обласної прокуратури 3028,00грн судового збору.
Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач - ФОП Лущ М.М. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 21.05.2024 року у справі №917/541/24 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Постановою Східного апеляційного господарського суду 12.08.2024 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Стойка О.В., судді Медуниця О.Є. та Попков Д.О.) апеляційну скаргу ФОП Луща М.М. на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.05.2024 у справі №917/541/24 задоволено; рішення Господарського суду Полтавської області від 21.05.2024 у справі №917/541/24 скасовано; прийнято нове рішення у справі №917/541/24, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено; стягнуто з Полтавської обласної прокуратури на користь ФОП Луща М.М. витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3634,00грн.
16.08.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява представника ФОП Луща М.М. - адвокат Ульянова Р.А. про ухвалення додаткового рішення у справі №917/541/24, в якій, з урахуванням доповнень до заяви, заявник просив суд стягнути з Кременчуцької міської ради на користь ФОП Луща М.М. витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 20000,00грн та в суді апеляційної інстанції у розмірі 8260,00грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2024 відмовлено в прийнятті додаткового судового рішення у справі №917/541/24 за заявою ФОП Луща М.М.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 вже вирішено питання розподілу всіх вчасно заявлених судових витрат, тому підстави для винесення додаткової постанови відсутні.
ФОП Лущ М.М. не погодився із зазначеною ухвалою і оскаржив її в касаційному порядку.
Постановою Верховного Суду від 12.11.2024 скасовано ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2024 у справі №917/541/24, справу передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду для розгляду заяви ФОП Луща М.М. про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу витрат на правничу допомогу.
За висновком Верховного Суду, апеляційним господарським судом не взято до уваги, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України заявником було подано заяву про розподіл судових витрат та документи на підтвердження їх розміру, яку суд не розглянув, оцінки доказам, наданим заявником на підтвердження суми витрат на правову допомогу не надав.
13.12.2024 матеріали справи №917/541/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі .
Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 31280,00грн, справа №917/541/24 розглядалася судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У зв'язку з наведеним та зважаючи, що розгляд справи №917/541/24 відбувався без повідомлення учасників справи в порядку ч. 10 ст. 270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про здійснення розгляду заяви представника ФОП Луща М.М. про ухвалення додаткового рішення у справі №917/541/24 у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 прийнято до провадження заяву представника ФОП Луща М.М. - адвоката Ульянова Р.А. про ухвалення додаткового рішення у справі №917/541/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву/заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення; попереджено учасників справи, що заява про ухвалення додаткового рішення у справі №917/541/24 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
На час ухвалення цієї додаткової постанови клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в порядку загального провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.
24.12.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Кременчуцької окружної прокуратури надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому прокуратура вважає заявлений представником ФОП Луща М.М. розмір витрат на професійну правничу допомогу завищеним та неспіврозмірним із складністю справи, оскільки відзив на позовну заяву та апеляційна скарга відповідача за змістом є подібними, адвокат не змінював правову позицію, не вивчав додаткові документи та джерела права. Крім того, прокуратура звертає увагу, щодо заяви про відшкодування витрат не долучено докази сплати таких витрат (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо).
Розглянувши заяву представника ФОП Луща М.М. про ухвалення додаткового рішення з урахуванням заперечень прокуратури та дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 3 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд апеляційної інстанції враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії касаційного господарського суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20, відповідно до якого: оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас у даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2024 у справі №907/715/20 вказав, що процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви (щодо розподілу судових витрат), зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії.
Зі змісту відзиву ФОП Луща М.М. на позовну заяву вбачається, що відповідач на виконання ч. 1 ст. 124 ГПК України вказав попередній (орієнтовний) суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції - 20000,00грн витрат на правничу допомогу адвоката, а також вказав, що докази на підтвердження понесення цих витрат будуть надані суду протягом п'яти днів з моменту винесення судового рішення. Тобто відповідач заявив про розподіл таких витрат.
Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.05.2024 у справі №917/541/24 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Відповідач не погодився із вищевказаним судовим рішенням та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 21.05.2024 у справі №917/541/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач, окрім іншого, просив покласти на позивача судові витрати, у тому числі витрати на надання правничої допомоги в суді першої та апеляційної інстанціях.
Постановою Східного апеляційного господарського суду 12.08.2024 рішення Господарського суду Полтавської області від 21.05.2024 у справі №917/541/24 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
16.08.2024, тобто не пізніше ніж через п'ять днів після ухвалення постанови апеляційного суду, відповідачем подано до суду апеляційної інстанції заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про ухвалення додаткового рішення, в якій представник ФОП Луща М.М. просив покласти на позивача витрати на правничу допомогу за представництво інтересів відповідача в судах першої та апеляційної інстанції, надавши: довіреність, свідоцтво адвоката, договір про надання правничої допомоги від 23.04.2024 та акт про виконання умов договору про надання правничої допомоги від 16.08.2024.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем було виконано вимоги господарського процесуального законодавства, які є передумовою для прийняття до провадження та розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правову допомогу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Також у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44).
В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №911/3586/21 викладено висновок про те, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Із наданих відповідачем доказів вбачається, що 23.04.2024 між адвокатом Ульяновим Русланом Анатолійовичем (представником) та Лущем Миколою Михайловичем (клієнтом) укладено договір про надання правничої допомоги (далі - договір), за умовами якого представник зобов'язався надати клієнту послуги з правничої допомоги: представництво інтересів клієнта у справi №917/541/24 за позовом прокурора про стягнення коштів, а клієнт зобов'язався оплачувати послуги представника (п. 1. договору).
Цiна послуг представника за ведення цiєї справи в судi першої iнстанцiї становить 20000грн. Цiна оплачується протягом 7 днiв з моменry винесення судового рішення (п. 2 договору).
На виконання умов цього договору представник зобов'язався:
- вивчити матеріали справи;
- підготувати та подати до суду позовну заяву та вiдповiднi змагальнi папери;
- здійснити представництво інтересів клієнта в судi шляхом подання до суду клопотань, пояснень, заяв, та, в разi необхiдностi, участi в судових засiданнях через вiдеоконференцзв'язок або через прибуття до суду (п. 3 договору).
Відповідно до п. 11 договору при веденнi справи на стадії апеляційного оскарження, в тому числi судових ухвал, встановлюється фiксована цiна послуг в таких розмiрах:
- пiдготовка апеляцiйної скарги або відповіді (заперечення) на апеляційну скаргy - сума в розмiрi, що еквiвалентна 200 доларiв США за курсом НБУ на день оплати;
- участь в засiданнi суду апеляцiйнот iнстанцii, в тому числі i поїздка до апеляційного суду в разі якщо судове засідання не відбулся з причин, якi не залежать від представника - в сумі, що еквівалентна 300 доларів США (в разi потреби прийняти участь в судовому засiданнi фiзично);
- участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції в режимі відео конференції оплачується в сумі 100 доларів США за кожне таке засідання.
16.08.2024 між сторонами підписано Акт про виконання умов договору про надання правничої допомоги вiд 23.04.2024, за змістом якого:
- представник (адвокат) передав, а клієнт прийняв послуги з правничої допомоги щодо ведення господарської справи №917/541/24 у формi предсrавництва інтересів клієнта в цій судовій справі (п. 1 акту);
- вартість послуг складає 20000,00грн за ведення справи в судi першої інстанції та 8260,00грн за ведення справи на стадії апеляційної інстанції (п. 2 акту);
- сторони не мають претензій одна до одної щодо договору (п. 3 акту).
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (такий висновок висновок викладений у п.п. 130-131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Отже, у даному випадку сторони у договорі про надання правничої допомоги від 23.04.2024 визначили фіксований гонорар адвоката за надання професійної правової допомоги відповідачу в суді першої інстанції 20000,00грн та в суді апеляційної інстанції 8260,00грн (за підготовку апеляційної скарги).
Колегія суддів зазначає, що факт надання представником (адвокатом) та прийняття клієнтом (відповідачем) послуг, наведених у вищевказаному Акті про виконання умов договору від 16.08.2024, підтверджується матеріалами справи.
Разом з цим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України (зокрема - чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (такий висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Водночас колегія суддів апеляційної інстанції приймає до уваги те, що:
- спір у цій справі №917/541/24 для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом;
- спірні правовідносини регулюються, зокрема, нормами Цивільного кодексу України та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";
- при цьому, спірні правовідносини не передбачають великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, а матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких би адвокат витратив значний час;
- в ході розгляду справи в суді першої інстанції адвокатом відповідача щодо суті спору складено два документи: відзив на позовну заяву від 26.04.2024 на 5 аркушах та подібний відзив на позовну заяву від 06.05.2024 на 6 аркушах;
- справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, а тому судові засідання не проводились, що не потребувало витрат адвокатом свого часу та зусиль на участь в судових засіданнях;
- предметом спору є стягнення грошових коштів в сумі 31 280,00грн.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, зважаючи на рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду представником відповідача документів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що заявлена відповідачем до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 20000,00грн є неспівмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, а також не відповідає критерію розумності їх розміру.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру, з огляду на розумну необхідність судових витрат у цій справі, до 10000,00грн.
В решті вимог відповідача слід відмовити як таких, що не відповідають зазначеним вище принципам та критеріям.
Крім того, відповідачем було включено до складу витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом цієї справи, витрати за надання професійної правової допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 8260,00грн.
Колегією суддів встановлено, що адвокатом відповідача було підготовлено та подано до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на 7 арк., яка з огляду на її правовий зміст (по суті дублює відзив на позовну заяву) не вимагала від адвоката істотних витрат часу.
Судова колегія апеляційної інстанції, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціни позову, рівня складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачу витрат на професійну допомогу в розмірі 8260,00грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Що стосується вимог відповідача про покладення витрат на правничу допомогу на позивача, колегія суддів враховує наступне.
Як встановлено судом, провадження у даній справі №917/541/24 відкрито саме за ініціативою прокурора, і позивач з приводу позовних вимог будь-яких пояснень не надавав, докази підтримання позову у справі відсутні.
Разом з цим, колегія суддів враховує правову позицію, висловлену в п. 8.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №923/199/21, відповідно до якої у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи.
У вказаній постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 (п.п. 8.40, 8.41) Велика Палата Верховного Суду зазначила також про те, що вона відступає від правової позиції про недопустимість покладення на прокурора судових витрат під час їх розподілу за наслідками розгляду справи в суді.
Тобто прокурор як учасник справи бере участь у розподілі судових витрат.
Отже, приймаючи до уваги наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду та загальні правила розподілу судових витрат, визначені ст. 129 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що витрати на правову допомогу відповідача повинні бути покладені на Полтавську обласну прокуратуру.
Таким чином, заяву представника ФОП Луща М.М. про ухвалення додаткового рішення у справі №917/541/24 слід задовольнити частково, стягнувши з Полтавської обласної прокуратури на користь ФОП Луща М.М. 10000,00грн - витрат на правову (правничу допомогу) понесених в суді першої інстанції та 8260,00грн - витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а в решті заяви - слід відмовити за необґрунтованістю.
Заперечення прокуратури про відсутність доказів на підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що укладеним між відповідачем та адвокатом договором про надання правової допомоги та актом про виконання умов договору передбачено фіксований розмір гонорару адвоката. У той же час, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі №357/11023/18.
Водночас доводи прокурора про те, що заявлені відповідачем витрати є неспівмірними зі складністю справи та не відповідають критерію розумності їх розміру, частково знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції зменшує розмір заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції до 10000,00грн.
Щодо доводів прокуратури про відсутність платіжних документів, які підтверджують фактичне понесення витрат позивачем, то колегія суддів звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
За наведених обставин, заява представника ФОП Луща М.М. - адвоката Ульянова Р.А. про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 221, 244, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
1. Заяву представника Фізичної особи-підприємця Луща Миколи Михайловича - адвоката Ульянова Р.А. про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
2. Стягнути з Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, код ЄДРПОУ 02910060) на користь Фізичної особи-підприємця Луща Миколи Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції в сумі 10000,00грн та у зв'язку з апеляційним переглядом справи № 917/541/24 в сумі 8260,00грн.
3. У задоволенні решти заяви - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ст.ст. 286 - 291 ГПК України.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза