"03" січня 2025 р.
Справа № 642/7139/23
Провадження № 2/642/1397/24
25 грудня 2024 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Гримайло А.М.
за участю секретаря - Антонян А.М.,
представника позивача - адвоката Головка І. В.,
представника відповідача - адвоката Рябініна С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, - ОСОБА_3 , про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-
встановив:
До Ленінського районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Головко І. В. з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, - ОСОБА_3 , у якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 54135866 від 18.09.2020 14:21:44, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Клопотовим Станіславом Давидовичем про реєстрацію права на житловий будинок літ. «Н-1» з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок літ. «Н-1» з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі та поземельній книзі земельної ділянки кадастровий номер: 6310137200:06:008:0004 площею 0,0484 га цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є співвласником 26/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 також є співвласником вказаного житлового будинку з надвірними будівлями. Згідно свідоцтва про право власності їй належить 37/100 часток, а також 37/300 часток згідно свідоцтва про право власності на спадщину за законом. Відповідач чинить позивачу перешкоди у володінні та користуванні спільним нерухомим майном. У листопаді 2023р. через свого представника адвоката Головко І.В. позивач отримав інформаційну довідку з реєстру речових прав на нерухоме майно згідно якої було встановлено, що 16.09.2020р. приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54135866 від 18.09.2020 було проведено державну реєстрацію новоствореного об'єкту нерухомого майна: житлового будинку літ. «Н-1» з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 59.7 кв.м., житловою площею 45 кв.м., господарські будівлі та споруди: літ. "Ж" - сарай; літ. "К" - погріб; № 7 та № 8 - огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому згідно інформації з реєстру речових прав, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_1 є однаковим: 2171803163101, що означає що вказані об'єкти мають спільний розділ в реєстрі речових прав на нерухоме майно. Окрім того, 07.11.2023р. через свого представника адвоката Головко І.В. позивач отримав інформацію з Державного земельного кадастру у формі електронної довідки згідно якої за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано кадастровий номер земельної ділянки № 6310137200:06:008:0004 площею 0,0484 га, цільове призначення: 2.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). При цьому як зазначає позивач він не укладав з відповідачем жодних правочинів щодо поділу/виділу об'єкту нерухомого майна, не надавав своєї згоди на реєстрацію новостворено об'єкту нерухомого майна на спільній земельній ділянці, не підписував Акти погодження меж земельної ділянки кадастровий номер 6310137200:06:008:0004. Таким чином, на думку позивача протиправні дії відповідача та приватного нотаріуса Клопотова С.Д. щодо реєстрації житлового будинку Літ. «Н-1» з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 призвели до грубого порушенням його прав як співвласника об'єкту нерухомого майна, оскільки відбулось зменшення на 0,0484 га площі спільної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок її приєднання до іншого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке в цілому зареєстровано на праві приватної власності за відповідачем та у спільні власності з позивачем не перебуває. Окрім того, частина надвірних будівель, які входили до складу об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 увійшли у склад об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літ. "Ж" - сарай; літ. "К" - льох; № 7 та № 8 - огорожа, тим самим позбавивши позивача права спільної власності на них.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 22.12.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 22.12.2023 за клопотанням сторони позивача вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження та проведення інших реєстраційних дій житлового будинку літ. «Н-1» з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 до винесення рішення у даній справі.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 10.01.2024 витребувано у Департаменті реєстрації Харківської міської ради матеріали реєстраційної справи у паперовій формі, які були сформовані під час вчинення оскаржуваних реєстраційних дій.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 31.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 03.05.2024 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
10.06.2024 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03.05.2024.
02.08.2024 від представника позивача адвоката Головка І. В. через систему електронного суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 02.08.2024 клопотання представника позивача - адвоката Головка І. В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
05.08.2024 від представника позивача - адвоката Головка І. В. через систему електронного суду надійшли заперечення на клопотання ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03.05.2023 у зв'язку зі зловживанням процесуальними правами, просив у задоволенні клопотання відмовити.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 08.08.2024 заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03.05.2024 скасоване, справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.
26.08.2024 від відповідачки ОСОБА_2 надійшла заява про застосування строків позовної давності, оскільки позивач міг дізнатися про реєстрацію речових прав на нерухоме майно у вересні 2020, в той час як до суду з позовом звернувся лише у грудні 2023.
Одночасно відповідачкою надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач та її представник проти позову заперечують та просять відмовити у його задоволенні у повному обсязі, у зв'язку з тим, що після ухвалення рішення Ленінським районним судом м. Харкова від 08.10.1993, яким було проведено виділ співвласникам належних їм частин домоволодіння, визначено порядок користування земельною ділянкою з урахуванням фактичного користування, розмір часток наступних співвласників не змінювався, порядок користування залишився з урахуванням вказаного судового рішення, у позивача відсутні підстави та докази на підтвердження необхідності зміни визначеного рішенням суду порядку користування земельною ділянкою. З урахуванням часу набуття права власності на частину житлового будинку співвласниками до ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 09.01.2001 перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташовані придбані ним будівлі та споруди в тій частині, якою користувався попередній власник, до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2008 перейшло право користування на частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування, що встановлено судовим рішеннями. Відповідач на власний розсуд має право розпоряджатися своїм нерухомим майном, всі реєстраційні дії є діями з власним майном та не порушують права позивача. Надвірні будівлі: літ. "Ж" - сарай; літ. "К" - льох; № 7 та № 8 - огорожа за рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 08.10.1993 були передані у власність ОСОБА_5 та згодом ця нерухомість перейшла від нього до ОСОБА_2 ; домоволодіння за АДРЕСА_2 є тим самим як і за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 неодноразово запрошувався для підписання акту погодження меж земельної ділянки з метою присвоєння кадастрового номеру, однак він відмовлявся; позивачем не визначені межі його земельної ділянки та її місцезнаходження, не надано доказів на підтвердження меж належної йому земельної ділянки.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 02.09.2024 клопотання представника відповідачки - адвоката Рябініна С. В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
26.09.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив адвоката Головка І. В., згідно з якою,враховуючи положення п. 12,19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якими строк позовної давності було продовжено на весь час карантину та воєнного стану, строк позовної давності не сплив на час звернення позивача до суду, тому заява сторони відповідача про застосування строку позовної давності є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на час проведення оскаржуваної реєстрації був зареєстрований на праві спільної часткової власності за трьома співвласниками: ОСОБА_1 (26/100 часток), ОСОБА_2 (37/100 часток) та ОСОБА_6 (37/150 часток (37/300+37/300)).
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 08.10.1993 було проведено виділ приміщень та надвірних будівель співвласниками відповідно до їх ідеальних часток, проте право спільної часткової власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 не припинилось; у переліку документів, на підставі яких проводилась реєстрація права власності на житловий будинок літ. "Н-1" з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , відсутнє рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08.10.1993; підставою оскаржуваної реєстрації права власності був Висновок щодо технічної можливості виділу об'єкта нерухомого майна, з якого вбачається, що станом на день його складання ОСОБА_2 належить 37/100 часток у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . На дату обстеження 09.04.2020 у фактичному користуванні ОСОБА_2 є літня кухня літ. «Н», яка була побудована та реконструйована під житловий будинок літ. «Н-1» у 1991 році, за фактичним користуванням земельною ділянкою її площа під житловим будинком Літ. «Н-1» складає 486,3 кв. м.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08.10.1993 було ухвалено через 2 роки після ймовірної перебудови літньої кухні літ. «Н» у житловий будинок Літ. «Н-1» як то вказано у Висновку про поділ від 10.09.2020, однак не містить відомостей про житловий будинок Літ. «Н-1» і його перебудову з літньої кухні Літ. «Н»; зазначеним рішенням не визначався порядок користування земельною ділянкою площею 486,3 кв. м. під житловим будинком Літ. «Н-1».
Державна реєстрація житлового будинку Літ. «Н-1» за адресою: АДРЕСА_1 була проведена в порядку процедури виділу в натурі 37/100 часток ОСОБА_2 у праві власності на житловий будинок Літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить перелік документів, на підставі яких проводилась державна реєстрація, серед яких є висновок про поділ від 10.09.2020.
Відповідно до діючого законодавства України для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об'єднання, подається, у тому числі, документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, однак відповідно до Єдиного адресного реєстру м. Харкова адреса: АДРЕСА_1 , відсутня, розпорядчі акти щодо зміни, присвоєння та впорядкування адреси об'єкту нерухомого майна за вказаною адресою Харківською міською радою та її виконавчими органами в період з 06.07.2011 року по теперішній час не приймалися; для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності подаються договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду. Договір про поділ, договір про виділення в натурі частки чи інші цивільно-правові угоди між позивачем та відповідачем не укладались, а тому мають місце порушення режиму спільної часткової власності житлового будинку Літ. «А-1» з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , співвласником якого є ОСОБА_1 , оскільки в результаті проведених оскаржуваних реєстраційних дій житлового будинку Літ. «Н-1» на ім'я ОСОБА_2 вона не припинила своє право на частку у спільному майні, не були перерозподілені частки інших співвласників, які повинні були пропорційно збільшитись у зв'язку із вибуттям одного із співвласників зі спільної часткової власності на майно. Під час виділу відповідачем частки зі спільної власності визначальним фактором повинен бути не порядок користування майном, а розмір часток співвласників, технічна можливість виділу частки та згода інших співвласників, що не було додержано під час вчинення оскаржуваної реєстрації.
За відсутності погодження позивачем меж земельної ділянки у добровільному порядку, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у примусовому порядку у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. ОСОБА_1 був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , а тому повідомлення його через газету «Прем'єр» здійснено у неналежний спосіб.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 03.10.2024 до у часті у справі у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, залучено ОСОБА_3 .
08.10.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення представника відповідача - адвоката Рябініна С. Б., згідно з якими рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 08.10.1993 року був проведений виділ в натурі частин житлового будинку за позовом попередніх співвласників вказаного житлового будинку та визначений порядок користування земельною ділянкою, порядок користування земельною ділянкою при інших співвласниках не змінювався, визначений угодою сторін та висновком судової технічної експертизи віл 26.07.1993, які покладені в основу рішення суду, та є обов'язковим для наступних співвласників, що зазначається в рішенні суду. У позивача відсутні правові підстави та докази на підтвердження необхідності зміни порядку користування земельною ділянкою на теперішній час, порушення його законних прав при існуючому порядку, який закріплений рішенням суду від 08.10.1993 року відповідачем не було вчинено. З урахуванням часу набуття права власності на частину житлового будинку співвласниками до ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 09.01.2001 року перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташовані придбані ним будівлі та споруди в тій частині, якою користувався попередній власник; до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2008 року перейшло право користування на частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. Цей факт також встановлено у справі № 642/2060/14 рішенням трьох судових інстанції, у тому числі Верховним Судом.
Тобто, ОСОБА_2 на власний розсуд має право розпоряджатись своїм нерухомим майном, всі дії, які відповідач проводить зі своїм майном є його правом з володіння та розпорядження своєю власністю, проведення державної реєстрації нотаріусом від 16.09.2020, присвоєння кадастрового номеру та інші дії зі своїм майном є діями з власним майном відповідача та прав позивача на його власне майно не порушують. Позивач не має право втручатись у право розпорядження на споруди, у тому числі Літ. «Н-1», які йому не належать.
Посилання ОСОБА_1 на той факт, що він є власником частини надвірних будівель, які входили до складу об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літ «Ж»-сарай, літ. «Л»-льох, № 7, № 8 -огорожі, чим позбавили його права спільної власності на них, є безпідставними, оскільки нерухоме майно не є спільною сумісною власністю сторін, рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 08.10.1993 частки домоволодіння були виділені в натурі та було розмежовано земельні ділянки, в той час як домоволодіння за АДРЕСА_2 є тим самим що і за адресою АДРЕСА_2 .
При проведені процедури присвоєння кадастрового номеру 6310137200:06:008:0004 позивач був належним чином повідомлений через оголошення в газеті «Прем'єр» від 17.12.2020 про підписання цього акту, але умисно проігнорував його, тобто фактично він погодився з визначенням меж своєї земельної ділянки та присвоєнням кадастрового номеру.
Позивач не надав жодного доказу, що він володіє чи орендує чи користується всією чи/то 50% земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , не визначив межі його земельної ділянки та якими правочинами він підтверджує право власності чи користування на них, а тому не має жодних прав на оскарження дій нотаріуса та присвоєння номеру земельного кадастру та інших дій, що він оскаржує.
Крім того, безпідставними є посилання позивача неможливість застосування позовної давності, оскільки початок перебігу строку позовної давності розпочався 18.09.2020 та закінчився 17.09.2023, позов було подано після 17.09.2023, а тому має місце сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови в позові, внаслідок чого просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 04.11.2024 підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до судового розгляду.
Представник позивача - адвокат Головко І. В. у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні доводам позовної заяви, а також доводам, викладеним у відповіді на відзив.
Представник відповідача - адвокат Рябінін С. В. у судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити у зв'язку з відсутністю будь-яких порушень прав позивача відповідачем, а також відсутності у ОСОБА_1 права на позов у матеріальному сенсі, надав пояснення, аналогічні доводам відзиву на позов та запереченням.
Третя особа в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив, письмових пояснень суду не надав.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 08.10.1993 проведено виділ належного ОСОБА_7 частини - 2/3 житлового будинку АДРЕСА_1 , виділивши йому на його ідеальну долю у будинку літ. А-1 прим. прим. 2-1, 2-2, 2-3, 1-3, з надвірних будівель лях К, сарай Ж, загорожу АДРЕСА_3 , всього на суму 2924 руб, що близько відповідає його ідеальній частці. На особисті кошти ОСОБА_7 побудовані прим. прим. ІУ, 2-3, ганок а-3, сарай Б, душова В, вбиральня Г, навіс Д, загорожа № 1, подвірний водопровід № 5, загорожа №:, 7, всього на суму 1962 руб. З урахуванням особисто побудованих приміщень та споруд ідеальна доля ОСОБА_7 складе 74/100 частин. ОСОБА_5 на 1/3 частини в будинку літ. А-1 виділяються прим. прим.1-1,1-2, прим. ІІ, з надвірних будівель частина хвіртки № 4, загорожа № 3, всього на суму 1619 руб., що близько відповідає її ідеальній частці. За особисті кошти ОСОБА_5 побудовані ганок а-5, вбиральня Л, всього на суму 128 руб. Загалом у ОСОБА_5 з урахуванням особисто побудованих споруд буде майна на суму 1747 руб. (1619+128), що складає 26/100 частин. Перерозподілено ідеальні частки права власності у житлового будинку АДРЕСА_1 наступним чином з урахуванням особисто побудованих споруд: у ОСОБА_7 замість 2/3 частин буде 74/100 частини, у ОСОБА_5 замість 1/3 частини буде 26/100 частин. Визначено порядок користування співвласників у житловому будинку АДРЕСА_1 : у загальному користуванні ОСОБА_7 та ОСОБА_5 залишити земельну ділянку, що складається з двох частин - 44 кв. м з боку АДРЕСА_1 у входів в будинок літ. А-1 та 30 кв. м. для підходу к вікнам прим. 1-2, 1-3. У користування ОСОБА_7 переходить частина земельної ділянки площею 17,6 кв. м. під прим. 1-3 у будинку літ. А-1. Інша частина земельної ділянки залишається у фактичному користуванні сторін, ділянки відділені внутрішньою загорожею.
Згідно з даними технічного паспорту від 2007 року, виконаного КП «Харківське МіськБТІ», на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться: житловий будинок Літ. «А-1» з прибудовами, загальною площею 105,5 кв. м., житловою площею 61,6 кв. м. та надвірні будівлі: сарай літ. «Ж», сарай літ. «Б», вбиральня літ. «Л», льох літ. «К», сарай літ. «М», огорожа № 2, 3, 7, 8. 9. Земельна ділянка має площу 840 кв.м., була надана в користування згідно рішення РВК Ленінської райради 27.12.1956 № 67.
Позивач є співвласником 26/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу № 3857 від 07.12.2008, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Золотоус-Жидковою О. О. Право власності зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 30.01.2009, що підтверджується витягом КП «Харківське МіськБТІ» № 21727101 від 30.01.2009.
Відповідач також є співвласником вказаного житлового будинку з надвірними будівлями: згідно зі свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 12.03.2008 їй належить 37/100 часток, а також згідно зі свідоцтвом про право власності на спадщину за законом № 4-362 від 19.10.2018 їй належить 37/300 часток вказаного майна.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05.05.2016 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою і надвірними будівлями відмовлено у повному обсязі.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 09.06.2016 рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05.05.2016 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 14.02.2018 рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05.05.2016, ухвала апеляційного суду Харківської області від 09.06.2016 залишені без змін.
10.09.2020 ФОП ОСОБА_8 виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. "Н-1" з господарськими будівлями та спорудами: літ. "Ж" - сарай; літ. "К" - погріб; № 7 та № 8 - огорожа на ім'я ОСОБА_2 , а також зроблено висновок щодо технічної можливості виділу об'єкта нерухомого майна № 346720, згідно з яким ОСОБА_2 виділено в натурі житловий будинок літ. «Н-1», реконструйований з літньої кухні «Н», загальною площею 59,7 кв. м., сарай літ. «Ж», погріб літ. «К», огорожа № 7,8 та присвоєно цьому будинку адресу: АДРЕСА_1 з влаштуванням окремого виїзду і видачею нового правовстановлюючого документа як на самостійну «одиницю» та реєстрацією його з видачею нового технічного паспорту.
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.09.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С. Д. проведено державну реєстрацію права власності на
житловий будинок літ. "Н-1" з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , за суб'єктом ОСОБА_2 , про що внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Як вбачається з відповіді Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради № 2988/0/605-23 від 27.11.2023 відповідно до Єдиного адресного реєстру м. Харкова адреса: АДРЕСА_1 відсутня; розпорядчі акти щодо зміни, присвоєння та впорядкування адреси об'єкту нерухомого майна за вищевказаною адресою Харківською міською радою та її виконавчими органами в період з 06.07.2011 року по теперішній час, не приймалися.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна від 07.11.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , 16.09.2020 приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С. Д. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54135866 від 18.09.2020 було проведено державну реєстрацію новоствореного об'єкту нерухомого майна, а саме: реєстраційний номер: 2171803163101; тип об'єкту: житловий будинок літ. "Н-1" з господарськими будівлями та спорудами; опис об'єкта: загальна площа (кв.м): 59.7, житлова площа (кв.м): 45; адреса: АДРЕСА_1 ; додаткові відомості: житловий будинок літ. "Н-1" з господарськими будівлями та спорудами: літ. "Ж" - сарай; літ. "К" - погріб; № 7 та № 8 - огорожа; документи подані для державної реєстрації: свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 4-362, виданий 19.10.2018, видавник: Друга Харківська державна нотаріальна контора; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 10.09.2020, видавник: ФОП ОСОБА_8 ; Висновок щодо технічної можливості виділу об'єкта нерухомого майна, серія та номер: 346720, виданий 10.09.2020, видавник: ФОП ОСОБА_8 ; свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 12.03.2008, видавник: ПН ХМНО Васікова Л.Є.; Власники: ОСОБА_2 ; Розмір частки:1.
Крім того, за відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 у 37/100 частини домоволодіння на підставі свідоцтва про право власності від 12.03.2008; ОСОБА_4 у 37/100 частці та ОСОБА_1 у частці, що складає 26/100 частин домоволодіння.
З довідки № 121 від 04.12.2023, виданої інженером-землевпорядником ОСОБА_9 , вбачається, що за кадастровим номером 6310137200:06:008:0004 сформована та зареєстрована земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 має площу 0,0484 га, периметр складає 100,77 м, межі земельної ділянки прив'язані до карти Google.
За інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, наданою Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, від 07.11.2023 за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано кадастровий номер земельної ділянки № 6310137200:06:008:0004, площею 0,0484 га, з цільовим призначення: 2.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Як вбачається з роздруківки оголошень газети «Прем'єр» від 17.12.2020 ОСОБА_1 запрошувався на 22.12.2020 для підписання акту погодження меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з метою присвоєння кадастрового номеру.
Згідно зі ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суб'єктивне право на захист реалізується у спосіб, визначений законом. Перш за все це право на звернення за судовим захистом, носієм якого виступає кожний з учасників цивільних правовідносин чи будь-яка заінтересована особа.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 4 ч. 2 цієї ж статті одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
За приписами ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі й щодо права спільної власності.
Одним з основних конституційних прав людини є право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (стаття 41 Конституції України), яке знайшло своє закріплення у ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).
Статтями 328, 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Виходячи з цих положень правовий режим спільної власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників.
Відповідно до ст. ст. 355, 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Здійснення права спільної часткової власності регулюється статтею 358 ЦК України, згідно якої право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
У відповідності до ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Частиною 2 ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (в редакції від 06.03.2020р. станом на час вчинення оскаржуваної реєстрації) (далі - Порядок реєстрації).
За ч. 8 ст. 18 цього Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що інститут реєстрації права власності це за своєю суттю є підтвердження державою права власності на майно за відповідною особою. При цьому держава наділена повноваженнями підтвердити таке право особи виключно у тому випадку, якщо ця особа набула майно у власність законно. Набуття особою у власність майна в обхід закону та надання державі документів, які не відповідають вимогам законодавства з метою введення держави в оману задля реєстрації права власності на майно, не може свідчити про правомірне набуття особою майна у власність, а відтак є підставою для скасування відповідної державної реєстрації на це майно.
За змістом наведеної вище норми права державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення на якій правовій підставі особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 та у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 522/3999/23.
Згідно з пунктом 6 Порядку реєстрації державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених Порядком реєстрації.
Пунктом 54 Порядку реєстрації передбачено, що для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об'єднання, подаються: 1) документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його поділу або об'єднання (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (крім випадків, коли об'єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об'єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення); 3) технічний паспорт на новостворений об'єкт нерухомого майна; 4) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об'єднання таких об'єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо); 5) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.
Пунктом 55 Порядку реєстрації передбачено, що для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу або об'єднання майна, що перебуває у спільній власності, крім документів, передбачених пунктом 54 цього Порядку, також подається письмова згода всіх співвласників на проведення поділу або об'єднання майна, що перебуває у спільній власності. У разі коли в результаті поділу або об'єднання майна, що перебуває у спільній власності, змінюється розмір часток у такому праві спільної власності, також подається письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно.
Пунктом 56 Порядку реєстрації передбачено, що для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються:
1) договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду;
2) документи, передбачені пунктом 54 цього Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або виділу в натурі частки.
Пунктом 56 Порядку реєстрації також передбачено, що у разі коли в результаті виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, у співвласників, які не здійснювали виділ в натурі частки, змінюється розмір часток у праві спільної власності, подається також письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно.
Таким чином, п. п. 54-56 Порядку реєстрації визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, в результаті його поділу/виділу частки, і з огляду на закріплені у статтях 9, 18, 24, 25 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» положення, порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Проте як вбачається з даних інформаційної довідки № 353446433 з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 07.11.2023 підставою для оскаржуваної державної реєстрації права власності на житловий будинок Літ. «Н-1» з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 були наступні документи: свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 4-362, виданий 19.10.2018, видавник: Друга Харківська державна нотаріальна контора; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 10.09.2020, видавник: ФОП ОСОБА_8 ; Висновок щодо технічної можливості виділу об'єкта нерухомого майна, серія та номер: 346720, виданий 10.09.2020, видавник: ФОП ОСОБА_8 ; свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 12.03.2008, видавник: ПН ХМНО Васікова Л.Є.
При цьому, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, а також нотаріальний договір про поділ чи виділ частки, або письмова згода всіх співвласників на проведення поділу або об'єднання майна, що перебуває у спільній власності у даному переліку відсутні, тобто оскаржувана державна реєстрації була проведена із порушенням п.п. 54-56 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (діючого на час реєстрації в редакції станом на 06.03.2020).
Окрім того, після проведення державної реєстрації житлового будинку Літ. «Н-1» з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 було зареєстровано кадастровий номер 6310137200:06:008:0004 на земельну ділянку під цим об'єктом нерухомого майна площею 0,0484 га, у зв'язку з чим розмір земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 зменшився на вказану площу, що є порушенням прав позивача на користування земельною ділянкою як співвласника житлового будинку з надвірними будівлями.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності немає. Державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 909/526/18, від 01 липня 2020 року № 755/3782/17, від 08 липня 2020 року у справі № 922/1349/18, від 15липня 2020 року у справі № 915/476/19.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).
На підставі ч. 6 ст. 16 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Цим же законом визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, № 63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Щодо строків позовної давності, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Отже, позовна давність є строком для подання позову суб'єктом, право якого порушене, тому, враховуючи характер правовідносин та наявність порушення, що триває, суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності.
Враховуючи те, що приватним нотаріусом рішення про реєстрацію права власності за відповідачем прийнято на підставі документів, які надані не в повному обсязі для набуття речових прав, то вказане рішення про реєстрацію права власності має бути визнано незаконним та скасоване з одночасним припиненням речових прав, зареєстрованих на об'єкт нерухомості, оскільки саме такий спосіб захисту прав та інтересів позивача у даній справі буде належним та відновить його порушене становище у праві володіння частиною земельної ділянки з огляду на те, що правом володіння є забезпечена законом можливість фактичного панування над річчю, утримання її у сфері свого господарювання.
Також підлягає визнанню незаконною та скасуванню державна реєстрація в Державному земельному кадастрі та поземельній книзі земельної ділянки кадастровий номер 6310137200:06:008:0004 оскільки така дія є похідною від державної реєстрації права власності на житловий будинок Літ. «Н-1» за адресою: АДРЕСА_1 за відповідачем.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2575,68 грн., а також судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі 429,44 грн., всього 3005 грн. 12 коп. (2575,68+429,44 = 3005,12).
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 264, 265, 280-284 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - задовольнити у повному обсязі.
Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 54135866 від 18.09.2020 14:21:44, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Клопотовим Станіславом Давидовичем про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок літ. «Н-1» з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2171803163101.
Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок літ. «Н-1» з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2171803163101, номер відомостей про речове право: 38250623.
Скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі та поземельній книзі земельної ділянки кадастровий номер: 6310137200:06:008:0004 площею 0,0484 га цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 3005 (три тисячі п'ять) грн. 12 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 03..01.2025.
Суддя А. М. Гримайло