Справа № 215/1722/24
2/215/1293/24
26 грудня 2024 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
в складі: головуючого - судді Квятковського Я.А.
за участю: секретаря Манько В.В.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав , третя особа - орган опіки та піклування виконкому Тернівської районної у місті ради, -
18.03.2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - орган опіки та піклування виконкому Тернівської районної у місті ради.
В обґрунтування позову вказує, що під час перебування у шлюбі, у сторін народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 08.02.2021 шлюб між сторонами було розірвано. Відповідач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, що становить 172603,98 грн. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості її станом здоровя, не піклується про її фізичний та духовний розгляд, її розвитком та підготовкою до дорослого життя займається мати.
Позивачка разом із донькою проживають у батьків позивачки, офіційно працює. Зазначає що відповідач вчиняв відносно неї «насилля в сімї», а також дрібне хуліганство, крім того позивачка визнана потерпілою у досудовому розслідуванні № 12021041760000147 від 11.05.2021, де ОСОБА_2 здійснив постріли по автомобілю в якому знаходилися : позивач, її діти та батьки. На підставі вищевикладеного позивач просить позбавити батьківських прав відповідача.
Ухвалою суду від 29.03.2024 відкрито загальне позовне провадження і призначено підготовче судове на 29.04.2024.
15.04.2024 від ОСОБА_2 надійшов відзив, де останні зазначив, що він утримував дитину поки працював на ПАТ«КЗРК», а оскільки наразі він утримується у ДУ «КУВП №3» він не має змогу сплачувати аліменти, спілкуватись з дитиною.
Ухвалою суду від 29.04.2024 призначено підготовче судове в режимі відеоконференції на 05.06.2024.
05.06.2024 у судовому засіданні розгляд справи відкладено на 09.07.2024.
09.07.2024 справу знято з розгляду на 04.09.2024.
04.09.2024 у судовому засіданні розгляд справи відкладено на 02.10.2024.
Ухвалою суду від 02.10.2024 закрито підготовче провадження, та призначено судовий розгляд справи 13.11.2024.
13.11.2024 у судовому засіданні розгляд справи відкладено на 26.12.2024.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала.
Відповідач в судове засідання з'явився, позов не визнав, віказав , що має намір спілкуватись з дитиною, однак ще діє заборона суду у кримінальному провадженні на спілкування з позивачем. Його вина у вчиненні насильства щодо дитини вироком суду не доведена.
Представник третьої особи - виконкомуТернівської районної у місті ради в судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.
Суд, сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів, встановив, що 19.07.2019 сторони зареєстрували шлюб, в період якого у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11,12). Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.02.2021 шлюб між сторонами було розірвано (а.с.16).
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.04.2020, зі ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання дружини (а.с.17-18,19-20).
Згідно судового наказу від 13.03.2020 виданого Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, з ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.21).
ОСОБА_5 зареєстрована та проживає разом із матір'ю за адресою : АДРЕСА_1 , будинок належить батькам позивача - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.7,22,24-25).
Позивачка офіційно працевлаштована, що підтверджується копією трудової книжки та довідкою (а.с.26, 29).
Згідно довідки №397 від 22.01.2024, ОСОБА_3 отримує соціальну допомогу як малозабезпечена сім'я, в складі якої є діти : ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.23).
Згідно довідки № 08 від 19.02.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є вихованкою Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 149 КМР, згідно психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_5 , остання живе у неповній, малозабезпеченій сім'ї, батько матеріально не допомагає, вихованням доньки займається мати (а.с.27, 28).
17.07.2023 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_3 про стягнення зі ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 31). Згідно розрахунку ОСОБА_2 має заборгованість у ВП № НОМЕР_3 за період з лютого 2020 по січень 2024 у розмірі 172603,98 грн. (а.с. 30). Також, на ОСОБА_2 згідно постанов державного виконавця від 17.07.2023 встановлено тимчасове обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України та тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, встановлено тимчасове обмеження боржника у праві полювання, про арешт майна (а.с.32, 33,34,35,36).
Згідно інформації сайту Судової влади, щодо ОСОБА_2 перебувають на розгляді в суді провадження про адміністративні і кримінальне правопорушення (а.с. 37-38).
Постановою слідчого СВ ВП № КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 12021041760000147 від 11.05.2021, за ознаками кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 296 КК України, де зазначено що ОСОБА_2 здійснив не менше 3х пострілів по автомобілю в якому знаходилася позивачка, її діти та батьки (а.с.9-10). Дане провадження перебуває на розгляді суду, а.с.8.
Згідно листа АТ «КЗРК» № 53-02 від 15.09.2023, із заробітної плати ОСОБА_2 утримувалися аліменти на утримання дружини та доньки з 01.04.2020 по 01.06.2021 (а.с.66).
Згідно висновку виконкому Тернівської районної у місті ради від 12.04.2024 р., спеціалісти служби поспілкувалися із ОСОБА_3 , яка пояснила що батько дитини матеріально дитину не забезпечує, життям дитини не цікавиться, представники виконкому не змогли поспілкуватися та обстежити умови проживання ОСОБА_2 оскільки останній знаходиться у ДУ «КУВП №3» (а.с. 70-71), а тому просить ухвалити рішення на розсуд суду.
Відповідно акту обстеження умов проживання від 11.04.2024, квартира, де проживає позивач з донькою, перебуває у задовільному стані, у квартирі є всі необхідні меблі, у дитини є своя кімната, в квартирі маються продукти харчування (а.с. 72).
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в судовому засіданні, кожний окремо, зазначили, що відповідач часто приходив до будинку позивача, вчинияв сварки з позивачем і її батьками.
Оцінка суду.
Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 Сімейного кодексу України, держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції ООН про права дитини держава має забезпечити, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли за рішенням суду буде встановлено, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її виховані, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6) частини першої статті 164 СК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України, ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 61-36905св18.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою, а також, що створило загрозу життю дитини.
При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Також суд враховує, що відповідач сплачував аліменти на дитину, відносно нього було застосовано запобіжний захід у звязку з кримінальним провадженням, що обєктивно унеможливлювало виконання батьківських обовязків.
У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної чи кримінальної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, тощо.
Також згідно висновку органу опіки та піклування не встановлено доцільність і необхідність позбавлення батьківських прав відповідача.
Показання свідків в судовому засіданні підтверджують негативні відносини між сторонами, а не умисне ухилення відповідача від виховання дитини.
Позивачем в ході розгляду справи не доведено, що поведінка відповідача відносно своєї доньки є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, не доведено та не надано суду достатніх доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом саме позбавлення батька батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно доньки.
Надані представником позивача відомості, які позитивно характеризують саму позивача, як одного з батьків, з яким наразі проживає дитина, не стосується предмету доказування у вказаній справі, до якого повинні відноситися відомості, які б доводили факт свідомого ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків щодо дитини.
Посилання позивачки на існування заборгованості по аліментах не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для позбавлення його батьківських прав.
Також суду не надано жодного доказу щодо обставин, які негативно характеризують відповідача, зокрема, притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності, і ці рішення набрали законної сили, перебування на обліку у зв'язку із вживанням алкогольних або наркотичних засобів, ведення аморального способу життя та інше.
Суд зауважує, що розгляд справи здійснюється не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Щодо тягаря доказування, суд звертає увагу на позицію, висловлену в постанові КЦС ВС від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18, вона полягає в тому, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків відносно його доньки, а позбавлення батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
Водночас, суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність належного виконання своїх батьківських обовязків щодо дитини.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у позові, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 43, 49, 77-79, 133, 141, 206, 223, 229, 259, 265 ЦПК України, суд -
В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 06.01.2025.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_3 , ІН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Третя особа : виконком Тернівської районної у місті ради, код ЄДРПОУ - 04052554 місцезнаходження : 50079, м. Кривий Ріг, вул.. Короленка, 1а