Справа № 369/2814/23
Провадження №2-з/369/44/24
02.12.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі судового засідання Липченко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Тарасова Сергія Олексійовича про зміну заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -
У провадженні суду перебувала вищевказана цивільна справа.
24.10.2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про зміну заходів забезпечення позову. Просив суд здійснити заміну заходу забезпечення позову у цивільній справі з накладеного арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021 площею 0,1009 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157328232224 на накладення арешту на земельну ділянку із кадастровими номерами 3222486200:03:006:0018 та 3222486200:03:006:0019, що належать ОСОБА_1 на праві власності.
Своє клопотання мотивував тим, що 01.03.2023 року було вжито заходи забезпечення позову, а саме накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021 площею 0,1009 га.
Наявність накладеного арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021 площею 0,1009 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157328232224 перешкоджає ОСОБА_1 зареєструвати право власності на закінчений будівництвом об'єкт, багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , і розташований на земельних ділянках із кадастровими номерами 3222486200:03:006:0020, 3222486200:03:006:0021 що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 . Заміна заходу забезпечення позову дозволить зареєструвати за відповідачем право власності та ввести будинок в експлуатацію, оскільки 03.10.2024 року рішенням №75362256 державного реєстратора прав на нерухоме майно Коваленко Д.В. вирішено відмовити у проведенні дій за заявою про державну реєстрацію на закінчений об'єкт будівництва.
Враховуючи викладені обставини просив суд задовольнити клопотання.
У судове засідання сторони не з'явилися, повідомлялись належним чином. Представник відповідача подав клопотання про розгляд клопотання відповідача про заміну заходу забезпечення позову у цивільній справі без участі відповідача та її представника.
Суд вважає, що неявка у судове засідання учасника справи не перешкоджає розгляду клопотання про заміну заходу забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.03.2024 року
заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу - задоволено.
Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0021, розташована за адресою АДРЕСА_2 , площа 1,009 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157328232224., яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.12.2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений аванс в розмірі 468284 грн., три відсотків річних в розмірі 28327,97 грн., інфляційні втрати в розмірі 151003,61 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування судових витрат сплачений судовий збір у розмірі 6855,61 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6500 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання вказано рішення суду 26.03.2024 року було видано виконавчий лист.
Відповідно до частин першої-третьої статті 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом у судовому засіданні. За наслідками розгляду клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим постановляється ухвала.
Тлумачення положень частини першої статті 156 ЦПК України свідчить, що ЦПК України передбачає можливість заміни одного заходу забезпечення позову іншим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 922/1631/18 зазначено, що у вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов'язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв'язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи. Тобто саме на заявника відповідного клопотання покладається тягар доведення необхідності здійснення заміни вжитого судом заходу забезпечення позову іншим, отже здатності саме такого заходу реально забезпечити задоволення вимог позивача у разі задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заявник звертаючись до суду з клопотанням про зміну заходу забезпечення позову вказав, що заміна заходу забезпечення позову на інший захід забезпечення позову дозволить зареєструвати за відповідачем право власності, ввести будинок в експлуатацію, а ОСОБА_1 повернути кошти позивачам.
Однак, суд вважає, що замінений вид забезпечення позову у подальшому може ускладнити виконання рішення суду, та призведе до необхідності вчинення додаткових заходів для поновлення порушених прав позивача.
Суд також враховує, що у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/2308/23 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , яке на час розгляду даного клопотання не закрито.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venirecontrafactumproprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - "nonconceditvenirecontrafactumproprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venirecontrafactumproprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі N 390/34/17 (провадження N 61-22315сво18)).
Відповідач подаючи заяву про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, мала усвідомлювати, що у відповідності до положень ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі встановлення наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд в ухвалі про відкриття такого провадження забезпечує вимоги кредиторів боржника. Отже, виходячи з даних обставин боржник звернувся до суду з метою застосування до нього процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства відносно неплатоспроможного боржника, одночасно намагаючись уникнути заходів, що є невід'ємною частиною таких процедур.
З урахуванням наведеного, слід зазначити, що для регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.
Перш за все, наведений принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про неплатоспроможність повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 13.09.2023 р. у справі № 204/2321/22 наголосила, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Відповідно до положень ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду.
Враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Тарасова Сергія Олексійовича про зміну заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди- слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 156, 263 ЦПК України суд, -
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Тарасова Сергія Олексійовича про зміну заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 30 грудня 2024 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ