Справа № 286/1716/23
26 грудня 2024 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Кулініча Я. В.
з секретарем Грищенко Н. А.,
за участю представника позивача Левківського С.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_10.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Овруч цивільну справу за позовом ОСОБА_2 від імені якого діє ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виселення та вселення , -
08.05.2023 року адвокат Левківський С.В. від імені ОСОБА_2 , який проживає в АДРЕСА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які проживають в АДРЕСА_1 , в якому просить виселити відповідачів з належної ОСОБА_2 на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 та вселити ОСОБА_2 в належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 . В обгрунтування позову вказує, що позивачу належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 . На даний час в квартирі проживають його колишня дружина - ОСОБА_1 та сини - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. Шлюб із відповідачкою позивач розірвав у 2020 році. Відповідачі тривалий час були зареєстровані в квартирі, добровільно не бажали її припинити, через що він вимушений був звернутись до суду, але на даний час в позасудовому порядку реєстрація відповідачів була припинена. Він не має доступу до квартири, так як відповідачі змінили замки в дверях. Коли він намагався зайти в квартиру, сини застосували до нього фізичну силу. Він як власник міг би зайти до неї у відсутність відповідачів, але так як там є їх речі, то бажає зробити це у законний спосіб. Відповідачі тим, що не виселяються з квартири, не забирають свої речі, заважають йому розпоряджатись своєю власністю, користуватись майном, повернутись на постійне місце проживання в м. Овруч.
Відповідачі - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 надали відзив на позовну заяву, в якому зазначають, що беззаперечним є той, факт, що позивачу на праві приватної власності належить житлове приміщення по АДРЕСА_1 . На день пред'явлення позову вони вважаються його синами, що підтверджується копіями свідоцтв про народження. Жодним із долучених до позову документів не підтверджується, що позивач позбавлений доступу до житла, що до нього застосовувалась фізична сила, що вони починаючи з січня 2020 року в даному житлі постійно не проживають. В спірному житлі, вважаються безперервно зареєстрованими з 2015 року, що підтверджується довідками ЦНАП Овруцької міської ради №2969 та №2970 від 20.07.2023. На момент реєстрації в даному житлі його власником вважався батько позивача, тобто їхній дід. З самого початку їх у вказаному житлі зареєстровано, як онуків власника житла. На момент набуття позивачем права власності на спірне житло, вони вважаються його синами. З моменту реєстрації у житловому приміщення та по даний час проживають постійно, регулярно приймають участь у його утриманні, в тому числі здійснюючи сплату за комунальні послуги тощо, що в тому числі підтверджується квитанціям про сплату комунальних платежів. Інше житло для проживання у них відсутнє, що підтверджується відомостями держреєстру. Незважаючи на самостійне зняття батьком їх з реєстрації у спірному житлі, в силу положень ст.156 ЖК України, вони не втратили права на подальше спільне користування ним. Відсутність фактів систематичного руйнування чи псування житла, або використання його не за призначенням, систематичного порушення правил співжиття та заходів вжиття запобігання і громадського впливу вказує на безпідставність позовних вимог щодо їх виселення з даного житла. Враховуючи вище викладене, позовні вимоги вважають безпідставними та такими, що ґрунтуються на неналежних та не допустимих доказах, у зв'язку з цим у їх задоволені просять відмовити.
Відповідач ОСОБА_1 також надала відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що беззаперечним є той, факт, що позивачу на праві приватної власності належить житлове приміщення по АДРЕСА_1 . Безспірним є також те, що на день пред'явлення даного позову, шлюбні відносини з позивачем вважаються розірваними. Жодним із долучених до позову документів не підтверджується, що позивач позбавлений доступу до житла, що до нього застосовувалась фізична сила, вона як колишня дружина починаючи із січня 2020 року в даному житлі постійно не проживає. В спірному житлі, вважається зареєстрованою з січня 2006 року, що підтверджується довідкою ЦНАП Овруцької міської ради №2968 від 20.07.2023. На момент реєстрації в даному житлі його власником вважався батько позивача. З самого початку її у вказаному житлі зареєстровано, як невістку власника та наймача житла. На момент набуття позивачем права власності на спірне житло, вона вважалася його колишнього дружиною. З моменту реєстрації у житловому приміщення та по даний час проживає постійно, регулярно приймають участь у його утриманні, в тому числі здійснюючи сплату за комунальні послуги тощо, що підтверджується квитанціям про сплату комунальних платежів. Інше житло для проживання у неї відсутнє, що підтверджується відомостями держреєстру. В силу положень ст.156 ЖК України, незважаючи на припинення шлюбу та самостійним зняттям його власником її з реєстрації, вона не втратила права на подальше спільне користування ним. Відсутність фактів систематичного руйнування чи псування житла, або використання його не за призначенням, систематичного порушення правил співжиття та заходів вжиття запобігання і громадського впливу вказує на безпідставність позовних вимог щодо її виселення з даного житла. Враховуючи вище викладене, позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються на неналежних та не допустимих доказах, у зв'язку з цим у їх задоволені просять відмовити.
Позивач відповіді на відзиви не надав.
Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надали заяви про розгляд справи без їх участі. Заперечують проти вимог про їх виселення, а відносно вимог про вселення заперечень не мають, так як ніколи не чинили перешкод.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові. Пояснив, що квартира належала батьку позивача і із його згоди відповідачі були у ній зареєстровані. Після розірвання шлюбу із відповідачкою виникали конфліктні ситуації, внаслідок яких проживати разом не можливо. Позивач з 2021 року в квартирі не проживає, а проживає в м. Хмельницький. Замок від квартири не змінювався, а ключів від неї у позивача не має. Відповідачі у спірній квартирі проживають без реєстрації, дозволу власника на проживання не мають.
Відповідач ОСОБА_1 щодо вселення позивача не заперечує. Пояснила, що квартиру купували разом із позивачем, але вона оформлена на його батька. У 2020 році з позивачем розлучилися, а у 2023 році він поїхав до іншої жінки. Вона із синами була зареєстрована у квартирі, але на даний час реєстрація відсутня. Договорів щодо користування квартирою не укладала. Іншого житла у неї та синів не має. Комунальні послуги за квартиру сплачує вона. У квартирі наявні речі позивача.
Представник відповідача щодо задоволення позву заперечує. Пояснила, що доказів чинення відповідачами перешкод у користуванні квартирою не надано. Власник квартири виїхав із квартири та фактично нею не користується. Відповідачі проживають в квартирі як бувші члени сім'ї.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , яку він успадкував після смерті батька, ОСОБА_7 , про що свідчать копії свідоцтва про право на спадщину від 08.12.2021 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №288999277 від 08.12.2021 року (а.с. 6 -8).
Позивач та відповідач ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Овруцького районного суду від 03.06.2020 року у справі №286/848/20, розірвано (а.с.10). У шлюбі у них народилися сини, відповідачі у справі - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.33).
Відповідач ОСОБА_1 була зареєстрована у спірній квартирі з 10.02.2006 по 14.03.2023 року, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 10.02.2006 по 04.03.2012, з 04.11.2015 по 21.04.2023 рік. Зняті з реєстрації за заявою власника (а.с.35, 36, 92).
У підтвердження постійного проживання у квартирі АДРЕСА_1 , відповідачами надано копії квитанцій про сплату ними комунальних послуг (а.с. 39-52, 93-100).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка проживає в АДРЕСА_3 , показала, що є сусідкою. Сторони заселилися в 2003 році в квартиру АДРЕСА_1 . У позивача були інші жінки. Із слів інших осіб, на даний час позивач проживає у Хмельницькій області із жінкою. Відповідачі у квартирі проживають постійно. Позивача не бачила 5 років, приїздив за речами.
Свідок ОСОБА_9 , яка проживає в АДРЕСА_5 , показала, що позивач хоче вигнати відповідачів із квартири. Він все життя зраджував відповідачку. До 2020 року приїздив періодично, а з 2020 року його жодного разу не бачила. Перешкод у користуванні квартирою йому ніхто не чинить. Позивач раніше виганяв дітей із квартири і вони його боялися.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі- Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Частиною першою статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Враховуючи, що позивач, як новий власник, який успадкував спірну квартиру після смерті батька, не може користуватися своєю власністю, тому що відповідачі як колишні члени його сім'ї, відмовляються виселятися з неї, порушене право позивача, як законного власника спірної нерухомості підлягає захисту в обраний ним спосіб, а саме шляхом виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1 , яку відповідачі займають без законних на те підстав.
Оцінюючи виселення відповідачів зі спірної квартири на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції, суд ураховуючи обставини справи, вважає, що припинення права відповідачів на користування спірним житлом шляхом їх виселення відповідає зазначеному критерію та переслідує легітимну мету.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №761/43734/21 від 19.06.2024 року.
Разом з цим, позовні вимоги позивача щодо вселення його в належну йому квартиру задоволенню не підлягають, оскільки він і так є власником даного житла і після виселення відповідачів має змогу проживати у своїй квартирі.
За таких обставин, аналізуючи та оцінюючи правовідносини, що склалися, норми права, що їх регулюють, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, на підставі ст. ст. 16, 319, 391 ЦК України, ст. ст. 150, 157 ЖК України суд,-
Позов задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з належної ОСОБА_2 на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 .
В іншій частині вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Я. В. Кулініч
Повний текст рішення складено 06 січня 2025 року