Справа № 932/1496/22
Провадження № 2-с/932/36/24
про скасування судового наказу
03 грудня 2024 року м. Дніпро
Суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Рибкін О.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу,
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про скасування судового наказу. В обґрунтування вимог зазначила, що 29 березня 2022 року було видано судовий наказ про стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 26336,45 грн за період з 01.09.2020 до 31.12.2021, а також судового збору 248,10 грн. Вважає, що стягнення суми боргу з неї є необґрунтованим, вона не згодна з наявністю заборгованості, просить поновити строк звернення до суду з заявою про скасування судового наказу, скасувати судовий наказ та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» на її користь судовий збір у розмірі 151,40 грн.
Відповідно до ч.1 ст.170 ЦПК України, боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З матеріалів справи вбачається, що судовий наказ з копією заяви та доданими до неї документами боржником було отримано 14.11.2024. Протягом встановленого законодавством строку вона звернулася до суду з заявою про скасування судового наказу, тому боржником не пропущено строк звернення до суду з заявою про скасування судового наказу.
Відповідно до ч.3 ст.171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскільки підстави для повернення заяви про скасування судового наказу відсутні, судовий наказ підлягає скасуванню.
Крім цього, в своїй заяві боржник просить стягнути із заявника на її користь судовий збір за подання заяви про скасування судового наказу у сумі 151,40 грн.
З аналізу положень ЦПК України вбачається, що відповідно до ч.1 ст.42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.
Відповідно до ч.2 ст.42 ЦПК України у справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник.
Боржник у порядку наказного провадження звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу та стягнення на її користь із заявника судового збору.
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом ІІ ЦПК України «Наказне провадження». Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, які понесені боржником.
Положеннями ЦПК України встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів ч.ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України.
Водночас, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження при скасуванні судового наказу, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника за судовим наказом покладався би обов'язок відшкодування боржнику судових витрат.
У справі наказного провадження спір між заявником та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Отже, саме по собі звернення кредитора (заявника) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 164 ЦПК України, суд приходить до висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред'явленні заявником (стягувачем) позову до боржника у порядку позовного провадження.
Таким чином, вимога про стягнення понесених судових витрат у вигляді судового збору задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до чинного цивільно-процесуального законодавства стягнення у наказному провадженні із заявника вказаних витрат не регламентовано положеннями розділу II ЦПК України та не відноситься до тієї категорії судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, передбаченої ст. 141 ЦПК України, що підлягає стягненню зі сторони у разі задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 127, 171, 258-260, 353 ЦПК України, суддя
Судовий наказ, виданий Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська 29.03.2022 року у справі № 932/1496/22 (провадження № 2-н/932/95/22) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію тасудового збору, скасувати.
Роз'яснити заявнику (стягувачу), що він має право звернутися до суду із тими самими вимогами у порядку спрощеного позовного провадження з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.
У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» на користь ОСОБА_1 судового збору у сумі 151,40 грн. відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.А. Рибкін