Справа № 932/12580/24
Провадження №2-с/932/1/25
про скасування судового наказу
01.01.2025 м. Дніпро
Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Петунін І. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу,
23.12.2024 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за заявою Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради видано судовий наказ про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь заявника заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком, яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 11653,45 грн за період з 01.06.2022 до 31.10.2024, а також з кожного судового збору в сумі 75,70 грн.
26.12.2024 боржник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу, оспорюючи свій обов'язок перед стягувачем щодо сплати послуг, оскільки на момент винесення наказу, заборгованість була повністю сплачена.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскільки підстави для повернення заяви про скасування судового наказу відсутні, судовий наказ підлягає скасуванню.
Отже, підставою скасування судового наказу відповідно до діючого процесуального закону є заява боржника про скасування судового наказу.
Так як боржник скористався наданим йому правом на подачу заяви, обґрунтувавши у ній наявність спору про право, що потребує оцінки у сукупності з іншими доказами в порядку позовного провадження, судовий наказ підлягає скасуванню.
Крім цього, в своїй заяві боржник ОСОБА_1 просить стягнути зі стягувача на його користь судовий збір за подання заяви про скасування судового наказу у сумі 151,40 грн.
З аналізу положень ЦПК України вбачається, що відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.
Боржник ОСОБА_1 у порядку наказного провадження звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу та стягнення на його користь із заявника судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ЦПК України у справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник.
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом ІІ ЦПК України «Наказне провадження». Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, які понесені боржником.
Із зазначених норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів ч.ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України.
Водночас, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов'язок відшкодування боржнику судових витрат.
У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Отже, саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 164 ЦПК України, суд приходить до висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред'явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.
Таким чином, суд відмовляє щодо стягнення понесених судових витрат у вигляді судового збору, оскільки відповідно до чинного цивільно-процесуального законодавства стягнення у наказному провадженні зі стягувача вказаних витрат не регламентовано положеннями розділу II ЦПК України та не відноситься до тієї категорії судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, передбаченої ст. 141 ЦПК України, що підлягає стягненню зі сторони у разі задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 171, 258-260, 353 ЦПК України, суд
Судовий наказ, виданий Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 23.12.2024 у справі № 932/12580/24 (провадження №2-н/932/734/24) за заявою Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь заявника заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком, яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 11653,45 грн за період з 01.06.2022 до 31.10.2024, а також з кожного судового збору в сумі 75,70 грн - скасувати.
У стягненні з Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судового збору у сумі 151,40 грн - відмовити.
Роз'яснити заявникові (стягувачу), що він має право звернутися до суду з тими самими вимогами у порядку спрощеного позовного провадження з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: І. В. Петунін