Справа № 201/224/24
Провадження № 2/932/1155/24
31 грудня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
10.01.2024 року позивач ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ» звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з вищевказаним позовом до відповідача.
В обґрунтування позову посилається на те, що 13 грудня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 14521-12/2022, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 11400 гривень 00 копійок, на строк 14 днів. 28 липня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено Договір факторингу № 28072023, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «Росвен Інвест Україна», а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуває права вимоги за кредитними договорами та сплачує ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні Договору факторингу. Згідно до Додатку № 1 до Договору факторингу № 28072023 від 28 липня 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 41 325,00 гривень. 22 листопада 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 24713-11/2022, згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 14500 гривень 00 копійок, на строк 25 днів до 16 грудня 2022 року. 28 липня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено Договір факторингу № 28072023, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «Росвен Інвест Україна», а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуває права вимоги за кредитними договорами та сплачує ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні Договору факторингу. Згідно до Додатку № 1 до Договору факторингу № 28072023 від 28 липня 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 57265 гривень. Відповідач отримала кошти, але своїх зобов'язань за кредитними договорами у повному обсязі не виконала. В зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 14521-12/2022 від 13 грудня 2022 року у розмірі 41325,00 гривень, заборгованість за кредитним договором № 24713-11/2022 року від 22 листопада 2022 року у розмірі 57265,00 гривень.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20.02.2024 року, справу передано для розгляду за підсудністю до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 20.03.2024 року справу передано судді Кудрявцевій Т.О.
Ухвалою від 21.03.2024 року суддя Кудрявцева Т.О. відкрила провадження у справі та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу надсилалась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками до неї, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого відповідч отримала 13.05.2024 року. Відповідно до вимог ст. 190, 272 ЦПК України, відповідач є такою, що належним чином повідомлена про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов'язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористалась.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову, з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Судом встановлено, що 13 грудня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 14521-12/2022, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 11400 гривень 00 копійок, на строк 14 днів.
Відповідно до п.1.1 укладеного договору, на умовах, встановлених договором, товариство зобов'язало надати відповідачу грошові кошти в гривні(кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Загальний розмір кредиту сторонами договору встановлено в розмірі 11400,00 грн.
Відповідно до п.1.2 договору строк кредиту 14 днів, тобто до 26.12.2022.
Згідно п.1.3. договору за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 361,35% (процентів) річних від суми кредиту в розмірі 0,99% (процентів) на добу.
На виконання умов укладеного договору 13.12.2022 р. ТОВ «Лінеура Україна» було перераховано відповідачу на банківську картку кредитні кошти в розмірі 11400,00 грн. Зазначені обставини підтверджуються крім наданого суду позивачем розрахунку заборгованості, копією витягу з Реєстру боржників Додатку № 1 до Договору Факторингу № 28072023 від 28 липня 2023 року.
Відповідачем умови кредитного договору належним чином не виконувалися, не сплачувалися щомісячні платежі в рахунок повернення кредиту та відсотків за його користування.
Згідно розрахунку заборгованості, зробленого ТОВ «Росвен Інвест Україна», сума заборгованості відповідача згідно кредитного Договором № 14521-12/2022 від 13.12.2022 року станом на 28.07.2023 р. складала 41 325,00 грн., з них: заборгованість по тілу кредиту 11400,00 грн., заборгованість по відсоткам 29 925,00 грн.
28 липня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено Договір факторингу № 28072023, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «Росвен Інвест Україна», а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуває права вимоги за кредитними договорами та сплачує ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні Договору факторингу.
Згідно до Додатку № 1 до Договору факторингу № 28072023 від 28 липня 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 41 325,00 гривень.
22 листопада 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 24713-11/2022, згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 14500 гривень 00 копійок, на строк 25 днів до 16 грудня 2022 року.
Відповідно до п.1.1 укладеного договору, на умовах, встановлених договором, товариство зобов'язало надати відповідачу грошові кошти в гривні(кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Загальний розмір кредиту сторонами договору встановлено в розмірі 14500,00 грн.
Відповідно до п.1.2 договору строк кредиту 25 днів, тобто до 16.12.2022.
Згідно п.1.3 договору за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% (процентів) на добу.
На виконання умов укладеного договору 22.11.2022 р. ТОВ «Лінеура Україна» було перераховано відповідачу на банківську картку кредитні кошти в розмірі 14500,00 грн. Зазначені обставини підтверджуються крім наданого суду позивачем розрахунку заборгованості, копією витягу з Реєстру боржників Додатку № 1 до Договору Факторингу №28072023 від 28 липня 2023 року.
Відповідачем умови кредитного договору належним чином не виконувалися, не сплачувалися щомісячні платежі в рахунок повернення кредиту та відсотків за його користування.
Згідно розрахунку заборгованості, зробленого ТОВ «Росвен Інвест Україна», сума заборгованості відповідача згідно кредитного Договором № 24713-11/2022 від 22.11.2022 року станом на 28.07.2023 р. складала 57 265,00 грн., з них: заборгованість по тілу кредиту 14500,00 грн., заборгованість по відсоткам 42 765,00 грн.
28 липня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено Договір факторингу № 28072023, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «Росвен Інвест Україна», а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуває права вимоги за кредитними договорами та сплачує ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні Договору факторингу.
Згідно до Додатку № 1 до Договору факторингу № 28072023 від 28 липня 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 57265 гривень. Відповідач отримала кошти, але своїх зобов'язань за кредитними договорами у повному обсязі не виконала. В зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 14521-12/2022 від 13 грудня 2022 року у розмірі 41325,00 гривень, заборгованість за кредитним договором № 24713-11/2022 року від 22 листопада 2022 року у розмірі 57265,00 гривень.
Стаття 634 ЦК України передбачає можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому . Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частини 1, 3 та 5 ст.203 ЦК Українивизначають, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. ст.525,526,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
Ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
З наданих представником позивача суду доказів видно, що відповідач згідно укладених Кредитних договорів № 14521-12/2022 від 13.12.2022 р. та №24713-11/2022 від 22.11.2022 р. отримала від ТОВ «Лінеура Україна» кредит в сумі 11 400,00 грн. та 14 500 грн.
За вказаних обставин, на переконання суду вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору в розмірі 11 400,00 грн. та 14 500 грн. підлягають до задоволення.
На переконання суду підлягають також до задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитами в розмірі 29 925,00 грн. та 42 765,00 грн. оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, а саме: розрахунками заборгованості зробленого ТОВ «Лінеура Україна».
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що розмір заборгованості підтверджено належними та допустимими доказами, розмір заборгованості відповідачем не спростовано, а тому позов підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами ч ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 2684,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-11, 12, 13, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««Росвен Інвест Україна» (ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за кредитним договором № 14521-12/2022 від 13 грудня 2022 року в розмірі: 41 325,00 грн., з них: заборгованість по тілу кредиту 11400,00 грн., заборгованість по відсоткам 29 925,00 грн. заборгованість за кредитним договором № 24713-11/2022 року від 22 листопада 2022 року в розмірі 57 265,00 грн., з них: заборгованість по тілу кредиту 14500,00 грн., заборгованість по відсоткам 42 765,00 грн., та понесені витрати по справі - сплачений судовий збір в розмірі 2684,00 грн., а всього 101 274 грн. 00 коп. (сто одна тисяча двісті сімдесят чотири гривні нуль копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання учасником справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Кудрявцева