03 січня 2025 року
м. Київ
справа № 754/14237/17
провадження № 61-17129ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці Артема Володимировича, заінтересована особа - Товариство
з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою
на дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої
служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А. В. (далі - державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Києва), заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ
«ОТП Факторинг Україна»).
Скарга мотивована тим, що 24 жовтня 2017 року їй стало відомо про те,
що Деснянським відділом державної виконавчої служби м. Києва відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-65, виданим 06 травня 2010 року Деснянським районним судом м. Києва, про стягнення з неї на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» коштів у розмірі 305 150,26 грн. Посилалася на те, що їй невідомо про судове рішення, яким з неї стягнуті грошові кошти у зазначеній сумі на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», так як рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2010 року з неї стягнута заборгованість на користь ПАТ «ОТП Банк» і про заміну сторони у виконавчому провадженні їй невідомо.
Вважала, що постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною,
не відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у постанові зазначений стягувач, на користь якого не було винесено судового рішення і який не є стороною у виконавчому провадженні. Крім того, постанова про відкриття провадження була винесена з порушенням строків пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, оскільки
на момент видачі виконавчого документа законодавством був визначений строк для пред'явлення виконавчого листа на примусове виконання 1 рік.
Враховуючи вищевикладене, просила суд визнати протиправними дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої службим. Києва
Перепелиці А. В. щодо відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1
та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06 липня
2017 року.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2022 року скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Визнано протиправними дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Києва Перепелиці А. В. щодо винесення постанови
про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 06 липня 2017 року. Скасовано постанову державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Києва Перепелиці А. В. про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 06 липня 2017 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» задоволено.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада
2022 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким у скарзі ОСОБА_3 на дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Києва Перепелиці А. В., заінтересована особа - ТОВ «ОТП Факторинг Україна», відмовлено.
02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Герасимова Т. І.,
через систему «Електронний суд», вперше звернулася до Верховного Суду
із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 25 жовтня 2023 року залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 29 листопада 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову
Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року визнано неподаною та повернуто заявниці (провадження №61-13308ск24)
17 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Герасимова Т. І.
через засоби поштового зв'язку вдруге звернулася до Верховного Суду
з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року (надійшла до суду 24 грудня 2024 року), в якій, посилаючись
на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та норми права, застосовані судом апеляційної інстанції, вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Судами встановлено, що 06 травня 2010 року Броварським міськрайонним судом Київської області виданий виконавчий лист № 2-65/2010 про стягнення
з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 303 420,26 грн та судові витрати у розмірі 1 730,00 грн.
17 червня 2017 року представник ПАТ «ОТП Банк» звернувся до Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Києва із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-65/2010
про стягнення із ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором у розмірі
305 150,26 грн.
Заява зареєстрована Деснянським відділом державної виконавчої служби м. Києва 04 липня 2017 року.
Постановою державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Києва Перепелиці А.В. від 06 липня 2017 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 із виконання виконавчого листа № 2-65, виданого
06 травня 2010 року Броварським міськрайонним судом Київської області
про стягнення із ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» грошових коштів у розмірі 305 150,26 грн.
Згідно супровідного листа від 06 липня 2017 року, копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлена на поштову адресу ОСОБА_4 , зазначену
у виконавчому листі. .
Постановою старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Києва Диких О. В. від 17 листопада 2017 року внесено виправлення у постанову про відкриття виконавчого провадження від 06 липня 2017 року, виправлено стягувача з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк».
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України однією
з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Зазначене конституційне положення відображено у статті 18 ЦПК України, згідно
з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.
Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб),
що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання
їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України
«Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб
та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами
у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів
та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом та інше.
Положеннями частин першої, другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач
і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь, чи
в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію
про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що оскільки з заявою
про відкриття виконавчого провадження до державної виконавчої служби звернувся представник ПАТ «ОТП Банк», який зазначений стягувачем
у виконавчому листі № 2-65/2010, виданому 06 травня 2010 року Броварським міськрайонним судом Київської області, то державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Києва правомірно відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 06 липня 2017 року неправильно зазначений суд, який видав виконавчий документ, та найменування стягувача, саме по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, так як помилки, допущені у процесуальних документах, підлягають виправленню відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».
Київський апеляційний суд правильно вказав, що згідно частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження,
є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони,
яку правонаступник замінив.
Вірним є висновок суду апеляційної інстанції, що переуступка ПАТ «ОТП Банк» свого права вимоги до ОСОБА_4 , не позбавляло його права на пред'явлення виконавчого листа до виконання та не впливало на обов'язок боржника виконати рішення суду, а відтак не є правовою підставою для скасування постанови
про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції
на час видачі виконавчого листа, виконавчі листи можуть бути пред'явлені
до виконання протягом трьох років. У частині другій зазначеної норми було визначено, що строки для виконання рішень встановлюються з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
У виконавчому листі № 2-65/2010 від 06 травня 2010 року зазначено, що строк його пред'явлення до виконання - 11 лютого 2013 року.
Судами встановлено, що виконавчий лист пред'являвся до виконання протягом 2013 - 2014 років, останній раз повернутий стягувачу 18 серпня 2016 року відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження.
Відповідно до частини п'ятої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, яка діяла на час повернення виконавчого документа, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ
до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Стаття 22 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції станом
на 18 серпня 2016 року визначала, що виконавчі документи можуть бути пред'явленні до виконання протягом року.
Частина третя статті 23 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції
на 18 серпня 2016 року, передбачала, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Аналогічні положення містить частина п'ята статті 12 чинного Закону України
«Про виконавче провадження.
Заява представника ПАТ «ОТП Банк» про відкриття виконавчого провадження зареєстрована Деснянським відділом державної виконавчої службим. Києва
04 липня 2017 року, отже стягувачем не пропущений строк повторного пред'явлення виконавчого документа для виконання.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, не свідчать про порушення норм матеріального
та процесуального права.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права
є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення, то колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга на постанову Київського апеляційного суду
від 25 жовтня 2023 року є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Герасимової Тетяни Ігорівни на постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці Артема Володимировича, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник