18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
02 січня 2025 року Справа № 925/740/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,
за участі представників сторін:
від позивача - Кулакова С.С. - адвокат,
від відповідача - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІЛАК»
про ухвалення додаткового рішення
у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІЛАК»,
м. Чернівці
до товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський
м'ясокомбінат», м. Черкаси
про стягнення 4 064 680 грн. 15 коп.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат» на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІЛАК» - 3 400 000 грн. 00 коп. - боргу, 362 595 грн. 54 коп. - штрафу, 111 734 грн. 06 коп. - пені, 10 440 грн. 32 коп. - 3% річних та 46 618 грн. 29 коп. судового збору.
Провадження у справі №925/740/24 в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 149 282 грн. 52 коп. боргу - закрито.
В решті вимог - в позові відмовлено.
09 грудня 2024 року позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу, а також надав додаткові докази.
Ухвалою суду від 10 грудня 2024 року призначено судове засідання для розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІЛАК» про вирішення питання про судові витрати на 09 год. 30 хв. 17 грудня 2024 року.
Однак, судове засідання призначене на 09 год. 30 хв. 17 грудня 2024 року не відбулося, у зв'язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.
З 18 грудня 2024 року по 01 січня 2025 року головуючий суддя перебував у щорічній відпустці.
Ухвалою суду від 17 грудня 2024 року суд призначив розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІЛАК» про вирішення питання про судові витрати на 12 год. 30 хв. 02 січня 2025 року.
Представник позивача в судовому засіданні заяву підтримав та просив суд стягнути з відповідача 30 600 грн. витрат на правничу допомогу.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
В судовому засіданні, яке відбулося 02 січня 2025 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення зі справи №925/740/24.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та заслухавши доводи представника позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Верховний Суд у додаткових постановах від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 06.12.2023 у справі №905/493/22, від 01.11.2023 у справі №911/1340/22 зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).
Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частин другої та третьої статті 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21);
- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц);
- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18).
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛІЛАК» у першій заяві по суті справи (позовна заява) зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок вартості витрат на професійну правничу допомогу складає 30 000 грн.
Крім того, у позові товариство зазначило, що оскільки на момент подання позову позивач об'єктивно не може зазначити остаточний розмір своїх витрат, він заявляє, що подасть до суду детальний опис наданих послуг, наданих адвокатським об'єднанням, та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Отже, позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору. Заявив у позові, що має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача, а також що протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення надасть суду детальний опис наданих послуг та здійснених витрат. Також позивач надав суду докази на підтвердження розміру своїх витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Судом враховано, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
З урахуванням вищенаведеного практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Відповідно до положень статті 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону №5076-VI).
Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді в розмірі 30 600 грн. 00 коп. позивачем надано:
1) копію договору про надання правничої допомоги від 06 жовтня 2023 року;
2) копію замовлення №1 про надання послуг з представництва від 03 червня 2024 року;
3) копію акту надання послуг №1 від 29 листопада 2024 року;
4) копію платіжної інструкції від 29 листопада 2024 року №1631;
5) копію рахунку на оплату №1 від 29 листопада 2024 року.
Згідно умов п. 5.3 вказаного договору, оплата послуг виконавця здійснюється виходячи із погодинної базової ставки, яка становить суму 1 700 грн. за одну годину.
Згідно замовлення №1 від 03 червня 2024 року виконавець зобов'язався надати клієнту професійну правничу допомогу, а саме:
- аналіз документів (2 год.) - 3 400 грн. 00 коп.;
- підготовка та подання заяви про забезпечення позову (до подання позовної заяви) до суду (4 год.) - 6 800 грн. 00 коп.;
- підготовка та подання позовної заяви до суду (5 год.) - 8 500 грн. 00 коп.;
- аналіз відзиву на позовну заяву, підготовка та подання відповіді на відзив (2 год.) - 3 400 грн. 00 коп.;
- участь у судових засіданнях (5 год.) - 8 500 грн. 00 коп.
Сторони погодили, що вартість наданих виконавцем послуг/гонорару адвоката за представництво законних прав та інтересів клієнта в суді першої інстанції встановлюється у розрахунку 1 700 грн. за годину, витрачену виконавцем на надання послуг.
Згідно акту надання послуг від 29 листопада 2024 року №1 адвокатським об'єднанням було надано позивачу наступні послуги:
- аналіз документів (2 год.) - 3 400 грн. 00 коп.;
- підготовка та подання заяви про забезпечення позову (до подання позовної заяви) до суду (4 год.) - 6 800 грн. 00 коп.;
- підготовка та подання заперечень на клопотання про скасування заходів забезпечення позову (2 год.) - 3 400 грн. 00 коп.;
- участь в засіданні 19 червня 2024 року (1 год.) - 1 700 грн. 00 коп.;
- підготовка та подання позовної заяви до суду (5 год.) - 8 500 грн. 00 коп.;
- аналіз відзиву на позовну заяву, підготовка та подання відповіді на відзив (2 год.) - 3 400 грн. 00 коп.;
- підготовка та подання зави про участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ від 13 червня, 17 липня та 24 жовтня 2024 року (1 год.) - 1 700 грн. 00 коп.;
- участь в засіданні 20 вересня 2024 року (1 год.) - 1 700 грн. 00 коп.
Всього згідно зазначеного акту адвокатським об'єднанням було надано позивачу послуг з правничої допомоги на суму 30 600 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Матеріалами справи підтверджується, надання адвокатом позивачу зазначених в акті послуг з правничої допомоги, зокрема подання суду відповідних заяв по суті справи, а також участь адвоката в судових засіданнях, що відбулися 19 червня 2024 року, 20 вересня 2024 року та 05 грудня 2024 року.
Позивачем було сплачено адвокату 85 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції від 29 листопада 2024 року №1631.
Сума витрат на професійну правничу допомогу може як збільшитися, так і зменшитися, залежно від конкретних обставин розгляду справи.
Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Будь-яких клопотань про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката від відповідача до суду не надходило.
Сума витрат на правничу допомогу, що заявлена до відшкодування та підтверджена відповідними доказами не суттєво перевищує суму, заявлену в попередньому розрахунку (на 600 грн.), а тому суд не вбачає підстав для застосування ч. 6 ст. 129 ГПК України.
Крім того, судом враховано, що провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу в розмірі 149 282 грн. 52 коп. було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з тим, що відповідач після пред'явлення позову сплатив позивачу вказану суму.
Отже, з урахуванням положень ч. 3 ст. 130 ГПК України в цій частині витрати позивача на правничу допомогу суд також покладає на відповідача.
Таким чином, з відповідача підлягає до стягнення витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 30 370 грн. 50 коп. (з урахуванням пропорційності розміру задоволених позовних вимог).
Водночас, оскільки з цього питання судове рішення не було прийнято, то з урахуванням положень ст. 244 ГПК України, суд вважає за необхідне прийняти додаткове рішення у справі №925/740/24.
Керуючись ст. 86, 126, 129, 233, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІЛАК» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат», вул. Панченка Олексія, буд. 15, кв. 512, м. Черкаси, Черкаська область, ідентифікаційний код 44785285 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІЛАК», вул. Кушніренка Андрія, 7А, м. Чернівці, Чернівецька область, ідентифікаційний код 40220106 - 30 370 грн. 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В решті заяву позивача залишити без задоволення.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку та строки визначені ст. 241 ГПК України.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне додаткове рішення складено 03 січня 2025 року.
Суддя А.В.Васянович