24 грудня 2024 року Справа № 915/595/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М.
за участі секретаря Дюльгер І.М.
та представників сторін:
від позивача - Коляди В.М.;
від відповідача ? Хомин О.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу № 915/595/23
за позовом Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661);
в особі філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, ідентифікаційний код 20915546)
до MG Klimatechnik GmbH,
28309, Німеччина, м.Бремен, Варер штрасс, 133;
про стягнення грошових коштів у загальній сумі 11312,77 Євро.
встановив:
Господарським судом Миколаївської області 10.12.2024 прийнято рішення у справі №915/595/23, яким позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (АТ “НАЕК “Енергоатом») в особі філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (філія “ВП “ПУАЕС») задоволено частково, на користь позивача стягнуто пеню у сумі 150,84 Євро та витрати на оплату судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2684 грн., а також витрати, понесені на переклад документів у справі в сумі 165,19 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
16.12.2024 до Господарського суду Миколаївської області від MG Klimatechnik GmbH надійшла заява про винесення додаткового рішення, у якій заявник надає докази, що обґрунтовують розмір судових витрат, які MG Klimatechnik GmbH понесло у зв'язку з розглядом даної справи та просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат Відповідача на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи № 915/595/23 у розмірі 500 (п'ятсот) євро, винести додаткову постанову, відповідно до якої задовольнити заяву про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу в повному обсязі та покласти зазначені витрати на Позивача.
Ухвалою від 19.12.2024 розгляд заяви щодо винесення додаткового рішення призначено на 24.12.2024 та запропоновано позивачу письмово висловити свою позицію щодо заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
24.12.2024 від позивача до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. АТ “НАЕК “Енергоатом» в особі філії вважає, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності. Вважає, що заявником не доведено надання зазначених послуг у зазначеній сумі, як не надано і доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін, не надано належних доказів на підтвердження сплати послуг адвоката (платіжних документів про оплату таких послуг), а отже вони не підлягають стягненню з позивача.
Інших заяв по суті справи станом на час розгляду справи не надійшло.
У судовому засіданні 24.12.2024 присутні представники сторін підтримали свої позиції, викладені у поданих суду документах.
У судовому засіданні 24.12.2024 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати до ухвалення рішення по справі. Після виходу з нарадчої кімнати 24.12.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи щодо указаної вище заяви MG Klimatechnik GmbH, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
За положенням частини 3 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
У відповідності до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно із статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Відповідно до ч.1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Крім того, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 915/1788/21).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано:
- копію договору про надання правової допомоги від 11.08.2023 № KMLF/119/2023 (а.с.79-83 т.1);
- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1342373 від 21.11.2023 (а.с.84 т.1);
- копію рахунку № 119/2023/1 від 21.08.2023 (а.с. 170 т.2);
- копію банківської виписки від 25.08.2023 (а.с. 171 том2) щодо сплати коштів за послуги у сумі 500 євро - 19827,50 грн (а.с.115 т.1);
Так, між відповідачем - компанією MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) та Адвокатським Об'єднанням «ЮРИДИЧНА ФІРМА «КОПУСЬ І МУЛЯР» укладено договір про надання правової допомоги від 11.08.2023 №KMLF/119/2023 (далі - Договір).
Згідно з п.1.1 Договору, Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснювати представництво Клієнта в його спільному спорі з Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у Господарському суді Миколаївської області у справі №915/595/23, з повним обсягом процесуальних прав сторони в спорі (позивача) та повноважень передбачених відповідно до Договору.
Згідно п. 4.1 Договору, сума гонорару адвокатського об'єднання становить 500 євро.
Згідно п. 4.2 Договору оплата юридичних послуг (гонорару) здійснюється шляхом сплати клієнтом авансу у сумі 500 євро протягом 3 робочих днів з дати укладення даного договору.
Зазначена сума в повному обсязі сплачена MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) Адвокатському об'єднанню «ЮРИДИЧНА ФІРМА «КОПУСЬ І МУЛЯР», що підтверджується рахунком №119/2023/1 від 21.08.2023 та банківською випискою від 25.08.2023 (а.с. 170-171 том2).
Як вбачається із матеріалів справи, правничу допомогу у Господарському суді Миколаївської області надавала адвокат Хоминг О.Я., якою підписувались відзив на позовну заяву, та яка приймала участь у судових засіданнях.
Таким чином, позивачем згідно із вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.
При цьому, Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Так, 12.12.2024 відповідачем надано суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 10 євро.
В обґрунтування вказує, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності. Зазначає, що заявником не доведено надання зазначених послуг у зазначеній сумі, як не надано і доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін, не надано належних доказів на підтвердження сплати послуг адвоката (платіжних документів про оплату таких послуг), а отже вони не підлягають стягненню з позивача. При цьому, заперечуючи взагалі щодо доведеності понесених витрат, позивач клопоче про їх зменшення.
Суд зазначає, що відповідачем, у наданому до суду клопотанні, не доведено те, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката є неспівмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову.
Крім того, посилаючись на невідповідність заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу критеріям реальності та розумності, а також необхідність її зменшення до 10 євро, позивач не наводить жодного обґрунтування цієї суми витрат на правничу допомогу.
Слід зазначити, що позовні вимоги АТ “НАЕК “Енергоатом» в особі філії було задоволено частково - на 1,33%, про що зазначено у рішенні суду від 10.12.2024. Тобто, відхилено 98,67% позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, недоведеність відповідачем неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в розмірі 19653,79 грн. (19837,50 грн. х 1,33%).
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Стягнути з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, ідентифікаційний код 20915546) на користь MG Klimatechnik GmbH (28309, Німеччина, м.Бремен, Варер штрасс, 133; номер в торговому реєстрі HRB 29835 HB, податковий номер 60 122 14292) 19653,79 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК.
Повний текст додаткового рішення складено 03.02.2025.
Суддя Т.М.Давченко