вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" листопада 2024 р. Справа № 911/378/17 (911/3021/23)
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства", Київська область, м. Славутич
до Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької
міської ради, Київська область, м. Славутич
про стягнення 466621,14 грн.
В межах провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/378/17 за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою суду від 06.07.2017 р.
Наразі триває процедура санації Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства".
02.10.2023 р. до суду надійшла позовна заява Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про стягнення 466621,14 грн. з Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради.
Ухвалою господарського суду від 06.10.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 01.11.2023 р.
30.11.2023 р. на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього.
Ухвалою господарського суду від 01.11.2023 р. розгляд справи по суті відкладено на 24.01.2024 р.
09.01.2024 р. на поштову адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього.
Ухвалою господарського суду від 24.01.2024 р. розгляд справи по суті відкладено на 13.03.2024 р.
Ухвалою господарського суду від 13.03.2024 р. розгляд справи по суті відкладено на 12.06.2024 р.
12.04.2024 р. через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
27.05.2024 р. через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
06.06.2024 р. через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
10.06.2024 р. через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі останнього.
Ухвалою господарського суду від 12.06.2024 р. розгляд справи по суті було відкладено на 18.09.2024 р.
Ухвалою господарського суду від 18.09.2024 р. розгляд справи по суті відкладено на 27.11.2024 р.; клопотання КП "Управління житлово-комунального господарства" про витребування доказів задоволено; витребувано у Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради належним чином завірені копії витягів з журналу реєстрації вхідних документів за 19.06.2023 року, 27.06.2023 року, 19.07.2023 року, що підтверджує факт отримання листів позивача за вхідними номерами 397, 420 та 486.; витребувано з Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" належним чином завірені копії наказів (розпоряджень, інше) про виконання повноважень керівника підприємства з правом підпису на Мініна Сергія Михайловича за період квітень, листопад, грудень 2022 року, січень, лютий, березень 2023 року; витребувано з Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради належним чином завірені копії наказів (розпоряджень, інше) про покладання відповідних повноважень на Полтавського Романа Юрійовича з правом підпису за період січень, лютий, березень 2023 року; зобов'язано КП "Житлово-комунальний центр" витребувану інформацію подати до суду до 14.11.2024 р.
05.11.2024 р. на поштову адресу суду від відповідача надійшли, витребувані ухвалою суду від 18.09.2024 р., документи.
26.11.2024 р. через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі останнього.
У судове засідання 27.11.2024 р. уповноважені представники позивача та відповідача не з'явились. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час даного судового засідання був повідомлений належним чином ухвалою суду від 18.09.2024 р. та розміщеним на офіційному веб-сайті судової влади України оголошенням про виклик відповідача в судове засідання.
Враховуючи, що неявка позивача та відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до частини дев'ятої ст. 165, частини другої ст. 178 та частини третьої ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
01.10.2019 р. між Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" (теплопостачальна організація) та Комунальним підприємством "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії № 29-19-Т, відповідно до п. 1.1. якого за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах на об'єкт, розташований за адресою: м. Славутич, Київський квартал, 14, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Отже, відповідно до умов Договору, споживач прийняв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі здійснювати платежі за надані послуги з постачання теплової енергії.
Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води для опалення. Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади (п.п. 2.1., 2.2. договору).
Відповідно до п. 5.6., 5.7. договору акт є документом, що підтверджує факт отримання споживачем теплової енергії у відповідному місяці. В акті зазначаються фактичні обсяги споживання теплової енергії, ціна та вартість спожитої теплової енергії у відповідному розрахунковому місяці. Споживач має належним чином засвідчити (підписати та скріпити відбитком печатки, а у випадку відсутності печатки - підписати) акт та повернути один примірник акту теплопостачальній організації протягом трьох календарних днів з моменту отримання такого акту. У випадку неповернення належним чином засвідченого акту споживачем протягом вказаного строку, акт вважається чинним (погодженим сторонами даного договору), а теплова енергія отриманою споживачем в кількості, вказаній в акті.
Споживач підтверджує, що підписаний (погоджений) сторонами акт за розрахунковий місяць означає повне виконання теплопостачальною організацією своїх зобов'язань за цим договором у відповідному місяці.
Вартість теплової енергії визначається відповідно до затверджених уповноваженим органом тарифів та обсягів спожитої теплової енергії (п. 6.1. договору).
Пунктом 6.2. договору сторони обумовили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. За домовленістю сторін розрахунки за теплову енергію можуть проводитись і іншими не забороненими чинним законодавством формами.
Згідно з п. 6.3. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктами 7.3.4. та 7.3.5. договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, 3 % річних та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється за прострочення виконання грошового зобов'язання через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Цей договір набуває чинності з моменту підписання представниками сторін і діє до 01.10.2020 р., а в частині проведення розрахунків до повного їх виконання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п. 10.1., 10.2. договору).
Відповідно до п.п. 12.2. та 12.3. договору всі зміни і доповнення до цього договору повинні бути викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками. Всі зміни та доповнення до цього договору являються невід'ємною частиною цього договору.
Вказаний договір, додатки та додаткові угоди до нього підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками печаток організацій.
Позивач, як він зазначає, належним чином виконав свої зобов'язання за даним договором, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями рахунків-фактур та актів, дублікатів актів про використану теплову енергію за лютий 2022 р. на суму 68 563,10 грн., квітень 2022 р. на суму 20 028,48 грн., за період з листопада по грудень 2022 р. на суму 98 817,78 грн. та за період з січня по березень 2023 р. на суму 156 465,88 грн.
Однак відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за вказаним договором, за поставлену позивачем у вказаний період теплову енергію не розрахувався, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість за лютий 2022 р., квітень 2022 р., за період з листопада по грудень 2022 р. та за період з січня по березень 2023 р. на загальну суму 319 690,58 грн.
Як свідчать матеріали справи, вказані акти та рахунки-фактури було направлено на адресу відповідача (акти позивач направляв неодноразово), однак відповідач повернув підписані та скріплені відтиском печатки товариства лише акти про використану теплову енергію за січень 2023, лютий 2023 р., березень 2023 р. (лише підписаний) до договору № 29-19-Т на суму 156 465,88 грн. Період за лютий та квітень 2022 р. ввійшов в підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2022 р. між позивачем та відповідачем. Інші акти (за період листопад та грудень 2022 р.), як стверджує позивач та жодними доказами не спростував відповідач, повернуті не були.
Крім того, з метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача лист щодо погашення заборгованості № 01.04/997 від 19.06.2023 р., а також вимогу про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію № 01-07.16/1023 від 22.06.2023 р., відповідно до змісту яких позивач повідомляє відповідача про наявність у останнього боргу за договором про постачання теплової енергії № 29-19-Т від 01.10.2019 р. у розмірі 319 690,58 грн. та просить здійснити його погашення (копії вказаних документів та доказів їх направлення долучено до матеріалів справи).
Виходячи з вищенаведених обставин, у зв'язку з непогашенням відповідачем наведеної заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 29-19-Т від 01.10.2019 р. у загальному розмірі 466 621,14 грн., з яких: 319 690,58 грн. основного боргу; 19 548,35 грн. інфляційних втрат; 7 757,79 грн. 3 % річних та 119 624,42 грн. пені.
Відповідач у судове засідання свого представника не направив, відзиву на позов не надіслав, належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені позивачем обставини суду не надав. Разом з тим, відповідачем подано клопотання щодо долучення до матеріалів справи доказів, зокрема копій витягів з журналу реєстрації вхідних документів за 19.06.2023 року, 27.06.2023 року, 19.07.2023 року, що підтверджує факт отримання листів позивача, в який містились акти про використану теплову енергії та вимоги позивача до відповідача щодо сплати заборгованості; копій документів про виконання повноважень керівника підприємства з правом підпису на Мініна Сергія Михайловича за період квітень, листопад, грудень 2022 року, січень, лютий, березень 2023 року та копій документів про покладання відповідних повноважень на Полтавського Романа Юрійовича з правом підпису за період січень, лютий, березень 2023 року (що підтверджують повноваження вищевказаних осіб на підписання актів про використану теплову енергію).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями частини першої ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами частини другої ст. 712 ЦК України.
Відповідно до частини першої ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини першої ст. 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частини другої ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно із частиною першою ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до частини першої ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Судом встановлено, що на виконання умов договору про постачання теплової енергії від 01.10.2019 р. № 29-19-Т позивачем було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується копіями рахунків-фактур та актів, дублікатів актів про використану теплову енергію за лютий 2022 р. на суму 68 563,10 грн., квітень 2022 р. на суму 20 028,48 грн., за період з листопада по грудень 2022 р. на суму 98 817,78 грн. та за період з січня по березень 2023 р. на суму 156 465,88 грн. (копії міститься в матеріалах справи).
Судом враховано, що виходячи із умов договору, визначених сторонами на власний розсуд, акт є документом, що підтверджує факт отримання споживачем теплової енергії у відповідному місяці; у випадку неповернення належним чином засвідченого та направленого теплопостачальною організацією на адресу відповідача акту споживачем протягом визначеного договором строку, акт вважається чинним (погодженим сторонами даного договору), а теплова енергія отриманою споживачем в кількості, вказаній в акті.
Відповідно до бухгалтерської довідки позивача заборгованість відповідача за наведеним договором станом на 21.09.2023 р. становить 319 690,58 грн. (копія міститься в матеріалах справи).
Таким чином, згідно наданих позивачем доказів борг відповідача перед позивачем за поставлену на виконання наведеного договору теплову енергію становить 319 690,58 грн.
Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини другої ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин третьої та четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за виконані роботи закон покладає на боржника.
Частиною першою ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (частина друга ст. 74 ГПК України).
Відповідачем доказів сплати зазначеної заборгованості не надано, наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 319 690,58 грн. боргу за договором про постачання теплової енергії від 01.10.2019 р. № 29-19-Т є обґрунтованою і доведеною, а тому підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 119 624,42 грн. пені, 7 757,79 грн. 3% річних та 19 548,35 грн. інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором у наступні періоди: з 01.04.2022 р. по 08.02.2023 р. на суму боргу 68 563,10 грн., з 09.02.2023 р. по 30.03.2023 р. на суму боргу 65 847,44 грн., з 31.03.2023 р. по 21.09.2023 р. на суму 44 378,44 грн., з 01.06.2022 р. по 21.09.2023 р. на суму боргу 20 028,48 грн., з 01.01.2023 р. по 21.09.2023 р. на суму боргу 24 108,36 грн., з 01.02.2023 р. по 21.09.2023 р. на суму боргу 74 709,42 грн., з 01.03.2023 р. по 21.09.2023 р. на суму боргу 66 337,72 грн., з 01.04.2023 р. по 21.09.2023 р. на суму боргу 62 522,77 грн., з 01.05.2023 р. по 21.09.2023 р. на суму боргу 27 605,39 грн., суд зазначає таке.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 частини першої ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з частиною шостою ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктами 7.3.4. та 7.3.5. договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, 3 % річних та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється за прострочення виконання грошового зобов'язання через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині інфляційних втрат, судом встановлено, що відповідний розрахунок позивачем здійснено не вірно.
Відповідно до розрахунку суду інфляційні втрати, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за період прострочення виконання грошового зобов'язання в межах періоду здійснення розрахунку позивачем, становить 19 548,34 грн.
Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині 3% річних, з урахуванням наведеного періоду нарахування, судом встановлено, що відповідний розрахунок здійснено вірно, а відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 757,79 грн. 3% річних.
Здійснивши перевірку розрахунку пені, здійсненого позивачем, судом встановлено, що такий розрахунок здійснено невірно, оскільки ним не враховано положень частини шостої ст. 232 ГК України та умов договору, якими сторони передбачили, що нарахування пені припиняється за прострочення виконання грошового зобов'язання через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, однак ним здійснено відповідний розрахунок понад визначений сторонами в договорі строк.
Відповідно до розрахунку суду пеня, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період прострочення виконання грошового зобов'язання в межах періоду здійснення розрахунку позивачем, однак, з урахуванням того, що згідно з умовами договору та нормами чинного законодавства, в даному випадку правомірним є нарахування пені протягом року від дня коли зобов'язання мало бути виконано, становить 109 489,10 грн.
Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищенаведене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд задовольняє позов частково та стягує з відповідача на користь позивача 319 690,58 грн. основного боргу, 109 489,10 грн. пені, 7 757,79 грн. 3% річних та 19 548,34 грн. інфляційних втрат, в іншій частині в задоволенні позову відмовляє.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради (07101, Київська обл., м. Славутич, Київський квартал, буд. 14; код ЄДРПОУ 32631821) на користь Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" (07100, Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8; код ЄДРПОУ 31476318) 319 690 (триста дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто) гривень 58 копійок основного боргу; 19 548 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок вісім) гривень 34 копійок інфляційних втрат; 7 757 (сім тисяч сімсот п'ятдесят сім) гривень 79 копійок 3 % річних; 109 489 (сто дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) гривень 10 копійок пені; 6 847 (шість тисяч вісімсот сорок сім) гривень 29 копійок судового збору.
3. В іншій частині в задоволені позову відмовити.
4. Видати наказ.
Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання 03.01.2025 р.
Суддя А.В. Лопатін