Ухвала від 16.10.2024 по справі 911/378/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"16" жовтня 2024 р. Справа № 911/378/17

Господарський суд Київської області в особі судді Лопатіна А.В., розглянувши матеріали

скарги Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на рішення державного виконавця

за позовом 1) Державного агентства автомобільних доріг України

2) Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального

господарства"

про стягнення коштів

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 27.08.2015 р. позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на користь Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 93014,13 грн. основного боргу, 6118,56 грн. пені, 70402,52 інфляційної складової боргу, 5206,25 грн. 3% річних. В іншій частині позову відмовлено.

На примусове виконання зазначеного рішення судом 14.09.2015 р. було видано відповідний наказ.

16.07.2024 р. через канцелярію суду КП "УЖКГ" було подано скаргу на рішення державного виконавця в.о. начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпко Владіслава Олеговича.

Ухвалою господарського суду від 22.07.2024 р. прийнято до розгляду скаргу КП "УЖКГ" на рішення державного виконавця, розгляд скарги призначено на 31.07.2024 р.

Ухвалою господарського суду від 31.07.2024 р. розгляд скарги відкладено на 16.10.2024 р.; встановлено строк до 09.10.2024 р. Славутицькому відділу Державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для подання обґрунтованих та документально підтверджених заперечень на скаргу; витребувано з архіву господарського суду Київської області справу № 911/2710/15.

У судовому засіданні, заслухавши присутніх представників боржника, проаналізувавши зміст скарги на рішення державного виконавця та положення чинного законодавства, суд зазначає таке:

Так, у скарзі від 12.07.2024 р. № 01-07.15/846 Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" просить суд:

- визнати неправомірною вимогу державного виконавця в.о. начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпко Владіслава Олеговича вих. № 18813 від 26.06.2024 року;

- зобов'язати державного виконавця в.о. начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпко Владіслава Олеговича скасувати вимогу вих. № 18813 від 26.06.2024 року;

- визнати неправомірною постанову державного виконавця в.о. начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпко Владіслава Олеговича ВП № 50766076 від 26.06.2024 року про стягнення виконавчого збору;

- зобов'язати державного виконавця в.о. начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпко Владіслава Олеговича скасувати постанову ВП № 50766076 від 26.06.2024 року про стягнення виконавчого збору;

- визнати неправомірною постанову державного виконавця в.о. начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпко Владіслава Олеговича ВП № 50766076 від 26.06.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

- зобов'язати державного виконавця в.о. начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпко Владіслава Олеговича скасувати постанову ВП № 50766076 від 26.06.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Вказана скарга вмотивована тим, що державний виконавець, належним чином повідомлений про порушення провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство, врахувавши те, що на вимоги стягувача згідно наказу від 14.09.2015 р. № 911/2710/15 поширюється дія мораторію, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" постановою від 22.11.2017 р. ВП № 50766076 зупинив вчинення виконавчих дій. Однак, 03.07.2024 р. КП "УЖКГ" отримало вимогу державного виконавця вих. № 18813 від 26.06.2024 р. про сплату боргу на користь стягувача згідно судового наказу № 911/2710/15 від 14.09.2015 р. та сплату виконавчого збору, витрат виконавчого провадження на користь Славутицького ВДВС. На переконання скаржника, дана вимога є неправомірною та підлягає скасуванню, так як вчинення виконавчих дій за даним виконавчим провадженням зупинено, а задоволення вимог у тому числі стягувача за вказаним наказом здійснюється на виконання плану санації у справі про банкрутство.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (Закону № 1404-VІІІ) постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й певні постанови виконавця.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.

За змістом статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно, за загальними правилами чинних процесуальних кодексів, скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом № 1404-VІІІ.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частини перша та друга статті 74 Закону № 1404-VІІІ).

Отже, Закон № 1404-VІІІ відносить до справ адміністративної юрисдикції спори зокрема, але не винятково постанови щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 р. № 310/2210/21 (провадження № 14-82цс24) зазначає, що має послідовну і сталу практику щодо того, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження постанов виконавця про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, зокрема й судом якої юрисдикції, вони видані.

У статті 74 Закону № 1404-VІІІ розмежовано юрисдикцію спору за об'єктом оскарження. Якщо оскаржується рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання саме судового рішення, то спір підлягає розгляду у суді, який видав виконавчий документ (частина перша цієї статті). У разі оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо безпосередньо виконання рішень інших органів (посадових осіб), спір розглядається у порядку адміністративного судочинства (фрагмент частини другої цієї статті).

Так, частина друга статті 74 Закону № 1404-VІІІ установлює, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частина друга статті 74 Закону № 1404-VІІІ окремо визначає, що постанови виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження можуть бути оскаржені до адміністративного суду.

Постанови виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження і про визначення розміру витрат виконавчого провадження хоча і є відмінними постановами виконавця, проте мають подібну правову природу: обидва види постанов виконавця стосуються безпосереднього виконання рішень інших органів (посадових осіб) - виконавця, а не судового рішення.

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 р. № 310/2210/21 (провадження № 14-82цс24) дійшла висновку, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону № 1404-VІІІ).

Таким чином, з урахуванням наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду, рішення державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного суду, звернувшись до такого суду саме з позовом.

Разом з тим, Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" вищенаведене не врахувало, всупереч частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" звернулось до суду зі скаргою на рішення державного виконавця, а не з відповідним позовом.

Загальні вимоги до складання та подання до господарського суду позову визначено положеннями статті 162 ГПК України, наведена скарга Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" від 12.07.2024 р. № 01-07.15/846 на рішення державного виконавця у виконавчому провадженні № 50766076 таким вимогам не відповідає.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 р. у справі "Дія 97" проти України", § 47).

Також, ЄСПЛ указав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому суду. "Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 06.12.2007 р. у справі "Воловік проти України", § 53, 55).

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що у відповідності до положень частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" у даному випадку оскаржуючи постанови державного виконавця відносно витрат виконавчого провадження Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" мало звернутись до відповідного суду з позовом, а не зі скаргою у порядку частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", а відтак, остання не підлягає розгляду господарським судом.

Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Скаргу Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" від 12.07.2024 р. № 01-07.15/846 (вх. № 23/24, 16.07.2024 р.) на рішення державного виконавця у виконавчому провадженні № 50766076 залишити без розгляду.

Копії ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту ухвали 03.01.2025 р.

Суддя А.В. Лопатін