Справа № 500/6489/24
03 січня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач), у якому просив ухвалити рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.10.2024 № 426;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду від 19.08.2024 № 03-27/34/2024 з 01.01.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області як суддя у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Тернопільським апеляційним судом видано довідку від 19.08.2024 № 03-27/34/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відмовило у здійсненні відповідного перерахунку у зв'язку із відсутністю правових підстав для його проведення, зазначивши, що Законом України "Про державний бюджет України на 2024 рік" передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 грн, тобто на рівні 2020 року, а тому зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулося. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів", що слугувало підставою для звернення до суду.
Відповідач, у встановлений судом строк, подав відзив на позовну заяву, у якому представник позивача зазначив, що статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX "Про державний бюджет України на 2023 рік" передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 грн., тобто на рівні 2020 року. Отже зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2023 не відбулося.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 05.11.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 05.11.2024 про відкриття провадження у справі доставлено відповідачу через електронний кабінет 05.11.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно з Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402- VIII.
Тернопільським апеляційним судом видано довідку від 19.08.2024 № 03-27/34/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2023.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку суддівської винагороди зазначеної у довідці виданій Тернопільським апеляційним судом від 19.08.2024 № 03-27/34/2024.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
За результатами розгляду вказаної заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.10.2024 № 426 позивачу відмовлено у перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (арк. справи 10).
Причиною вказаної відмови стало те, що Законом України "Про державний бюджет України на 2024 рік" передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 грн, тобто на рівні 2020 року, а тому зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулося, у зв'язку із цим у відповідача відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивача.
Вважаючи таке рішення суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Мотивувальна частина
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
При цьому, статтею 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Частиною 3 статті 142 Закону № 1402-VIII встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина 4 статті 142 Закону № 1402-VIII).
Відтак, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до вимог чинного законодавства. І при цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
За змістом частини 1 статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина 2 статті 4 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону № 1402-VI (в редакції Закону № 1774-VIII) передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб (частина 4 статті 135 Закону № 1402-VI).
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 2 270,00 гривень. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" передбачено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 у розмірі 2 481,00 гривень. В статті 7 Закону України "Про Держаний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено в розмірі 2 684 гривень. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" передбачено, що в 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 становить 3 028,00 гривень.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 за № 966-XIV "Про прожитковий мінімум" (далі - Закон № 966-XIV).
Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону № 966-XIV).
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Приписами статті 4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
В Законі України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", зокрема в статті 7, разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривень, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 гривень.
Аналогічні норми містяться в законах України про Державний бюджет на 2022, 2023 та 2024 роки.
Таким чином, цими нормами фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII.
Натомість, Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", тобто цим законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Відтак, зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, а тому відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди
Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які мають пріоритет стосовно пізніших положень законів України про Державний бюджет України на 2021-2024 роки.
Закони України про Державний бюджет України на 2021-2024 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів", а тому посилання відповідача є безпідставними.
Правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі №140/5481/22, від 24 липня 2023 року в справі №280/9563/21 та від 13.09.2023 у справі №240/44080/21.
Так, Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2023 року у справі №240/44080/21 сформулював такі правові висновки:
- Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів";
- зміна Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.
Отже, зміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено: на 01 січня 2021 року 2270,00 гривень; на 01 січня 2022 року 2481,00 гривень; 01 січня 2023 року 2684,00 гривень; 01 січня 2024 року 3028,00 гривень, - на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена, а саме на прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 гривень згідно з положенням статті 7 Закону № 1082-ІХ, статті 7 Закону № 1928-ІХ, статті 7 Закону №2710-ІХ, не є правомірною.
Зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Таким чином, суд зауважує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII.
Водночас, Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону № 1402-VIII.
Суд також звертає увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену у Рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 (частина 6 пункту 16) про "автоматичне" здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.
При цьому, постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі Порядок № 3-1) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь (далі органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).
Пунктом 1 розділу II Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (пункт 2 розділу II Порядку № 3-1).
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку № 3-1, звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Пунктом 2 розділу III Порядку № 3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Таким чином, приписи Порядку № 3-1 регламентують, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є обставини зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Отже, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.
Аналогічний правий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.10.2022 у справі № 640/10564/21, від 12.09.2023 у справі № 540/7777/21, від 28.11.2023 у справі № 640/16655/21.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023, виходячи з розміру суддівської винагороди зазначеної у довідці виданій Тернопільським апеляційним судом від 19.08.2024 № 03-27/34/2024.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності рішення про відмову позивачу здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду від 19.08.2024 № 03-27/34/2024 з 01.01.2023, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 1403843346 від 24.10.2024. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.10.2024 № 426.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду від 19.08.2024 № 03-27/34/2024 з 01.01.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 03 січня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавський р-н, Полтавська обл., 36000 код ЄДРПОУ: 13967927).
Головуючий суддя Юзьків М.І.