Справа № 496/7585/24
Провадження № 1-кс/496/2665/24
28 листопада 2024 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 (відеоконференція),
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка в режимі відеоконференції клопотання слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великий Дальник, Біляївського району, Одеської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, зі слів маючого на утриманні дитину 2015 року народження, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на посаді старшого навідника відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , старший матрос, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за матеріалами кримінального провадження за № 62024150020000052 від 17.01.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Слідчий СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , при цьому посилається на те, що останній, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на посаді старшого навідника відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший матрос», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, 24.10.2023, приблизно о 20 годині 00 хвилин (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, самовільно залишив місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , а саме місце розташування відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , що дислокувалася за адресою: АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах правового режиму воєнного стану) та ухилявся від проходження військової служби до 26.11.2024, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з обов'язками військової служби, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
За наявних підстав, 27.11.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні на задоволенні клопотання наполягав, посилаючись на обставини викладені у письмовому клопотанні щодо існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні вину визнав повністю, зазначив, що свої інтереси буде захищати самостійно, адвокат не потрібен, проти задоволення клопотання прокурора не заперечував.
Заслухавши пояснення прокурора та підозрюваного, вивчивши клопотання та матеріали, додані до клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст. 5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви», № 48297/99, п.43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Клопотання слідчого СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
На підставі п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину та до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обґрунтованість підозри підтверджена матеріалами, доданими до клопотання, а саме:
- актом службового розслідування відносно ОСОБА_4 ;
- довідкою №1950 про самовільне залишення військової частини;
- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини старшого матроса ОСОБА_4 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 , який вказав, що старший матрос ОСОБА_4 24.10.2023 о 20 годині 00 хвилин був відсутній при вечірній перевірці без поважних причин та місцезнаходження його невідоме;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4
- іншими доказами у їх сукупності.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, які унеможливлюють застосування більш м'якого виду запобіжного заходу, а саме:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, так як санкція, у разі визнання останнього винним та притягнення до кримінальної відповідальності, передбачає позбавлення волі від 5 до 10 років; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інший злочин, в тому числі з метою ухилення від встановленої законом відповідальності, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом невиконання, або неналежного виконання покладених на нього обов'язків як на підозрюваного.
Отже, враховуючи вищевикладене та те, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, перебуваючи на волі зможе переховуватися від слідства і суду, перешкодити кримінальному провадженню, вчинити нове кримінальне правопорушення, тому встановлена наявність ризиків, та все вищевказане свідчить, що відносно підозрюваного, необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом визначення застави, оскільки інші менш суворі заходи не забезпечать виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України та дотримання ним належної поведінки.
Таким чином, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 є цілком обґрунтованими, так як вищевикладене дає достатні підстави для обрання виключного запобіжного заходу.
Обрання інших, менш тяжких запобіжних заходів, таких як особисте зобов'язання, домашній арешт чи застава не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього кримінальним процесуальним законодавством обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, а також вищеперерахованих ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, на виконання вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, яка регламентує, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, у провадженні слід визначити відповідну заставу.
При визначенні її (застави) розміру суд виходить з наступного.
На підставі ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Також, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: 1) обставини кримінального правопорушення; 2) особливий характер справи; 3) майновий стан; 4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; 5) масштаб його фінансових операцій; 6) даних про особу; 7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; 8) «середовище»; 9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; 10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого та прокурора про те, що у контексті обставин цього кримінального правопорушення застава в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна буде забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов'язків та запобігти встановленим ризикам.
Така сума (застави) оцінена враховуючи дані про особу та його поведінку, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, тобто, розмір застави обумовлюється судом тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
Виключних випадків, за яких суд міг би дійти висновку, що застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у цій справі не встановлено.
Таким чином, застосування більш м'яких запобіжних заходів не сприятиме запобіганню ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, тому клопотання слідчого в частині обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід задовольнити.
Що стосується вимоги слідчого щодо обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із утриманням на гауптвахті Південного ТУ ВСП ЗС України, то з урахуванням листа Касаційного кримінального суду Верховного суду від 27.11.2024 року в ухвалах судів про обрання військовослужбовцям запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою рішення про направлення їх на гауптвахту для виконання цього запобіжного заходу не зазначається, оскільки вирішення питання про визначення місця виконання цього запобіжного заходу стосовно військовослужбовця віднесено до компетенції підрозділів Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що виконують завдання з конвоювання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, відповідно до Порядку організації несення служби черговими змінами охорони і конвоювання підрозділів Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та конвоювання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05 липня 2022 року №178
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Встановити строк дії ухвали - 60 днів, а саме: з 28 листопада 2024 року до 26 січня 2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава згідно ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 28.11.2024 р. у справі № 496/7585/24 (провадження № 1-кс/496/2665/24) відносно ОСОБА_4 .
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.
У разі внесення застави, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати на виклики до слідчого, прокурора, здійснюючих досудове розслідування;
- не відлучатися із Одеської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Визначити 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
З урахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження, тому з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку складання повного тексту ухвали суду, яка була виготовлена, 27.12.2024 року.