26 грудня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/19523/24
Провадження № 22-ц/4820/2279/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Палінчака О.М. від 22 жовтня 2024 року.
Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, -
У липні 2024 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів, вказував, що 30.10.2023 року Галицьким районним судом рішення у справі №461/8935/23 позов ОСОБА_1 до ГУНП в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАТ №7941023 від 14.10.2023 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу задоволено, вказану постанову скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито.
Внаслідок незаконного складення відносно нього постанови від 14.10.2023 року та формування протиправного обвинувачення, йому було завдану моральну шкоду, яка полягала в негативних емоціях, тривозі, стресі, а також приниженні гідності і втрати авторитету серед оточуючих.
Скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали розгляд справи про адміністративне правопорушення та притягнення позивача до відповідальності. Доведеним є факт протиправності дій посадових осіб та факт заподіяння цими діями позивачу шкоди.
Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку компенсацію моральної шкоди в розмірі 60000 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.10.2024 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне та необґрунтоване, та задовольнити позов у повному обсязі. Зазначає, що за законом відшкодування моральної шкоди за час перебування під судом має визначатися судом із врахуванням суми доходу, яка є не нижчою, ніж мінімальний розмір заробітної плати. На час розгляду справи у суді першої інстанції, Законом України «Про державний бюджет на 2024 рік» з 01.01.2024 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 8000 грн. Тому відшкодування моральної шкоди має складати 60000 грн.
В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області просить скасувати рішення суду як незаконне та необґрунтоване, та відмовити в задоволенні позову. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30.10.2023 року у справі №461/8935/23 не визнано незаконними дії поліцейського ВП №3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення протоколу про накладення адміністративного стягнення. Факт закриття справи про адміністративне правопорушення не є доказом того, що діями відповідача заподіяно позивачу моральну шкоду.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено, що постановою серії ЕАТ № 7941023 від 14.10.2023 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді 340 грн. штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до вказаної постанови, 14.10.2023 року о 12.31 год. на 321 км дороги М 30 у Летичівському районі Хмельницької області ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_2 не виконав вимоги дорожньої горизонтальної розмітки 1.1, чим порушив п. 8.5.1. Правил дорожнього руху.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30.10.2023 року у справі № 461/8935/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову серії ЕАТ № 7941023 від 14.10.2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді 340 грн. штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з факту незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності та з врахуванням принципів розумності та справедливості визначив розмір компенсації моральної шкоди у 2000 грн.
Доводи апеляційних скарг про помилковість цих висновків суду є необґрунтованими.
Так, частиною 1 статті 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду, визначені ст. 1176 ЦК України.
Так, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Аналогічну норму містить ч.1 ст. 1 Закону № 266/94-ВР - відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
Отже, конструкція частини 1 статті 1176 ЦК України та статей 1, 2 Закону №266/94-ВР свідчить про те, що відшкодування шкоди на підставі зазначеного Закону № 266/94-ВР може мати місце лише у разі незаконного притягнення особи до адміністративної відповідальності у вигляді накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, а тому посилання позивача на наявність підстав для відшкодування моральної шкоди відповідно до вказаних норм законодавства є безпідставним.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 ст. 1176 ЦК - шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).
Отже, в деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
При цьому саме на потерпілого (позивача) покладається обов'язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30.10.2023 року скасовано постанову серії ЕАТ №7941023 від 14.10.2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді 340 грн. штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрито.
Суд виходив з недоведеності факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 122 КУпАП.
Суд першої інстанції правильно врахував усі обставини справи і обґрунтовано виходив з того, що розмір відшкодування завданої моральної шкоди 2000 грн.є співмірним і достатнім, відповідає вимогам розумності і справедливості.
Доводи апеляційних скарг не спростовують цих висновків суду.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 січня 2025 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк