Справа № 136/2038/24
Провадження № 33/801/37/2025
Категорія: 149
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.
Доповідач: Сало Т. Б.
03 січня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його законного представника - його матері ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 08 листопада 2024 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ч. 5 ст. 126 КУпАП,
встановив:
Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 08 листопада 2024 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років з оплатним вилученням транспортного засобу, автомобіля - ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. із зарахуванням його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
У скарзі зазначає, що транспортний засіб, який згідно постанови суду підлягає вилученню, йому не належить. Транспортним засобом за обставин, вказаних у протоколах про адміністративні правопорушення, він не керував, а тому не є суб'єктом адміністративного правопорушення. Йому не було нічого відомо про судове засідання, докази на підтвердження факту його повідомлення про розгляд справи в матеріалах справи відсутні. Постанову за результатами розгляду справи було направлено не за його місцем проживання. Наявні в матеріалах справи супровідні листи і довідки не є належними доказами у справі. Суд формально підійшов до розгляду справи, оскільки жодних доказів на підтвердження його винуватості в матеріалах справи немає. Між ним і поліцейськими, які склали відносно нього протоколи, регулярно відбуваються спровоковані ними сутички. Зі змістом протоколів його не ознайомлювали і для підписання йому протоколи не надавалися. Зазначені в протоколі обставини є вигадкою, тому відео з нагрудної камери поліцейського і не надавалися суду. Поліцейські під'їхали до нього і його компанії, коли автомобіль, яким керував повнолітній ОСОБА_2 стояв у полі.
Також ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що справу розглянуто у його відсутність, про розгляд справи він не повідомлявся. Поштовий конверт з постановою він особисто не отримував, так його було направлено не за місцем його проживання, а було йому передано 29 листопада 2024 року.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 289 КУпАП, в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.
При вирішенні питання про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, апеляційний суд виходить з того, що постанову Липовецьким районним судом Вінницької області винесено 08 листопада 2024 року у відсутність ОСОБА_1 та згідно супровідного листа від 14 листопада 2024 року направлено на адресу: АДРЕСА_1 (а.с.28).
Докази на підтвердження дати отримання копії постанови ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.
Матеріалами справи встановлено, що адресою місця проживання ОСОБА_1 є с. Косаківка, а не с. Кобильня.
Суд, за наявності відомостей про іншу адресу місця проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , направив копію постанови в с. Кибильня.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано засобами поштового зв'язку 07 грудня 2024 року.
Оскільки ОСОБА_1 не був присутнім під час прийняття оскаржуваної постанови та про розгляд справи не повідомлявся, беручи до уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що він отримував копію оскаржуваної постанови, з метою забезпечення конституційного права особи на оскарження судового рішення, про яке стверджується в рішеннях Європейського суду з прав людини, апеляційний суд прийшов до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови Липовецького районного суду Вінницької області від 08 листопада 2024 року пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши ОСОБА_1 та його законного представника, які підтримали апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є забезпечення обвинуваченому права на захист.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вказаних приписів судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови дотримано не в повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи, адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 надійшов на розгляд суду першої інстанції 01 листопада 2024 року.
Постанову судом першої інстанції винесено 08 листопада 2024 року у відсутність ОСОБА_1 ..
Докази того, що ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи в матеріалах справи відсутні, і такий факт не визнається останнім в апеляційній скарзі.
За змістом ч. 1 ст. 277-2 КУпАП, суд повідомляє особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, повісткою, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Пунктом третім частини першої статті 278 КУпАП визначено, що суд при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Тобто особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про дату, час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав: на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист, тощо.
Крім того, варто зазначити, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності є неповнолітньою особою, тобто особливим суб'єктом адміністративного правопорушення.
Суд першої інстанції, в порушення вказаних вище вимог, не здійснив заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, чим порушив його права, визначені ст. 268 КУпАП.
Із вказаного можна зробити висновок, що суд першої інстанції виявив надмірний формалізм під час судового розгляду, обмеживши право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на доступ до суду.
Вказане процесуальне порушення є суттєвим та таким, що перешкоджало суду постановити законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції на підставі п.3 ч.8 ст.294 КУпАП підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №650423, складеного інспектором СРПП ВП №4 Вінницького РУП капітаном поліції Рузіним О.П., 25 жовтня 2024 року о 21 год. 40 хв. на автомобільній дорозі с. Кобильня - с. Пеньківка водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , в якому не горіли лампи задніх габаритних ліхтарів. Вказаним діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.31.1, 31.6 б Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП (а.с.19).
У пункті 31.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - Правила дорожнього руху) зазначено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
У п.п. б) п. 31.6 Правил дорожнього руху зазначено, що забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.
Диспозиція частини першої статті 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №650424, складеного інспектором СРПП ВП №4 Вінницького РУП капітаном поліції Рузіним О.П., 25 жовтня 2024 року о 21 год. 40 хв. на автомобільній дорозі с. Кобильня - с. Пеньківка водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав реєстраційних документів та полісу обов'язкового страхування. Вказаним діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1 ґ Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с.9).
У п.п. ґ) п.2.1 Правил дорожнього руху зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Частиною першою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №312497, складеного інспектором СРПП ВП №4 Вінницького РУП старшим лейтенантом поліції Пустовітом А.В., 25 жовтня 2024 року о 21 год. 40 хв., знаходячись на автомобільній дорозі с. Кобильня - с. Пеньківка, водій ОСОБА_1 здійснював рух на транспортному засобі ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування транспортним засобом. Дане правопорушення вчинене повторно протягом року - 27 вересня 2024 року, постанова ААД 650387. Вказаним діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП (а.с.2).
Частиною п'ятою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті:
- керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (частина друга);
- керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (частина третя);
- керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (частина четверта).
Згідно довідки відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 30 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 згідно бази даних ІП «Адмінпрактика», ІП «ГСЦ Посвідчення водія ІКС ІПНП України протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП від 27 вересня 2024 року, протокол серії ААД №650386, Липовецьким районним судом Вінницької області у справі №136/1857/24. 14 жовтня 2024 року накладено стягнення у виді штрафу 3 400 грн (а.с.13).
Адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 126 та ч. 5 ст. 126 КУпАП судом першої інстанції було об'єднано в одне провадження.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За змістом ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови доведеності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, на підставі належних та допустимих доказів.
Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб'єкта правопорушення до адміністративної відповідальності.
Об'єктивна сторона усіх трьох правопорушень, які ставляться в провину ОСОБА_1 , полягає у керуванні транспортним засобом.
Жодного доказу, який б підтверджував факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, вказаних в протоколах, в матеріалах справи немає і такий факт категорично заперечується останнім в апеляційній скарзі.
Відеозаписи, на які є посилання у протоколах про адміністративні правопорушення, як додатки до вказаних протоколів, до матеріалів справи не додані.
Листом Вінницького апеляційного суду від 18 грудня 2024 року було витребувано у відділу поліції №4 УП ГУНП у Вінницькій області відеозаписи з нагрудних камер поліцейських. У листі зазначено, що інформацію слід надати у строк до 31 грудня 2024 року.
Вказаний лист було отримано відділом поліції на електронну пошту 18 грудня 2024 року та засобами поштового зв'язку 20 грудня 2024 року, однак, такі відеозаписи на адресу апеляційного суду не надходили.
У протоколах про адміністративні правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився, не додані такі пояснення і окремо до протоколів про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі взагалі заперечує факт складання у його присутності протоколів.
Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних та допустимих доказів.
Самий лише протокол про адміністративне правопорушення, який не підписувався особою, відносно якої він складений, за відсутності в матеріалах справи інших доказів, не може бути беззаперечним доказом на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Крім того, варто зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №650423 містить виправлення в частині кваліфікації дій особи - «ч. 1 ст. 121 КУпАП», що суперечить п. 7 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджено наказом МВС України від 06.11.2105 №1376, відповідно до якої не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, відтак, вказаний протокол не може бути належним доказом у даній справі.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно вимог ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не було з'ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, а тому суд дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченої особи, а в матеріалах справи відсутні достатні та допустимі докази, які б переконливо свідчили, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ч. 5 ст. 126 КУпАП, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нової про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Керуючись ст. 247, 294 КУпАП,
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Липовецького районного суду Вінницької області від 08 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 08 листопада 2024 року скасувати, прийняти нову.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Б. Сало