печерський районний суд міста києва
Справа № 757/10968/24-а
пр. 2-а-134/24
16 жовтня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Остапчук Т.В.,
з участю секретаря судового засідання Гаманюк О.С,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1476766 від 19.02.2024р,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1476766 від 19.02.2024р, винесену інспектором Департаменту патрульної поліції Гаврилюком І.В. та закрити справу про адміністративне правопорушення, а також стягнути судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19.02.2024 року інспектором Департаменту патрульної поліції Гаврилюком І.В. відносно мене винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1476766. Вказаною постановою мене визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП ( позові помилково зазначено ч.2 ст. 126 КУпАП) у зв'язку із тим, що 19.02.2024 о 16:06:30 в м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 8 під час руху ТЗ користувався засобом зв'язку, а саме спілкувався по мобільному телефону, чим порушив п.2.9.д.ПДР.
Позивач вважає, що постанову про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною, а дії співробітника патрульної поліції Гаврилюка І.В. такими, що суперечать чинному законодавству України з таких підстав. Я зазначив, що правила ПДР не порушував, та попросив ознайомити мене з будь-якими наявними даними, на основі яких встановлено факт даного правопорушення. Але Гаврилюк І.В. пояснив що він особисто бачив правопорушення, та виніс відносно мене постанову серії ЕНА № 1476766. Верховний Суд у своїй постанові по справі № 489/4827/16-а (провадження К/9901/33507/18) зід 15 квітня 2020 року звернув увагу на те, що свідчення позивача, який діяв як службова особа інспектор патрульної поліції, не можуть вважатися об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху. Під час розгляду справи мною було запропоновано інспектору надати доказ, що може підтвердити відсутність правопорушення, а саме телефон де 19.02.2024 відсутні будь які вхідні та вихідні дзвінки, однак інспектор Гаврилюк І.В. таку пропозицію проігнорував. За таких обставин вважаю, що дії співробітника Департаменту патрульної поліції Гаврилюка І.В., при винесенні постанови ЕНА № 1476766 від 19.02.2024 є неправомірними, а постанова серії ЕНА № 1476766 від 19.02.2024 року є не незаконною, в зв'язку з чим вона підлягає скасуванню. Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 08 березня 2024 року головуючим суддею визначено Остапчук Т.В Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі. 14 жовтня 2024 року від представника відповідача. надійшов відзив на позовну заяву в якому вона проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що Згідно Постанови, винесеної поліцейським 19.02.2024 р. о 16 год. 06 хв., Позивач в м. Києві, по вул. Генерала Алмазова, 8, керуючи транспортним засобом TESLA MODEL S номерний знак НОМЕР_1 (надалі-ТЗ) користувався засобами зв'язку тримаючи їх у руках, чим порушив п. 2.9 (д) правил дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі - ПДР), та скоїв адміністративне правопорушення, за яке частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Внаслідок чого Позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп. Відповідно до пункту 1.1. ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно п. 2.9.д ПДР під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання). Частиною другою статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за порушення правил користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання) у вигляді накладення штрафу в розмірі в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Важливо зазначити, що Інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція) та до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", таким чином факт вчинення та розсгляд справи здійснювався на нагрудну камеру Відповідно до п.1 частини 3 розділу 8 Інструкції строк зберігання відеозаписів з портативних відеореєстраторів становить 30 діб. Оскільки датою правопорушення є 19.02.2024р., то останнім днем зберігання відповідного відеозапису є 19.03.2024р. У зв'язку з тим, що пройшло вже більше півроку, у Відповідача наразі відсутній відеозапис. Відповідно до статті 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 p., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Статтею 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Виходячи з вищенаведеного Відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відреагував на адміністративне правопорушення, встановив причини та умови що сприяли вчиненню даного порушення у відповідності до ст. 245 КУпАП, виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду, що передбачені ст. 278 КУпАП. Факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений Поліцейським під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Та відповідно до норм чинного законодавства вмотивовано виніс постанову серії ЕНА № 1476766 від 19.02.2024 р. На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч.4 ст.229 КАС України). З'ясувавши доводи та аргументи позивача, відповідача, викладені в позовній заяві та відзиві на неї, обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків. Судом встановлено, що ОСОБА_1 19.02.2024 було зупинено співробітником поліції Гаврилюком І.В., котрий повідомив, що я ніби то спілкувався по мобільному телефону, чим порушив п.2.9.д.ПДР про що було складно постанову та притягнено останнього до адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, не погоджується із винесенням постанови у зв'язку з тим, що вона є незаконною, вважає, що справу про адміністративне правопорушення необхідно закрити у зв'язку із відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП. Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями п.8 ч.1 ст.23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, також повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).
Проте, в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на жоден із доказів, які передбачені ст.251 КУпАП, в тому числі на технічний засіб, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Разом з тим, дослідивши складену постанову ЕНА №1476766 від 19.02.2024 року та матеріали справи, суд не знайшов підтверджень вини позивача, а саме: в матеріалах справи відсутні пояснення свідків щодо порушення позивачем ПДР, відсутня також фото чи відео фіксація, які б підтвердили факт користування позивачем під час руху транспортного засобу технічними засобами зв'язку, крім викладених інспектором обставин. Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, при її винесені не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок працівників поліції про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. Таким чином, суд вважає, що винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КпАП України. П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Докази того, що позивачем скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, в матеріалах справи відсутні. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду належних доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав. Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України. Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1476766 від 19.02.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень підлягає скасуванню. Враховуючи наведе вище, позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1476766 від 19.02.2024р підлягає задоволенню. Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає відшкодуванню сплачений позивачем при подачі даного позову до суду судовий збір в розмірі 605,60 грн. Керуючись ст.ст. 122 ч.2, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1476766 від 19.02.2024р - задовольнити. Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1476766 від 19.02.2024р про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень - скасувати. Стягнути на користь ОСОБА_2 , за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн. Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду. позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1
відповідач: Департамент патрульна поліція: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3
Суддя Т.В.Остапчук