печерський районний суд міста києва
Справа № 757/32199/24-ц
пр. 2-7190/24
03 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Остапчук Т.В., при секретарі - Медведєвій М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 18312,01 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . Житловий будинок АДРЕСА_2 є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Києва, відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва». Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 року № 509 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві адміністрації» передбачено здійснення перезакріплення об'єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», «Печерська брама», «Хрещатик» та «Печерськжитло» на баланс Комунального підприємства Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва». Відповідач користується комунальними послугами, отримує в повному обсязі послуги з утримання будинку та прибудинкової території які надає балансоутримович будинку, а саме КП «Керуюча компанія», проте позивач відмовляється сплачувати за отримані комунальні послуги за період 01.08.2020 по 01.06.2024, внаслідок чого має заборгованість 18 312,01 грн., що і послугувало підставою для звернення до суду. Ухвалою судді Остапчук Т.В. від 11.09.2024 р. справу прийнято до свого провадження та відкрито спрощене провадження з розгляду справи, призначено дату судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін. Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про проведення розгляду справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити та проти заочного розгляду справи не заперечував. Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином, представник позивача подав до суду заяву що відповідач визнає позовні вимоги. Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача та пояснень третіх осіб, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та задоволення позовних вимог. Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства. Як встановлено в судовому засіданні, відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . Житловий будинок АДРЕСА_2 є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Києва, відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва». Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 року № 509 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві адміністрації» передбачено здійснення перезакріплення об'єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», «Печерська брама», «Хрещатик» та «Печерськжитло» на баланс Комунального підприємства Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва». Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Відповідач є власником квартири АДРЕСА_3 . Відповідач користується комунальними послугами, отримує в повному обсязі послуги з утримання будинку та прибудинкової території які надає балансоутримович будинку, а саме КП «Керуюча компанія». Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 360 Цивільного кодексу України, співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном. Відповідно до ст.66 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги (водопостачання,газ, електрична, теплова енергія ті інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами (ст.67 ЖК України). Статтею 179 ЖК України передбачено, що користування будинками (квартирами) приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно до п. 17, 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992р. №572, власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до п.1 ст. 9 ЗУ « Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з оформленим Актом - претензією, про не якісне надання послуг в КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» боржники не зверталися. Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992р. № 572 наймачі, власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідачу кожного місяця надаються платіжні квитанції на сплату нарахувань за послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Даними квитанціями боржник щомісяця повідомляється про наявність заборгованості за спожиті послуги, що також є претензіями про стан боргу та необхідність його сплати. Входячи з розрахунку заборгованості за надані експлуатаційні послуги, станом на 01.06.2024 заборгованість Відповідача за період з 01.08.2020 по 01.06.2024 складає: 18312 грн. 01 коп. Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування. Відповідач визнав позовні вимоги. На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Таким чином, якщо відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви, а інша половина судового збору покладається на відповідача. На підставі викладеного, оскільки до початку розгляду справи по суті від відповідача надійшла заява про визнання позову, при подачі позову до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн, а суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, необхідно дійти висновку про наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову та стягнення з відповідача на користь позивача інших 50 відсотків судового збору. Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення. Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. ст. 10, 64, 66, 67, 179, 191 ЖК України, ст.ст. 10,11,76, 81, 263,264,265 ЦПК України, суд, -
Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» заборгованість за спожиті послуги у сумі 18 312,01 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» судовий збір розмірі 1514 грн. Повернути Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, у сумі 1514 грн, сплачений згідно з квитанцією до платіжної інструкції № 322673 від 16.07.2024 Позивач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», код ЄДРПОУ 35692211, м. Київ, пров. Мар'яненка, 7. Відповідач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії рішення.
Суддя Т.В.Остапчук