Справа №:755/8600/24
Провадження №: 2-а/755/3/25
"03" січня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції м. Києва, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -
20 травня 2024 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції м. Києва, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 14 травня 2024 року близько 08:20 год, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Suzuki New SX4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась по вул. Нижній Вал, дотримуючись Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), а також безпечності руху, маючи намір повернути ліворуч завчасно зайняла відповідне крайнє положення проїзної частини та повернула на дозволений сигнал сфітлофору. В подальшому позивачка на вимогу патрульної поліції здійснила зупинку біля краю дороги. Підійшовши до автомобіля капрал поліції Панченко Є. О. повідомив позивачку, що вона є винною у порушенні вимог пункту 8.7.3 ПДР, оскільки за його словами позивачка проїхала на червоний сигнал світлофору, у зв?язку із чим було ухвалено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП, серії ЕНА № 2142128 від 14 травня 2024 року.
ОСОБА_1 вважає, що в її діях складу адміністративного правопорушення немає, оскільки вона їхала на миготливий жовтий сигнал сфітлофора, а доказів того, що було нею порушено пункт 8.7.3 ПДР працівник поліції не надав.
Відповідно до позовних вимог ОСОБА_1 просила визнати протиправною та скасувати постанову, складену поліцейським 1 взводу 4 роти 3 батальйону й полку Управління патрульної поліції в м. Києві капралом поліції Панченком Є. О., про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил дорожнього руху серії ЕНА № 2142128 від 14 травня 2024 року та закрити провадження у ній; судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
25 червня 2024 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від Департаменту патрульної поліції, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відзив мотивує тим, що твердження позивачки є необґрунтовані, хибні та такі, що не підлягають задоволенню, оскільки у пункті 8.7.3.е ПДР встановлено, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі світлофора забороняє рух. Крім того, відповідно до пункту 8.7.3. ґ ПДР жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів, а отже проїзд на жовтий сигнал сфітлофора також тягне за собою відповідальність за частиною другою статті 122 КУпАП. Вказує, що інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 та до статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», таким чином зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення, а також фіксація номерного знаку.
Відповідно до ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що 14 травня 2024 року, поліцейським 1 взводу 4 роти 3 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в м. Києві капралом поліції Панченком Є. О. винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 2142128 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови, 14 травня 2024 року о 08:15 год на вул. Нижній Вал в м. Києві, водій керуючи транспортним засобом проїхав перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора, чим порушив пункт 8.7.3.е ПДР.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність водіїв, зокрема, за порушення правил проїзду перехресть на заборонений сигнал світлофора.
Пунктом 8.7.3 "е" ПДР передбачено, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух.
Пунктом 16.8 ПДР передбачено, що водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.69, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний на підставі досліджених доказів з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши відеозапис події, суд дійшов висновку, що відповідачем не зібрано та не надано суду належних допустимих і достовірних доказів на підтвердження події правопорушень ОСОБА_1 в частині вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, яке полягали у порушенні вимог п.п. 8.7.3 "е" Правил дорожнього руху, тобто проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору, оскільки з відеозапису події не можливо встановити який саме транспортний засіб проїхав перехрестя.
На підставі оцінки наданих позивачем доказів у їх сукупності судом встановлено, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення позивачем вказаного правопорушення, у матеріалах справи такі підтвердження відсутні, сама лише постанова про притягнення до відповідальності а також доданий до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери поліцейського не дають підстав стверджувати про допущення позивачем порушень п.п. 8.7.3 "е" Правил дорожнього руху за викладених у ній обставин.
В силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та винуватість особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, внаслідок допущення ним порушення п.п. 8.7.3 "ґ", Правил дорожнього руху, є недоведеним.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
При цьому адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП). Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупність, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 14.05.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню.
Статтею 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.
В даному випадку судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача по прийняттю певного рішення, тобто саме в аспекті протиправності чи правомірності дій відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд першої інстанції повинен був розглядати справу.
З огляду на наведені вище норми законодавства, Суд зазначає, що повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні в частині позовних вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі ст. 139 КАС України, суд присуджує стягнути з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигувань суб'єкта владних повноважень судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 605 грн. 60 коп.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 7, 222, 251, 252, 256, 268, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 2, 4, 5, 6, 7, 211, 217, 241, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції м. Києва, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕНА №2142128 від 14 травня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором Панченко Є. О. за ч. 2 ст. 122 КУПАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигувань суб'єкта владних повноважень судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 605 грн. 60 коп.
Відповідно до ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення складено 03.01.2025 року.