707/3718/24
2/707/229/25
про залишення позовної заяви без руху
03 січня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського районного суду Черкаської області Волкова Н.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Черкаської області про визначення місця проживання з батьком та встановлення факту самостійного виховання й утримання дитини,
Представник позивача адвокат Гаврилов Д.О. звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до відповідача, в якому просить визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 та встановити факт, що батько ОСОБА_1 , самостійно виховує та утримує свою неповнолітню доньку до 18 років, без участі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє її відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а також підсудність даної справи суду, до якого вона подана.
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ч. 5 ст. 177 ЦПК України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч.1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько дитини, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Також у постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №200/952/18 (провадження №61-14859св19) вказано, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов'язково враховує стан здоров'я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Однак, в порушення вказаних норм закону позивачем не додано до позовної заяви висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини, а також посилання на інші документи, необхідні для вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866 передбачено, що для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт.
У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Нормою ст. 141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Так, стаття 159 СК України встановлює право батьків на визначення місця проживання дитини.
Згідно з положеннями ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, зазначене питання вирішується судом або органом опіки та піклування, в разі якщо між сторонами існує спір.
Однак, ОСОБА_1 не викладено обставин та відсутнє обґрунтування того, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини.
Позивач не вказує, чи звертався він або відповідачка до органу опіки та піклування з питань визначення місця проживання дитини, які заходи органом опіки та піклування вживались, також в позовній заяві не зазначив в чому спірність правовідносин, що склалися між сторонами щодо визначення місця проживання їх малолітньої дитини, чим це підтверджується і чому не може бути вирішено сторонами у безспірному порядку.
Отже, позивачу необхідно викласти обставини та зазначити докази, які підтверджують незгоду відповідачки на визначення місця проживання дитини з батьком, наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини.
Крім того, позивач у прохальній частині позовної заяви в тому числі просить суд: окрім визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_2 разом з ним, також просить встановити факт перебування дитини на самостійному виховані та утриманні батька.
Суд звертає увагу, що ЦПК України передбачено встановлення фактів, що мають юридичне значення. Зокрема, за змістом ч.1 ст.318 ЦПК України, у заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.
Вимога про зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту є обов'язковою, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки, так як встановлення юридичного факту має відбуватися лише з метою захисту чи визнання конкретного права заявника. Від мети встановлення юридичного факту також залежить коло заінтересованих (третіх) осіб, які мають брати участь у справі.
Отже, позивачу необхідно зазначити мету встановлення юридичного факту.
Встановлення факту судом можливе, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення. Разом з тим, підтвердженням того факту, що дитина знаходиться на утриманні одного з батьків або опікуна, є довідка, видана органом місцевого самоврядування за місцем проживання заявника.
Порядок замовлення такої послуги та отримання запитуваної довідки врегульовано і у Єдиному державному порталі електронних послуг "Дія" функціонування якого визначається Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Питання Єдиного державного веб-порталу електронних послуг та Єдиного державного порталу адміністративних послуг» від 4 грудня 2019 року №1137, доступ до якого є загальним та відкритим.
Слід зазначити, що причин неможливості одержання довідки про перебування дитини на утриманні батька в органі місцевого самоврядування в позовній заяві не зазначено.
Позивач в позовній заяві до відповідача, просить задовільнити дві вимоги, а саме: визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 та встановити факт, що батько ОСОБА_1 , самостійно виховує та утримує свою неповнолітню доньку до 18 років, без участі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Проте під час дослідження цивільної справи, оплата судового збору відповідно до квитанції №9364-5510-6229-6255 АТ КБ ПриватБанк здійснилася в розмірі 1 211,20 грн, що суперечить вимогам ч. 3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір», яка зазначає, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що несплачена сума судового збору складає 1 211,40 грн., реквізити для оплати судового збору (Рахунок - UA158999980313141206000023477, Отримувач - ГУК у Черк.обл./Черкаськ.р-н/22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37930566, Банк отримувач - Казначейство України(ел. адм. подат.), Код класифікації доходів бюджету - 22030101 Найменування ККДБ -Судовий збір, Державна судова адміністрація України, 050).
ОСОБА_1 в позовній заяві вказав, що має постійне місце роботи, є військовослужбовцем ЗСУ та підтримує стабільний дохід, що надає йому можливість для матеріального забезпечення та належного виховання дитини.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Отже встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_3 позивачем безпосередньо стосується реалізації ним права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Тому до участі у справі про встановлення цього факту в порядку позовного провадження окрім органу опіки та піклування має бути обов'язково залучений територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
З огляду на вищезазначене, суд вважає що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Черкаської області про визначення місця проживання з батьком та встановлення факту самостійного виховання й утримання дитини, підлягає до залишення без руху з наданням строку для усунення недоліків, викладених у позовній заяві шляхом подачі до суду належним чином оформленої позовної заяви з додатками, відповідно до положень ст. 175,177 ЦПК України.
Керуючись ст.175,177,185 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Черкаської області, про визначення місця проживання з батьком та встановлення факту самостійного виховання й утримання дитини- залишити без руху.
Запропонувати позивачу в строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху привести позовну заяву у відповідність з вимогами статей 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, шляхом усунення вищевказаних недоліків.
Роз'яснити, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає зазначені вище вимоги, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя: Н. С. Волкова