Справа № 635/433/24
Провадження № 3/635/629/2024
25 грудня 2024 року смт Покотилівка Харківський район Харківська область
Суддя Харківського районного суду Харківської області Даниленко Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
До Харківського районного суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 013014 від 01.01.2024 ОСОБА_1 01.01.2024 о 15 год 56 хв, керував автомобілем марки DAEWOO SENS реєстраційний номер НОМЕР_1 , за адресою: Харківська область, Харківський район, смт Покотилівка, вул. Незалежності, 25, з ознаками алкогольного сп'яніння: а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння очей та шкіряного покрову. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 проти протоколу про адміністративне правопорушення заперечував, зазначивши, що транспортним засобом він не керував, протокол не підписував, просив закрити справу за відсутності складу правопорушення.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, зазначає про таке.
Відповідно ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтями 251, 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також в передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Тобто, факт керування транспортним засобом є безумовною та обов'язковою складовою частиною зазначеного правопорушення.
Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20 лютого 19 року ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Разом з тим матеріали справи не містять доказів на підтвердження керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Так, при дослідженні у судовому засіданні відеозапису подій 01.01.2024 за участю ОСОБА_1 вбачається, що факт керування ОСОБА_1 зазначеним в протоколі про адміністративне правопорушення транспортним засобом на даному відеозапису відсутній, тобто доказів того, що саме він знаходився за кермом автомобіля та був зупинений працівниками поліції в матеріалах справи не міститься. На відеозаписі зафіксована розмова поліцейських з невстановленою особою у салоні службового автомобіля, з якого неможливо встановити особу, з якою велася ця розмова, та стосовно якого приводу,.
Отже працівниками поліції не зафіксовано факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , що є обов'язковою умовою відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Стаття 62 Конституції України закріплює принцип судочинства - презумпцію невинуватості, відповідно до якого особа, яка притягується до відповідальності може бути визнана винною і покараною лише за умови, якщо її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена рішенням суду. Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування на особу, яка притягується до відповідальності. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.
Відповідно до принципу "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ у справі "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" зміст постанови судді у справах про адміністративні правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП, а саме в них, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви прийняття або відхилення доказів.
Згідно пункту 4 рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті1,3, частина друга статті19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Карелін проти Росії" (20 вересня 2016 року, заява N 926/08) зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має право самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 1 п. 3 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП виносить постанову про закриття справи.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому провадження по справі необхідно закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Т.П.Даниленко