Справа № 569/19797/21
1-кс/569/158/25
про відмову у задоволенні заяви про відвід слідчого судді
03 січня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне заяву захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про відвід слідчого судді ОСОБА_6 по клопотанню слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_7 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ?
В провадженні слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_6 перебуває клопотання слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_7 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
03 січня 2025року захисником підозрюваного ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_4 було подано заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_6 . В обґрунтування своєї заяви вказує, що у підозрюваного ОСОБА_5 наявне стійке внутрішнє переконання у наявності обставин, що виключають участь слідчого судді ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні, а саме, особистої зацікавленості (заінтересованості) у результатах судових розглядів, його небезсторонності та упередженості, наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 свою заяву підтримала, з підстав, викладених у ній та просила суд її задоволити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданнізаперечив проти задоволення заяви захисника підозрюваного про відвід слідчого судді ОСОБА_6 , вважає, що дана заява є безпідставною та необґрунтованою, просив відмовити в її задоволенні.
Слідчий суддя ОСОБА_6 при розгляді заяви про відвід присутнім не був та свої пояснення не надавав.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши зазначені доводи заяви та причини для відводу слідчого судді ОСОБА_6 , суд не вбачає підстав для його задоволення, так як останній не вмотивований, безпідставний, необґрунтований, відсутні аргументи та докази, які підтверджують наявність підстав для відводу, виходячи з наступного.
Так, згідно ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід, а згідно з ч. 2 цієї ж статті за цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
В силу ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.
Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні викладені у ст. 75 КПК України і їх перелік є вичерпним.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини у відповідній частині передбачає: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…».
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Аналізуючи доводи, на які посилається захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 , як на підставу для відводу слідчого судді, суд дійшов висновку, що вони є необґрунтованими та такими, що фактично зводяться до незгоди сторони провадження з процесуальними рішеннями судді, та можуть свідчити про зловживання правом на відвід із метою затягування розгляду клопотання.
Суд наголошує на тому, що об'єктивна неупередженість перебуває поза межами особистої поведінки судді та означає відсутність підтверджених фактів, що можуть спричинити сумнів у неупередженості судді. Прояв внутрішнього переконання при розгляді інших питань, що передують відводу судді, не можуть вважатися упередженістю в цілях такого відводу. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Також, варто зауважити, що прийняття суддею процесуальних рішень по даному кримінальному провадженню не може розцінюватися як обставини, що створюють сумніви з приводу неупередженості судді, оскільки оцінка таким рішенням та діям повинна надаватися судом вищої інстанції.
Необґрунтовані задоволення відводів чи самовідводів у кримінальному провадженні є неприпустимим, оскільки може свідчити про ухилення від розгляду справи, що є порушенням правил суддівської етики, а також підриває авторитет суду та судової влади в цілому. Крім того, необґрунтовані заяви про відвід судді можуть розцінюватися як тиск на суд і зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження (ч. 4 ст. 81 КПК України).
Проаналізувавши зміст заяви захисника підозрюваного та оцінивши його за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що викладені нею обставини будь-якими належними, допустимими та об'єктивними доказами не підтверджені, є надуманими та не узгоджуються із вимогами ст. 75 КПК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про відвід слідчого судді ОСОБА_6 .
Відповідно ст.ст. 81, 82 КПК України, питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою судді.
Керуючись ст.ст. 75, 80, 81, 82, 369-372 КПК України, суд -
В задоволенні заяви захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про відвід слідчого судді ОСОБА_6 по клопотанню слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_7 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського міського суду
Рівненської області ОСОБА_8