Справа № 369/19202/24
Провадження № 2/369/8749/24
(про передачу справи за підсудністю)
27.11.2024 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Козак І. А., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану цивільну справу передано для розгляду судді Козак І. А.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про необхідність передачі позовної заяви за підсудністю з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Однією із умов реалізації права особи на пред'явлення позовної заяви є дотримання вимог підсудності.
Відповідно норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК).
Згідно з ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Водночас, суд наголошує, що терміни «місце проживання (перебування, знаходження)» чинне законодавство пов'язує саме з зареєстрованим у встановленому Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» порядку проживанням особи, а не за її фактичним перебуванням.
Звертаючись із вищевказаним позовом до суду, позивачем вказано його зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до тексту позовної заяви, фактичне місце проживання разом з малолітньою донькою ОСОБА_3 , 2016 року народження за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 929417 від 27 листопада 2024 року, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак доказу, в якому б зазначався факт того, що дитина проживає разом із ним, до позовної заяви не надано.
Юридичний аналіз правових позицій Верховного Суду передбачає достатнім для доведення факту проживання дитини з матір'ю/батьком подання стороною у справі одного з таких доказів, як, наприклад, витяг з реєстру територіальної громади про місце реєстрації, довідка, видана органом місцевого самоврядування через центр надання адміністративних послуг за місцем проживання, витяг про місце проживання у порталі «Дія», акт обстеження факту проживання, складеним посадовою особою органу місцевого самоврядування та сусідами, довідка (інформаційна картка) про склад сім'ї та інше.
Отже, у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують місце проживання дитини подружжя разом з позивачем на території Києво-Святошинського районного суду Київської області, як і доказів того, що позивач не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання чи перебування відповідача. Відсутні також докази домовленості подружжя (письмова угода тощо) про можливість розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Підстав, які б згідно ст. 28 ЦПК України дозволили позивачу обирати підсудність в Києво-Святошинському районі Київської області з урахуванням спору, який виник у сторін, суд не вбачає.
За таких обставин, підстав для застосування правил ч. 2 ст. 28 ЦПК України в даному випадку не встановлено, відтак справа підлягає розгляду за зареєстрованим місцем перебування відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
У позовній заяві позивачем зазначено, що малолітній син ОСОБА_4 , 2020 року народження, проживає разом із матір'ю (відповідачем у справі) ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до відмітки у паспорті відповідача ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 виданий Облонським РВ ГУДМС України в місті Києві від 17.12.2015 року, копію якого долучено до матеріалів позовної заяви, остання має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 929409 від 27 листопада 2024 року, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що відповідно адміністративно територіального поділу не відноситься до Києво-Святошинського районного суду Київської області, а є територією Оболонського району та перебуває під юрисдикцією Оболонського районного суду міста Києва.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення апеляційним судом з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним направити за підсудністю цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу до Оболонського районного суду міста Києва (адреса: 04212, місто Київ, вулиця Лук'яненка Левка, будинок, 2Є).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 32, 187 ЦПК України, суддя, -
Матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - направити за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Оболонського районного суду міста Києва (адреса: 04212, місто Київ, вулиця Лук'яненка Левка, будинок, 2Є).
Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І. А. Козак