справа № 361/12212/24
провадження № 2/361/6274/24
02.01.2025
02 січня 2025 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Дутчак І.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 через систему “Електронний суд» звернулася до суду з позовом, у якому просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , який зареєстрований 26 квітня 2018 року Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, актовий запис № 535.
10 грудня 2024 року ухвалою суду дану позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, та надано позивачу строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків цієї позовної заяви, зокрема, необхідністю подати до суду докази на підтвердження надсилання позовної заяви та документів, що додаються до неї, відповідачу у справі ОСОБА_2
18 грудня 2024 року копія зазначеної ухвали суду доставлена позивачу ОСОБА_1 до її електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
23 грудня 2024 року позивач ОСОБА_1 через систему “Електронний суд» подала до суду заяву, у якій посилалася на те, що з метою виконання ухвали суду від 10 грудня 2024 року та забезпечення належного розгляду справи, надає додатковий доказ надсилання позовної заяви про розірвання шлюбу відповідачу, на підтвердження чого нею до заяви додано скріншот переписки в месенджері Telegram, шо, на її думку, підтверджує те, що 07 грудня 2024 року вона надіслала відповідачу ОСОБА_2 повідомлення з текстом заяви про розірвання шлюбу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень ст. 43 цього Кодексу.
За змістом п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ч. 5 ст. 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
За змістом п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що нормами чинного процесуального законодавства передбачено, що у разі відсутності у відповідача електронного кабінету, позивач направляє йому позовну заяву з додатками у паперовій формі листом з описом вкладення та надає суду докази такого направлення, що є належним способом забезпечення права учасника справи на належний судовий розгляд справи.
Разом з тим, законодавством також передбачено, що у разі наявності у відповідача електронного кабінету, позивач зазначає про це у своїй позовній заяві, та на підтвердження направлення такому відповідачу позовної заяви з додатками, надає суду довідку про отримання відповідачем позовної заяви з додатками в електронному кабінеті, що передбачено технічними можливостями Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
Всупереч зазначеним вище нормам, позивач ОСОБА_1 відомостей про наявність у відповідача ОСОБА_2 електронного кабінету у позовній заяві не зазначила, доказів на підтвердження направлення відповідачу позовної заяви з додатками засобами поштового зв'язку, не надала, повідомлення в месенджері Telegram з текстом заяви про розірвання шлюбу не є підтвердженням направлення позовної заяви з додатками відповідачу в розумінні вимог процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях від 28 жовтня 1998 року у справі “Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі» зазначив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав на те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі “Пономарьов проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях. Відтак у кожному випадку заявник при зверненні до суду зобов'язаний дотримуватися норм процесуального законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Позивач ОСОБА_1 у встановлений їй судом строк недоліків поданої нею до суду вказаної вище позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 10 грудня 2024 року, не усунула.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі суду від 10 грудня 2024 року, позивач ОСОБА_1 у визначений судом строк не усунула, подану нею до суду позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.
У ч. 7 ст. 185 ЦПК України передбачено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 43, 175, 177, 185, 259, 260 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу вважати неподаною та повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Дутчак І. М.