Справа 359/14090/24
Провадження 2-з/359/124/2024
31 грудня 2024 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Чирка С.С., розглянувши заяву представника заявника Бернхарда Карла Шлютвальда - адвоката Доценка Олександра Вікторовича про забезпечення позову
В грудні 2024 року адвокат Доценко О.В., в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою та посилається на те, що ним пред'явлено до Бориспільського міськрайонного суду Київської області заяву про встановлення факту проживання сторін однією сім'єю, як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу та позов до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на початку січня 2018 року відбулось знайомство позивача з відповідачем. Протягом січня 2018 року спілкування сторін відбувалось за допомогою засобів інтернет зв'язку. В середині березня 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 разом поїхали відпочивати в Карпати. Під час спільного відпочинку, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виникло порозуміння та тісні стосунки. У зв'язку з чим вони вирішили проживати разом, однією сім'єю, як чоловік та дружина. Бернхард Карл та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю як чоловік та дружина, вели спільне господарство, купували речі, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту; крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів. Час від часу ОСОБА_3 здійснював поїздки в Німеччину, де розпродавав майно, знімав кошти з накопичувального рахунку. Кошти від реалізації майна та зняття з рахунку ОСОБА_3 пересилав дружині ОСОБА_2 та безпосередньо привозив готівкою. З метою забезпечення належних умов проживання, 04.10.2018 року за кошти Позивача було придбано будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею (кв.м): 266, житловою площею (кв.м): 146 та земельну ділянку під ним з кадастровим номером: 3220886000:03:004:0012, цільове призначення: для садівництва, площею: 0.06 га. Реєстрацію права власності на будинок було здійснено на ОСОБА_2 . Після придбання цього будинку, АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю в ньому, разом господарювали, робили ремонт, придбавали меблі та обслуговували будинок.
Враховуючи те, що вказаний будинок було придбано на ім'я Відповідачки, ймовірно з метою недопущення виконання рішення у справі про поділ спільного майна, не дивлячись що його було придбано за кошти Позивача, Відповідачка, знаходячись в Республіці Німеччина, через представників здійснила дії направлені на продаж будинку і намагається аби його швидко продати за заниженою ціною. Так, на інтернет ресурсах було розміщено повідомлення про продаж будинку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 01 грудня 2024 року засобами поштового зв'язку представником позивача було направлено на адресу Бориспільського міськрайонного суду Київської області заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Вказана заява надійшла на адресу Бориспільського міськрайонного суду 05 грудня 2024 року.
Також, 30.12.2024 року представник позивача звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.3 ст.150 цього ж Кодексу заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути обмежений у своїй власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і осново-положних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).
Предметом спору є житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_3 та земельна ділянка з кадастровим номером: 3220886000:03:004:0012, цільове призначення: для садівництва, площею: 0.06 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Ця обставина свідчить про те, що накладення арешту на вказану земельну ділянку та житловий будинок є співмірним заходом забезпечення позову, який повністю відповідає змісту позовних вимог.
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №406104537 від 01.12.2024 року земельна ділянка площею 0,06 га, кадастровий номер 3220886000:03:004:0012 на праві приватної власності належить гр. ОСОБА_2 .
Відповідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №406104662 від 01.12.2024 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований за ОСОБА_2 , загальною площею (кв.м): 266, житловою площею (кв.м): 146, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1575400432208.
Безумовно, накладення арешту на вказані земельні ділянки призведе до втручання держави у право ОСОБА_2 на мирне володіння її майном. Водночас, таке втручання є не тільки виправданим, але й вкрай необхідним, оскільки воно спрямовано виключно на забезпечення цивільного судочинства та запобігання виникнення нових спорів з іншими особами, у разі відчуження ОСОБА_2 спірного житлового будинку та земельної ділянки.
Крім того, арешт житлового будинку та земельної ділянки полягає у позбавленні ОСОБА_2 можливості лише розпоряджатись цими об'єктами нерухомого майна. Це свідчить про те, що накладення арешту на вказане майно не призведе до жодних негативних наслідків. Вжиття цього процесуального заходу не порушить вимоги ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а навпаки сприятиме захисту права позивача на справедливий суд, гарантованого п.1 ст.6 цієї ж Конвенції.
З огляду на це суд вважає, що з метою забезпечення пред'явленого позову допустимо накласти арешт на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_3 та земельна ділянка з кадастровим номером: 3220886000:03:004:0012, цільове призначення: для садівництва, площею: 0.06 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Керуючись п.1 ч.1, ч.2 ст.258, абз.2 ч.6 ст.259, ст.260 ЦПК України, суд
Заяву представника заявника Бернхарда Карла Шлютвальда - адвоката Доценка Олександра Вікторовича про забезпечення позовузадовольнити.
Накласти арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований за ОСОБА_2 , загальною площею (кв.м): 266, житловою площею (кв.м): 146, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1575400432208;
Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером: 3220886000:03:004:0012, цільове призначення: для садівництва, площею: 0.06 га., зареєстровану за ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
В межах виконання даної ухвали визначити, що :
- стягувач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
- боржник: ОСОБА_2 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 03 січня 2025 року.
Суддя: С.С. Чирка