Справа № 203/5591/24
Провадження № 1-кс/0203/3329/2024
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
27 грудня 2024 року слідчий суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника заявника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Дніпро скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанову старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 від 09 вересня 2024 року про закриття кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 квітня 2024 року під № 42024000000000544, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, -
08 жовтня 2024 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді в порядку п. 3 ч.1 ст. 303 КПК України зі скаргою на рішення у формі постанови від 17 квітня 2024 року слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_6 про закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінального провадження № 42024000000000544, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 квітня 2024 року, обґрунтовуючи таку вимогу наявними порушеннями вимог КПК України, оскільки слідчим не проведено всіх необхідних слідчих дій для встановлення об'єктивної істини у справі, не допитано ОСОБА_5 в статусі потерпілої, не встановлено подію, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, тобто не проведено належний обсяг слідчих дій для встановлення обставин, визначених ст. 91 КПК України, що в своїй сукупності потягло неповноту досудового розслідування та безпідставне закриття кримінального провадження.
Згідно протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 08 жовтня 2024 року скаргу передано в провадження слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 09 жовтня 2024 року та призначено до розгляду з витребуванням у слідчого матеріалів кримінального провадження.
В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_4 скаргу підтримав повністю з наведених у ній підстав.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував тим, що усі необхідні слідчі дії проведені та встановлена відсутність складу кримінального правопорушення. При цьому, допитати ОСОБА_5 не виявилось можливим, оскільки остання не прибуває до слідчого, однак вказані обставини за сукупності зібраних доказів не вплинули на повноту та законність рішення слідчого про закриття кримінального провадження, тому прокурор просив відмовити в задоволенні скарги.
Заслухавши доводи представника заявника, думку прокурора, перевіривши доводи скарги, дослідивши додані до неї докази, а також матеріали кримінального провадження № 42024000000000544, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, під процесуальним керівництвом Дніпропетровської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42024000000000544, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 квітня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 січня 2024 року № 757/58814/23-к за викладеними адвокатом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 від 29 листопада 2023 року фактом невиконання судового рішення (ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2018 року) працівником правоохоронного органу, що попередньо кваліфіковано органом досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України.
Постановою старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , від 09 вересня 2024 року вказане кримінальне провадження кримінальне провадження № 62023170030000368 закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
У постанові слідчий дійшов висновку про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України, не зазначивши, який же саме елемент складу відсутній, але у мотивувальній частині зазначив про обов'язковість для суб'єктивної сторони цього складу прямого умислу і відсутність серед здобутих фактичних даних відомостей, які вказували б на те, що у кримінальному провадженні № 12013040650001281 слідчим не були виконані обов'язкові для нього ухвали слідчих суддів.
Перевіряючи законність постанови слідчого слідчий суддя відзначає наступне.
За диспозицією ч. 2 статті 382 КК України кримінальна відповідальність передбачена за умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, і до предмету у складі цього злочину не належать неправосудні судові рішення. При цьому, належить окремо відзначити, що проведеною кодифікацією згідно Закону № 3233-IX від 13 липня 2023 року виключена ст. 375 КК України, яка встановлювала конкуренцію норм через спеціальний вид службового зловживання судді, що визнано неконституційним за рішенням Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року у справі № 1-305/2019 через юридичну невизначеністю вживаного оціночного судження про "завідомо неправосудне" судове рішення, що для розгляду скарги у цьому провадженні має істотне значення. Декриміналізації не має наслідком того, що відповідне явище суспільного життя зникло, а свідчить лише про переосмислення державою своєї реакції на це явище і його наслідки, а також способів його викорінення, як у випадку з неправосудними судовими рішеннями, висновки про що за конституційним поділом державної влади може зробити Вища рада правосуддя.
Власне, резолютивна частина будь-якого судового рішення, яка за своєю законною силою визначає юридичний обов'язок для всіх інших, окрім самого суду, суб'єктів, по суті, складає собою владний припис, будучи тим розпорядженням, що підкоряється конституційному постулату відповідно до ст. 60 Основного Закону, за яким ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, що знайшло своє продовження у ст. 41 КК України.
Зокрема, відповідальність може наставати за невиконання лише законного розпорядження, яким згідно ч. 2 ст. 41 КК України визнається лише те, що віддано відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Як встановлено в судовому засіданні заява про вчинення кримінального правопорушення адвокатом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 подана з підстав невиконання ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_7 від 08 травня 2018 року (провадження № 1-кс/200/5359/18, справа № 200/12806/17).
Встановлено, що вказаною ухвалою слідчого судді скаргу ОСОБА_8 на бездіяльність слідчого задоволено; зобов'язано слідчого СУ ГУНП України в Дніпропетровській області, в провадженні якого знаходиться кримінальна справа № 12013040650001281, повернути об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_1 (до 15 жовтня 2014 року АДРЕСА_3 ) його власнику ОСОБА_8 .
Вказана ухала слідчого судді не містить фактичних обставин та мотивів, з яких слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_9 є власником вказаної нерухомості.
Також в судовому засіданні встановлено, що з жовтня 2017 року в провадженні суду перебувала цивільна справа 200/18631/17 за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_8 про визнання права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна, остаточне рішення у якій постановлено Верховним Судом лише 04 жовтня 2023 року.
В подальшому слідчим суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2018 року постановлено ухвалу про роз'яснення порядку виконання ряду ухвал стосовно повернення майна у вказаному кримінальному провадженні № 12013040650001281.
07 травня 2019 року слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська постановлена ухвала про накладення арешту на вказане в тому числі нерухоме майно.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська (№1-кс/202/12826/2019) постановлено ухвалу про повернення ОСОБА_8 або уповноваженій ним на це в установленому порядку особі майно, а також зобов'язано забезпечити безперешкодний доступ до наведеного вище об'єкту незавершеного будівництва.
Постановою старшого слідчого СУ ГУН в Дніпропетровській області від 03 січня 2020 року у кримінальному провадженні № 12013040650001281 постановлено директору КП «Муніципальна варта» ДМР ОСОБА_10 повернути ОСОБА_8 чи уповноваженій ним на це в установленому порядку особі майно, зокрема, окрім іншого - надати ОСОБА_8 або уповноваженій ним на це в установленому порядку особі безперешкодний доступ до будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (до 15 жовтня 2014 року АДРЕСА_3 , (після 21 вересня 2017 року - АДРЕСА_4 ), який збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:02:422:0127 та на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:02:422:0126.
17 квітня 2019 року складений акт приймання-передачі майна, а саме: недобудований будинок по АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 ), що розташований на вказаних земельних ділянках від слідчого СУГНУП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 переданий представнику ОСОБА_8 - ОСОБА_12 під його особистий підпис про отримання об'єкту.
Одночасно в судовому засіданні встановлено, що Рішенням Вищої ради правосуддя від 29 липня 2020 року № 2299/3дп/15-20 вирішено притягнути суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
У цьому рішенні Вищою радою правосуддя по обставинам справи № 200/12806/17 щодо ухвали слідчого судді від 08 травня 2018 року встановлені наступні факти:
«5 травня 2018 року до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська надійшла скарга ОСОБА_8 на протиправну бездіяльність слідчого щодо неповернення вилученого майна. Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_7 від 8 травня 2018 року цю скаргу задоволено. Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 5 жовтня 2017 року скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року на незавершене та завершене самовільне будівництво, окрім житлових приміщень, які належать фізичним особам на праві приватної власності, що здійснюється на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_1 (до 15 жовтня 2014 року АДРЕСА_3 ), із забороною розпорядження, користування, укладання попередніх договорів купівлі-продажу та проведення будь-яких будівельних робіт, спрямованих на створення завершеного об'єкта будівництва. Станом на день розгляду скарги майно не повернуто власнику, а тому підстав вважати вилучене майно таким, що на законних підставах утримується органом досудового розслідування, немає. У зв'язку із цим вказаний об'єкт незавершеного будівництва підлягає поверненню його власнику - ОСОБА_8 .
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_7 від 21 травня 2018 року виправлено описку, допущену в ухвалі від 8 травня 2018 року, та постановлено вважати правильним зазначення в тексті ухвали, що ОСОБА_8 є володільцем об'єкта незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_1 (до 15 жовтня 2014 року АДРЕСА_3 ).
Статтею 303 КПК України визначений перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
…Враховуючи чітке законодавче врегулювання порядку розгляду клопотань під час досудового розслідування та визначений перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя ОСОБА_7 не мав правових підстав для виходу за межі встановленої законодавчими нормами процедури та прийняття судових рішень всупереч встановленим законом приписам.
При цьому, постановляючи ….та ухвалу від 8 травня 2018 року у справі № 200/12806/17 про повернення об'єкта незавершеного будівництва ОСОБА_8 , слідчий суддя ОСОБА_7 виходив із того, що вказане майно є тимчасово вилученим.
Слід зазначити, що згідно із частиною другою статті 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Водночас КПК України передбачено можливість тимчасового вилучення майна лише у трьох випадках: 1) у затриманої особи; 2) при проведенні огляду; 3) при проведенні обшуку. Майно є тимчасово вилученим до його повернення або вирішення питання про його арешт.
На підставі викладеного Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що зобов'язання суддею ОСОБА_7 слідчого та прокурора забезпечити скаржнику безперешкодний доступ до будівельного майданчика є втручанням у діяльність органів досудового розслідування та зобов'язанням їх до дій, що не належать до їхньої компетенції.
Із постановлених суддею рішень вбачається, що суддя усвідомлював відсутність законних підстав для ухвалення таких рішень, однак допустив істотні порушення вимог положень КПК України з метою досягнення цілей, не пов'язаних із цілями та завданнями кримінального судочинства.
Суддя ОСОБА_7 , окрім втручання в діяльність слідчого та прокурора, допустив також втручання у вирішення цивільно-правових відносин між особою, що здійснює самочинне будівництво, та Дніпровською міською радою, яка є власником землі, на якій здійснюється таке будівництво, і якою прийнято рішення про визнання об'єкта незавершеного будівництва об'єктом комунальної власності.
Суддею залишені поза увагою завдання і цілі кримінального процесуального законодавства, зокрема щодо захисту не тільки особи, а й суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У рішеннях у справах №№ 200/12806/17, 200/15179/17, 200/20739/17, 200/1712/18 суддею ОСОБА_7 були встановлені обставини у непередбаченому законом порядку, без врахування обставин, яким може бути надана оцінка лише в межах кримінального провадження; в описовій частині рішення суддя ОСОБА_7 за відсутності підстав та повноважень констатував статус ОСОБА_8 як власника, права якого оспорюються; визнавав існування в незавершеному будівництвом будинку, який не введено в експлуатацію, такого об'єкта права власності, як квартира, з визначенням географічних координат і зобов'язував повернути її фізичній особі, відношення якої до зазначеного об'єкта не встановлено; надавав оцінку діяльності фізичної особи як забудовнику поза контекстом очевидної відсутності у неї статусу забудовника і дозвільної документації на самочинне будівництво; визначив в ухвалах наявність цивільно-правових відносин, надавши їм перевагу над кримінальним провадженням; зобов'язав передати об'єкт незавершеного будівництва володільцю за відсутності відповідних даних, які б обґрунтовували вказані факти та підстави.
…З огляду на викладене постановленням ухвал у справах №№ 200/12806/17, 200/15179/17, 200/20739/17, 200/1712/18 з явним виходом за межі компетенції слідчого судді суддя ОСОБА_7 не діяв як «суд, встановлений законом», у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, чим порушив право сторін на справедливий суд, гарантоване цією статтею. Таке розуміння положень статті 6 та, відповідно, змісту права на справедливий суд підтверджується практикою ЄСПЛ (див., зокрема, пункти 24, 26?29 рішення у справі «Сокуренко та Стригун проти України» від 20 липня 2006 року).
16 лютого 2021 року Вищою радою правосуддя за № 360/0/15-21 прийнято Рішення «Про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої стаття 126 Конституції України».
Рішенням Верховного Суду від 13 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_7 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
За наведених обставин в судовому засіданні встановлено, що ухвала слідчого судді від 08 травня 2018 року була постановлена з грубим порушенням вимог КПК України, як така, що не передбачена чинним КПК, з явним виходом за межі компетенції слідчого судді, що констатовано в рішенні Вищої ради правосуддя, яке залишене в силі рішенням Верховного Суду.
Тобто, за висновками Вищої ради правосуддя, законність яких перевірив Верховний Суд, ухвала слідчого судді від 08 травня 2018 року, з приводу якої порушується питання юридичної відповідальності за її невиконання, належить до неправосудних, не відповідаючи необхідним ознакам законності за ч. 2 ст. 41 КК України, а тому пов'язані з цим факти та обставини не можуть бути залишені поза увагою під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні № 42024000000000544 за фактом умисного невиконання ухвали слідчого судді від 08 травня 2018 року № 200/12806/17.
Враховуючи зазначену юридичну позицію Конституційного Суду України в рішенні Великої Палати від 11 червня 2020 року у справі № 1-305/2019, не має підстав стверджувати про явну злочинність розпорядження для застосування ч. 3 ст. 41 КК України до відмови виконувати неправосудну ухвалу слідчого судді від 08 травня 2018 року, для якої виключалася б злочинність діяння за розділом VІІІ Загальної частини КК, і, як наслідок, - сама подія кримінального правопорушення.
Однак, з'ясована невідповідність ухвали слідчого судді від 08 травня 2018 року № 200/12806/17 вимогам законності згідно ч. 2 ст. 41 КК України, що тягне її об'єктивну неправосудність, переконує слідчого суддю у відсутності належного предмета у складі злочину статті 382 КК України.
Відповідно, належить дійти висновку про обґрунтованість закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення згідно оскарженій постанові слідчого, який помилково сформулював підставу вчинення процесуальної дії, допустивши нечіткість і неясність мотивування, що належить до формальних міркувань, які законність прийнятого рішення не спростовують.
Крім того, слідчим суддею встановлено, що єдиною спадкоємицею після ОСОБА_8 - є його дочка (а не дружина), оскільки ОСОБА_5 від своєї частки у спадщині відмовилася на користь дочки ОСОБА_8 , про що свідчить ухвала Верховного Суду від 31 травня 2023 року № 200/18631/17, як і не заявляла про частку у спільній сумісній власності у спадковому майні ОСОБА_8 не оформлювала, та докази чого відсутні, а тому належить дійти висновку, що жодні права ОСОБА_5 не порушуються у цьому кримінальному провадженні, розпочатому за заявою в інтересах останньої 17 квітня 2024 року, у зв'язку з чим доводи представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про порушення прав останньої, в тому числі як потерпілої, слідчий суддя відхиляє.
Зважаючи на встановлені в судовому засіданні обставини, слідчий суддя приходить до висновку про законність та обґрунтованість постанови слідчого і відсутність підстав для задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 376 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанову слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 від 09 вересня 2024 року про закриття кримінального провадження № 4202400000000544, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 квітня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Повна ухвала складена і оголошена учасникам провадження 01 січня 2025 року о 14:55 год..
Слідчий суддя ОСОБА_1