Справа №201/8238/24
Провадження № 3/201/3210/2024
29 липня 2024 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Покопцева Д.О., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
за ч. 2 ст. 187 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАВ № 010039 від 04.07.2024р. вбачається, що 02.07.2024р. ОСОБА_1 не прибув на обов'язкову реєстрацію до ВП, встановлену Наказом № 65 від 17.01.2024р., а саме 4 рази на місяць щовівторка, чим порушив встановлені 18.08.2023р. Софіївським РС Д/о правила адміністративного нагляду, реєстрацію у ВП 4 рази на місяць, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 187 КУпАП
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.
Виходячи з положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, не є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Отже, ураховуючи вищенаведене, вважаю за можливе провести розгляд даної справи за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ухвали Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18.08.2023р. ОСОБА_1 було встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців.
На період адміністративного нагляду у відношенні засудженого ОСОБА_1 встановлено наступні обмеження: заборона виїзду за межі міста (району) по особистим справам без дозволу органів поліції; реєстрація в територіальному органі Нацполіції 4 рази на місяць; заборона виходу з будинку (квартири) з 22:00год. до 06:00год. за винятком звернення до лікарні чи перебування на роботі.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується не прибуття 02.07.2024р. до відділення поліції на обов'язкову реєстрацію та повторне вчинення адміністративного правопорушення протягом року.
Верховний Суд в постанові від 10.05.2018р. у справі № 760/9462/16-а зробив висновок, що складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Самі по собі протокол про адміністративне правопорушення та рапорт уповноваженої особи не можуть бути визнані належними доказами по даній справі, з огляду на висновки Верховного Суду.
Інших належних та допустимих доказів для перевірки зазначених в протоколі обставин на підтвердження вини ОСОБА_1 суду не надано.
Крім того, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не залучалися свідки.
В своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що за станом здоров'я не прибув для реєстрації до ВП, проте ця інформація не спростована органом, уповноваженим на складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Також в матеріалах мається довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією відповідно до якої ОСОБА_1 є інвалідом другої групи.
З огляду на вищевикладене, приходжу до висновку, що суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 187 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на вищевикладене, приходжу до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 187, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283, 284, 299 КУпАП, суддя,-.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська впродовж десяти днів.
Суддя: Д.О. Покопцева