Справа № 175/4978/23
Провадження № 2/175/1237/23
09 грудня 2024 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.
за участю секретаря Рожкової Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2023 року позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 , на їх користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 20 листопада 2020 року в розмірі 47331,64 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 37764,62 грн., заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 9567,02 грн., а також судові витрати по справі у розмірі 2684,00 грн.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду.
24 листопада 2023 року на адресу суду від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка зауважила, що 22 листопада 2022 року її мобільний телефон який прив'язаний до банківських карток відкритих у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було заблоковано, а грошові кошти з кредитної карти шахрайським шляхом списано у розмірі 37823,12 грн., з карти для виплат шахрайським шляхом списано у розмірі 1349,05 грн., про це їй стало відомо при відвідуванні відділення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 28 листопада 2022 року.
За даним фактом відповідачкою одразу ж 29 листопада 2022 року було написано заяву до ВП №1 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про вчинення відносно неї кримінального правопорушення, яка була розглянута та зареєстрована в ЕО від 29.11.2022 року за N27977. Дана заява була долучена до матеріалів кримінального провадження N12022041630000635, про що 01 грудня 2022 року Відповідачка отримала відповідь.
Не погодившись з прийнятим рішенням за її заявою, 03 квітня 2022 року Відповідачка повторно звернулась до ВП №1 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про вчинення відносно злочину. Відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР за N12023041630000368 від 04.04.2023 року з правовою кваліфікацією ч.3 ст. 190 КК України.
Постановою слідчого СВ ВП №1 РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 05.04.2023 року відповідачка була залучена до кримінального провадження внесеного до ЄРДР за N12023041630000368 від 05.04.2023 року як потерпіла. Досудове розслідування на даний час триває.
10 травня 2023 року відповідачка звернулася до позивача, щоб останній розібрався з фактом шахрайських дій відносно її банківського рахунку, але станом на дату надання відзиву на позовну заяву, відповідачка відповіді не отримала.
У зв'язку із вищевикладеним відповідачка просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки вважає їх безпідставними.
14 грудня 2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити, а щодо шахрайських дій зауважив, що відповідачкою не було вжито заходів щодо обмеження доступу третім особам до її фінансового номеру телефону.
Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Представник відповідачки ОСОБА_1 за ордером на надання правничої допомоги ОСОБА_2 надала заяву про розгляд справи без участі сторони відповідачки, у задоволенні позовних вимог просила відмовити з доводів викладених у відзиві на позовну заяву.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши письмові докази, повно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 20 листопада 2020 року.
В анкеті-заяві відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до довідки Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», за вищевказаним договором ОСОБА_1 отримувала кредитну картку «Універсальна», починаючи з 20 листопада 2020 року, термін дії останньої картки - до вересня 2026 року.
Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 з 20 листопада 2020 року відповідачці було встановлено кредитний ліміт у сумі 10 000,00 грн., який 14 червня 2021 року зменшено до 2 000,00 грн., 22 листопада 2022 року збільшено до 39 000,00 грн., який 03 січня 2023 зменшено до 0,00 грн.
Відповідачка не повернула своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та виписці по картковому рахунку відповідачки.
Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 20 листопада 2020 року ОСОБА_1 вбачається, що станом на 11 липня 2023 року заборгованість за кредитним договором складає 47 331,64 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 37 764,62 грн., заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 9 567,02 грн.
Таким чином, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань по кредитному договору у відповідачки утворилася вищевказана заборгованість.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 72 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У відповідність до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
За таких обставин, суд вважає, що позивачем надані підтвердження про конкретні запропоновані відповідачці умови оплати процентів за користування кредитними коштами, а тому, документи, які наявні в матеріалах даної справи та містить підпис відповідачки, можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.
У порушенні зазначених норм закону та умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, що підтверджується випискою по картковому рахунку відповідачки та розрахунком заборгованості.
Що стосується доводів відповідачки про те, що грошові кошти з картки були списані шахрайським шляхом, то суд зазначає наступне.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 22 листопада 2022 року та 23 листопада 2022 року відбувся ряд несанкціонованих переказів з банківського рахунку відповідачки ОСОБА_1 .
Зі змісту листа №43.1/СВ-3024 від 01 грудня 2022 року вбачається, що відповідачка звернулася до ВП №1 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою № 27977 від 29.1.2022 року про вчинення кримінального правопорушення. Дана заява була долучена до матеріалів кримінального провадження №12022041630000635 і викладені в ній обставини будуть розслідуватися в межах зазначеного кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
03 квітня 2022 року Відповідачка повторно звернулась до ВП №1 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення. Відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР за N12023041630000368 від 04.04.2023 року з правовою кваліфікацією ч.3 ст. 190 КК України.
Постановою слідчого СВ ВП №1 РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 05.04.2023 року відповідачка була залучена до кримінального провадження внесеного до ЄРДР за N12023041630000368 від 05.04.2023 року як потерпіла. Досудове розслідування на даний час триває.
Відповідно до положень статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 54 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція це розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Ініціатор в свою чергу це особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач (п.21 Закону України «Про платіжні послуги»).
Ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом, зокрема: "... 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи" (стаття 41 Закону України «Про платіжні послуги»).
Згідно з п. 56 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки. Платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього (п. 57 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги»).
Дана норма корелюється і з підпунктом 14 пункту 4 розділу І. Положення про порядок ємісії та еквайрингу платіжних інструментів, відповідно до якого платіжна операція дія ініційована користувачем електронного платіжного засобу, з унесення або зняття готівки з рахунку, здійснення розрахунків у безготівковій формі з використанням цього електронного платіжного засобу та/або його реквізитів за банківськими рахунками.
Відповідно до пунктів 1-3 розділу IV Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів Банк має право здійснювати емісію електронних платіжних засобів у вигляді мобільного платіжного інструменту та обслуговування операцій з їх використанням, передбачених правилами платіжної системи, відповідно до умов договору та вимог цього Положення.
Відповідно до п. 136 Положення №164 користувач зобов'язаний зокрема, але не виключно зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
В той же час, згідно із абзацом 7 п. 19 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» регламентовано, що втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації.
Відповідно до п. 146 VII Розділу Положення № 164 затверджено, що власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
З матеріалів справи вбачається, що всі фінансові операції з переказу коштів між картами 22 листопада 2022 року та 23 листопада 2022 року здійснені через мобільний застосунок Приват24 та проведені з належною автентифікацією (авторизацією) всіх необхідних даних.
Тобто, всі фінансові операції здійснені через мобільний застосунок «Приват24» з коректним введенням логіну та паролів, які надходили на фінансовий мобільний номер телефону відповідачки, що підтверджує належне проведення автентифікації (авторизації) клієнта Банку.
Відповідно до статті 68 Закону України "Про платіжні послуги" визначено, що електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.
Враховуючи те, що списання коштів відбувалося з рахунку платника за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу, а тому відповідальність за зняття коштів лежить саме на відповідачці, як клієнта банку.
Внаслідок викладеного, суд приходить до висновку що аргументи позивача, наведені в позові в цій частині, обґрунтовані та підтверджені належними, допустимими й достовірними доказами, а тому є всі підстави для задоволення позову щодо присудження до стягнення на користь позивача з відповідачки вищезазначеної заборгованості за кредитним договором, яка підтверджена розрахунками, доданими до позову та заявленому позивачем до стягнення.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача повинно бути стягнено сплачений судовий збір в сумі 2684,00грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором №б/н від 20 листопада 2020 року у розмірі 47331,64 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 37764,62 грн., заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 9567,02 грн., а також судовий збір у розмірі 2684,00 грн., а всього стягнути 50 015,64 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя Озерянська Ж.М.