Справа № 175/19562/24
Провадження № 1-кс/175/5028/24
2024 рік
27 грудня 2024 року смт Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої: слідчої судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12024042240000115 про арешт майна,
До суду надійшло клопотання про арешт майна.
Клопотання мотивовано тим, 16 грудня 2024 року надійшло повідомлення від ОСОБА_5 про те, що в період часу з 08 години 00 хвилин 13 грудня 2024 року по 07 годину 00 хвилин 16 грудня 2024 року невстановлена особа заволоділа транспортним засобом марки «ВАЗ 2109», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-cod НОМЕР_2 , в кузові червоного кольору, 1991 року випуску, який був припаркований неподалік будинку АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим було спричинено матеріальну шкоду, розмір якої встановлюється.
Відомості про зазначене кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024042240000115, правова кваліфікація правопорушення - ч. 1 ст. 289 КК України.
В клопотанні слідчий просить накласти арешт шляхом заборони розпорядження та відчуження майна на: автомобіль марки «ВАЗ», моделі «11193», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN- НОМЕР_4 , в кузові бежевого кольору, 2007 року випуску, який належить ОСОБА_6 ..
В судове засідання слідчий та прокурор не з'явилися, однак від них надійшли заяви про розгляд клопотання за їх відсутності, на задоволенні клопотання наполягають.
В судове засідання особа, зазначена в клопотанні як володілець майна, не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд клопотання за його відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, в зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали клопотання, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню за такими підставами.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2, ч. 4, ч. 5 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Так, враховуючи наведені вище положення КПК України, вбачається, що, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у кожному випадку розгляду відповідного клопотання слідчий суддя зобов'язаний: сумлінно і принципово здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, діяти у межах і відповідно до вимог закону; перевіряти наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, з'ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається автор клопотання, без застосування цих заходів.
Як встановлено в ході судового розгляду клопотання, в клопотанні слідчим вказано про необхідність накладення арешту на автомобіль марки «ВАЗ», моделі «11193», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN-cod НОМЕР_5 , в кузові бежевого кольору, 2007 року випуску, який належить ОСОБА_6 ..
Однак, в поданому клопотанні слідчим не було обґрунтовано і наданими матеріалами не доведено, що зазначений автомобіль зберігає на собі сліди кримінального правопорушення, для чого необхідно його збереження у первісному вигляді. Тому вбачається, що в клопотанні слідчим лише формально зазначено, що автомобіль є доказом.
Також слід звернути увагу та те, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ», моделі «2109», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому не вмотивовано та не наведено конкретних підстав, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт іншого транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ», моделі «11193», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який не є предметом вказаного кримінального правопорушення.
При цьому суд враховує, що відповідно до положень ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в поданому клопотанні. Тобто, суд приходить до висновку, що відсутні достатні підстави для такого ступеня втручання, як застосування заходу забезпечення кримінального провадження - накладення арешту на автомобіль, оскільки вказаний транспортний засіб не має ознак речового доказу, накладення на нього арешту порушує право володільця майна на користуванням ним, що тягне за собою повернення цього вилученого майна.
Таким чином, вбачається, що ані слідчим, ані прокурором, на яких покладається відповідний обов'язок з доведення обґрунтованості та необхідності клопотання, не було доведено підстави необхідності накладення зазначеного в клопотанні арешту.
На підставі вищевикладеного, суд не вбачає передбачених законом підстав для задоволення клопотання та приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про арешт майна необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 170 - 173, 175, 309 КПК України, суд
В задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12024042240000115 про арешт майна - відмовити.
Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього або частини тимчасово вилученого майна.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідча суддя: