Дата документу 18.12.2024 Справа № 334/8547/24
Єдиний унікальний № 334/8547/24 Головуючий у 1-й інстанції: Гнатюк О.М.
Провадження № 22-ц/807/2322/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
18 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Кухаря С.В.,
Онищенка Е.А.
при секретарі: Бєловій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Греков Дмитро Валерійович, на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Греков Дмитро Валерійович, до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У жовтня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Греков Дмитро Валерійович, звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позову зазначали, що на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 20.07.2011 року, виданого районною адміністрацією Запорізької міської ради по Ленінському району та витягу про державну реєстрацію прав від 21.12.2012 року позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та третій особі ОСОБА_5 належить на праві спільної часткової власності в рівних долях по 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою 11.08.2020 року був зареєстрований колишній чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , який з 2021 року не проживає в квартирі, його місце знаходження не відоме.
16 жовтня 2024 року головою ОСББ «Звенигородська 7» було складено акт № 28-Д про встановлення факту не проживання ОСОБА_3 за вказаною адресою.
Добровільно з реєстрації місця проживання відповідач не знявся, чим створює перешкоди у здійсненні позивачами права власності, які зокрема полягають у тому, що позивачі змушені нести додаткові витрати на оплату комунальних послуг.
Співвласник квартири - третя особа по справі не бажає вчиняти дії щодо подання заяви/згоди на зняття із зареєстрованого місця проживання відповідача або уповноважити на це іншу особу, хоча проти такого зняття фактично не заперечує. У зв'язку з чим позивачі позбавлені можливості в позасудовому порядку захистити свої права.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2024 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Греков Дмитро Валерійович, до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Греков Д.В., подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушеннясудом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до ч. 3 ст.18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи за заявою співвласника житла в порядку, передбаченому пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється за згодою іншого співвласника житла, яка надається особисто або через представника.
Звертає увагу, що в позовній заяві зазначалось, що співвласник квартири - третя особа по справі, не бажає вчиняти дії щодо подання заяви/згоди на зняття із зареєстрованого місця проживання відповідача або уповноважити на це іншу особу, тобто вчиняє свідому бездіяльність з цього приводу, хоча проти такого зняття фактично не заперечує. Таким чином, позивачі позбавлені можливості в позасудовому порядку захистити свої права.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив, що не заважає розгляду справи у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі, які є власниками житла приватної форми власності, вправі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» № 1871-ІХ від 05.11.2021 подати до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем зареєстрованого місця проживання відповідача відповідну заяву у паперовій формі, внаслідок чого буде здійснено зняття відповідача з зареєстрованого місця проживання. Враховуючи наведене, суд роз'яснив позивачам, що дане питання можливо вирішити у позасудовому порядку, а у разі відмови відповідного органу у знятті особи із зареєстрованого місця проживання позивачі мають право оскаржити дії таких органів в адміністративному порядку. У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає вирішенню у позасудовому порядку. Тому згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання, на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
За змістом частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову (ст. 16 ЦПК України).
Частиною 1 статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
01 грудня 2021 року набув чинності Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» № 1871-ІХ від 05.11.2021, який регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється:
1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником;
2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.
Зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи за заявою співвласника житла в порядку, передбаченому пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється за згодою іншого співвласника житла, яка надається особисто або через представника.
Позивачі звернулись до суду з вимогою про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та в позові зазначали, що співвласник квартири - третя особа по справі, не бажає вчиняти дії щодо подання заяви/згоди на зняття із зареєстрованого місця проживання відповідача або уповноважити на це іншу особу, тому позивачі позбавлені можливості в позасудовому порядку захистити свої права.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не звернув уваги на вищевказані доводи, не врахував, що позивачі за відсутності згоди одного зі співвласників житла позбавлені можливості врегулювати спір в позасудовому порядку, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
За викладених обставин доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених заявниками у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Греков Дмитро Валерійович, задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2024 року у цій справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 30 грудня 2024 року.
Головуючий Д.А.Трофимова
Судді: С.В. Кухар
Е.А.Онищенко