02 січня 2024 року
м. Київ
справа № 363/2884/21
провадження № 61-17040ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня
2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко
Олег Анатолійович, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання договору купівлі-продажу в частині покупця недійсним, визнання покупцем за договором купівлі-продажу та визнання права власності,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3
та ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського
міського нотаріального округу Василенко О. А., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання договору купівлі-продажу у частині покупця недійсним, визнання покупцем за договором купівлі-продажу та визнання права власності.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16 липня 2024 року прийнято відмову представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від позову
до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Провадження по цивільній справі
№ 363/2884/21 закрито.
Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області
від 02 серпня 2024 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_4 - ОСОБА_9 про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 понесених судових витрат на професійну правничу допомогу розмірі 153 195,00 грн відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_9 задоволено частково.
Додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області
від 02 серпня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Заяву представника ОСОБА_4 - ОСОБА_9 про стягнення витрат
на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000, 00 грн.
21 грудня 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд»
представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається
в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією
з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову
та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи
та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з положеннями частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу,
що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони
у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, власної ініціативи.
Судом апеляційної інстанцій встановлено, що у відзиві на позовну заяву
ОСОБА_4 зазначив попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, який складав 30 000,00 грн.
Поряд з цим, 16 квітня 2024 року адвокат Кобжич О. І. в інтересах
ОСОБА_4 подав заяву про стягнення понесених судових витрат.
У липні 2024 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_9 звернулася
до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення,
в якій просила стягнути правничу допомогу у розмірі 153 195,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником заявника надано акт виконаних робіт від 03 грудня 2021 року, акт виконаних робіт від 18 листопада 2023 року, акт виконаних робіт від 25 липня 2022 року,
акт виконаних робіт від 14 листопада 2022 року, акт виконаних робі 12 вересня 2022 року, акт виконаних робіт від 10 серпня 2023 року, акт виконаних робіт
від 13 вересня 2022 року, акт виконаних робіт від 20 грудня 2023 року,
акт виконаних робіт від 25 березня 2024 року, платіжні інструкції, свідоцтво
про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5641/10 від 28 квітня 2016 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги.
29 липня 2024 рокувід представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшли заперечення на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу.
У постанові від 25 липня 2023 року (справа № 340/4492/22, провадження №К/990/12857/23) Верховний Суд сформулював правову позицію, за змістом якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу, однак не впливає на обов'язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу перевіряти заявлені витрати
на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Такими критеріями є: дійсність витрат на правничу допомогу; їх необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (постанова Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі
№ 607/14338/19-ц, провадження № 61-19073св20).
Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності є, зокрема:
надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення, суд першої інстанції виходив
із того, що представник відповідача не надав суду додаток № 1 до договору
про надання правничої допомоги, який визначає порядок розрахунку за надані адвокатом послуги
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи заяву
про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того,
що відсутність у матеріалах справи додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги, який визначає порядок розрахунку за надані адвокатом послуги, не є безумовною підставою для відмови відповідачу у відшкодуванні таких витрат, оскільки у матеріалах справи наявні інші докази, які у своїй сукупності підтверджують факт понесення витрат на правничу допомогу.
Також, апеляційний суд зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений, не відповідає принципам співмірності та розумності.
Суд апеляційної інстанції врахував правову позицію Верховного Суду, викладену
у постанові від 16 січня 2022 року у справі № 922/1964/21, де суд дійшов
висновку, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, у тому числі, але не виключно,
без зазначення в детальному описі робіт відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на не співмірність суми фіксованого гонорару із складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів справи, кількістю підготовлених процесуальних документів, тривалістю розгляду справи судом, тощо.
Суд апеляційної інстанції вірно вказав, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи. Відсутність
у тексті договору таких умов щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг,
що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно того, що відсутність у матеріалах справи додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги, який визначає порядок розрахунку за надані адвокатом послуги, не є безумовною підставою для відмови відповідачу у відшкодуванні таких витрат, оскільки в матеріалах справи наявні інші докази, які у своїй сукупності підтверджують факт понесення відповідачем витрат на правничу допомогу.
Судом апеляційної інстанції правильно відхилено клопотання
ОСОБА_4 , в якому він просив суд долучити до матеріалів справи додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01 грудня 2021 року, оскільки ним не доведено поважних причин неподання таких доказів до суду першої інстанції, відтак відсутні підстави для прийняття таких доказів.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно зменшення розміру правничої допомоги, враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. При цьому, відповідач судове рішення не оскаржив.
Судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що заявлення витрат
на правничу допомогу у розмірі 153 195,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції, ураховуючи, що позивач відмовився від позову за власної ініціативи,
за наведених обставин, є способом безпідставного збагачення за рахунок позивача.
Суди врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові
від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17, де суд дійшов висновку,
що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що заявлений ОСОБА_4 розмір витрат на професійну правничу допомогу
не є пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що принципу співмірності буде відповідати сума на відшкодування витрат
на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, як і зазначав ОСОБА_4
в попередньому розрахунку витрат на правничу допомогу.
Отже, постанова Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року
є законною та обґрунтованою, постановленою із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення свідчить про необґрунтованість касаційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання договору купівлі-продажу в частині покупця недійсним, визнання покупцем за договором купівлі-продажу та визнання права власності відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник