01 січня 2025 року
м. Київ
справа № 754/8700/13
провадження № 61-17197ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткову постанову Київського апеляційного суду
від 18 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_1 ),
треті особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради», про поділ спільного майна подружжя та визначення порядку користування майном,
У травні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - АТ КБ «Хрещатик»), Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради» (далі - КП «Дирекція»), в якому просила суд: у порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за нею право власності
на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та визначити порядок користування спірною квартирою, виділивши їй ізольовану кімнату більшої площі, а ОСОБА_4 виділити у користування ізольовану кімнату меншої житлової площі. Коридор, кухню, туалет та ванну кімнату залишити у спільному користуванні.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 року позов ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визначення порядку користування майном задоволено.
У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності
на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .
Визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_2 з правом відкриття окремих особових рахунків
на ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Виділено в користування ОСОБА_3 кімнату площею 17,25 кв. м, а ОСОБА_4 кімнату площею 12,25 кв. м - без зміни часток у праві власності. Кухню, коридор, туалет та ванну кімнату залишено у спільному користуванні.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати
у розмірі 3 555,71 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 року залишено без змін.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року поновлено представнику ОСОБА_3 - адвокату Старча А. В. строк для подання доказів понесених судових витрат.
Клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Старча А. В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто зі ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
В іншій частині у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
24 грудня 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішенняпро залишення клопотання про ухвалення додаткового рішення
без розгляду.
У касаційній скарзі представник заявника заперечує розмір правничої допомоги, вважає його таким, що не відповідає вимогам розумності та співмірності.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що стягнута апеляційним судом сума значно
перевищує встановлений діючим законодавством та нормативно-правовими актами граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, також така сума
є неспівмірною зі складністю цивільної справи.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного у касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження
у справі слід відмовити з таких підстав.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом
на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката
за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений
або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову
та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи
та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з положеннями частин п'ятої та шостої ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу,
що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, власної ініціативи.
Апеляційним судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду
від 28 серпня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду
м. Києва від 03 жовтня 2013 року - залишено без змін.
31 серпня 2024 року представник ОСОБА_3 - Старча А. В. засобами поштового зв'язку подав до суду клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 225 765,59 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року клопотання
Старча А. В. про стягнення витрат на правничу допомогу повернуто заявнику
без розгляду, у зв'язку з тим, що дане клопотання не підписане заявником.
28 жовтня 2024 року представник ОСОБА_3 - Старча А. В. засобами поштового зв'язку повторно подав до суду, клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 225 765,59 грн.
Клопотання обґрунтовано тим, що 11 січня 2023 року ОСОБА_3 подала
до Київського апеляційного суду заяву про подання доказів понесених судових витрат, в якій вказано, що докази понесених судових витрат у зв'язку з розглядом справи будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
15 лютого 2023 року між ОСОБА_3 , як клієнтом, та адвокатом Старча А. В.
був укладений договір № 23/4 про надання правничої (правової) допомоги відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно з пунктом 6.1. договору гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.
Пунктом 6.2. договору визначено, що гонорар складається з суми вартості допомоги, яка узгоджена сторонами та зазначена в додатку № 1 (прайс вартості правничої допомоги) та додатку № 2 (протокол погодження вартості правничої допомоги) до цього договору.
Сторони дійшли згоди, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар, визначений сторонами у додатку № 1 до цього договору є розумним та враховано витрачений адвокатом час (пункт 6.3. договору).
У відповідності до пункту 6.7. договору факт наданих адвокатом послуг клієнту підтверджується актом виконаних робіт, підписаний сторонами.
Підставою для сплати гонорару є акт виконаних робіт та рахунок-фактура.
Відповідно до Додаткового договору № 2 від 22 травня 2024 року до договору
№ 23/4 від 15 лютого 2023 року про надання правничої (правової) допомоги:
Сторони дійшли згоди доповнити Договір № 23/4 від «15» лютого 2023 року
про надання правової (правової) допомоги Розділ 6 пункт 6.14 наступного змісту:
- сторони дійшли згоди, що за введення (повний супровід) адвокатом справи
№ 754/8700/13-ц та визначили розмір гонорару адвоката та було враховано складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини та погоджено фіксований розмір гонорару який є розумним та враховано витрачений адвокатом час в тому числі в майбутньому та який становить 10 % від ціни позову (квартири
АДРЕСА_1 ), (Довідка про оціночну вартість об'єкта нерухомості станом на 17 травня 2024 року вартість квартири - 2 257 655,92 грн), що становить - 225 765,59 грн;
- ця частина гонорару сплачується Клієнтом протягом шістдесяти днів з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі № 754/8700/13-ц.
Факт надання адвокатом правничої допомоги підтверджується актом від 29 серпня 2024 року № 23/4-2 про передачу-прийняття наданої правничої (правової) допомоги, з якого вбачається, що адвокатом було надано правничу (правову) допомогу Клієнту у зв'язку з розглядом справи № 754/8700/13-ц та наведено детальний
опис робіт/наданої правничої допомоги.
Таким чином, загальний розмір витрат сторони позивача за надання адвокатом послуг правничої допомоги щодо розгляду справи у складає 225 765,59 грн.
Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_3 - Старча А. В. просив стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 225 765,59 грн.
Разом із клопотанням про стягнення судових витрат, представник ОСОБА_3 - адвокат Старча А. В. подав клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів понесення витрат на правничу допомогу.
На обґрунтування клопотання про поновлення строку адвокат Старча А. В. зазначає, що 31 серпня 2024 року представником Старча А. В. було направлено поштою
на адресу, ОСОБА_1 , ПАТ «КБ» Хрещатик», КП «Дирекція», Київського апеляційного суду клопотання вих. № 173/24 про долучення доказів понесених судових витрат та здійснення розподілу судових витрат, що підтверджується фіскальним чеком № 104, ІДg9S1ut26tUY.
Однак, під час направлення клопотання вих. № 173/24 адвокатом Старча А.В.
було помилкового пропущено сторінку № 6 наведеного клопотання та не підписано його.
Звертає увагу, що адвокатом Старча А. В. під час направлення клопотання
вих №173/24 про долучення доказів понесених судових витрат та здійснення розподілу судових витрат було дотримано п'ятиденний строк подання доказів понесених судових витрат, з дня ухвалення постанови Київським апеляційний судом, а саме подано на третій день.
Таким чином, представник ОСОБА_3 - Старча А. В. вважає, що строк для подання доказів понесених судових витрат підлягає поновленню.
26 листопада 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Фадеєвої Н. І. надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів понесених судових витрат та здійснення розподілу судових витрат.
Київський апеляційний суд вірно вказав, що зменшення суми судових витрат
на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно
на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності
та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.
У додатковій постанові судом апеляційної інстанції вказано, що з долучених
до матеріалів справи Акту № 23/4-2 про передачу-прийняття наданої правничої (правової) допомоги від 29 серпня 2024 року та рахунку-фактури № 23/4-2.1
від 29 серпня 2024 року, в яких конкретизовані послуги надані адвокатом клієнту, неможливо вирахувати ціну наданих послуг, оскільки в поданих документах вказано лише кількість годин витрачених на кожну вказану та надану адвокатом послугу окремо.
У договорі № 23/4 від 15 лютого 2023 року про надання правничої (правової) допомоги вартість однієї години роботи адвоката не вказана.
Крім того, відповідно до Додаткового договору № 2 від 22 травня 2024 року
до договору №23/4 від 15 лютого 2023 року про надання правничої (правової) допомоги: сторони дійшли згоди доповнити Договір № 23/4 від «15» лютого
2023 року про надання правової (правової) допомоги Розділ 6 п. 6.14, згідо якого сторонами погоджено фіксований розмір гонорару, що не є погодиним видом оплати за наданні послуги.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку
про відсутність підстав до стягнення в повному розмірі витрат із ОСОБА_1 .
Верховний Суд погоджується з тим, що наявні в матеріалах справи докази
не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 24 січня
2022 року у справі № 757/36628/16-ц (провадження № 61-19062св21) вказує
на те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу,
що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони
у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня
2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня
2019 року по справі № 922/445/19, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги щодо незгоди з розміром правничої допомоги, стягнутої на користь позивача, через невідповідність вимогам розумності та співмірності, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.
Отже, додаткова постанова Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року
є законною та обґрунтованою, постановленою із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення свідчить
про необґрунтованість касаційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у справі за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_1 ), треті особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради»,
про поділ спільного майна подружжя та визначення порядку користування майном відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник