01 січня 2025 року
м. Київ
справа № 752/2706/24
провадження № 61-16906ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд
та прибудинкових територій,
У лютому 2024 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія
з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва»
(далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду
Голосіївського району м. Києва» звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,яка складається:з основного
боргу - 20 008,28 грн, інфляційних втрат - 2 195,73 грн, 3% річних - 759,35 грн, всього у розмірі - 22 963,36 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07 червня 2024 року позов КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» заборгованість за період з 01 лютого 2021 року по 01 вересня 2023 року, а саме: основний борг у розмірі 10 655,01 грн, інфляційні втрати у розмірі 922,54 грн,
3% річних у розмірі 383,33 грн, всього - 11 960,88 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року
апеляційну скаргу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового
фонду Голосіївського району м. Києва» задоволено, апеляційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 червня 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення
про задоволення позовуКП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» заборгованість за послуги
з утримання будинку та прибудинкової території (квартплата) за період
з 01 травня 2015 року по 01 вересня 2023 року, основного боргу
у розмірі 20 008,28 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 195,73 грн, 3% річних у розмірі 759,35 грн, всього - 22 963,36 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
18 грудня 2024 року до Верховного Суду через відділ «Прийом громадян»
ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог скасувати, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона
подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі
ЦПК України.
У частині четвертій статті 19 ЦПК України зазначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ;
справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати
у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені
підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності
яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
За змістом підпункту в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення
для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Проте, наведені заявником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень у справі не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки наведені мотиви не обґрунтовані належним чином.
Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх
не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення
у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду
в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок
і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав
для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу
на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва
від 07 червня 2024 рокута постанову Київського апеляційного суду
від 25 листопада 2024 року у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району
м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник