02 січня 2025 року
м. Київ
справа №420/29058/24
адміністративне провадження № К/990/50064/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 420/29058/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області щодо не виплати ОСОБА_1 обрахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.03.2019 в сумі 24344,40 грн.;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість в належному розмірі пенсії в сумі 24344,40 гривень;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2018 по час виплати заборгованості відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року змінено в частині мотивів відмови у відкритті провадження у справі. В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що спірні правовідносини мають бути вирішені в межах виконання рішення у справі № 420/18237/22, а не окремого позову. Тому розгляд справи № 420/29058/24 за правилами адміністративного судочинства неможливий, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пунктів 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.
Крім того, частиною третьою статті 328 КАС України передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник оскаржує ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 420/29058/24, якою ухвалу суду першої інстанції у даній справі змінено в частині мотивів відмови у відкритті провадження у справі, та зазначено, що спірні правовідносини мають бути вирішені в межах виконання рішення у справі № 420/18237/22, а не окремого позову. Тому розгляд справи № 420/29058/24 за правилами адміністративного судочинства неможливий, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позовні вимоги у даній справі фактично спрямовані на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у справі № 420/18237/22.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у справі № 420/18237/22 ОСОБА_1 було здійснено перерахунок основного розміру пенсії. За період з 01.01.2018 року по 31.03.2019 року утворилась заборгованість з виплати пенсії в розмірі 24 344,40 грн., яка згідно повідомлення відповідача, буде виплачена після отримання відповідного ресурсу.
Вважаючи протиправною невиплату суми пенсії у розмірі 24 344,40 грн., позивач звернувся до суду із даним позовом.
Колегія суддів зазначає, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 у справі № 686/23317/13-а та 16 лютого 2019 у справі № 816/2016/17 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2024 року у справі №320/19014/23.
Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.
Наведені спеціальні норми Кодексу адміністративного судочинства України, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключається можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Верховний Суд зауважує, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення у справі № 420/18237/22 ОСОБА_1 може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 КАС України, а не подавати новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 260/1898/22, від 16 березня 2023 року у справі № 640/12697/21, від 30 листопада 2023 року у справі № 420/6135/22, від 30 січня 2024 року у справі №320/19014/23, від 30 січня 2024 року у справі № 640/20021/22.
Щодо заявленого скаржником клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до частини п'ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду скаржник зазначає те, що в цій категорії справ відсутній єдиний правовий висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Водночас, зазначені скаржником мотиви, не є такими, що в розумінні наведених законодавчих приписів можуть слугувати підставою для передачі даної адміністративної справи на розгляд до Великої палати Верховного Суду.
Враховуючи, що зміст ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року та прийнятої за наслідками її перегляду постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 420/29058/24 свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 420/29058/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді Н. В. Коваленко
С. Г. Стеценко