02 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/3603/24 пров. № А/857/25209/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року у справі № 300/3603/24 за адміністративним позовом приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» - про визнання протиправними та скасування рішення та наказів (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Чуприна О.В. в м. Івано-Франківську в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження; в апеляційному суді справу сформовано у змішаній (електронній та паперовій) формі), -
Приватний нотаріус ОСОБА_1 (далі - позивач, приватний нотаріус ОСОБА_1, ОСОБА_1) звернувся з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України (далі - відповідач 1, ВККН, Комісія), Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2, Міністерство, Мін'юст), Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - відповідач 3, Управління), третя особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (далі - третя особа, ДП «НІС»), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККН від 22.04.2024 № 4 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 13.08.2012 за № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міні'юсту від 01.05.2024 № 1300/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління від 07.05.2024 № 297/4 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням у справі, його оскаржив позивач, який вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що перевірка щодо нього за фактами, які стали підставою для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, не проводилась. Дане порушення правової процедури, в контексті обставин, встановлених у цій справі, є самостійною підставою для визнання протиправними оскаржуваних рішень відповідача. Також зазначає, що відсутні судові рішення, де б стороною спору був позивач і якими б були встановлені порушення закону при вчиненні нотаріальних дій. Звертає увагу, що лист Міністерства, який став підставою для направлення Управлінням подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, містило покликання лише на одне судове рішення, яким був визнаний таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений позивачем. В той же час, в поданні Управління вийшло за межі листа і вказало інші судові рішення. На думку апелянта, підстав для скерування Міністерством до Управління листа щодо судового рішення, яким начебто виявлено порушення законодавства позивачем, не було, оскільки на час такого скерування, рішення суду не набрало законної сили. Вважає, що під час вчинення нотаріальних дій керувався відповідним нормативним документом в редакції, яка була чинною на час вчинення таких дій.
Відповідачі скористалися правом на подання письмових відзивів на апеляційну скаргу, в якому просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Третя особа правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 провадить нотаріальну діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 13.08.2012 за № НОМЕР_1, виданого Міністерством.
Нотаріальну діяльність позивач здійснює в межах Івано-Франківського нотаріального округу як приватний нотаріус, згідно відомостей реєстраційного посвідчення від 09.11.2017 № 170, виданого Головним територіальним управлінням юстиції в Івано-Франківській області.
Мін'юст листом від 20.02.2024 за вих. № 27595/34722-22-24/37.1 направив до Управління для врахування в роботі рішення Шевченківського районного суду від 29.01.2024 у справі № 761/22820/22 (далі також - лист від 20.02.2024).
Згідно рішення у справі № 761/22820/22 виконавчий напис, вчинений 12.01.2022 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований за № 3229, визнано таким, що не підлягає виконанню.
Із Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) встановлено, що рішення Шевченківського районного суду від 29.01.2024 у справі № 761/22820/22 набрало законної сили 29.02.2024.
Управління звернулося до ВККН із поданням від 04.04.2024 № 101-1/1282-24 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 , згідно з підпунктом «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-ХІІ).
У поданні зазначено, що необхідність порушення питання щодо анулювання свідоцтва № НОМЕР_1, виданого 13.08.2012 ОСОБА_1 , виникла у зв'язку з надходженнями 21.02.2024 на адресу листа Міністерства про врахування в роботі доданого до листа рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2024 у справі № 761/22820/22. Окрім цього, за наслідками аналізу звернень громадян та моніторингу ЄДРСР встановлено наявність інших судових рішень, які набрали законної сили, та з яких вбачається, що виконавчі написи, вчинені позивачем, визнано такими, що не підлягають виконанню.
Наказом Управління від 04.04.2024 № 211/4 тимчасово зупинено нотаріальну діяльність позивача з 04.04.2024 до розгляду Комісією подання від 04.04.2024 та вирішення питання по суті, але не більше як на шість місяців.
Рішенням ВККН від 22.04.2024 № 4, у зв'язку з набранням законної сили рішеннями судів про порушення позивачем вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії, зокрема при вчиненні ним виконавчих написів, а також на підставі підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 3425-ХІІ, свідоцтво № НОМЕР_1, видане 13.08.2012, анульовано.
Наказом Мін'юсту від 01.05.2024 № 1300/5 свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане 13.08.2012 за № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1, анульовано, а наказом Управління від 07.05.2024 № 297/4 припинено нотаріальну діяльність позивача з одночасним припиненням дії реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності від 09.11.2017 за № 170, виданого Головним територіальним управлінням юстиції в Івано-Франківській області, з 07.05.2024.
Вважаючи рішення відповідача 1 від 22.04.2024 № 4, накази відповідача 2 від 01.05.2024 № 1300/5 та відповідача 3 від 07.05.2024 № 297/4 такими, що прийняті з порушенням чинного законодавства, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем протиправності оскаржуваних актів індивідуальної дії.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої-третьої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Матеріалами справи встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із прийняттям ВККН рішення від 22.04.2024 № 4 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 13.08.2012 за № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , а також прийняття Міністерством наказу від 01.05.2024 № 1300/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1» та Управлінням наказу від 07.05.2024 № 297/4 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1».
При цьому матеріалами справи встановлено, що 22 квітня 2024 року ВККН, враховуючи подання, внесене Управлінням, прийняла рішення № 4, яким вирішила на підставі підпункту «з» пункту 2 частини 1 статті 12 Закону № 3425-ХІІ, у зв'язку з набранням законної сили рішення суду, яким визнано неправомірною нотаріальну дію, анулювати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 13 серпня 2012 року за № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1
Переглядаючи судове рішення суду попередньої інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, апеляційний суд виходить з такого.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Предметом судового контролю в цій справі є накази та рішення відповідачів, які належить оцінити на предмет їх відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України, а саме: чи прийняті вони 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Правове регулювання діяльності нотаріату в Україні здійснює Закон № 3425-ХІІ.
Статтею 2 названого Закону передбачено, що правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.
Відповідно до статті 2-1 Закону № 3425-ХІІ державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів. Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
Частиною першою статті 3 Закону № 3425-ХІІ визначено, що нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 3425-ХІІ свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадках: а) втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання; б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності; в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили; г) закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав; д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою; е) неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону; є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності; ж) порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною четвертою статті 3, частиною першою статті 8 та статтею 9 цього Закону; з) набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії; и) знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів; і) неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України.
Статтею 21 Закону № 3425-ХІІ встановлено, що державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів. Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
Порядок внесення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затверджений Наказом Міністерства юстиції України 28 липня 2011 року № 1904/5 (далі - Порядок № 1904/5).
Пункти 2-4 Порядку № 1904/5 визначають, що подання Мін'юсту, територіальних органів Міністерства юстиції або Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (далі - Подання) вноситься до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі - Комісія) не пізніше сорока п'яти днів з дня встановлення підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, якщо інший строк не передбачено законом. Воно повинно містити, крім іншого, інформацію про наявність підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону; зазначення конкретних порушень, які були допущені нотаріусом; пропозиції щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. До Подання додаються, зокрема, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, на підставі яких внесено Подання; довідка про результати перевірки роботи нотаріуса (у разі проведення такої перевірки); пояснення особи, щодо якої внесено Подання, на предмет обставин, викладених у Поданні (у разі наявності); копії документів про зупинення нотаріальної діяльності (щодо приватного нотаріуса); копії документів, що свідчать про виявлені в діяльності нотаріуса порушення; документи, що свідчать про вжиті заходи щодо виявлених в роботі нотаріуса порушень (у разі вжиття таких заходів); відповідні документи органів дізнання і слідства, прокуратури, суду тощо.
Пунктом 14 Порядку № 1904/5 встановлено, що на підставі рішення Комісії про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю видається відповідний наказ Міністерства юстиції України.
Матеріалами справи встановлено, що спірні рішення та накази прийняті відповідачами за наслідками розгляду подання Управлінням щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я позивача.
Також матеріалами справи підтверджено, що до Управління надійшов лист Мін'юсту від 20.02.2024 року для врахування в роботі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2024 року у справі № 761/22820/22 про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом ОСОБА_1 12.01.2022 року за № 3229, таким, що не підлягає виконанню.
Розглянувши даного листа, відповідач 3 встановив, що зазначений в рішенні Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/22820/22 виконавчий напис вчинений позивачем з порушенням вимог статті 87 Закону № 3425-ХІІ та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 (далі - Перелік № 1172).
За наслідками розгляду листа Міністерства Управління підготувало подання до ВККН від 04.04.2024 року про розгляд питання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача згідно з підпунктом «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 3425-ХІІ.
Крім покликань на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, в поданні зазначено, що впродовж 2022-2024 років на адресу Управління надходили доручення Мін'юсту щодо розгляду звернень, скарг відносно позивача при вчиненні ним виконавчих написів на кредитних договорах. Такі ж звернення надходять і безпосередньо від фізичних та юридичних осіб.
За результатами звернень та скарг встановлено, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 вчинялись виконавчі написи на кредитних договорах в порушення вимог статті 87 Закону № 3425-ХІІ та Переліку № 1172, а також недотримання позивачем вимог до змісту виконавчих написів, визначених абзацом 4 частини першої статті 89 Закону № 3425-ХІІ.
Враховуючи значну кількість звернень/запитів щодо діяльності позивача, Управлінням здійснено перевірку за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень щодо наявності судових рішень, якими встановлено факти порушень позивачем вимог законодавства при вчиненні нотаріальної дії.
За результатами такого моніторингу встановлено ряд рішень судів, якими визнавались такими, що не підлягають виконанню, виконавчі написи, вчинені приватним нотаріусом ОСОБА_1
В поданні відповідача 3 від 04.04.2024 року, скерованого до Комісії, зазначено про 47 таких судових рішень.
Управління в поданні зазначило, що при вчиненні нотаріальних написів, які в подальшому визнавались такими, що не підлягають виконанню, позивачем порушено вимоги статті 7 Закону № 3425-ХІІ, оскільки вчинялись нотаріальні дії на підставі норми закону, що визнана незаконною та нечинною станом на момент вчинення нотаріальної дії.
За наслідками розгляду подання відповідачем 1 прийняте спірне рішення на підставі підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 3425-ХІІ, а саме, у зв'язку з набранням законної сили рішеннями судів про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій, що стало підставою для видання Мін'юстом та Управлінням спірних наказів.
З огляду на вказане, апеляційний суд перед усім звертає увагу на таке.
Відповідно до частини шостої статті 33 Закону № 3425-ХІІ порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Міністерством юстиції України.
Частинами першою, дев'ятою, десятою, одинадцятою статті 10 Закону № 3425-ХІІ встановлено, що для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції України утворюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату.
Питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням Міністерства юстиції України, його територіальних органів або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.
Порядок внесення відповідно Міністерством юстиції України, його територіальними органами або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату встановлюється Міністерством юстиції України.
Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату може бути оскаржено до суду.
Порядок проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджений Наказом Міністерства юстиції України 17.02.2014 року № 357/5 (далі - Порядок № 357/5).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 357/5 перевірка - планова або позапланова перевірка, під час якої перевіряється робота державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, нотаріальна діяльність приватного нотаріуса за відповідний період.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 357/5 проведення перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюється уповноваженими представниками Міністерства юстиції, територіального органу Міністерства юстиції, діяльність яких безпосередньо пов'язана з контролем за організацією нотаріату і нотаріальної діяльності в Україні.
Пунктом 13 Порядку № 357/5 встановлено, що позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи головного управління юстиції. За наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками.
Пунктом 14 Порядку № 357/5 передбачено, що перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб проводиться у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, територіального органу Міністерства юстиції шляхом витребування від державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса (особи, яка заміщує тимчасово відсутнього нотаріуса) необхідних документів та відомостей, що стосуються фактів, викладених у такій інформації, та письмових пояснень нотаріуса або з виїздом за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 357/5 у разі необхідності за дорученням Міністра юстиції може проводитися позапланова перевірка в загальному порядку проведення перевірок, визначеному цим Порядком.
Позапланова перевірка проводиться як за період, що вже підлягав плановій комплексній перевірці, так і за період, що не підлягав такій перевірці.
За наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками.
Відповідно до пункту 31 Порядку № 357/5 перевіркою встановлюється, чи дотримуються державні і приватні нотаріуси загальних положень чинного законодавства, яке регулює порядок вчинення нотаріальних дій та проведення під час їх вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно із пунктом 33 Порядку № 357/5 за наслідками перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства комісія протягом п'яти робочих днів з часу закінчення перевірки складає довідку у двох примірниках про результати проведеної перевірки із зазначенням оцінки роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса та з викладеними у ній висновками і рекомендаціями.
Загальна оцінка роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса визначається як «добре», «задовільно», «незадовільно».
Довідка готується згідно з перевіреними достовірними фактами, що свідчать про наявність недоліків, помилок і порушень, з посиланням на норми законодавства.
Відповідно до пункту 36 Порядку № 357/5 голова комісії надає приватному нотаріусу, діяльність якого перевірялась, довідку за результатами перевірки для ознайомлення та підпису.
Згідно із пунктом 37 Порядку № 357/5 приватний нотаріус, діяльність якого перевірялась, має право письмово викласти свої заперечення або пояснення щодо висновків комісії.
Заперечення або пояснення приватного нотаріуса, діяльність якого перевірялась, надаються комісії та розглядаються разом з довідкою про проведену перевірку та іншими матеріалами перевірки.
За пунктом 38 Порядку № 357/5 один примірник довідки за результатами перевірки подається начальнику територіального органу Міністерства юстиції, який приймає рішення про способи реалізації висновків та пропозицій за результатами комплексної, цільової, контрольної перевірки, а другий примірник отримують завідувач державної нотаріальної контори, завідувач державного нотаріального архіву, приватний нотаріус, діяльність яких перевірялась.
Відповідно до пункту 39 Порядку № 357/5 за результатами перевірки державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса, на підставі висновків комісії Міністерство юстиції, територіальний орган Міністерства юстиції видає наказ, у якому встановлюється строк для усунення виявлених порушень та помилок.
Копія наказу направляється до виконання державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіву, приватному нотаріусу для врахування пропозицій комісії впродовж п'яти робочих днів з дня ознайомлення з довідкою про результати проведеної перевірки та долучається до відповідного наряду державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, а також до реєстраційної справи приватного нотаріуса.
Виходячи з аналізу вказаної норми права, апеляційний суд наголошує, що вказана норма є імперативною.
Проте, матеріалами справи встановлено, що в порушення приписів Порядку № 357/5 Управлінням для проведення позапланової перевірки діяльності позивача як приватного нотаріуса комісію не створювало, відповідний наказ не виносило, за наслідками перевірки не складало та не надавало позивачу для ознайомлення та підпису довідку за результатами такої перевірки. Позивачу до застосування спірного заходу у виді анулювання свідоцтва про право зайняття нотаріальною діяльністю не надсилався наказ, у якому б встановлювався строк для усунення виявлених порушень та помилок, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості вжити заходи для усунення виявлених під час перевірки порушень і помилок або надати письмові пояснення, якщо виявлені порушення та помилки усунути неможливо.
Матеріалами справи встановлено відсутність доказів на підтвердження дотримання Управлінням вимог Порядку № 357/5 під час проведення указаної перевірки.
На думку суду, надання позивачем письмових пояснень спрямоване на забезпечення права особи почути інформацію, яка розглядається стосовно неї і впливає на результати прийнятого рішення, та висловити свої аргументи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на підтвердження своїх аргументів.
Резолюцією (77) 31 про захист особи відносно актів адміністративних органів, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 28 вересня 1977 року, було визначено п'ять основних принципів, у тому числі серед них й право бути вислуханим. Право бути вислуханим є одним із фундаментальних принципів справедливої процедури й означає забезпечення особі можливості надавати адміністративному органу факти й аргументи у справі. Право бути вислуханим має бути забезпечене насамперед у справах, де передбачається прийняття «несприятливих» адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи.
При цьому матеріалами справи встановлено (та і не заперечується відповідачем), що пояснення позивача під час такої перевірки не були отримані.
Апеляційний суд наголошує, що будь-яких винятків або обмежень щодо вчинення необхідних дій, прийняття рішень, які є підставою для проведення перевірки, а також оформлення результатів за наслідком перевірки діяльності приватного нотаріуса за зверненням фізичних та юридичних осіб, Порядок № 357/5 не містить.
Пунктом 2 Порядку № 357/5, серед іншого, визначено, що перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб є різновидом позапланової перевірки. Ураховуючи це, на таку перевірку поширюються загальні вимоги законодавства щодо її проведення з додатковим спеціальним законодавчим регулюванням, передбаченим пунктом 14 Порядку № 357/5.
Особливу увагу слід звернути на те, що як в поданні Управління від 04.04.2024 року, так і в рішенні Комісії від 22 квітня 2024 року, а також у відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу, відповідачі прямо зазначали про те, що підставою для внесення подання стали результати розгляду звернень та скарг від фізичних та юридичних осіб на дії позивача, що було також підставою для моніторингу ЄДРСР з метою виявлення таких судових рішень, де відображалось порушення позивачем норм законодавства при вчиненні нотаріальних дій.
Дані факти та обставини дають підстави апеляційному суду для беззаперечного висновку про недотримання вищевикладених положень Закону № 3425-ХІІ та Порядку № 357/5 про обов'язкову перевірку за такими зверненнями.
З огляду на недотримання Управлінням вимог Порядку № 357/5 під час проведення перевірки та надання правової оцінки діям приватного позивача як нотаріуса у спірних правовідносинах апеляційний суд приходить до висновку про недотримання відповідачами під час ухвалення спірних наказів та рішення процедури їх прийняття.
Аналогічні висновки неодноразово викладені у рішеннях Верховного Суду при розгляді подібних справ, зокрема у справах № 817/800/17 (постанова від 29 квітня 2020 року), № П/811/615/16 (постанова від 07 травня 2020 року), № 580/481/19 (постанова від 12 червня 2020 року), № П/811/937/17 (постанова від 08 липня 2020 року), № 640/7645/20 (постанова від 21 квітня 2021 року), № 520/5993/21 (постанова від 10.08.2022 року).
З огляду на це, апеляційний суд зазначає, що порушення процедури, в контексті обставин, встановлених у цій справі, є самостійною підставою для скасування спірних рішень відповідачів.
Правова процедура є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Верховний Суд у своїй практиці, зокрема, у постанові від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18, вже звертав увагу, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Аналогічний висновок висловлено у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 2340/5084/18.
Втім, відповідачами безпідставно проігноровано приписи Порядку № 357/5 щодо необхідності проведення означеної перевірки та, відповідно, під час прийняття оспорюваних рішень.
Матеріали справи, зокрема подання Управління від 04.04.2024 року, свідчать про те, що відповідач 3 мав намір провести у 2024 році планову комплексну перевірку організації діяльності відповідача, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій і виконання правил ведення нотаріального діловодства, яка однак проведена не була.
Разом з тим, як зазначалося вище, відповідно до пункту 2 Порядку № 357/5 перевірка що перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб є різновидом позапланової перевірки, на яку поширюються загальні вимоги законодавства щодо її проведення з додатковим спеціальним законодавчим регулюванням, передбаченим пунктом 14 Порядку № 357/5.
До того ж на аркуші 13 подання відповідач 3 зазначив, що позивач ухилився від проведення позапланової комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності, проте жодних доказів призначення такої позапланової перевірки та ухилення від проведення саме позапланової перевірки суду не було надано.
Відповідачі особливу увагу суду звертають на те, що сама по собі наявність певної кількості судових рішень, якими встановлено порушення законодавства при вчиненні позивачем нотаріальних дій, є достатньою самостійною підставою для прийняття рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття позивачем нотаріальною діяльністю, покликаючись при цьому на відповідні правові висновки Верховного Суду.
Апеляційний суд з такою позицією, з огляду на встановлені обставини в межах справи, що переглядається в апеляційному порядку, не погоджується, оскільки відповідачі грубо порушили в даному конкретному випадку Порядок № 357/5, який зобов'язував провести відповідну позапланову перевірку позивача за зверненнями фізичних і юридичних осіб (про що було зазначено у поданні про позбавлення позивача права на зайняття нотаріальною діяльністю), надати йому можливість дати пояснення, а також час на усунення недоліків, особливо з огляду на тотожність виявлених порушень та доводи позивача про необізнаність із законодавчими змінами та використання ним офіційного тексту Переліку № 1172.
Щодо підстав анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю у спірних правовідносинах відповідно до підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 3425-ХІІ апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до вказаної правової норми свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю може бути анульоване Міністерством юстиції України у разі набранням законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.
Матеріалами справи дійсно встановлено, що у судових рішеннях, на які посилаються відповідачі в оскаржуваних рішеннях, спори виникли за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за позовами боржників до стягувачів. Позивач не був відповідачем у таких справах.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутність судових рішень, прийнятих за результатами вирішення спору про оскарження дій позивача, як відповідача, щодо вчинення виконавчого напису, не впливає на застосування підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 3425-ХІІ.
Апеляційний суд, із урахуванням вимог підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 3425-ХІІ, зазначає, що свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю може бути анульоване Міністерством юстиції України у разі набранням законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії незалежно від того чи був нотаріус відповідачем у судових рішеннях, які набрали законної сили.
Однак, заважаючи на порушення процедури проведення перевірки та притягнення позивача до відповідальності, що є самостійною підставою для скасування спірних рішень відповідачів, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про протиправність оскаржуваних рішень.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справі № 520/5993/21 (постанова від 10 серпня 2022 року).
Слід також зауважити, що відповідач 3 у поданні від 04.04.2024 року, відповідач 1 у рішенні від 22 квітня 2024 року, зазначаючи про наявність достатніх підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача, акцентують увагу на тій обставині, що наказом Мін'юсту від 14.04.2021 року № 1358/5 відповідно до рішення Комісії від 05.04.2021 № 2 та на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 3425-ХІІ у зв'язку з неодноразовим порушенням нотаріусом законодавства при вчиненні нотаріальних дій, які встановлені рішеннями судів, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача було анульовано. При цьому, попри негативний досвід щодо позбавлення можливості зайняття нотаріальною діяльністю, після поновлення приватної нотаріальної діяльності позивач не вжив заходів щодо покращення роботи та виправлення помилок.
Апеляційний суд, оцінюючи такі висновки, зазначає, що судовим рішенням наказ Міністерства від 14.04.2021 року № 1358/5 та рішення ВККН від 05.04.2021 № 2 були визнані в судовому порядку протиправними та скасовані (справа № 300/1919/21), відтак покликання на зазначені наказ та рішення є безпідставними. Разом з тим, таке покликання очевидно мало вплив на прийняття оскаржуваного в межах справи, що розглядається, рішення ВККН (оскільки ця обставина відображена в тексті оскаржуваного рішення Комісії), що є додатковим аргументом щодо протиправності як даного рішення, так і виданих на його підставі наказів відповідача 2, та відповідача 3.
Крім цього, у контексті оцінки решти доводів апеляційної скарги щодо обґрунтованості рішення суду першої інстанції апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
За правилами пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частинами першою, другою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також допущене судом першої інстанції неправильне застосування норм матеріального права, апеляційний суд вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року у справі № 300/3603/24 скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року у справі № 300/3603/24 за адміністративним позовом приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними рішення та наказів задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 22.04.2024 № 4 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 13.08.2012 за № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції від 01.05.2024 № 1300/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1».
Визнати протиправним та скасувати наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07.05.2024 № 297/4 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1».
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар