02 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/8439/24 пров. № А/857/14147/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 380/8439/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу (рішення першої інстанції ухвалене суддею Желік О.М. в м. Львові 28.05.2024 в порядку письмового провадження), -
Головне управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, позивач) звернулося з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути податковий борг у сумі 81480,00 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідачем був сплачений в повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими квитанціями. Покликання позивача на спрямування коштів зі сплати цього податку на погашення податкового боргу, що утворився раніше, безпідставні, оскільки стягнутий за рішенням у справі № 380/11062/21 борг відсутній.
Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив в задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Згідно довідки про суму податкового боргу платника податків по ФО ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) від 08.04.2024 № 4533/5/13-01-13-05, позивач має заборгованість перед бюджетом у розмірі - 81480,00 грн, зокрема, по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності позивача).
Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності позивача), виникла на підставі нарахувань згідно податкових повідомлень-рішень: вiд 22.11.2022 № 2585078-2412-1320 (термін сплати до 30.12.2022) на суму 31512,00 грн., вiд 22.11.2022 № 2585076-2412-1320 (термін сплати до 30.12.2022) на суму 17054,00 грн., вiд 22.11.2022 № 2585077-2412-1320 (термін сплати до 30.12.2022) на суму 32914,00 грн., які направлялись позивачу.
Також суд встановив, що податковим органом приймалась податкова вимога від 02.02.2021 № 6013-13, якою визначено суму податкового боргу позивача станом на 01.02.2021 - 170008,02 грн.
Відповідна податкова вимога направлялась позивачу на його податкову адресу.
Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум грошових зобов'язань обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності пред'явленого позову, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом. Норми, встановлені та закріплені Конституцією України, є нормами прямої дії, виходячи з того, що відповідно до статті 8 Конституції в Україні встановлено і діє принцип верховенства права.
Згідно пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).
У разі несплати в установлений строк грошового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні, застосовується штраф та нараховується пеня у порядку та розмірах, передбачених статтями 126 і 129 ПК України.
Згідно з підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об'єктом оподаткування - об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України встановлено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до правил, установлених підпунктом 266.7.2 пункту 266.7, підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення вiд 22.11.2022 № 2585078-2412-1320, вiд 22.11.2022 № 2585076-2412-1320 та вiд 22.11.2022 № 2585077-2412-1320 на загальну суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, (за податковий період - 2021 рік) в загальній сумі 81480,00 грн.
Відповідні податкові повідомлення-рішення вважаються врученими відповідачу, оскільки такі було скеровано на податкову адресу відповідача: Львівська область, Кам'янка-Бузький район, смт. Запитів, вул. Київська, буд. 100.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України, платник податків фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в контролюючому органі.
Платник податків фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Отже, платник податків відповідно до норм чинного законодавства зобов'язаний визначити свою податкову адресу, і повідомити податковий орган про зміну свого місцезнаходження.
Тлумачення даної норми відображена, в постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 120/479/21-а, де колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що добросовісний платник податків, зобов'язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов'язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних наслідків.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 140/30/20.
Згідно пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року по справі № 826/11455/15 дійшов висновку, що не виконання платником податків обов'язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв'язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми п. 42.2 статті 42 ПК України. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.
Таким чином, скерування податкових повідомлень-рішень за податковою адресою відповідача свідчить про дотримання податковим органом вимог пункту 42.2 статті 42 ПК України.
Ці податкові повідомлення-рішення також є чинними та не були оскаржені відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку.
Відповідач визначені цими податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобов'язання не сплатив, а тому такі зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
За правилами, визначеними статтею 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов'язок щодо сплати лише узгодженої суми податкових зобов'язань.
Разом з цим, ПК України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку.
Апеляційним судом встановлено, що на виконання вказаних положень ПК України ГУ ДПС скеровувалась відповідачу податкова вимога від 02.02.2021 № 6013-13, якою визначено суму податкового боргу позивача станом на 01.02.2021 - 170008,02 грн.
Щодо покликань апелянта на те, що податковий борг згідно вищевказаної вимоги стягнуто згідно виконавчого листа в межах адміністративної справи № 380/11062/21, колегія суддів зазначає наступне.
Апеляційним судом встановлено, що заборгованість відповідача виникла значно раніше, ніж подано позов та відкрито провадження в справі № 380/11062/21. В межах адміністративної справи № 380/11062/21 стягнуто органами державної виконавчої служби в примусовому порядку заборгованість у розмірі 170008, 02 грн. (що не заперечується сторонами), про що внесено відповідні записи (автоматично) в інтегровано картку платника. Зазначена операція позначена під № 147 в інтегрованій картці платника, яка наявна в матеріалах справи.
Окрім цього, відповідачем частково погашено наявну заборгованість, згідно платіжних доручень, про що теж зазначено у інтегрованій картці платника під № 101, проте, повна сума податкового боргу платником не погашена.
Як зазначалось вище, відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Надалі позивачу на підставі податкових повідомлень-рішень вiд 22.11.2022 № 2585078-2412-1320, вiд 22.11.2022 № 2585076-2412-1320 та вiд 22.11.2022 № 2585077-2412-1320 було донараховано суму грошового зобов'язання в сумі 81480,00 грн., яка також набула статусу податкового боргу у зв'язку з її несплатою.
Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як вбачається з аналізу положень пункту 87.9 статті 87 ПК України, законом імперативно встановлено обов'язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу (крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
Апеляційний суд зазначає, що згідно ІКП відповідача за 2020-2023 у такого був наявний податковий борг ще до винесення податкових повідомлень-рішень вiд 22.11.2022№ 2585078-2412-1320, вiд 22.11.2022 № 2585076-2412-1320 та вiд 22.11.2022 № 2585077-2412-1320.
Відтак, у зв'язку з наявністю податкового боргу у відповідача сплачені ним суми коштів згідно долучених квитанцій у розмірі 81480,00 грн. були спрямовані на сплату заборгованості в порядку черговості.
Докази вжиття відповідачем заходів щодо погашення податкової заборгованості в сумі 81480,00 грн. за вищезгаданими податковими повідомленнями-рішеннями в матеріалах справи відсутні.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
Згідно частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 380/8439/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар