02 січня 2025 рокуСправа №160/13068/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.04.2024р. за № 046550002119 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 ;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи: в колгоспі ім.«Котовського», з 01.08.1978 року по 05.12.1985 року, та з 03.01.1986р. по 06.06.1993р.; в колективному сільськогосподарському підприємстві ім.Котовського з 07.06.1993р. по 13.06.2000р.;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з врахуванням вищезазначеного трудового стажу.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона 09.04.2024, у зв'язку з досягненням 63-річного віку, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заява позивача була розподілена Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області.17.04.2024 рішенням №046550002119 відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком, зазначивши, що відповідно наданих до зави документів страховий стаж складає 11 років 03 місяці 17 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Не враховані до загального стажу періоди роботи в колгоспі згідно з архівних довідок від 09.09.2019 №813, №814, №815, №816 з 1978 по 1997 рік, оскільки в довідках зазначені скорочені ім'я та по батькові, що підтверджується копією зазначеного рішення. Відмову у призначенні пенсії позивач вважає неправомірною, оскільки трудова книжка містить усі необхідні записи щодо спірного періоду, яка є основним документом, що підтверджує страховий стаж. Відмовляючи у призначенні пенсії, відповідач не надав належної оцінки трудовій книжці колгоспника. Працівник не може нести відповідальності за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві. Неналежний порядок ведення та заповнення трудових книжок та іншої документації адміністрацією підприємства не може бути підставою для позбавлення її права на пенсійне забезпечення. За вказаних обставин, вважає висновки відповідача про відсутність страхового стажу для призначення пенсії безпідставними, просить задовольнити позов у повному обсязі.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2024 адміністративна справа розподілена судді Юхно І.В.
Ухвалою суду від 19.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13068/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
Цією ж ухвалою суду витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином засвідчені копії рішення від 17.04.2024 №046550002119 з доказами його направлення та/або вручення позивачу; матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
10.07.2024 від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Заява позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. За результатами розгляду заяви та долучених документів відповідачем 17.04.2024 прийнято рішення №046550002119 про відмову у призначенні пенсії. Згідно поданих документів загальний (страховий) стаж ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 11 років 03 місяці 17 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зараховано періоди роботи позивачки у колгоспі імені Котовського з 1978 по 1997 роки, оскільки згідно з архівних довідок про вихододні №813-816 та довідок про заробітну плату №817-820 від 09.09.2019 неповністю вказано по батькові позивачки. Зарахування вказаного періоду можливе після проведення перевірки на відповідність даних первинним документам. Рішення про призначення пенсії повинно прийматись органом Пенсійного фонду України, з урахуванням положень пунктів 4.1 та 4.2 Порядку 22-1. Відповідно до пункту 4.7 розділу IV Порядку 22-1 право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Функції щодо розгляду заяви про призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області вичерпано. Також, відповідач зазначає, що відповідно до пункту 26 Порядку 637 якщо ім?я, по батькові та прізвище, зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім?ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. Підсумовуючи викладене, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для призначення позивачці пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу на дату звернення із заявою про призначення пенсії.
09.09.2024 розпорядженням В.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду №472д від 09.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи №160/13068/24 у зв'язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді за її заявою про відставку, ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 13.08.2024 №2451/0/15-24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 справу №160/13068/24 передано на розгляд судді Бухтіяровій М.М.
Ухвалою суду від 11.09.2024 адміністративну справу №160/13068/24 прийнято до провадження; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Цією ж ухвалою суду роз'яснено учасникам справи, що розгляд адміністративної справи починається спочатку та зважаючи на що, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали (у разі необхідності), позивачу - відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву, п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень відповідачу.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 станом на дату звернення за призначенням пенсії (09.04.2024).
Позивачем у позові заявлено про виклик свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак без обґрунтування, які обставини, зважаючи на предмет доказування, ці особи можу підтвердити або спростувати, у зв'язку із чим клопотання позивача про виклик свідків залишено без задоволення.
08.10.2024 відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи копію заяви ОСОБА_1 та долучених до неї документів, рішення про відмову в призначенні пенсії, розрахунок стажу.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористалась.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документована паспортом громадянина України (ID-картка) № НОМЕР_2 , виданого 09.09.2019; орган що видав - 1256; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
09.04.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ВОГ №11 (СЦ)) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із розпискою-повідомленням до заяви від 09.04.2024 вх.№622 долучено наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; ІD-картка № НОМЕР_2 ; диплом про навчання № НОМЕР_3 ; довідка про заробітну плату (спецпенсії) №816, №815, №814, №813 від 09.09.2019; довідка про зміну назви організації №216 від 02.10.2023, №217 від 02.10.2023; інші документи; пам'ятка пенсіонера; свідоцтва про народження дитини; свідоцтво про шлюб; трудова книжка.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.04.2024 №046550002119 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Означене рішення від 17.04.2024 №046550002119 обґрунтоване наступним.
Вік заявниці 63 роки 07 місяців 12 днів. Страховий стаж особи становить 11 років 3 місяці 17 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 1978-1997, згідно архівних довідок про вихододні №813-816 та довідок про заробітну плату №817-820 від 09.09.2019, оскільки по батькові особи вказано неповністю.
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) (номер ПС: 046550002119) на дату звернення 09.04.2024, страховий стаж позивача становить 11 років 03 місяці 17 днів, до якого зараховано наступні періоди:
-з 01.09.1975 по 15.07.1978 - навчання у вищих/середн.НЗ - 02 роки 10 місяців 15 днів;
-з 24.12.1979 по 23.12.1982 - догляд за дитиною до 3 років - 03 роки 0 місяців 0 днів;
-з 14.09.1984 по 15.02.1990 - догляд за дитиною до 3 років - 05 років 05 місяців 02 дні.
Не погодившись з відмовою в призначенні пенсії та з не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи в колгоспі з 01.08.1978 по 05.12.1985, з 03.01.1986 по 06.06.1993 та з 07.06.1993 по 13.06.2000, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно із пунктом «а» статті 3 вказаного Закону право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також:а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку№637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пунктом 23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 22 серпня 2024 року у справі № 160/18173/23,від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.08.1978 по 05.12.1985, з 03.01.1986 по 06.06.1993 та з 07.06.1993 по 13.06.2000згідно із трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_4 від 07.04.1979.
Як вбачається з розрахунку форми РС-право (станом на час звернення 09.04.2024) вказані спірні періоди трудової діяльності позивача частково зараховані до страхового стажу, а саме: періоди з 24.12.1979 по 23.12.1982 та з 14.09.1984 по 15.02.1990, тож спір між сторонами щодо вказаних періодів відсутній, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Щодо решти спірних періодів з 01.08.1978 по 23.12.1979, з 24.12.1982 по 13.09.1984, з 16.02.1990 по 13.06.2000, суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969 і затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
Відповідно до п.п.5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
З огляду на положення частини другої статті 56 Закону №1788-XII та пункту 5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь, прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання є обов'язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.
Як вбачається з трудової книжки колгоспника № НОМЕР_4 від 07.04.1979, ОСОБА_1 , прийнята в члени колгоспу імені Котовського (Комісарівська сільрада, П'ятихатського району, Дніпропетровської області) 01 серпня 1978 року пташницею та з 09.12.1985 вибула з членів колгоспу, згідноз поданої заяви від 26.11.1985; з 03.01.1986 прийнята в члени колгоспу, згідно з поданої заяви від 30.01.1986, та 31.01.2001 звільнена за власним бажанням з СТОВ «Колос».
В розділі «відомості про роботу» (сторінки 2-7) трудової книжки колгоспника наявні наступні записи про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в колгоспі, тобто кількість вироблених трудоднів:
-за 1978 рік з 01.08.1978, вироблених мінімумів трудової участі за рік - 142, при встановленому мінімумі 125;
-за 1979 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 287; при встановленому мінімумі 250;
-за 1980 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 219; при встановленому мінімумі 190;
-за 1981 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 359; при встановленому мінімумі - 250;
- за 1982 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 294; при встановленому мінімумі - 250;
-за 1983 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 340; при встановленому мінімумі - 250;
-за 1984 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 176; при встановленому мінімумі - 190;
-декретна відпустка по догляду за дитиною до 1 року з 09.11.1984 по 09.09.1985;
-за 1986 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 298; при встановленому мінімумі - 240;
-за 1987 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 133; при встановленому мінімумі - «-»;
-за 1988 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 242; при встановленому мінімумі - 240;
-за 1989 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 312; при встановленому мінімумі - 240;
-за 1990 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 325; при встановленому мінімумі - 240.
-за 1991 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 318; при встановленому мінімумі - 240;
-за 1992 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 268; при встановленому мінімумі - 240;
-за 1993 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 283; при встановленому мінімумі - 240;
-за 1994 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 365; при встановленому мінімумі - 210;
-за 1995 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 365; при встановленому мінімумі - 210;
-за 1996 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 363; при встановленому мінімумі - 210;
-за 1997 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 209; при встановленому мінімумі - 210;
-за 1998 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік «-»; при встановленому мінімумі - «-»;
-за 1999 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік «-»; при встановленому мінімумі - «-»;
-за 2000 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік «-»; при встановленому мінімумі - «-».
Вказані записи трудової книжки в частині спірного періоду містять номери та дати наказів про прийняття в члени колгоспу та звільнення, завірені підписами уповноважених осіб та печатками підприємств; записи про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в колгоспі виконано чітко, розбірливо, дані трудової книжки позивача в частині спірного періоду містять неправдиві або недостовірні відомості.
Разом з цим, в трудовій книжці колгоспника за період 1998, 1999 та 2000 роки трудова книжка не містить відомостей ані щодо вироблених мінімумів трудової участі позивача, ані встановленого мінімуму.
Суд зазначає, що у таких випадках законодавцем обумовлена необхідність надання додаткових документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
Як вбачається з матеріалів справи, разом із заявою про призначення пенсії від 09.04.2024 позивачем надавались архівні довідки, видані Комунальною архівною установою «Трудовий архів П'ятихатського району» П'ятихатською районною радою Дніпропетровської області,№816, №815, №814, №813 від 09.09.2019.
Відповідно до архівної довідки Комунальної архівної установи «Трудовий архів П'ятихатського району» П'ятихатською районною радою Дніпропетровської області, №816 від 09.09.2019, в книгах обліку оплати праці колгоспу ім. Котовського (з 1993 року - КСП ім. Котовського, з 2000 року - СТОВ «Колос») відсутні відомості за період 1998, 1999 та 2000 рокищодо встановленого мінімуму трудової участі в колгоспі та щодо вироблених мінімумів трудової участі позивача, які, як встановлено судом, відсутні і в трудовій книжці колгоспника.
Інші архівні довідки, надані позивачем до заяви про призначення пенсії, також не містять відомостей за період 1998, 1999 та 2000 роки щодо встановленого мінімуму трудової участі в колгоспі та щодо вироблених позивачем мінімумів трудової участі.
Суд повторно зазначає, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Водночас, наявні в матеріалах справи документи не підтверджують виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві за період 1998-2000 рр., відсутні і відомості щодо фактичної роботи (тривалості роботи) за вказаний період, тож правових підстав для зарахування до страхового стажу періодів 1998-2000 рр. у відповідача не було.
Разом з цим, відповідачем не зазначено причин не врахування записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_4 від 07.04.1979 в частині решти спірних періодів з 01.08.1978 по 23.12.1979, з 24.12.1982 по 13.09.1984, з 16.02.1990 по 1997 рік, зважаючи, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, зауважень до трудової книжці відповідачем під час розгляду питання про призначення пенсії не виявлено.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, відмовляючи зарахувати періоди роботи позивача в колгоспі з 01.08.1978 по 23.12.1979, з 24.12.1982 по 13.09.1984, з 16.02.1990 по 1997 рік згідно із трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_4 від 07.04.1979 до страхового стажу, відповідач діяв протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди її роботи згідно із трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_4 від 07.04.1979: з 01.08.1978 по 23.12.1979, з 24.12.1982 по 13.09.1984, з 16.02.1990 по 1997 рік включно.
За змістом частин першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За таких обставин, рішення про відмову в призначенні пенсії від 17.04.2024 №046550002119 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не на підставі та не у спосіб, визначений Конституцією та законами України, тобто не відповідає критеріям, передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем заяви позивача від 09.04.2024 про призначення пенсії за віком у вигляді рішення від 17.04.2024 №046550002119, яке скасовано судом як протиправне.
При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність незарахування відповідачем до страхового стажу періодів роботи позивача колгоспі з 01.08.1978 по 23.12.1979, з 24.12.1982 по 13.09.1984, з 16.02.1990 по 1997 рік та зобов'язано зарахувати до страхового стажу позивача вказаних її періодів.
На час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку страхового стажу з урахуванням зобов'язальних вимог суду.
Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, враховуючи дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу, необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09.04.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій (рішення) у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10)від 17.04.2024 №046550002119 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.МитрополитаАндрея, 10) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до страхового стажу періоди її роботи згідно із трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_4 від 07.04.1979: з 01.08.1978 по 23.12.1979, з 24.12.1982 по 13.09.1984, з 16.02.1990 по 1997 рік включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 09.04.2024 про призначення пенсії за віком із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова