02 січня 2025 рокуСправа №160/12772/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2024 року №0069040709, прийняте на підставі Акту №75/04-36-07-09/41346335 від 17.01.2024 року, яким за порушення пп. 69.8.3 п. 69.8 ст. 69 Податкового кодексу України застосовано до ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 250 000,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 30.11.2023 по 10.01.2024 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку, за наслідком якої винесено податкове повідомлення-рішення від 14.02.2024 року №0069040709 та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 250 000,00 грн. через не поданням звітів про підзвітні рахунки відповідно до Угоди (FATCA) за 2017 - 2022 роки. Позивач не погоджується з висновками проведеної перевірки, оскільки ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» не є фінансовим агентом та не зобов'язане виконувати обов'язок щодо подання звітів про підзвітні рахунки. Нормами Податкового кодексу України чітко сформульовано та визначено підстави та порядок визначення небанківських фінансових установ, які зобов'язані виконувати обов'язки фінансових агентів до вимог Угоди FATCA. Рішення НКЦПФР не розповсюджується на діяльність ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та не визначає його ані як фінансового агента, ані як установу, яка зобов'язана виконувати зазначені обов'язки. Крім того, ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» не підпадає під дію Постанови НБУ №96 від 07.07.2020, оскільки діяльність страховика ним не здійснюється, а кредитною спілкою в розумінні норм чинного законодавства товариство не являється. З огляду за викладене, позивач вважає, що немає обов'язку подавати звіти про підзвітні рахунки, а обґрунтування такого обов'язку з боку контролюючого органу не відповідає приписам чинного законодавства та є протиправними.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12772/24; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Цією ж ухвалою суду витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області докази з їх документальним підтвердженням, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.02.2024 №0069040709.
Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує, що перевіркою дотримання обов'язку щодо подання звітів про підзвітні рахунки відповідно до вимог Угоди FATCA встановлено, що позивачем таких звіті не подано за 2017-2022 рр. При цьому, ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» зареєстроване у системі Міжнародної служби обміну даними СВД США (IDES) ті отримано унікальний ідентифікатор - GІІN код. Згідно з пп.14.1.258 п.14.1 ст.14 ПКУ фінансовий рахунок - рахунок, відкритий фінансовим агентом, або договір, укладений фінансовим агентом. Відповідно до п. 14.1.257-1 п.14.1 ст. 14 ПК, фінансовий агент - будь-яка особа (крім фізичної особи), яка відповідає визначенню звітної фінансової установи України, у значенні, наведеному в Угоді FATCA, та/або підзвітної фінансової установи відповідно до Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS, та яка відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства, ухвалених на виконання положень Угоди FATCA та Багатосторонньої угоди CRS, зобов'язана застосовувати заходи належної комплексної перевірки до фінансових рахунків, подавати звіт про підзвітні рахунки до контролюючого органу, виконувати інші обов'язки та нести відповідальність за порушення цих обов'язків у порядку, встановленому законом. Для цілей цього Кодексу до фінансових рахунків належать банківські рахунки, платіжні рахунки, рахунки у цінних паперах, інші види рахунків, договори, які відповідають критеріям, визначеним Угодою FATCA та/або Багатосторонньою угодою CRS. Для цілей Багатосторонньої угоди CRS термін «фінансовий рахунок» застосовується та тлумачиться відповідно до положень Загального стандарту звітності CRS. Відповідно до п.п.69.8.3 п.69.8 ст.69 ПКУ (редакція до 20.03.2023) фінансові агенти зобов'язані щороку до 1 вересня подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звіт про підзвітні рахунки. Таким чином, позивач має обов'язок подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звіт про підзвітні рахунки та оскільки відповідних дій ним не було вчинено, податковим органом було застосовано фінансові санкції. Не подання звітності або подання з порушенням встановленого строку є підставою для нарахування штрафу у розмірі 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду. Враховуючи викладене, відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення правомірним.
Відповідачем заявлено клопотання про вихід зі спрощеного позовного провадження та призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду у задоволенні вказаного клопотання відповідача відмовлено.
Позивачем у відповіді на відзив викладено непогодження з позицією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та наголошує на безпідставності доводів відповідача. Наявність у організації GIIN коду не зобов'язує його подавати відповідні звіти, а лише надає можливість використовувати його, щоб ідентифікувати себе податковим агентом. Більш того, жодним чином не відзначається, що наявність у організації GIIN коду прирівнює автоматично організацію до податкового агенту. Окрім того, у відзиві на позов відповідач вказує на визначення поняття фінансовий агент та фінансовий рахунок, однак жодним чином не вказує, на підставі чого та яких норм позивач підпадає під статус фінансового агенту та (або) організації, яка має подавати звіти про підзвітні рахунки. Відповідачем спростовано доводів позивача, вказаних у позову. За таких обставин, наполягає на неправомірності застосованих штрафних санкцій.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь позивача не скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» зареєстроване 22.05.2017, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи за ідентифікаційним кодом 41346335; місцезнаходження: Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Якова Самарського, будинок, 12а; з 22.05.2017 позивач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Соборна ДПІ м. Дніпро, платник за основним місцем обліку).
Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид господарської діяльності товариства за КВЕД: 64.92 Інші види кредитування.
У періоді з 30.11.2023 по 10.01.2024, відповідно до п.п. 20.14. п. 20.1. ст. 20, п.п. 75.1.2. п.75.1. ст.75, п.77.1., п.77.4. ст.77 та п.п.69.35. п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на підставі наказів ГУ ДПС Дніпропетровській області від 01.11.2023 №4747-п, 26.12.2023 №5319-п, направлень від 13.11.2023 №6604, від 13.11.2023 №6606, від 13.11.2023 №6607, від 13.11.2023 №6609, від 13.11.2023 №6611, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 41346335) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних та цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період з 22.05.2017 по 30.09.2023.
За результатами перевірки складено акт від 17.01.2024 №75/04-36-07-09/41346335.
За висновками акту документальною плановою виїзною перевіркою ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» встановлено, зокрема, порушення п.п.69.8.3. п.69.8. ст.69 глави ІІ Податкового кодексу України в частині неподання до Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику, звітів про підзвітні рахунки за 2017-2022 роки, за що на підставі п. 118.4 ст.118 Податкового кодексу України нараховується штрафна санкція.
Виявлені порушення обґрунтовані в акті наступним.
ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» зареєстроване у системі Міжнародної служби обміну даними СВД США (IDES) ті отримано унікальний ідентифікатор - GІІN код.
Згідно з пп.14.1.258-1 п.14.1 ст.14 ПКУ фінансовий рахунок - рахунок, відкритий фінансовим агентом, або договір, укладений фінансовим агентом.
Для цілей цього Кодексу до фінансових рахунків належать банківські рахунки, платіжні рахунки, рахунки у цінних паперах, інші види рахунків, договори, які відповідають критеріям, визначеним Угодою FATCA та/або Багатосторонньою угодою CRS. Для цілей Багатосторонньої угоди CRS термін «фінансовий рахунок» застосовується та тлумачиться відповідно до положень Загального стандарту звітності CRS.
Відповідно до п.п.69.8.3 п.69.8 ст.69 глави 6 розділу II ПКУ (редакція до 20.03.2023) фінансові агенти зобов'язані щороку, до 1 вересня, подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політик, звіт про підзвітні рахунки.
Звітним періодом вважається попередній календарний рік, якщо міжнародним договором, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або укладеним на його підставі міжвідомчим договором не встановлені інші правила.
Форма звіту про підзвітні рахунки, порядок її заповнення і подання фінансовими агентами до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до Порядку заповнення і подання фінансовими агентами звіту про підзвітні рахунки ДПС є уповноваженим представником Міністерства фінансів України для цілей виконання положень Угоди FATCA і компетентним органом України для цілей обміну інформацією відповідно до такої Угоди FATCA.
ДПС надає інформацію, отриману від фінансових агентів, Службі внутрішніх доходів США через IDES до 30 вересня року, що настає за звітним.
Згідно п.118.4 ст.118 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановленого строку, подання не в повному обсязі або з недостовірними відомостями, або з помилками фінансовими агентами звіту про підзвітні рахунки відповідно до вимог пункту 69.8 статті 69 цього Кодексу - тягнуть за собою накладення штрафу у 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Сплата такого штрафу не звільняє фінансового агента від обов'язку подання звіту про підзвітні рахунки.
Передбачений цим пунктом штраф не застосовується у разі, якщо недостовірні відомості або помилки у звіті про підзвітні рахунки виникли з незалежних від фінансового агента причин та/або у зв'язку з поданням власником фінансового рахунка недостовірної інформації, за умови що фінансовий агент: вживав обґрунтованих та належних у відповідних умовах (обставинах) заходів для проведення перевірки Статусу податкового резидентства власників фінансових рахунків та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) таких власників фінансових рахунків; своєчасно, у строк, встановлений пунктом 69.8 статті 69 цього Кодексу, повідомив центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про подання власником фінансового рахунка недостовірних даних.
Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» не надано звіти про підзвітні рахунки FATCA за 2017-2022 рр. на виконання вимог Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA), ратифікованої Законом України від 29 жовтня 2019 року №229-ІХ «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA).
14.02.2024 на підставі акту від 17.01.2024 №75/04-36-07-09/41346335 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0069040709, згідно з яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1250000,00грн. (код платежу 21081103).
Згідно із розрахунком штрафних (фінансових) санкцій за неподання фінансовою установою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звітів про підзвітні рахунки за 2017-2022 роки, відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України за неподання звітів за 2017-2020 роки штрафні санкції не нараховані, а за неподання звітів за 2021-2022 роки (граничний термін подання звіту про підзвітні рахунки за 2021 рік та 2022 рік - 01.09.2023) - штрафні санкції становлять 600000,00грн. та 650000,00грн. відповідно.
Позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення до ДПС України.
Рішенням ДПС України від 11.04.2024 № 10440/6/99-00-06-03-01-06 податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0069040709 від 14.02.2024 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
За змістом підпунктів 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Статтею 62 ПК України визначено, що одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Підпунктами 19-1.1.32, 19-1.1.32-1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, зокрема, організовують взаємодію та обмін інформацією з державними органами інших держав згідно із законодавством, міжнародними договорами України, здійснюють міжнародне співробітництво у податковій сфері; організовують взаємодію та обмін інформацією з регуляторами ринків фінансових послуг, визначеними законами України у сфері регулювання діяльності з надання фінансових послуг, з метою здійснення контролю за виконанням фінансовими агентами вимог статті 39-3 цього Кодексу та забезпечення виконання Угоди FATCA та Багатосторонньої угоди CRS.
Між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки укладено Угоду для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків (FATCA)» від 07.02.2017, ратифікованої Законом України від 29.10.2019 №229-IX (далі - Угода).
Дана угода набрала чинності для України 18 листопада 2019 року.
Відповідно до статті 2 Угоди сторони домовились отримувати та здійснювати обмін інформацією стосовно американських підзвітних рахунків.
Законом України від 03.12.2019 №323-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з ратифікацією Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA) були внесені зміни, зокрема, пункт 14.1 статті 14 доповнено підпунктами 14.1.146-1, 14.1.257-1 і 14.1.258-1 Податкового кодексу України наступного змісту:
« 14.1.146-1. підзвітний рахунок - фінансовий рахунок, що відповідає одному з таких критеріїв: власником фінансового рахунка є фізична особа - нерезидент; власником фінансового рахунка є юридична особа - нерезидент або представництво нерезидента - юридичної особи; власником фінансового рахунка є юридична особа, яка не є фінансовим агентом та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої є фізична особа - нерезидент.
Для цілей цього Кодексу власником підзвітного рахунка вважається будь-яка особа, яка: а) звертається за наданням послуг до фінансового агента; б) користується послугами фінансового агента; в) є стороною договору (для фінансових агентів, перелік яких встановлений відповідним регулятором ринків фінансових послуг, у межах повноважень, визначених статтею 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також у випадках, передбачених статтею 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»);
« 14.1.257-1. фінансовий агент - банк або небанківська фінансова установа, які відповідно до вимог цього Кодексу та інших актів законодавства зобов'язані подавати звіт про підзвітні рахунки центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та нести відповідальність за порушення покладених на них обов'язків у порядку, встановленому законодавством. Регулятори ринків фінансових послуг у межах повноважень, визначених статтею 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», встановлюють переліки небанківських фінансових установ, які зобов'язані виконувати обов'язки фінансових агентів відповідно до вимог міжнародних договорів, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів. Не є фінансовими агентами особи, звільнені від надання інформації про підзвітні рахунки відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA), а також іншого міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або укладеного на його підставі міжвідомчого договору»;
« 14.1.258-1. фінансовий рахунок - рахунок, відкритий фінансовим агентом, або договір, укладений фінансовим агентом. Для цілей цього Кодексу до фінансових рахунків включаються банківські рахунки, рахунки у цінних паперах, інші види рахунків, договори, які відповідають критеріям, визначеним міжнародним договором, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або укладеним на його підставі міжвідомчим договором».
Статтю 69 Податкового кодексу України доповнено пунктом 69.8.3. наступного змісту: фінансові агенти зобов'язані щороку, до 1 вересня, подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звіт про підзвітні рахунки; звітним періодом вважається попередній календарний рік, якщо міжнародним договором, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або укладеним на його підставі міжвідомчим договором не встановлені інші правила; форма звіту про підзвітні рахунки, порядок її заповнення і подання фінансовими агентами до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Статтю 69 Податкового кодексу України доповнено пунктом 69.8.6. наступного змісту: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює збір інформації від фінансових агентів, зберігання такої інформації в електронній базі підзвітних рахунків та передачу відомостей компетентному органу іноземної держави чи фінансовому агенту, від якого вона була отримана. Забороняється надання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, інформації щодо підзвітних рахунків іншим особам, у тому числі судам, правоохоронним чи іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, юридичним та фізичним особам (у тому числі тим, про яких надана інформація у звіті про підзвітні рахунки)».
Статтю 118 Податкового кодексу України доповнено пунктом 118.4 такого змісту:
« 118.4. Неподання, подання з порушенням встановленого строку, подання не в повному обсязі або з недостовірними відомостями, або з помилками фінансовими агентами звіту про підзвітні рахунки відповідно до вимог пункту 69.8 статті 69 цього Кодексу - тягнуть за собою накладення штрафу у 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Сплата такого штрафу не звільняє фінансового агента від обов'язку подання звіту про підзвітні рахунки.
Передбачений цим пунктом штраф не застосовується у разі, якщо недостовірні відомості або помилки у звіті про підзвітні рахунки виникли з незалежних від фінансового агента причин та/або у зв'язку з поданням власником фінансового рахунка недостовірної інформації, за умови що фінансовий агент:
вживав обґрунтованих та належних у відповідних умовах (обставинах) заходів для проведення перевірки статусу податкового резидентства власників фінансових рахунків та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) таких власників фінансових рахунків;
своєчасно, у строк, встановлений пунктом 69.8 статті 69 цього Кодексу, повідомив центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про подання власником фінансового рахунка недостовірних даних».
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки» від 20.03.2023 №2970-ІХ (далі - Закон №2970-ІХ), який набрав чинності 28.04.2023, до Податкового кодексу України внесено ряд змін, зокрема, підпункт 14.1.146-1 викладено в такій редакції:
« 14.1.146-1. підзвітний рахунок - фінансовий рахунок, який відповідає визначенню терміна «американський підзвітний рахунок» відповідно до Угоди FATCA та/або визначається як підзвітний рахунок відповідно до правил Загального стандарту звітності CRS для цілей Багатосторонньої угоди CRS»;
доповнено підпунктом 14.1.172-2 такого змісту:
« 14.1.172-2. Угода FATCA - Угода між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил і застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA)»;
Розділ I Податкового кодексу України доповнено статтею 39-3 такого змісту:
39-3.4. Подання звіту про підзвітні рахунки
39-3.4.1.Фінансові агенти зобов'язані щороку, до 1 липня, подавати до контролюючого органу звіт про підзвітні рахунки.
39-3.4.2.Звітним періодом вважається попередній календарний рік, якщо Угодою FATCA або Багатосторонньою угодою CRS відповідно не встановлено інші правила.
39-3.4.3.У звіті про підзвітні рахунки, що подається для цілей виконання вимог Угоди FATCA або Багатосторонньої угоди CRS, фінансовий агент надає інформацію про всі підзвітні рахунки за звітний період в обсязі, визначеному Угодою FATCA або розділом I Загального стандарту звітності CRS.
39-3.4.4. Звіт про підзвітні рахунки подається виключно в електронній формі. Форма звіту про підзвітні рахунки, формат (стандарт) його заповнення та подання фінансовими агентами до контролюючого органу встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
39-3.4.5. Контролюючий орган здійснює збір інформації від фінансових агентів, зберігання, захист такої інформації та передачу відомостей до компетентного органу іноземної юрисдикції чи фінансовому агенту, від якого вона була отримана (у разі необхідності виправлення або уточнення інформації щодо фінансового рахунку, який веде такий фінансовий агент). Забороняється надання контролюючим органом інформації щодо підзвітних рахунків (у тому числі отриманої від компетентних органів іноземних держав) іншим особам, у тому числі правоохоронним чи іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, юридичним та фізичним особам (у тому числі тим, про яких надано інформацію у звіті про підзвітні рахунки), крім випадків надання такої інформації відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
39-3.6.4. Контролюючий орган зобов'язаний надати інформацію про порушення фінансовим агентом вимог цієї статті, що також може свідчити про існування ризику невиконання таким фінансовим агентом вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо фінансових агентів, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких вони здійснюють.
39-3.7.5. Якщо за результатами камеральної перевірки контролюючий орган виявляє неподання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки у встановлений строк або несвоєчасне подання звіту, або неподання чи несвоєчасне подання виправленого звіту або відповіді на запит (повідомлення), надісланий контролюючим органом за правилами цієї статті, контролюючий орган складає акт, у якому викладається опис обставин вчиненого правопорушення, встановленого під час камеральної перевірки. Результати камеральної перевірки оформлюються у порядку, встановленому статтею 86 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
39-3.10. Звіт про підзвітні рахунки не є податковою декларацією фінансового агента або її частиною та не прирівнюється до податкової звітності фінансового агента чи власника рахунку та/або його контролюючої особи. Норми цієї статті є спеціальними щодо інших норм цього Кодексу в частині визначення правил підготовки, подання та перевірки звітів про підзвітні рахунки. Штрафні (фінансові) санкції, передбачені цим Кодексом за порушення вимог зберігання первинних документів, ведення та подання податкової звітності, не застосовуються за порушення вимог цієї статті.
39-3.11.5. Звіт про підзвітні рахунки подається щодо кожного інституту спільного інвестування окремо. Компанія з управління активами несе встановлену цим Кодексом відповідальність за подання звіту про підзвітні рахунки щодо кожного корпоративного та/або пайового інвестиційного фонду, активами якого вона управляє.
Пункт 118.4 статті 118 Податкового кодексу України виключено.
Таким чином, пункт 118.4 статті 118 Податкового кодексу України є нечинним з 28 квітня 2023 року на підставі Закону України № 2970-IX від 20.03.2023 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки».
Разом з цим, Законом України №2970-IX Податковий кодекс України доповнено статтею 118-1 такого змісту:
«Стаття 118-1. Порушення вимог щодо виявлення підзвітних рахунків та подання звітності для автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки
118-1.1. Неподання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу -
тягне за собою накладення штрафу у 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Сплата такого штрафу не звільняє фінансового агента від обов'язку подання звіту про підзвітні рахунки.».
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Закону №2970-ІХ установлено, що у 2023 році фінансові агенти подають звіти про підзвітні рахунки, що підлягають поданню згідно з Угодою між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил і застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA), за 2021 рік та за 2022 рік за правилами пункту 69.8 статті 69 Податкового кодексу України у редакції, чинній станом на 31 грудня 2022 року. Положення статті 39-3 Податкового кодексу України застосовуються до фінансових агентів у частині виконання ними вимог Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил і застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA), починаючи зі звітного року, що завершується 31 грудня 2023 року. До фінансового агента, який своєчасно подав звіт про підзвітні рахунки за 2021 звітний рік у 2023 році відповідно до правил цього пункту, не застосовується штраф, встановлений Податковим кодексом України за неподання або несвоєчасне подання звіту про підзвітні рахунки (щодо звіту за 2021 рік).
За правилами підпункту 69.8.3 пункту 69.8 статті 69 Податкового кодексу України у редакції, чинній на 11.12.2022, фінансові агенти зобов'язані щороку, до 1 вересня, подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звіт про підзвітні рахунки.
Звітним періодом вважається попередній календарний рік, якщо міжнародним договором, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або укладеним на його підставі міжвідомчим договором не встановлені інші правила.
Форма звіту про підзвітні рахунки, порядок її заповнення і подання фінансовими агентами до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому, відповідно до пункту 118-1.1 статті 118-1 Податкового кодексу України, яка набрала чинності 01.01.2024, неподання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
За визначенням підпункту 14.1.257-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції Закону №2970-ІХ) фінансовий агент - будь-яка особа (крім фізичної особи), яка відповідає визначенню звітної фінансової установи України, у значенні, наведеному в Угоді FATCA, та/або підзвітної фінансової установи відповідно до Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS, та яка відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства, ухвалених на виконання положень Угоди FATCA та Багатосторонньої угоди CRS, зобов'язана застосовувати заходи належної комплексної перевірки до фінансових рахунків, подавати звіт про підзвітні рахунки до контролюючого органу, виконувати інші обов'язки та нести відповідальність за порушення цих обов'язків у порядку, встановленому законом.
Регулятори ринків фінансових послуг у межах повноважень, визначених законодавчими актами у сфері регулювання діяльності з надання фінансових послуг, встановлюють переліки небанківських фінансових установ, які зобов'язані виконувати обов'язки фінансових агентів відповідно до вимог Угоди FATCA.
Для цілей виконання вимог Угоди FATCA не є фінансовими агентами особи, визначені в Додатку II до Угоди FATCA.
У пункті 1 статті 4 Угоди «Трактування фінансових установ» передбачено, кожна звітна фінансова установа України вважається такою, що виконує положення розділу 1471 Податкового кодексу США і на яку не поширюється положення про утримання, відповідно до нього, якщо Україна виконує свої зобов'язання відповідно до статей 2 і 3 цієї Угоди стосовно такої звітної фінансової установи України, і звітна фінансова установа України:
a) ідентифікує американські підзвітні рахунки та щорічно доповідає компетентному органу України інформацію, яку вимагається надавати згідно з пунктом 2 статті 2 цієї Угоди в часові межі та спосіб, описані в статті 3 цієї Угоди;
b) окремо для 2015 року і 2016 року щорічно повідомляє компетентному органу України назву кожної фінансової установи, яка не бере участь, якій було виконано виплати, та сукупну суму таких виплат;
c) виконує реєстраційні вимоги СВД FATCA, викладені на офіційному сайті;
d) за умови, що звітна фінансова установа України виступає в якості (i) кваліфікованого посередника (в контексті розділу 1441 Податкового кодексу США), що вирішила взяти на себе зобов'язання першочергового утримання відповідно до розділу 3 частини A Податкового кодексу США; (ii) іноземного товариства, що вирішило діяти в якості іноземного товариства, яке здійснює утримання, (в контексті як розділу 1441, так і розділу 1471 Податкового кодексу США); чи (iii) іноземного трасту, що вирішив діяти в якості іноземного трасту, який здійснює утримання (в контексті як розділу 1441, так і розділу 1471 Податкового кодексу США), утримує 30 відсотків з будь-якого платежу, який підлягає утриманню з американського джерела, будь-якій фінансовій установі, що не бере участь; та
e) у випадку звітної фінансової установи України, що не описана в підпункті 1(d) цієї статті, і яка виконує платіж, який підлягає утриманню з американського джерела, чи виступає в якості посередника стосовно такого платежу, будь-якій фінансовій установі, що не бере участь, звітна фінансова установа України надає будь-якому безпосередньому виконавцю такого платежу, що підлягає утриманню з американського джерела, інформацію, яка необхідна для здійснення утримання та звітування, що виникає у зв'язку з таким платежем.
У свою чергу, за визначенням пункту 1 статті 1 Угоди:
n) термін звітна фінансова установа України означає будь-яку фінансову установу України, яка не є непідзвітною фінансовою установою України;
o) термін непідзвітна фінансова установа України означає будь-яку фінансову установу України чи інший суб'єкт господарювання, який є резидентом України, що описаний в Додатку II як непідзвітна фінансова установа України чи в інший спосіб класифікується як іноземна фінансова установа, яка вважається такою, що виконує вимоги, або ж як фактичний власник, звільнений від виконання вимог згідно з відповідними постановами Міністерства фінансів США, що набирає чинності з дати підписання цієї Угоди.
Відповідно до пункту 4 статті 4 Угоди «Ідентифікація та трактування інших іноземних фінансових установ, які вважаються такими, що виконують вимоги, та фактичних власників, звільнених від виконання вимог» Сполучені Штати розглядають кожну непідзвітну фінансову установу України в якості іноземної фінансової установи, яка вважається такою, що виконує вимоги, чи фактичного власника, звільненого від виконання вимог, в залежності від ситуації, в контексті розділу 1471 Податкового кодексу США.
У Додатку ІІ до Угоди зазначено суб'єктів господарювання, які вважаються фактичними власниками, звільненими від виконання вимог, або фінансовими установами, які вважаються такими, що виконують вимоги, залежно від обставин, та нижченаведені рахунки виключаються з визначення фінансових рахунків.
Таким чином, обов'язок подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звіт про підзвітні рахунки покладений на фінансових агентів. У свою чергу, невиконання такого обов'язку тягне накладення на фінансового агента штрафу відповідно до пункту 118-1.1 статті 118-1 Податкового кодексу України.
При цьому, переліки небанківських фінансових установ, які зобов'язані виконувати обов'язки фінансових агентів відповідно до вимог Угоди FATCA, встановлюються регуляторами ринків фінансових послуг у межах повноважень, визначених законодавчими актами у сфері регулювання діяльності з надання фінансових послуг.
Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид господарської діяльності позивача за КВЕД: 64.92 Інші види кредитування.
Цей клас (64.92) включає: фінансову діяльність із наданням позик небанківськими фінансовими установами, при якій надання кредиту може приймати різні форми, такі як позики, іпотечні кредити під заставу, кредитні картки тощо, з наданням такого спектра послуг: надання споживчих кредитів, фінансування міжнародної торгівлі, надання довгострокового фінансування промисловості з боку промислових банків, грошові позики під заставу за межами банківської системи, надання житлових кредитів спеціалізованими недепозитними установами, діяльність ломбардів і лихварів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринків капіталу та організованих товарних ринків, ринку послуг, пов'язаних з оборотом віртуальних активів, - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо ринків банківських послуг, послуг, пов'язаних з оборотом забезпечених віртуальних активів, що забезпечені валютними цінностями, та інших, ніж зазначені в абзаці другому цієї частини, ринків небанківських фінансових послуг - Національним банком України.
Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.10.2020 №578 «Про встановлення переліку небанківських фінансових установ, які зобов'язані виконувати обов'язки фінансових агентів» встановлено перелік небанківських фінансових установ, які зобов'язані виконувати обов'язки фінансових агентів відповідно до вимог міжнародних договорів, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів, та мають надавати інформацію про підзвітні рахунки відповідно до Угоди тощо.
Відповідно до пункту 1 цього Рішення встановлено, що до переліку небанківських фінансових установ, які зобов'язані виконувати обов'язки фінансових агентів відповідно до вимог міжнародних договорів, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів, та мають надавати інформацію про підзвітні рахунки відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA), а також іншого міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або укладеного на його підставі міжвідомчого договору, належать професійні учасники ринків капіталу (за винятком тих, які відповідають критеріям, установленим у Додатку II до Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA), ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA)»), які на підставі ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять професійну діяльність на ринках капіталу, а саме:
-діяльність з торгівлі фінансовими інструментами - субброкерську діяльність;
-діяльність з торгівлі фінансовими інструментами - брокерську діяльність;
-діяльність з торгівлі фінансовими інструментами - діяльність з управління портфелем фінансових інструментів;
- депозитарну діяльність - депозитарну діяльність депозитарної установи.
Суд звертає увагу, що пунктом 1 Рішення №578 визначено виключний перелік небанківських фінансових установ, які зобов'язані надавати інформацію про підзвітні рахунки.
Відповідно до інформації, розміщеної на веб-сайті комплексної інформаційної системи НБУ (https://kis.bank.gov.ua/Home/SrchViewLic/30000001009251), Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (фінансова компанія) має ліцензію Нацкомфінпослуг від 15.03.2024 на надання коштів та банківських металів у кредит та регулятором діяльності товариства є Національний Банк України.
Постановою Правління Національного банку України від 07.07.2020 №96 затверджено Перелік небанківських фінансових установ, які зобов'язані виконувати обов'язки фінансових агентів відповідно до міжнародних договорів про обмін інформацією, згідно з яким до нього включені:
1. Кредитні спілки [за винятком кредитних спілок, які відповідають критеріям, установленим у Додатку ІІ до Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA), ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA)» (далі - Угода FATCA)].
2. Страховики, які здійснюють страхування життя (за винятком страхових компаній зі страхування життя, які відповідають критеріям, установленим у Додатку ІІ до Угоди FATCA).
У Додатку ІІ до Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA) наведені суб'єкти господарювання, які вважаються фактичними власниками, звільненими від виконання вимог, або фінансовими установами, які вважаються такими, що виконують вимоги, залежно від обставин:
I. Звільнені бенефіціарні власники, інші ніж фонди. A. Державний суб'єкт господарювання. Уряд України, будь-яка адміністративно-територіальна одиниця України. B. Міжнародна організація. C. Центральний банк.
II. Фонди, кваліфіковані як фактичні власники, звільнені від виконання вимог. Нижченаведені суб'єкти господарювання розглядаються як непідзвітні фінансові установи України та як фактичні власники, звільнені від виконання вимог, для цілей розділів 1471 та 1472 Податкового кодексу США. A. Пенсійний фонд з широкою участю. B. Пенсійний фонд з обмеженою участю. C. Пенсійний фонд фактичного власника, звільненого від виконання вимог. D. Інвестиційна компанія, яка повністю належить фактичним власникам, звільненим від виконання вимог.
III. Фінансові установи малої чи обмеженої сфери дії, які кваліфікуються як іноземні фінансові установи, які вважаються такими, що виконують вимоги. A. Фінансова установа з локальною клієнтською базою. B. Місцевий банк. C. Фінансова установа тільки з рахунками на нижчу суму. D. Кваліфікований емітент кредитних карт.
IV. Інвестиційні суб'єкти господарювання, які кваліфіковані як ІФУ. A. Траст, документально підтверджений довіреною особою. B. Спонсований інвестиційний суб'єкт господарювання та контрольована іноземна корпорація. C. Спонсована інвестиційна структура, що належить вузькому колу осіб. D. Інвестиційні радники та інвестиційні менеджери. E. Колективна інвестиційна структура. F. Спеціальні правила.
Таким чином, законодавцем сформовано вичерпний перелік суб'єктів господарювання, які звільнені від зобов'язання виконувати обов'язки фінансових агентів відповідно до міжнародних договорів про обмін інформацією.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акту перевірки, про порушення ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» підпункту 69.8.3 пункту 69.3 статті 69 ПК України в частині неподання до звітів про підзвітні рахунки за 2017-2022 роки.
Обґрунтовуючи виявлені порушення, відповідач наполягає, що позивач не відноситься до категорії непідзвітних фінансових установ, оскільки ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» зареєстроване у системі Міжнародної служби обміну даними СВД США (IDES), має унікальний ідентифікатор - GІІN код, посилаючись на підпункт с) пункту 1 статті 4 Угоди.
Таким чином, на переконання відповідача, єдиною підставою вважати позивача фінансовим агентом є реєстрація в реєстрі Служби внутрішніх доходів США, за певним кодом GIIN.
Відповідно до частини другої статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд звертає увагу, що відповідач, на якого покладено обов'язок доказування у цій справі, не надав будь-яких доказів, які б підтверджували обставини, зафіксовані в акті перевірки, щодо реєстрації позивача в реєстрі Служби внутрішніх доходів США, наприклад, витягу із такого реєстру.
Ані в акті перевірки, ані у відзиві не наведено відповідного коду GIIN - GIobal Intermediary identification Number - ідентифікатор, що надається Службою внутрішніх доходів США для цілей звітування відповідно до Угоди FATCA (19 - значний код, що складається з літер та цифр, розділених крапками).
Крім того, суд зауважує, що навіть ймовірна реєстрація позивача в реєстрі Служби внутрішніх доходів США та отримання коду GIIN (що не підтверджено жодним належним та допустимим доказом), не є підставою вважати його підзвітною фінансовою установою за вимогами Угоди та, відповідно, фінансовим агентом, який зобов'язаний подати звіт про підзвітні рахунки.
Так, відповідно до підпункту с) пункту 1 статті 4 Угоди, який відповідач визначає правовою підставою для ідентифікації позивача як підзвітну фінансову установу, кожна звітна фінансова установа України вважається такою, що виконує положення розділу 1471 Податкового кодексу США і на яку не поширюється положення про утримання, відповідно до нього, якщо Україна виконує свої зобов'язання відповідно до статей 2 і 3 цієї Угоди стосовно такої звітної фінансової установи України, і звітна фінансова установа України виконує реєстраційні вимоги СВД FATCA, викладені на офіційному сайті.
Отже, зі змісту пункту 1 статті 4 Угоди вбачається, що в ньому встановлені зобов'язання, покладені на звітну фінансову установу України у своїй сукупності, та вказані підпункти не можуть використовуватись окремо один від одного.
При цьому, зазначені зобов'язання не можуть вважатися кваліфікаційними ознаками, що мають застосовуватись в цілях ідентифікації фінансової установи, як підзвітної, оскільки пункт 1 статті 4 Угоди FATCA визначає лише перелік обов'язків, що покладаються на звітну фінансову установу України.
Крім того, відповідачем не доведено належними доказами, що позивач, як звітна фінансова установа України, виконує реєстраційні вимоги СВД FATCA, викладені на офіційному сайті.
За таких обставин, з урахуванням наведених законодавчих норм, встановлених обставин та поданих доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач не довів, що ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» є звітною фінансовою установою та зобов'язане виконувати обов'язки фінансових агентів відповідно до вимог Угоди FATCA, а тому висновки акту перевірки про порушення позивачем підпункту 69.8.3 пункту 69.8 статті 69 ПК України в частині неподання звітів про підзвітні рахунки відповідно до Угоди FATCA за 2017-2022 роки безпідставні, оскільки нормативно та документально не підтверджуються.
З огляду на викладене, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 118-1.1 статті 118 Податкового кодексу України є неправомірним.
Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством, що в свою чергу свідчить про невідповідність такого рішення критеріям, встановлених частиною другою статті 2 КАС України, та безумовно вказує про його протиправність.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Відповідачем не доведено правомірності свого рішення у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною першої статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 18750,00грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.ст.9,72-90,242-246,250,255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 41346335, місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд. 12а) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) форми «ПС» від 14.02.2024 №0069040709.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 41346335, місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд. 12а) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 18750,00грн. (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова