02 січня 2025 рокуСправа №160/26547/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточнень від 23.10.2024, просить:
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), яка полягає в ненаданні відповіді у передбачені законом строки на заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 05.08.2024 року та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 05.08.2024 року в передбачені законом строки.
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), яка полягає в ненаданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на підставі заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 05.08.2024 року та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) надати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є студентом першого курсу денної (дуальної) форми навчання Вищої Теологічно-Гуманітарної Школи у Подкові Лєсній 1 ступеня (є першим рівнем вищої освіти - бакалавр), за спеціальністю: менеджмент, орієнтовний термін навчання: з 01.03.2024 по 30.03.2027, у зв'язку з чим на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Бажаючи скористатись своїм правом на відстрочку, позивачем було надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 05.08.2024, в якій просив розглянути дану заяву та оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Однак, відповідач не розглянув заяву, натомість повідомив, що заяву необхідно подавати особисто шляхом фізичного прибуття до відповідача. У зв'язку із відсутністю відповіді про результати розгляду заяви, представником позивача 02.09.2024 було направлено адвокатський запит щодо результатів розгляду заяви позивача. Проте, відповідь на адвокатський запит у строк, встановлений законом, відповідачем не була надана. Станом на дату подання позовної заяви від відповідача рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, повідомлення про відмову в наданні відстрочки або довідку про надання відстрочки не отримано. З урахуванням зазначеного, позивач вважає, що в діях відповідача наявна протиправна бездіяльність, яка полягає у нерозгляді заяви про надання відстрочки та у відсутності прийнятого рішення відповідачем про надання або відмову у наданні відстрочки, що зумовило звернення до суду з цим позовом.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.
Ухвалою суду від 08.10.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 21.10.2024 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позову.
23.10.2024 представником позивача адвокатом Мельником Максимом Сергійовичем подана уточнена позовна заява.
Ухвалою суду від 28.10.2024 прийнято позовну заяву (уточнену) до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/26547/24; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою витребувано у відповідача письмові пояснення та докази на їх підтвердження щодо того, чи надходила до ІНФОРМАЦІЯ_1 заява позивача про надання відстрочки від 05.08.2024 та відомості щодо дати її отримання, а також щодо того, чи було надано на неї відповідь/прийнято рішення, у разі її надання/прийняття рішення - копію такої відповіді/рішення та докази направлення позивачу.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
07.11.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, з огляду на наступне.За вх. №9956/4 від 09.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 засобами поштового зв'язку надійшла заява ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надається військовозобов'язаним. Відповідно РТЦК та СП оформлюють відстрочку від призову військовозобов'язаним, які перебувають на обліку у відповідному ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач є військовозобов'язаним. Відповідно, останній по досягненню граничного віку перебування на військовому обліку призовників, повинен був стати на військовий облік військовозобов'язаних та отримати військово-обліковий документ встановленого зразку. Однак, позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 для постановки на військовий облік не прибував, військово-обліковий документ встановленого зразку не отримував. Окрім того, позивачем до надісланої ним заяви копію військово-облікового документу не додано. По-друге, додатком 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, встановлено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зазначеним Додатком визначено: довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров'я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна. Однак, позивачем довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров'я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна не була надана. 3 огляду на викладені обставини, відповідачем була надана відповідь за вх.№4/8015 від 13.08.2024, в якій було зазначено, що пунктом 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року, встановлено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, особисто подають на ім?я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Позивач же, в свою чергу, надіслав заяву про відстрочку засобами поштового переказу. При цьому жодного документу, який підтверджує його особу додано не було. Відтак, впевнитись у тому, що саме ОСОБА_1 подав заяву, поставив на ній власний підпис і що саме він виявляє реалізувати своє право на відстрочку не має можливості. Щодо наданої позивачем Виписки з Єдиної держаної електронної бази з питань освіти, щодо документів про освіту та інформації про навчання, відповідач зазначає, що до заяви про надання відстрочки зазначеного документу не було подано. Разом з цим, надана до позовної заяви виписка з Єдиної держаної електронної бази з питань освіти, щодо документів про освіту та інформації про навчання не містить підписів та QR-коду. Щодо наданого позивачем роздрукованого фото військово-облікового документу «Резерв+», відповідач зазначає, що у позивача відсутні такі облікові дані, як «постанова ВЛК» та «дата ВЛК». Відтак, позивач не проходив медичний огляд в військово-лікарській комісії для встановлення ступеню придатності до військової служби. Відповідно такий документ є нечинним. З огляду на викладені обставини, в діях відповідача відсутні ознаки бездіяльності щодо позивача. Щодо стягнення на користь позивача матеріально-правової допомоги, відповідач зазначає, що витрати на правничу допомогу є не співвісними із складністю даної справи та складністю виконаних робіт, тому така вимога позивача не підлягає задоволенню.
До відзиву долучено витребувані докази.
18.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, аналогічного змісту, надісланому відповідачем до суду 07.11.2024.
18.11.2024 від представника позивача адвоката Мельником М.С. до суду надійшла відповідь на відзив (документ сформовано в Електронному суді 15.11.2024), в якій зазначає не погодження з доводами відповідача з наступного. На переконання представника позивача, відповідач безпідставно заявляє, що «оформлюють відстрочку від призову військовозобов'язаним, які перебувають на обліку у відповідному ІНФОРМАЦІЯ_3 », проте даний обов'язок/право відповідача не зазначено в жодному нормативно-правовому акті. Чинне законодавство України не містить жодної норми права, яка б зобов'язувала заявника спершу стати на військовий облік, а тільки потім подавати заяву для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому, позивач перебуває на військовому обліку у відповідача, що підтверджується військово-обліковим документом (в електронній формі) від 03.10.2024 року, який було подано в якості додатку до позовної заяви. За таких обставин, відповідач безпідставно заявляє про відсутність військово-обліку позивача у відповідача, не перевіривши даної інформації. Крім того, Порядком №560 не передбачено такої підстави для відмови військовозобов'язаному у розгляді заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації як недотримання військовозобов'язаним порядку звернення із заявою, визначеного абзацом першим пункту 58 Порядку №560. Позиція ж відповідача щодо ненадання позивачем в якості додатку до заяви довідки про здобувача освіти сформованої в ЄДЕБО, є безпідставною, оскільки це жодним чином не впливає на обов'язок відповідача розглянути заяву та прийняти за результатами розгляду рішення Позивач має право підтверджувати своє право на відстрочку будь-якими документами, які це право підтверджують. Крім того, представник позивача зазначає про відсутність можливості подати до заяви саме довідку про здобувача освіти, яка визначена у додатку 9 Порядку №560, з огляду на навчання позивача в закордонному навчальному закладі, навчання в якому не заборонено законодавством України. Щодо зазначених доводів про не проходження ВЛК, представник позивача зазначає, що чинне на момент звернення до відповідача законодавство не ставить право на отримання відстрочки від призову на військову службу у залежність від уточнення (оновлення) заявником паспортних та військово-облікових даних та проходження ВЛК. Таке право реалізується шляхом подання відповідних документів, які в своїй сукупності доводять наявність умов, зазначених в п. 2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Разом з тим, позивач відповідно до вимог правил військового обліку подав заяву та відповідні документи з метою розгляду питання про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проте відповідач не вирішив питання про надання чи відмову у наданні відстрочки від призову в належний спосіб.
У відповіді на відзив представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив, у зв'язку з тим що встановлений судом строк в ухвалі на подання відповіді на відзив був недостатнім для аналізу доводів та обґрунтувань відповідача, зазначених у відзиві, та підготовки обґрунтування правової позиції позивача, зважаючи також на те, що такий строк на відповідь припав на вихідні дні 09.11.2024-10.11.2024, що значно звузило строки для подання відповіді на відзив позивачу.
Розглянувши клопотання представника позивача, суд доходить висновку про наступне.
Приписами частини першої статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частини першої, третьої статті 163 КАС України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дасть змогу позивачу підготувати свої пояснення, міркування та аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 28.10.2024 встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.
07.11.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами його направлення позивачу та його представнику (фіскальні чеки АТ «Укрпошта» від 04.11.2024 із штрих-кодовими ідентифікаторами5003103102461 та 5003103102470 відповідно). Проте, відповідачем не надано рекомендованих повідомлень про вручення позивачу поштового відправлення із зазначеними штрих-кодовими ідентифікаторами. Тоді як відповідно до інформації, розміщеної на сайті «Укрпошта», щодо статусу відстеження доставки міститься інформація, що поштове відправлення штрих-кодовим ідентифікатором 5003103102470вручене 07.11.2024, відтак граничний строк для подання відповіді на відзив - 12.11.2024, відповідь на відзив подана через підсистему «Електронний суд», документ сформований в системі - 15.11.2024, тобто з пропуском на три дні.
Положеннями статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та на час розгляду питання не припинив свою дію.
В силу положень частини першої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження, зокрема, судів.
Відповідно до статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII у умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
З урахуванням викладеного, враховуючи наведені представником позивача обставини, виходячи із завдань адміністративного судочинства, а також незначного порушення строку на подання відповіді, з метою забезпечення реалізації процесуальних прав учасників справи в умовах воєнного стану суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення строку на подання відповіді на відзив.
Відповідач своїм правом подати заперечення на відповідь не скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на те, що у період з 19.12.2024 по 01.01.2025 включно суддя Бухтіярова М.М. перебувала у відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , документований паспортом громадянина України (ID-картка) № НОМЕР_3 , виданого 26.06.2020, орган, що видав 1227; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Згідно із відомостями з мобільного застосунку від Міністерства оборони України «Резерв+» позивач є військовозобов'язаним, номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» - 250420241425953600001, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
05.08.2024 позивачем подано до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, в якій повідомив, що є особою, яка на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з чим просить розглянути дану заяву та оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
До заяви позивачем долучено копії наступних документів: нотаріально засвідчена копія перекладу довідки та апостилю від 11.06.2024; оригінал засвідчення про прийом іноземця на денну форму навчання від 11.06.2024 (українською мовою); оригінал угоди №98701/24 про надання освітніх послуг у вищій школі теологічно-гуманістичній інститут соціальних наук (ІСН) від 01.03.2024;нотаріально засвідчена копія перекладу студентського квитка №98031900000 від 22.03.2024; ???засвідчена копія паспорта ОСОБА_1 ??; засвідчена копія рнокпп ОСОБА_2 .
Вказану заяву з додатками позивачем направлено Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами поштового зв'язку з описом вкладення 05.08.2024 за адресою: АДРЕСА_2 , та згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення отримана за довіреністю 07.08.2024.
Заява зареєстрована 09.08.2024 за вх. №9956/4.
Листом від 13.08.2024 № 4/8015 позивачу було повідомлено, що для отримання відстрочки згідно статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від призову за мобілізацією на військову службу йому необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в ненаданні відповіді у передбачені законом строки на заяву від 05.08.2024 та ненаданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на час спірних відносин та розгляду справи не припинений та не скасований.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин).
За змістом частини першої, другої та третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Частиною восьмою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Нормами статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, відповідно до положень частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Згідно із частиною третьою статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною п'ятою статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
У свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина сьома статті 23 Закону №3543-ХІІ).
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України (частина восьма статті 23 Закону №3543-ХІІ).
16.05.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок №560), пунктом 57 якого установлено, що для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до абзацу першого пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Пунктом 60 Порядку №560 передбачено, що Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, наведеними нормами права визначено, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
З матеріалів справи встановлено, позивач є військовозобов'язаним, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В межах спірних відносин позивачем заявлено позовні вимоги щодо нерозгляду ІНФОРМАЦІЯ_5 його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 05.08.2024 звернувся до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив розглянути дану заяву та оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд звертає увагу, що в заяві від 05.08.2024 позивачем акцентовано, що він є особою, яка на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
До заяви на підтвердження вказаних підстав позивачем додано копії наступних документів: нотаріально засвідчена копія перекладу довідки та апостилю від 11.06.2024; оригінал засвідчення про прийом іноземця на денну форму навчання від 11.06.2024 (українською мовою); оригінал угоди №98701/24 про надання освітніх послуг у вищій школі теологічно-гуманістичній інститут соціальних наук (ІСН) від 01.03.2024; нотаріально засвідчена копія перекладу студентського квитка №98031900000 від 22.03.2024; засвідчена копія паспорта ОСОБА_1 ; засвідчена копія рнокпп ОСОБА_2 .
Вказану заяву з долученими документами надіслано Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та отримано 07.08.2024.
Заяву зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_1 09.08.2024 за вх.9956/4, однак відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження розгляду заяви позивача.
Доказів прийняття рішення про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову відповідачем не надано, так само як і відсутні в матеріалах справи будь-які докази, що підтверджували б прийняття рішення на користь позивача.
При цьому, прийняття рішення за наслідками розгляду заяви військовозобов'язаного про надання відстрочки від призову на військову службу або відмову в наданні відстрочки належить до компетенції відповідача.
Посилання відповідача на лист від 13.08.2024 № 4/8015, не враховується судом, оскільки з його змісту не вбачається розгляду заяви позивача від 05.08.2024 по суті, вказаним листом лише повідомлено, що для отримання відстрочки за статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від призову за мобілізацією на військову службу йому необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд звертає увагу на те, що Порядком № 560 не надано права начальникам районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу) не розглядати подану заяву про надання відстрочки з підстав недотримання військовозобов'язаним порядку звернення, визначеного абзацом першим пункту 58 Порядку № 560.
При цьому, обов'язок «особисто подати» не є тотожним обов'язку «особисто прибути». Ані Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», ані Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ані Порядок № 560 не передбачено обов'язок військовозобов'язаного особисто прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для реалізації права на відстрочення від призову під час мобілізації з підстав, передбачених статтею 23 Закону № 3543-ХІІ.
Суд зазначає, що встановлені обставини справи доводять, що відповідачем з отриманням заяви позивача про надання відстрочки від 05.08.2024 не прийнято жодного рішення у розумінні пункту 60 Порядку №560.
Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або вмотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за результатами розгляду заяви позивача від 05.08.2024 свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного акта організаційно-розпорядчого характеру з числа тих, які він повинен був постановити згідно відповідних законодавчих приписів.
Водночас, суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
У судовій правозастосовчій практиці Верховного Суду України (постанова від 13.06.2017 у справі №21-1393а17), а також Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), від 13.12.2018 у справі №800/434/17 та інших) неодноразово висловлювалась правова позиція про те, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність саме щодо не розгляду заяви позивача від 05.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а не щодо ненадання відстрочки, на чому наполягає позивач, оскільки фактично така заява не розглянута відповідачем, тому з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, та за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви, оскільки саме такий спосіб захисту прав є належним і це необхідно для ефективного захисту порушеного права.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять доказів порушеного права в цій частині позовних вимог. Позаяк, станом на час розгляду матеріали справи не містять доказів розгляду заяви позивача від 05.08.2024. Водночас, судовому захисту підлягає лише порушене право, захист непорушених прав не узгоджується із завданням та принципами адміністративного судочинства.
При вирішенні спору суд зобов'язаний надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також суд зобов'язаний визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.05.2024 у справі №160/14647/22.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного способу захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дії у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2422,40грн.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 05.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 05.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, та за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова